Дитяче життя:
Міша Бандера народився в Харкові 27.12.2000 року. Його батьки до останнього не знали буде дівчинка чи хлопчик. Коли народився хлопчик, батько запропонував назвати його Міша. Сім'я була середньою. Мама працювала прибиральницею в магазині одягу. Батько служив в ЗСУ в підрозділі цивільної авіації. Коли хлопчикові було 3 рочки його віддали в садочок, там його навчали малювати, писати. У Міші була улюблена іграшка МІГ-29, якою він постійно грався. Коли хлопцеві стало 4 роки до садочка прийшов якийсь хлопчик та Міша побіг дивитися хто це. Хлопця було звати Максим. Вони були хорошими друзями та напарниками. Коли у хлопців був випускний з садочка, Міша подарував хлопцеві свій МІГ-29 та пожав руку.
Юність: В юності хлопець дуже мріяв стати військовим і вступити до військової академії, але батьки хотіли, щоб він вибрав інший шлях, але наш герой все одно йшов до своєї мети, дуже добре вчився і завжди залишався на своєму. Переважно він вибирав іграшки які належати до військової техніки, або солдатики. Тому батьки вирішили що не зможуть вплинути на його вибір, вирішили йому допомогти втілити його бажання в реальність. Вони допомагали йому в навчанні, та паралельно шукали ліцей де він буде продовжувати військову справу. От і настав останній дзвоник та випускний для нашого юнака. Закінчивши 9 класів наш юнак поступає в військовий ліцей.
Підлітковий вік:
Міша починає вчитися у військовому училищі, наш хлопчик стикається з першою труднощею, під час військової підготовки в його кращого друга до служби в військах, вийшов з ладу автомат і випадково поранив ногу нашого героя. По приїзду швидкої, лікарі підходять до нашого хлопця оглядають рану і кажуть що можливо прийдеться залишити навчання, та він напевно не зможе вступити на військову службу, тому що вони рахують що рана дуже серйозна. Тому медики забирають нашого хлопця в військовий госпіталь. Пройшовши дуже багато обстежень і дуже багато лікарів, наш хлопець попадає на дуже старого та досвідченого лікаря, який завдяки своїм знанням ставить його на ноги. І він далі може продовжувати своє навчання в військовому ліцеї.
Доросле життя:
Закінчивши військовий ліцей на відмінно, він поступає на військового пілота. Одного разу на військових навчаннях він зустрічає свого друга дитинства якому Міша подарував в дитинстві іграшковий МІГ-29. Наші друзі дуже багато говорили про своє життя, тому що в дитинстві друг переїхав жити в інше місто. З того часу як друг переїхав в інше місто вони не спілкувались, тому що не мали можливості спілкуватись на відстані. Ця зустріч показала те, що його друг пішов навчатись на військового пілота завдяки, тому що наш герой в дитинстві подарував йому МІГ-29. Закінчивши академію військово-повітряних сил на відмінно, наш герой зі своїм другом вступає в військово-повітряні сили, спершу він починає служити рекрутом. Після прийняття присяги на вірність Українському народу, він отримує шеврони лейтенанта. Прослуживши 3 роки за успішне виконання та виведення свого підрозділу спід ворожого обстрілу, у військових повітряних силах наш герой отримує шеврони підполковника і стає керівником військово-повітряних сил, а друг стає його заступником. Для нашого героя ці часи дуже важкі, оскільки він разом зі своїм підрозділом виконує завдання в зоні бойових дій, адже наприкінці навчання в країні проходить антитерористична операція (АТО) в яку він попав. Зимою 2022 року в Міши дуже сильно захворіла його мама, та він був змушений залишити службу в військово-повітряних силах. Зимою 24 лютого цього ж року на нашу країну підступно нападає російська федерація і веде свої війська на територію України. Наш герой не зважаючи на хворобу матері залишаючи її на батька, повертається в Збройні Сили України. Позаяк не може сидіти осторонь і хоче захищати свою батьківщину. Вернувшись нашого героя ставлять на командира 95-окремої десантно-штурмової бригади та дають шеврони лейтенанта. Де він служить до сьогодні й гідно виконує свій обов'язок перед батьківщиною.
Міша Бандера народився в Харкові 27.12.2000 року. Його батьки до останнього не знали буде дівчинка чи хлопчик. Коли народився хлопчик, батько запропонував назвати його Міша. Сім'я була середньою. Мама працювала прибиральницею в магазині одягу. Батько служив в ЗСУ в підрозділі цивільної авіації. Коли хлопчикові було 3 рочки його віддали в садочок, там його навчали малювати, писати. У Міші була улюблена іграшка МІГ-29, якою він постійно грався. Коли хлопцеві стало 4 роки до садочка прийшов якийсь хлопчик та Міша побіг дивитися хто це. Хлопця було звати Максим. Вони були хорошими друзями та напарниками. Коли у хлопців був випускний з садочка, Міша подарував хлопцеві свій МІГ-29 та пожав руку.
Юність: В юності хлопець дуже мріяв стати військовим і вступити до військової академії, але батьки хотіли, щоб він вибрав інший шлях, але наш герой все одно йшов до своєї мети, дуже добре вчився і завжди залишався на своєму. Переважно він вибирав іграшки які належати до військової техніки, або солдатики. Тому батьки вирішили що не зможуть вплинути на його вибір, вирішили йому допомогти втілити його бажання в реальність. Вони допомагали йому в навчанні, та паралельно шукали ліцей де він буде продовжувати військову справу. От і настав останній дзвоник та випускний для нашого юнака. Закінчивши 9 класів наш юнак поступає в військовий ліцей.
Підлітковий вік:
Міша починає вчитися у військовому училищі, наш хлопчик стикається з першою труднощею, під час військової підготовки в його кращого друга до служби в військах, вийшов з ладу автомат і випадково поранив ногу нашого героя. По приїзду швидкої, лікарі підходять до нашого хлопця оглядають рану і кажуть що можливо прийдеться залишити навчання, та він напевно не зможе вступити на військову службу, тому що вони рахують що рана дуже серйозна. Тому медики забирають нашого хлопця в військовий госпіталь. Пройшовши дуже багато обстежень і дуже багато лікарів, наш хлопець попадає на дуже старого та досвідченого лікаря, який завдяки своїм знанням ставить його на ноги. І він далі може продовжувати своє навчання в військовому ліцеї.
Доросле життя:
Закінчивши військовий ліцей на відмінно, він поступає на військового пілота. Одного разу на військових навчаннях він зустрічає свого друга дитинства якому Міша подарував в дитинстві іграшковий МІГ-29. Наші друзі дуже багато говорили про своє життя, тому що в дитинстві друг переїхав жити в інше місто. З того часу як друг переїхав в інше місто вони не спілкувались, тому що не мали можливості спілкуватись на відстані. Ця зустріч показала те, що його друг пішов навчатись на військового пілота завдяки, тому що наш герой в дитинстві подарував йому МІГ-29. Закінчивши академію військово-повітряних сил на відмінно, наш герой зі своїм другом вступає в військово-повітряні сили, спершу він починає служити рекрутом. Після прийняття присяги на вірність Українському народу, він отримує шеврони лейтенанта. Прослуживши 3 роки за успішне виконання та виведення свого підрозділу спід ворожого обстрілу, у військових повітряних силах наш герой отримує шеврони підполковника і стає керівником військово-повітряних сил, а друг стає його заступником. Для нашого героя ці часи дуже важкі, оскільки він разом зі своїм підрозділом виконує завдання в зоні бойових дій, адже наприкінці навчання в країні проходить антитерористична операція (АТО) в яку він попав. Зимою 2022 року в Міши дуже сильно захворіла його мама, та він був змушений залишити службу в військово-повітряних силах. Зимою 24 лютого цього ж року на нашу країну підступно нападає російська федерація і веде свої війська на територію України. Наш герой не зважаючи на хворобу матері залишаючи її на батька, повертається в Збройні Сили України. Позаяк не може сидіти осторонь і хоче захищати свою батьківщину. Вернувшись нашого героя ставлять на командира 95-окремої десантно-штурмової бригади та дають шеврони лейтенанта. Де він служить до сьогодні й гідно виконує свій обов'язок перед батьківщиною.
Останнє редагування:
