- Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Мітчелл Марк Олександрович
- Стать: Чоловіча
- Мати: Олена Мітчелл
- Батько: Олександр Мітчелл
- Зріст та вага: 183 см, 79 кг
- Дата народження: 02.02.2000
- Вік: 26 років
- Місце народження: м. Київ, Україна
- Національність: Українець
- Місце проживання: м. Київ
- Захоплення: спорт, журналістика, автомобілі, державна служба
- Сімейний стан: Неодружений
- Статура: Спортивна
- Колір очей: Карий
- Зачіска: Коротке темне волосся
- Відмітні знаки: Невеликий шрам на правій брові
Дитинство
Марк народився на початку 2000 року в Києві. Сім'я була абсолютно звичайною: батько працював інженером на заводі й часто затримувався на роботі, щоб прогодувати родину, а мати викладала українську мову та літературу в школі. Жили скромно, грошима не смітили, але батьки змалечку вчили Марка головному — поважати старших, бути дисциплінованим і завжди відповідати за свої слова, що б не сталося.Малим Марк був капець яким непосидючим. Втримати його вдома перед телевізором чи за комп'ютером було майже неможливо. Як тільки з'являлася вільна хвилина, він брав м'яч і біг на вулицю до хлопців. Усе дитинство пройшло на спортивних майданчиках, стадіонах та місцевих закинутих будівлях.
Шкільні роки
У школі Марк навчався нормально. Круглим відмінником чи улюбленцем вчителів він, звісно, не був — любив і покрутитися на уроках, і в телефоні на задній парті посидіти, але двійок не збирав. Найбільше йому подобалися біологія, історія та фізкультура. Йому було цікаво дізнаватися, як влаштований світ, а зубріжка формул, які ніде не знадобляться, його дратувала.Паралельно зі школою Марк серйозно зайнявся спортом. Батьки записали його на легку атлетику, і він практично щодня пропадав на тренуваннях. Постійний біг, залізобетонний графік і дисципліна швидко вибили з нього підліткову лінь. Тренер завжди повторював: «Хочеш виграти — спочатку перемагай власну лінь». Марк часто їздив на міські змагання, брав призові місця і бігав за честь школи, тому серед однокласників та вчителів мав хороший авторитет.
Десь у восьмому класі на перерві Марк побачив, як двоє старшокласників зчепилися в коридорі й уже збиралися розбити один одному носи. Навколо зібрався натовп, усі просто стояли й дивилися. Марк не став чекати бійки й просто вклинився між ними. Завдяки тому, що він був спортивним і говорив упевнено, йому вдалося заспокоїти пацанів і розвести їх по сторонах без махання кулаками. Після цього завуч помітила, що Марк уміє розрулювати конфлікти, і йому почали довіряти організацію шкільних свят та спортивних змагань. Так у нього з'явилися перші лідерські якості та вміння знаходити спільну мову навіть із хуліганами.
Юність
Після школи Марк здав екзамени й вступив до київського університету на факультет державного управління. Отут і почалося справжнє доросле життя, яке швидко зняло з нього рожеві окуляри. Довелося з'їхати від батьків, вчитися самому готувати їжу, рахувати копійки й поєднувати навчання з роботою. Просити гроші в батьків Марку не дозволяла гордість, тому він крутився як міг: підробляв ночами баристою, роздавав листівки на вулицях, розвантажував фури на складах.У цей же час Марк серйозно зацікавився автомобілями та журналістикою. На перші зароблені гроші він купив собі стареньку, напівживу машину, яку разом із кентами днями й ночами крутив у гаражах. Паралельно його затягнуло в тему розслідувань — він почав писати статті для студентського блогу, викриваючи косяки адміністрації. Тоді він зрозумів, що правильна інформація — це реальна зброя в житті.
Попри те, що Марк виглядав упевненим і сильним хлопцем, у нього був один великий страх — він дуже боявся втратити близьких. Цей страх з'явився, коли важко захворів його дідусь, який колись навчив Марка тримати в руках гітару і взагалі був для нього головним прикладом чоловіка. Марк сидів біля його ліжка в лікарні всі вечори, але дідуся не стало. Ця втрата сильно вдарила по Марку. Після цього він повністю змінив ставлення до родини: почав щовихідних дзвонити батькам, приїжджати в гості за першої можливості й цінувати кожну хвилину з рідними.
Доросле життя
З роками, ближче до 26 років, Марк став набагато спокійнішим, стриманішим і розсудливим. Хлопчача гарячковість повністю пройшла. Він навчився приймати рішення з холодною головою навіть під диким тиском і повністю відповідати за свої помилки. Кенти й знайомі часто приходили до нього в гараж просто посидіти, поговорити за життя або попросити поради. Усі знали: Марк не буде розпускати плітки, вислухає нормально і скаже все прямо, як є, без тупої брехні.У роботі Марк показав себе як супернадійний і дисциплінований чувак. Якщо він брався за якусь справу, то розбивався в коржик, але робив усе вчасно і чітко. Він терпіти не міг колег, які любили зливатися або звалювати свої косяки на інших. На роботі його поважали за чесність і прямоту — Марк ніколи не шептався за спиною у начальства, а говорив усе незадоволення прямо в очі. Через це, правда, іноді мав дрібні проблеми з керівництвом.
Звісно, ідеальним він теж не був, мінусів у характері вистачало. Головний його косяк — він занадто гостро сприймав несправедливість і брехню. Якщо він дізнавався, що людина, якій він довіряв, обдурила його або зрадила заради своєї вигоди, Марк моментально видаляв її зі свого життя назавжди. Він просто спалював усі мости й більше ніколи не спілкувався з цією людиною.
Теперішній час
На сьогоднішній день Марку Мітчеллу 26 років. Він молодий, повний сил та амбіцій чоловік, який чітко знає, чого хоче від життя. Він активно крутиться в Києві, шукає варіанти для кар'єрного росту на державній службі й постійно вчить закони, щоб завести правильні знайомства.
Він продовжує постійно працювати над собою і ставити нові цілі. Коли треба конкретно розвантажити мізки після важкого робочого дня, Марк або йде на стадіон побігати, або закривається в гаражі біля своєї машини, або просто бере до рук акустичну гітару і перебирає струни в кімнаті.
Його головні принципи не змінилися з самого дитинства — це чесність, залізна відповідальність за свої вчинки, повага до нормальних людей і просте правило: якщо ти можеш допомогти тому, хто слабший — ти повинен це зробити. Марк упевнений, що в цьому житті всього треба добиватися своїми руками й наполегливою працею, і якщо ти йтимеш до своєї мети по совісті й не даватимеш задню, то обов'язково всього досягнеш.
P.S Державна служба це всі державні організації, бо вони часто змінюються, не можу прив'язатись до конкретної
Останнє редагування:
