Ім’я: Віктор Олександрович Ярема
Вік: 21 рік
Дата народження: 13 квітня 2004 року
Місце народження: м. Кременчук, Полтавська область, Україна
Поточне місце перебування: Донеччина, прифронтова зона
Статус: Військовослужбовець Збройних Сил України
Звання: Молодший сержант, командир відділення
👶 Дитинство
Віктор народився в родині середнього класу — його батько, Олександр, був інженером-механіком на нафтопереробному заводі, а мати, Ганна, працювала вчителькою історії в місцевій школі. Родина була небагатою, але жила гідно. Віктор зростав на подвір’ї з пацанами: грали у футбол, лазили по гаражах, а взимку будували фортеці зі снігу. Вже тоді в ньому проявлялася лідерська жилка — він не просто був серед інших, він завжди задавав ритм.
Перші травми, перші сварки, перші справжні дружби — усе це він пройшов до 10 років. Батько виховував його суворо, але справедливо. Одного разу, коли Віктор побив шибку в шкільному спортзалі, батько не став покривати — замість цього змусив сина заробити на нове скло, допомагаючи на дачі знайомим. Це стало уроком відповідальності, який залишився з ним назавжди.
🧑🎓 Підлітковий вік
З 12 років Віктор почав серйозно захоплюватися військовою історією — не в останню чергу через розповіді матері. Він читав книжки про УПА, Другу світову, Афганістан. На стіні у його кімнаті висів плакат з цитатою Стуса:
«Народе мій, до тебе я ще верну...».
Коли почалася війна на Донбасі у 2014 році, йому було 10, але вже тоді він усвідомлював, що відбувається щось більше, ніж просто "політика". У 2016–2017 він самостійно почав цікавитися діяльністю добровольчих батальйонів, стежив за новинами з передової.
У 15 років Віктор записався до спортивної секції — займався рукопашем, потім перейшов у кікбоксинг. Мріяв піти у військовий ліцей, але мати вмовила закінчити звичайну школу. Однак після школи — тільки військова кар'єра.
🎓 Після школи і початок великої війни
У 2021 році Віктор закінчив школу. Міг вступити в університет, але вже тоді твердо вирішив: піде добровольцем. Батьки намагались відмовити, але війна в ньому вже давно жила.
Перший контракт — навчання в центрі підготовки в Десні. Пройшов базу з відзнакою. Командири запам’ятали його не за грубість чи агресію, а за витримку, повагу до побратимів і здатність думати на крок уперед. У січні 2022 року він підписав новий контракт — і менш ніж за два місяці почалося повномасштабне вторгнення.
Вік: 21 рік
Дата народження: 13 квітня 2004 року
Місце народження: м. Кременчук, Полтавська область, Україна
Поточне місце перебування: Донеччина, прифронтова зона
Статус: Військовослужбовець Збройних Сил України
Звання: Молодший сержант, командир відділення
👶 Дитинство
Віктор народився в родині середнього класу — його батько, Олександр, був інженером-механіком на нафтопереробному заводі, а мати, Ганна, працювала вчителькою історії в місцевій школі. Родина була небагатою, але жила гідно. Віктор зростав на подвір’ї з пацанами: грали у футбол, лазили по гаражах, а взимку будували фортеці зі снігу. Вже тоді в ньому проявлялася лідерська жилка — він не просто був серед інших, він завжди задавав ритм.
Перші травми, перші сварки, перші справжні дружби — усе це він пройшов до 10 років. Батько виховував його суворо, але справедливо. Одного разу, коли Віктор побив шибку в шкільному спортзалі, батько не став покривати — замість цього змусив сина заробити на нове скло, допомагаючи на дачі знайомим. Це стало уроком відповідальності, який залишився з ним назавжди.
🧑🎓 Підлітковий вік
З 12 років Віктор почав серйозно захоплюватися військовою історією — не в останню чергу через розповіді матері. Він читав книжки про УПА, Другу світову, Афганістан. На стіні у його кімнаті висів плакат з цитатою Стуса:
«Народе мій, до тебе я ще верну...».
Коли почалася війна на Донбасі у 2014 році, йому було 10, але вже тоді він усвідомлював, що відбувається щось більше, ніж просто "політика". У 2016–2017 він самостійно почав цікавитися діяльністю добровольчих батальйонів, стежив за новинами з передової.
У 15 років Віктор записався до спортивної секції — займався рукопашем, потім перейшов у кікбоксинг. Мріяв піти у військовий ліцей, але мати вмовила закінчити звичайну школу. Однак після школи — тільки військова кар'єра.
🎓 Після школи і початок великої війни
У 2021 році Віктор закінчив школу. Міг вступити в університет, але вже тоді твердо вирішив: піде добровольцем. Батьки намагались відмовити, але війна в ньому вже давно жила.
Перший контракт — навчання в центрі підготовки в Десні. Пройшов базу з відзнакою. Командири запам’ятали його не за грубість чи агресію, а за витримку, повагу до побратимів і здатність думати на крок уперед. У січні 2022 року він підписав новий контракт — і менш ніж за два місяці почалося повномасштабне вторгнення.
