ДИТИНСТВО
Олександр Юрчишин народився 11 Жовтня 2002 року в місті Дніпро, у звичайній робочій родині. Його батько Віталій був наглядачем в СИЗО . Ірина (мати Олександра), працювала диспетчером в пожежному відділу. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок максимально відповідально. Мати Олександра працювала сутки троє, коли вона поверталася до дому після зміни, то була завжди змученою. Та добре, що Віталій був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану і коли вона затримувалася на роботі, він неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже в 4 роки Олександр майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Олександра у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Юрчишинів вирішило ввідати сина у середньо освітню школу.
ШКОЛА
Олександру наступило 6 років і він пішов в перший клас, в школу середньої освіти у своєму місті. Як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства. Так він вчився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла. Він почав приносити погані оцінки, а зрештою він побився з людиною з паралельного класу, який його ображав упродовж 2-х років. На наступний день його вигнали зі школи, та батькам прийшлося забирати документи з школи та переводити свого сина в нову школу.
1 вересня 2016 року, Олександр пішов в 7 клас в нову школу, там він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша від нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Олександр вперше поцілувався і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшло ще 2 роки, Олександр гарно від учився 9 класів, він закінчив своє навчання в школі після дев'ятого класу і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Олександр знав, що буде поступати сам тому, що він знав, що там де він буде поступати не буде його друзів, поступати він хотів університет Внутрішніх Справ в місті Кам’янське. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Олександра були на 180-190 балів. Ніхто і не сумнівався у школі завжди показував хороші результати та сумлінно вчився. Після того як він дізнався свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, він подав туди заявку.
УНІВЕРСИТЕТ ТА РОБОТА
Ось настав цей день, Олександр заселилився у гуртожиток. На наступний день він пішов на перші пари, та познайомився із новими одногрупниками. Він одразу влився у новий колектив та здружився з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали це їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти працювати на благо людям. Особливим його навчання не виявилось. Олександр не пив, не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
Практика
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Олександра та друзів, вони вступають у Відділок служби безпеки України (СБУ), де повинні були практикуватися 2 роки. На практиці вони надавали велике зусилля щоб стати кращим. Далі практика проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця своєї практики . Після закінчення практики Олександр вступає у СБУ де його шляхи із друзями розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати в його кабінеті, де він розсліджував справи. Так і проводив більшість свого життя... У кабінеті.
Сьогодення:
На даний момент, Олександру 20 років та він успішний Слідчий. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє. Дійшов до звання капітан служби безпеки України, потім він перевівся працювати в місто Харків де піднявся до звання полковник СБУ міста Харків. Зараз він купив невеличку квартиру у центрі міста. Потім Олександр знайшов собі гарну дівчину після чого вони одружилися де в них народилося двоє діток хлопчик та дівчинка.
Олександр Юрчишин народився 11 Жовтня 2002 року в місті Дніпро, у звичайній робочій родині. Його батько Віталій був наглядачем в СИЗО . Ірина (мати Олександра), працювала диспетчером в пожежному відділу. Вона любила свою роботу, тому виконувала свій обов'язок максимально відповідально. Мати Олександра працювала сутки троє, коли вона поверталася до дому після зміни, то була завжди змученою. Та добре, що Віталій був показовим чоловіком. Він завжди дбав про свою кохану і коли вона затримувалася на роботі, він неодмінно зустрічав її вдома гарячою їжею, чистим посудом і добродушною посмішкою.
Вже в 4 роки Олександр майже вільно говорив своєю рідною мовою. Не дивлячись на успіхи Олександра у розвитку та надзвичайно швидкої навчальності, подружжя Юрчишинів вирішило ввідати сина у середньо освітню школу.
ШКОЛА
Олександру наступило 6 років і він пішов в перший клас, в школу середньої освіти у своєму місті. Як і іншим дітям йому було цікаво, і він з радістю вчився, знайшов нові знайомства. Так він вчився 4 класи, але в 5 класі, бадьорість і жага до навчання різко зникла. Він почав приносити погані оцінки, а зрештою він побився з людиною з паралельного класу, який його ображав упродовж 2-х років. На наступний день його вигнали зі школи, та батькам прийшлося забирати документи з школи та переводити свого сина в нову школу.
1 вересня 2016 року, Олександр пішов в 7 клас в нову школу, там він став краще вчитись.
У 8 класі в нього з'явилася дівчина, яка була на рік молодша від нього, але все одно вони дуже любили один одного, це була його перше й останнє кохання в його житті.
Після цього Олександр вперше поцілувався і так сказати, перейшов в доросле життя.
Пройшло ще 2 роки, Олександр гарно від учився 9 класів, він закінчив своє навчання в школі після дев'ятого класу і після цього він святкував свій випускний, і ось усі обговорюють куди вони будуть вступати, та яким хочуть бачити своє майбутнє. Олександр знав, що буде поступати сам тому, що він знав, що там де він буде поступати не буде його друзів, поступати він хотів університет Внутрішніх Справ в місті Кам’янське. І ось настав цей день, прийшли результати ЗНО. Майже усі предмети у Олександра були на 180-190 балів. Ніхто і не сумнівався у школі завжди показував хороші результати та сумлінно вчився. Після того як він дізнався свої результати, одразу ж у день коли відкрились заявки у університет, він подав туди заявку.
УНІВЕРСИТЕТ ТА РОБОТА
Ось настав цей день, Олександр заселилився у гуртожиток. На наступний день він пішов на перші пари, та познайомився із новими одногрупниками. Він одразу влився у новий колектив та здружився з новими друзями на найближчі пару років. Вони знали це їм потрібно для того щоб у майбутньому мати легку змогу піти працювати на благо людям. Особливим його навчання не виявилось. Олександр не пив, не курив, на той час, так що трешових історій як це заведено, у нього з його навчання не лишилось. Успішність у нього як завжи була на високому рівні.
Практика
Для того щоб у майбутньому легше було здійснити мрію Олександра та друзів, вони вступають у Відділок служби безпеки України (СБУ), де повинні були практикуватися 2 роки. На практиці вони надавали велике зусилля щоб стати кращим. Далі практика проходила монотонно та сіро, вони просто виконували свої обов'язки, до самого кінця своєї практики . Після закінчення практики Олександр вступає у СБУ де його шляхи із друзями розходяться. Той так і не оправився від втрати найближчого друга, та став працювати в його кабінеті, де він розсліджував справи. Так і проводив більшість свого життя... У кабінеті.
Сьогодення:
На даний момент, Олександру 20 років та він успішний Слідчий. Він добре виконує свою роботу, а також добре заробляє. Дійшов до звання капітан служби безпеки України, потім він перевівся працювати в місто Харків де піднявся до звання полковник СБУ міста Харків. Зараз він купив невеличку квартиру у центрі міста. Потім Олександр знайшов собі гарну дівчину після чого вони одружилися де в них народилося двоє діток хлопчик та дівчинка.
Останнє редагування:
