ІНФОРМАЦІЯ:
Ім’я: Андрій
Прізвіще: Хомів
Дата,час народження: 08.05.1992 приблизно о 16:25
Проживав: м. Киїів
Батьки: Хомів Альберт Васильович, Хомів Роксолана Ігорівна
Зріст: 184 см
Хобі: Волейбол, футбол, баскетбол, гра на гітарі.
Вага: 95 кг
Сімейний стан: Не одружений
Характер:Добрий, працьовитий. Ціле спрямований.
Освіта: Вища МВС
Недоліки: Сильно довірливий, люблю покурити і випити.
Національність: Українська.
Мова: Англійска, Українська.
Стать: Чоловіча.
Волосся: Чорне.
Брати: Костів Назар, Костів Роксолана
Позивний: «Красавчик»
Дитинство:
Андрій народився у місті Львів у 1992 році. Сімʼя у Андрія була не з багатих. Почалося життя маленького хлопчика за 30 кілометрів від міста. Життя було дуже цікаве за містом. Було багато друзів з якими бігав у футбол. Ще коли був малий старші друзі (пацани) брали мене вже з собою гуляти і катали в тачках були. В 1994 році було трохи тяжко моїм батькам так як я з ними попав в страшну ДТП. Лікарі боролися за життя маленького Андрія, і зробили все можливе щоб він вижив. Бабусі з дідусями дуже переживали за мене коли я потрапив у лікарню. Но коли мене виписали з неї після цього вже не відпускали нікуди самого. І тут я подумав: «Я буду жити в селі поки не піду до школи». Ще до школи дідусь поїхав мені купив ровера вже на передачі. Я був перший хлопець на селі який був з таким ровером на передачі. Після того як я покатався на ньому рік ми переїхали у місто. У місці було не цікаво друзі далеко. І тут я пішов в садок. Найшовши нових друзів, про старих трохи почав забувати. Но це не так. На вихідних коли я приїжджав в село я першим ділом летів на всіх парах до них. Коли ми з ними зустрічалися, ми вже вирішували наш план дій на день.
Освіта:
У 7 років Андрій пішов до школи у перший клас. Там він познайомився з своєю першою вчителькою Галиною Федірвною. Вона його навчала української мови. Вже в першому класі мене зацікавила поліція була. Всі машинки, модельки були поліцейські. У 8-9 років пішов вчитися на гри на гітарі. Під час ходіння в музичну школу ще парочку тройку раз їздив на концерти був. Так я відівчився 6 повних і тяжких років закінчив муз школу з дипломом.
Юність:
У 15 років Андрія зацікавили одні хлопці які проживали коло нього. Він вирішив з ними познайомитися. Під час знайомства вони щось мутили були не чисте. Аедрій дивися за тим всім, даже прийшлось закурити коло них. І тут ці хлопці дають Андрію завдання піди туди візьми щось і принеси нам, якщо хочеш бути з нами. Ну він такий думає: «Та зроблю я то і зароблю авторитет перед пацанами. Но не тут то було це була підстава. Як йому сказали іти, сказали лишити телефон, він його лишив. Після того як він вернувся їх і його телефона вже не було.
Наш час:
Зараз Андрій працює водієм фури, і вже хоче чимось допогти людям у кожному місті. Хотілося би помогти людям в кожній сфері, але так не реально. Так що будемо помогти по можливості. Обовʼязково буду говорити з кожним жителем окремо і буду пробувати рішити проблему кожного українця. Як кажуть у нас в народі. Ми своїх в біді не лишемо.
Ім’я: Андрій
Прізвіще: Хомів
Дата,час народження: 08.05.1992 приблизно о 16:25
Проживав: м. Киїів
Батьки: Хомів Альберт Васильович, Хомів Роксолана Ігорівна
Зріст: 184 см
Хобі: Волейбол, футбол, баскетбол, гра на гітарі.
Вага: 95 кг
Сімейний стан: Не одружений
Характер:Добрий, працьовитий. Ціле спрямований.
Освіта: Вища МВС
Недоліки: Сильно довірливий, люблю покурити і випити.
Національність: Українська.
Мова: Англійска, Українська.
Стать: Чоловіча.
Волосся: Чорне.
Брати: Костів Назар, Костів Роксолана
Позивний: «Красавчик»
Дитинство:
Андрій народився у місті Львів у 1992 році. Сімʼя у Андрія була не з багатих. Почалося життя маленького хлопчика за 30 кілометрів від міста. Життя було дуже цікаве за містом. Було багато друзів з якими бігав у футбол. Ще коли був малий старші друзі (пацани) брали мене вже з собою гуляти і катали в тачках були. В 1994 році було трохи тяжко моїм батькам так як я з ними попав в страшну ДТП. Лікарі боролися за життя маленького Андрія, і зробили все можливе щоб він вижив. Бабусі з дідусями дуже переживали за мене коли я потрапив у лікарню. Но коли мене виписали з неї після цього вже не відпускали нікуди самого. І тут я подумав: «Я буду жити в селі поки не піду до школи». Ще до школи дідусь поїхав мені купив ровера вже на передачі. Я був перший хлопець на селі який був з таким ровером на передачі. Після того як я покатався на ньому рік ми переїхали у місто. У місці було не цікаво друзі далеко. І тут я пішов в садок. Найшовши нових друзів, про старих трохи почав забувати. Но це не так. На вихідних коли я приїжджав в село я першим ділом летів на всіх парах до них. Коли ми з ними зустрічалися, ми вже вирішували наш план дій на день.
Освіта:
У 7 років Андрій пішов до школи у перший клас. Там він познайомився з своєю першою вчителькою Галиною Федірвною. Вона його навчала української мови. Вже в першому класі мене зацікавила поліція була. Всі машинки, модельки були поліцейські. У 8-9 років пішов вчитися на гри на гітарі. Під час ходіння в музичну школу ще парочку тройку раз їздив на концерти був. Так я відівчився 6 повних і тяжких років закінчив муз школу з дипломом.
Юність:
У 15 років Андрія зацікавили одні хлопці які проживали коло нього. Він вирішив з ними познайомитися. Під час знайомства вони щось мутили були не чисте. Аедрій дивися за тим всім, даже прийшлось закурити коло них. І тут ці хлопці дають Андрію завдання піди туди візьми щось і принеси нам, якщо хочеш бути з нами. Ну він такий думає: «Та зроблю я то і зароблю авторитет перед пацанами. Но не тут то було це була підстава. Як йому сказали іти, сказали лишити телефон, він його лишив. Після того як він вернувся їх і його телефона вже не було.
Наш час:
Зараз Андрій працює водієм фури, і вже хоче чимось допогти людям у кожному місті. Хотілося би помогти людям в кожній сфері, але так не реально. Так що будемо помогти по можливості. Обовʼязково буду говорити з кожним жителем окремо і буду пробувати рішити проблему кожного українця. Як кажуть у нас в народі. Ми своїх в біді не лишемо.
