ПІБ: Дилер Олександр ДмитровичСтать: Чоловіча
Дата народження: 26.12.2000
Вік: 25 років
Місце народження: Україна
Зріст: 193 см
Вага: 90 кг
Мати: Дилер Катерина Володимирівна (Ведуча телеканалу)
Батько: Дилер Дмитро Романович (Генерал ЗСУ (пенсія) )
Щасливе дитинство:
Олександр з’явився на світ 26.12.2000 у звичайній сім’ї. У нього був старший брат на ім’я Владислав, якому на той час уже було 4 роки. Вони дуже добре ладили між собою — гралися, гуляли, бігали по галявині, а ще ліпили неймовірні башти з пісочку.
Шкільний час:
Життя в школі для Олександра було непередбачуваним, але завжди повним цікавих стежок та несподіваних зіткнень. З першого дня у 1-му класі він відчував енергію, яка говорила про те, що все можливо. У його житті з’явився новий друг - Артем. Вони швидко стали нерозлучними, і вже тоді було видно, що ця дружба обіцяє багато незабутніх моментів.
Одного дня, коли четвертокласники затиснули Олександра та вимагали кошти, він відчував себе беззахисним. Але раптом на допомогу прийшов Артем. Його сміливість та непохитна впевненість шокували всіх. Ця подія лише посилила їхню дружбу.
Навіть коли Артем закінчив школу, життя для Олександра не ставало легшим. Образи та постійний тиск не робили його зламаним. Навпаки, він залишався вмілим та активним учасником навчання, завжди прагнучи до кращого.
Прийшов день ЗНО, який став вирішальним. Після складання іспиту вони провели час, граючи в комп’ютерні ігри, коли раптом… Артем зробив Олександрові подарунок - 2 000 000 гривень та автомобіль.
Нині, на порозі нового життя, він вражений тим, як Артем постійно підтримував його. Суміш хвилювання й щирої вдячності глибоко в його серці, і він не може не замислюватися, куди їх заведе майбутнє.
Юність:
Олександр невдало склав ЗНО та був розчарований, оскільки втратив можливість вступити до Зброїних Сил України через свою неуспішну спробу. Зате його найкращий друг утішив його й пообіцяв, що він ще отримає шанс стати частиною цієї служби завдяки власним зусиллям.
Кілька місяців по тому Олександр і його друг Артем уже мали достатньо коштів. Олександр залишив батьківський дім і переїхав до Артема, де на них чекав чудовий котедж.
Одного разу, коли Олександр вирушив на автомобільний ринок, він зустрів хлопця на ім’я Євген. З ним він вів розмову, під час якої з’ясувалося, що Євген працює в Зброїних Сил України, ГУР та має звання майора. Олександр виявив зацікавленість і почав дізнаватися у Євгена про умови вступу до цієї служби.
Після тривалої трьохгодинної розмови Євген ретельно пояснив, які вимоги потрібно виконувати та що необхідно знати для вступу. Олександр радісно повернувся додому, де розповів про все Артемові. Вони обговорили всі деталі й ухвалили рішення: Олександр почне навчання в університеті МО, проте Артем залишився при своєму слові допомагати в усьому.
Таким чином, Олександр вступив до університету, і хоча йому було лише 17 років, він був сильно мотивований до успішного навчання.
Одного разу під час навчання в університеті МО Олександрові довелося взяти участь у важливій симуляції військовї операції разом зі своїми однокурсниками. Під час цього навчального заходу вони отримали завдання відтворити складну ситуацію із звільненням місцевості від загарбника.
Відтак Олександр продемонстрував свої професійні навички, виявивши вміння працювати в команді та приймати оперативні рішення. Він вразив викладачів та однокурсників своєю впевненістю й рішучістю.
Після успішного виконання цього завдання його колеги висловили велику подяку, а професор відзначив його здатність аналізувати складні ситуації й швидко реагувати на події. Ця ситуація ще раз підтвердила, що Олександр обрав свій шлях правильно і йому дійсно під силу стати успішним працівником у сфері командування об'єднаних сил.
Доросле життя:
Одного разу Олександр дізнався про можливість пройти відбір в Зброїні Сили України як частину програми з ознайомлення молодих фахівців із роботою цієї важливої установи. Його зацікавила можливість узяти участь у роботі відомства, яке забезпечує національну безпеку та веде боротьбу зі злочинністю.
Після проходження відбіркового етапу він отримав запрошення на співбесіду в самому центрі Міністерства Оборони . Під час співбесіди йому довелося відповідати на складні запитання, пов’язані з його мотивацією та готовністю присвятити себе службі на благо України.
Після успішного проходження співбесіди Олександр отримав можливість пройти стажування в різних підрозділах ЗСУ, де він мав змогу покращити свої професійні навички та розуміння основних аспектів роботи служби. Це давало йому унікальну можливість здобути цінний досвід і знання від досвідчених фахівців, що мали важливе значення для його подальших кроків у кар’єрі.
Олександр втілив у життя свою мрію про роботу. Колектив щиро його прийняв, і нові друзі стали його невід’ємною частиною. І ось тепер він - у Зброїних Силах України. Олександр з ентузіазмом брав участь у різноманітних заходах, неустанно навчався, і після кількох днів наполегливої праці він заслужив звання солдата.
Одного разу генерал запросив його до свого кабінету. Там він висловив вдячність за відмінну службу. Але генерала зацікавив сам Олександр.
«Я бачу, що ви виявилися чудовою та професійною людиною. Ймовірно, вам уже набридло в академії, але ви заслуговуєте на краще. Тому в мене для вас є пропозиція: прийняти посаду підполковника».
Олександр був шокований такою пропозицією, проте вона змусила його замислитися: «Можливо, справді варто перейти на новий рівень…». Він подав заявку на посаду підполковника, яку схвалили, і залишилося лише чекати співбесіди.
Година сплинула, співбесіда розпочалася… На жаль, Олександр не зміг відповісти на всі запитання і провалив співбесіду через нестачу знань. Але генерал та полковники побачили в ньому потенціал і дали шанс, призначивши його майором. На той час він був надзвичайно щасливим. Крім того, він отримав посаду заступника керівника в підрозділі Головна Розвідка України. Він прекрасно ладнав як із керівником, так і з колегами та сумлінно виконував свою роботу: аналізував інформацію про загрози та
Пройшов певний час, і генерал на ім’я Дмитро вирішив піти на пенсію, за ним у відставку також пішов полковник Ярослав. На місце генерала прийшов його заступник — полковник Ігор. Надалі в нас панувала весела та дружня атмосфера.
Наш час:
Сьогодні Олександр є полковником Головного управління розвідки Міністерства оборони України у складі Збройних Сил України.
