Стать: Чоловіча
Мати - Ольга Писаренко
Батько - Василь Писаренко
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Писаренко Данііл Васильович
Дата народження: 24.5.1999
Вік: 25
Місце народження: М. Дніпро
Місце проживання: М. Харків
Захоплення: Медицинські науки, Закони України.
Відмітні знаки: Немає
Мене звати Данііл Писаренко народився у 1989 році в місті Дніпро. Виріс у районі, де закон ніколи не був головним правилом, а виживали тільки сильні. Батько спився ще тоді, коли я був підлітком, мати працювала медсестрою, та зарплати не вистачало навіть на найнеобхідніше. Уже в дванадцять років я носив «передачі» для місцевих наркоторговців і вперше відчув, що гроші вирішують усе.
Школу я закінчив абияк: учителі мене боялися, а однокласники намагалися триматися подалі. У 16 років отримав умовну судимість за бійку з ножем, але це тільки підняло мій авторитет серед вуличних хлопців. У 18 пішов в армію, де навчився дисципліни й зрозумів, як працює справжня ієрархія. Там я вперше відчув, що керувати людьми можна не лише кулаками, а й страхом і «подяками».
Повернувшись додому, я вирішив піти в поліцію. Не тому, що хотів ловити злочинців, а тому, що зрозумів: справжня влада не на вулиці, а у формі. Перший час я справді працював чесно — ловив дрібних крадіїв, ганявся за гопниками. Але швидко зрозумів, що зарплати вистачає лише на комуналку. Тоді й почався мій інший шлях. Одного разу ми з напарником затримали наркомана з великим пакетом амфетаміну. Він плакав, просив не псувати життя, і запропонував гроші. Ми взяли. Це був мій перший хабар, і відчуття влади сподобалося більше, ніж будь-що.
З часом я почав «кришувати» дрібних бізнесменів, власників підпільних казино, а згодом і наркодилерів. Для одних я був героєм у формі, для інших — гарантією, що їхній бізнес працюватиме без проблем. Моє досьє в поліції чисте, бо ті, хто намагався копати глибше, швидко втрачали бажання. У мене завжди знаходився компромат або потрібні знайомства.
В особистому житті теж не все просто. Перша дружина пішла, не витримавши постійного напруження та чуток. Друга знала, з ким живе, але зрештою втекла, бо зрозуміла: поруч зі мною немає безпеки. Є лише син, який досі вірить, що його батько — чесний коп. І я, можливо, хочу, щоб він ніколи не дізнався правду.
Зараз я — не просто офіцер. Я людина, яка знає всі тіньові схеми міста: від наркотиків до нелегальних барів. Без моєї згоди не відбувається жодна велика справа. Хтось називає це корупцією, я ж називаю це контролем. У цьому світі виживає не той, хто дотримується правил, а той, хто ці правила встановлює. І тепер я встановлюю їх сам.
Мати - Ольга Писаренко
Батько - Василь Писаренко
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Писаренко Данііл Васильович
Дата народження: 24.5.1999
Вік: 25
Місце народження: М. Дніпро
Місце проживання: М. Харків
Захоплення: Медицинські науки, Закони України.
Відмітні знаки: Немає
Мене звати Данііл Писаренко народився у 1989 році в місті Дніпро. Виріс у районі, де закон ніколи не був головним правилом, а виживали тільки сильні. Батько спився ще тоді, коли я був підлітком, мати працювала медсестрою, та зарплати не вистачало навіть на найнеобхідніше. Уже в дванадцять років я носив «передачі» для місцевих наркоторговців і вперше відчув, що гроші вирішують усе.
Школу я закінчив абияк: учителі мене боялися, а однокласники намагалися триматися подалі. У 16 років отримав умовну судимість за бійку з ножем, але це тільки підняло мій авторитет серед вуличних хлопців. У 18 пішов в армію, де навчився дисципліни й зрозумів, як працює справжня ієрархія. Там я вперше відчув, що керувати людьми можна не лише кулаками, а й страхом і «подяками».
Повернувшись додому, я вирішив піти в поліцію. Не тому, що хотів ловити злочинців, а тому, що зрозумів: справжня влада не на вулиці, а у формі. Перший час я справді працював чесно — ловив дрібних крадіїв, ганявся за гопниками. Але швидко зрозумів, що зарплати вистачає лише на комуналку. Тоді й почався мій інший шлях. Одного разу ми з напарником затримали наркомана з великим пакетом амфетаміну. Він плакав, просив не псувати життя, і запропонував гроші. Ми взяли. Це був мій перший хабар, і відчуття влади сподобалося більше, ніж будь-що.
З часом я почав «кришувати» дрібних бізнесменів, власників підпільних казино, а згодом і наркодилерів. Для одних я був героєм у формі, для інших — гарантією, що їхній бізнес працюватиме без проблем. Моє досьє в поліції чисте, бо ті, хто намагався копати глибше, швидко втрачали бажання. У мене завжди знаходився компромат або потрібні знайомства.
В особистому житті теж не все просто. Перша дружина пішла, не витримавши постійного напруження та чуток. Друга знала, з ким живе, але зрештою втекла, бо зрозуміла: поруч зі мною немає безпеки. Є лише син, який досі вірить, що його батько — чесний коп. І я, можливо, хочу, щоб він ніколи не дізнався правду.
Зараз я — не просто офіцер. Я людина, яка знає всі тіньові схеми міста: від наркотиків до нелегальних барів. Без моєї згоди не відбувається жодна велика справа. Хтось називає це корупцією, я ж називаю це контролем. У цьому світі виживає не той, хто дотримується правил, а той, хто ці правила встановлює. І тепер я встановлюю їх сам.
