ЗАКОН УКРАЇНИ
"Про Прокуратуру"
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Прокуратура України"Про Прокуратуру"
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Прокуратура України становить єдину систему, яка здійснює від імені держави повноваження у сфері підтримання публічного обвинувачення в суді, представництва інтересів держави в суді, нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове розслідування, а також координації діяльності правоохоронних органів з боротьби зі злочинністю.
1.2. Прокуратура функціонує як незалежний орган державної влади, підзвітний Президенту України, Верховній Раді України та суспільству. В умовах критичної ситуації, визначеної воєнним станом або загрозою національній безпеці, прокуратура набуває додаткових повноважень для оперативного реагування, включаючи посилений контроль за діяльністю органів національної безпеки та оборони.
1.3. Діяльність прокуратури ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, єдності, централізації, гласності та захисту прав людини. У реальній практиці це означає, що прокурори забезпечують координацію між різними правоохоронними органами, визначають стратегію розслідувань і контролюють виконання вказівок.
1.4. Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:
1.4.1. "критична ситуація" - стан воєнного або надзвичайного положення, загроза національній безпеці, масові порушення прав людини або корупційні ризики, що вимагають негайного втручання;
1.4.2. "прокурор" - посадова особа прокуратури, наділена повноваженнями відповідно до цього Закону;
1.4.3. "досудове розслідування" - стадія кримінального провадження.
Стаття 2. Завдання прокуратури
2.1. Основні завдання прокуратури включають:
2.1.1. підтримання публічного обвинувачення в суді через пред'явлення обвинувального акта та участь у судових дебатах;
2.1.2. представництво інтересів держави в суді у випадках захисту майна або прав держави, включаючи цивільні, господарські та адміністративні справи;
2.1.3. нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування через контроль за діями органів Національної поліції України та Служби безпеки України;
2.1.4. координацію боротьби зі злочинністю, включаючи антикорупційну діяльність через спеціалізовані підрозділи;
2.1.5. участь у міжнародному співробітництві з питань правосуддя та екстрадиції.
2.2. У реальній практиці прокурори щоденно займаються реєстрацією кримінальних проваджень, наглядом за слідством, затвердженням підозр, клопотаннями про обрання запобіжних заходів, закриттям справ за обставинами, такими як відсутність складу злочину або смерть підозрюваного, та передачею справ до суду через складання обвинувального акта з реєстром матеріалів. Прокуратура також забезпечує моніторинг ефективності розслідувань шляхом аналізу статистичних даних та щоквартальних звітів.
2.3. У критичних ситуаціях завдання доповнюються:
2.3.1. оперативним розслідуванням злочинів, пов'язаних з державною зрадою, тероризмом чи корупцією в оборонній сфері;
2.3.2. координацією з органами військового управління для забезпечення правопорядку в зонах конфлікту.
Стаття 3. Принципи діяльності прокуратури
3.1. Діяльність прокуратури здійснюється на принципах:
3.1.1. законності: всі дії прокурора спрямовані на забезпечення дотримання норм у розслідуваннях, з обов'язковим мотивуванням рішень;
3.1.2. незалежності: прокурор приймає рішення самостійно, але в критичних ситуаціях Генеральний прокурор видає обов'язкові вказівки, які не можуть порушувати конституційні права;
3.1.3. об'єктивності: оцінка доказів без упереджень з урахуванням усіх сторін, включаючи принцип презумпції невинуватості;
3.1.4. єдності та централізації: єдина система під керівництвом Генерального прокурора для координації з органами Національної поліції України та Служби безпеки України;
3.1.5. гласності: оприлюднення інформації про діяльність, за винятком випадків, що становлять державну таємницю;
3.1.6. захисту прав людини: забезпечення дотримання прав і свобод людини.
3.2. Порушення принципів тягне за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Розділ II. СИСТЕМА ТА СТРУКТУРА ПРОКУРАТУРИ
Стаття 4. Система прокуратури
4.1. Система прокуратури України включає:
4.1.1. Офіс Генерального прокурора, який координує всю діяльність та забезпечує єдину державну політику в сфері прокуратури;
4.1.2. обласні прокуратури, що займаються регіональними справами та наглядом за місцевими органами;
4.1.3. окружні прокуратури, відповідальні за щоденні розслідування на місцевому рівні;
4.1.4. спеціалізовані прокуратури, включаючи Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, військові прокуратури та інші підрозділи для специфічних злочинів, таких як екологічні чи кіберзлочини.
4.2. Спеціалізована антикорупційна прокуратура є самостійним структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора, створеним для здійснення нагляду за розслідуванням корупційних злочинів, вчинених вищими посадовими особами. Вона займається виключно антикорупційними справами, координацією з іншими органами та підтриманням обвинувачення в спеціалізованих судах.
4.3. Утворення, реорганізація та ліквідація органів прокуратури здійснюється Генеральним прокурором за погодженням з Президентом України.
Стаття 5. Структура Офісу Генерального прокурора
5.1. Офіс Генерального прокурора включає департаменти з нагляду за досудовим розслідуванням, представництва в суді, міжнародного співробітництва, а також підрозділи для координації з органами Національної поліції України та Служби безпеки України.
5.2. У критичних ситуаціях створюються тимчасові підрозділи для оперативного реагування, наприклад, для розслідування злочинів, пов'язаних з воєнним станом, таких як зрада чи колабораціонізм, з обов'язковою взаємодією з іншими правоохоронними органами. Такі підрозділи функціонують на термін не більше шести місяців з можливістю продовження.
5.3. У реальній практиці окружні прокурори займаються щоденним наглядом за місцевими розслідуваннями, обласні прокурори координують регіональні зусилля, а спеціалізовані прокурори фокусуються на вузьких напрямках, таких як антикорупція чи військові злочини, з використанням електронних систем моніторингу.
5.4. Штатна чисельність органів прокуратури визначається Генеральним прокурором у межах бюджетних асигнувань.
Розділ III. СТАТУС ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРІВ
Стаття 6. Статус прокурора
6.1. Прокурор є посадовою особою, яка здійснює повноваження від імені держави. Вимоги включають вищу юридичну освіту, стаж роботи не менше п'яти років та проходження кваліфікаційного відбору через Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.
6.2. Прокурори користуються незалежністю, але несуть відповідальність за порушення, такі як неефективне керівництво розслідуванням, з можливістю оскарження рішень у судовому порядку.
6.3. Прокурорам гарантується державний захист, соціальне забезпечення та недоторканність у межах, визначених законом.
Стаття 7. Повноваження прокурора
7.1. Прокурор здійснює:
7.1.1. нагляд за досудовим розслідуванням: входить дані до реєстрів, змінює кваліфікацію злочинів, призначає експертизи, визначає стратегію розслідування, доручає проведення слідчих дій, контролює терміни та якість роботи органів розслідування;
7.1.2. підтримання обвинувачення в суді: представляє докази, бере участь у дебатах, оскаржує рішення суду, забезпечує повне та об'єктивне розкриття обставин справи;
7.1.3. представництво держави: у справах про захист інтересів держави, включаючи повернення активів чи оскарження незаконних дій;
7.1.4. координацію діяльності: видає вказівки органам Національної поліції України та Служби безпеки України, які є обов'язковими для виконання в рамках розслідувань, таких як проведення оперативно-розшукових заходів, допитів чи обшуків.
7.2. Детальні повноваження прокурора включають:
7.2.1. визначення напрямків розслідування, призначення конкретних дій для слідчих, таких як збір доказів чи проведення перевірок;
7.2.2. контроль за дотриманням процедур під час оперативно-розшукової діяльності, включаючи скасування незаконних постанов органів розслідування;
7.2.3. участь у судових засіданнях для підтримання обвинувачення, де прокурор аргументує позицію держави, представляє свідків та докази;
7.2.4. видачу доручень на проведення ревізій, перевірок чи експертиз, з обов'язковим виконанням цими дорученнями працівниками Національної поліції України та Служби безпеки України;
7.2.5. закриття кримінальних проваджень за обставинами, такими як відсутність події злочину чи примирення сторін, з мотивованою постановою;
7.2.6. відсторонення осіб від посад у разі загрози розслідуванню, з поданням відповідних клопотань;
7.2.7. координацію міжнародного співробітництва в розслідуваннях, включаючи обмін інформацією з іноземними органами.
7.3. У реальній практиці прокурори щодня працюють з документами: постанови про відкриття проваджень, клопотання про арешти, протоколи допитів, експертні висновки, забезпечуючи, щоб працівники Національної поліції України та Служби безпеки України виконували всі вказівки прокурора щодо збору доказів, проведення обшуків чи затримань.
7.4. Вказівки прокурора є обов'язковими для працівників Національної поліції України та Служби безпеки України в усіх аспектах розслідування, включаючи оперативні дії, слідчі процедури та координацію зусиль для ефективного розкриття злочинів. Невиконання вказівок тягне за собою відповідальність.
Стаття 8. Повноваження в критичних ситуаціях
8.1. У критичних ситуаціях прокурор набуває додаткових повноважень:
8.1.1. звільнення підлеглих: Генеральний прокурор може звільняти прокурорів та працівників спеціалізованих підрозділів за неефективність чи підозру в порушеннях, з мотивованою постановою;
8.1.2. відсторонення: тимчасове відсторонення на термін до трьох місяців для перевірки, з збереженням заробітної плати;
8.1.3. оперативне закриття справ: за обставинами, пов'язаними з національною безпекою, з мотивованою постановою та повідомленням вищого керівництва.
8.2. У практиці це застосовується під час воєнного стану для швидкого реагування на загрози, з обов'язковим документуванням та контролем з боку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.
Розділ IV. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР
Стаття 9. Повноваження Генерального прокурора
9.1. Генеральний прокурор очолює систему прокуратури та призначається на посаду Президентом України за поданням Верховної Ради України на термін п'ять років.
9.2. Повноваження включають:
9.2.1. призначення та звільнення прокурорів усіх рівнів, включаючи керівника та працівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
9.2.2. видачу наказів та вказівок, обов'язкових для всіх рівнів прокуратури;
9.2.3. представництво прокуратури в зносинах з іншими органами державної влади, міжнародними організаціями;
9.2.4. у критичних ситуаціях: перерозподіл кадрів, створення тимчасових підрозділів, координація з Національною поліцією України та Службою безпеки України.
9.3. Документи: накази про призначення, річні звіти, постанови про стягнення. Генеральний прокурор звітує перед Верховною Радою України щорічно.
9.4. Генеральний прокурор може бути звільнений з посади за поданням Президента України або за рішенням Верховної Ради України у випадках, передбачених законом.
Розділ V. СПЕЦІАЛІЗОВАНА АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОКУРАТУРА
Стаття 10. Створення та завдання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
10.1. Спеціалізована антикорупційна прокуратура створюється для нагляду за розслідуванням корупційних злочинів вищих посадовців як самостійний підрозділ.
10.2. Завдання: процесуальне керівництво розслідуваннями, підтримання обвинувачення, координація міжнародної допомоги, моніторинг дотримання антикорупційного законодавства.
10.3. Структура: керівник, призначений Генеральним прокурором за конкурсом, заступники, прокурори. У практиці займаються реєстрами корупційних справ, міжнародними запитами, конфіскаціями активів.
Стаття 11. Повноваження Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
11.1. Ексклюзивний нагляд за корупційними справами.
11.2. Закриття справ: за стандартними обставинами, з узгодженням у критичних випадках з Генеральним прокурором.
11.3. Передача до суду: з фокусом на докази корупції, такі як банківські виписки чи свідчення, з обов'язковим використанням електронного судочинства.
11.4. Координація з іншими органами, що займаються антикорупційною діяльністю.
Розділ VI. ВЗАЄМОДІЯ З РЕЄСТРАМИ ТА СУДОМ
Стаття 12. Єдиний реєстр досудових розслідувань
12.1. Єдиний реєстр досудових розслідувань - електронна база для реєстрації заяв про злочини, ведення якої забезпечує Генеральна прокуратура.
12.2. Прокурор вносить відомості протягом доби, фіксує підозри, закриття чи передачу. Доступ до реєстру регулюється окремим положенням.
12.3. Документи: витяги з реєстру як докази в суді, з електронним підписом.
Стаття 13. Передача справ до суду
13.1. Прокурор складає обвинувальний акт з описом злочину, доказів та правової кваліфікації.
13.2. Передача: направлення до суду протягом п'яти днів після завершення розслідування.
13.3. У критичних ситуаціях: прискорена процедура до двох діб, з мотивуванням причин.
13.4. У разі відмови суду в прийнятті акта, прокурор має право на оскарження.
Розділ VII. ДОКУМЕНТИ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 14. Види документів
14.1. Постанови: про відкриття чи закриття проваджень, мотивовані з посиланням на норми закону.
14.2. Клопотання: про обрання запобіжних заходів, арешт майна.
14.3. Обвинувальні акти: детальний опис обставин, доказів, правової оцінки.
14.4. Протоколи: допитів, оглядів місць подій.
14.5. Накази: внутрішні, про призначення чи дисциплінарні заходи.
14.6. У практиці: електронний підпис, зберігання в реєстрах, доступ за запитом сторін провадження.
Розділ VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА КОНТРОЛЬ
Стаття 15. Дисциплінарна відповідальність
15.1. Прокурори несуть відповідальність за порушення через Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.
15.2. Види стягнень: догана, пониження в класі, звільнення.
15.3. У критичних ситуаціях: спрощена процедура розгляду скарг протягом 10 днів.
Стаття 16. Контроль за діяльністю
16.1. Контроль через звіти, призначення, суспільний нагляд шляхом оприлюднення статистики.
16.2. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль, Президент України - через призначення.
16.3. Громадські ради доброчесності беруть участь у моніторингу.
Розділ IX. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРІВ
Стаття 17. Порядок призначення на посаду прокурора
17.1. Призначення здійснюється за результатами відкритого конкурсу, організованого Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією.
17.2. Вимоги: громадянство України, вік від 25 років, стаж, відсутність судимості.
17.3. Присяга прокурора: текст присяги затверджується Генеральним прокурором.
Стаття 18. Звільнення з посади прокурора
18.1. Підстави: досягнення пенсійного віку, власне бажання, дисциплінарне стягнення, невідповідність вимогам.
18.2. Процедура: рішення комісії з можливістю оскарження в суді.
Розділ X. ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРІВ ТА ФІНАНСУВАННЯ
Стаття 19. Гарантії незалежності та захисту прокурорів
19.1. Прокурорам гарантується недоторканність, державний захист родини, соціальне страхування.
19.2. Заборона втручання в діяльність, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 20. Фінансування прокуратури
20.1. Фінансування здійснюється з Державного бюджету України.
20.2. Розмір заробітної плати прокурорів визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням інфляції та навантаження.
Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 21. Набрання чинності
21.1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.