ЗАКОН УКРАЇНИ
про "Судову владу"
Стаття 1. Предмет закону
1.1. Цей закон визначає основи організації та діяльності судової влади, порядок її формування, принципи функціонування, а також регулює питання відповідальності за порушення у сфері судової діяльності.
1.2. Закон спрямований на забезпечення верховенства права, захисту прав і свобод громадян, а також підтримання конституційного порядку в Західній Україні.
1.3. Об’єкти порушення
1.3.1. Об’єктами порушення у сфері судової влади є:
1.3.1.1. Права та свободи громадян, гарантовані Конституцією Західної України, включаючи право на справедливий судовий розгляд, захист честі та гідності, а також недоторканність особи.
1.3.1.2. Законність і порядок здійснення судової діяльності, включаючи виконання судових рішень, дотримання процесуальних норм і процедур.
1.3.1.3. Незалежність судової влади, зокрема захист суддів, присяжних і учасників судового процесу від зовнішнього впливу, тиску чи погроз.
1.3.1.4. Державні інтереси, включаючи конституційний лад, безпеку держави та суспільний порядок.
1.3.1.5. Майно, набуте незаконним шляхом, яке підлягає конфіскації на користь держави за рішенням суду.
1.3.2. Порушення зазначених об’єктів тягне за собою відповідальність відповідно до цього Закону та Кримінального кодексу Західної України.
1.4. Суб’єкти правопорушення
1.4.1. Суб’єктами правопорушення у сфері судової влади можуть бути:
1.4.1.1. Фізичні особи, включаючи громадян Західної України, іноземців та осіб без громадянства, які вчинили дії, що перешкоджають правосуддю, порушують судові процедури або чинять тиск на суддів чи учасників процесу.
1.4.1.2. Юридичні особи, включаючи державні установи, приватні організації, підприємства, які не виконують законні вимоги суду, надають недостовірну інформацію або перешкоджають судовій діяльності.
1.4.1.3. Посадові особи державних органів, зокрема працівники силових структур (НПУ, СБУ), державних фракцій (УкрЗалізниця, ДКВС, ДСНС, ЗСУ, МОЗ), ЗМІ, а також представники органів місцевого самоврядування, які порушують судові процедури чи ігнорують рішення суду.
1.4.1.4. Судді, присяжні або інші учасники судового процесу, які порушують етичні норми, діють упереджено або зловживають своїми повноваженнями.
1.4.2. Суб’єкти правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність залежно від тяжкості порушення.
1.5. Терміни та визначення
1.5.1. Для цілей цього Закону використовуються такі терміни:
1.5.1.1. Судова влада – система судів, що здійснюють правосуддя в Західній Україні, включаючи Конституційний Суд, Апеляційний Суд, Верховний Суд та суди присяжних.
1.5.1.2. Правосуддя – діяльність судів щодо розгляду та вирішення справ у кримінальному, адміністративному, цивільному та господарському судочинстві на основі верховенства права.
1.5.1.3. Судовий нагляд – повноваження судів контролювати виконання своїх рішень, а також перевіряти законність дій державних органів, юридичних і фізичних осіб.
1.5.1.4. Незалежність судової влади – принцип, який гарантує відсутність зовнішнього впливу на суддів, їхню неупередженість і самостійність у прийнятті рішень.
1.5.1.5. Судовий збір – обов’язковий платіж, що стягується за подання позовів, клопотань чи інших заяв до суду.
1.5.1.6. Чорний список – Єдиний державний реєстр судимостей, що ведеться Міністерством внутрішніх справ та Міністерством оборони Західної України, для фіксації осіб, які вчинили правопорушення.
1.5.1.7. Конституційний порядок – система правових норм, установлена Конституцією Західної України, що забезпечує стабільність і законність у державі.
1.5.1.8. Суд присяжних – тимчасовий судовий орган, сформований із громадян для розгляду справ підвищеної суспільної значущості за рішенням Конституційного Суду.
1.5.1.9. Судовий куратор – особа, призначена Конституційним Судом для контролю діяльності державного органу в умовах кризи.
1.5.1.10. Етичні підстави – принципи чесності, неупередженості та справедливості, які регулюють поведінку суддів і учасників судового процесу.
Стаття 2. Єдина система правосуддя
2.1. Правосуддя в державі здійснюється єдиною системою судів, що забезпечує верховенство права та захист прав і свобод.
Розділ II. Ієрархія суддів
Стаття 3. Конституційний Суд
3.1. Конституційний Суд є найвищим органом в системі судової влади. Його рішення є остаточними.
3.2. Конституційний Суд має право вносити зміни до чинних законів та офіційно тлумачити їх положення для громадян, базуючись на відповідних позовах.
Стаття 4. Апеляційний Суд
4.1. Апеляційний суд розглядає справи після верховного суду.
4.2. Рішення Апеляційного Суду можуть бути оскаржені лише у виключних випадках.
Стаття 5. Верховний Суд
5.1. Верховний Суд приймає позовні заяви і розглядає справи.
Стаття 6. Заміщення суддів
6.1. У разі тимчасової відсутності судді Апеляційного або Верховного Суду, суддя Конституційного Суду має право взяти справу до свого розгляду та винести рішення, яке буде мати статус рішення відповідної інстанції.
Розділ III. Судові повноваження
Стаття 7. Судовий нагляд
7.1. Суди наділяються повноваженнями здійснювати нагляд за виконанням своїх рішень у повному обсязі, в тому числі надавати накази органам виконавчої влади щодо їх виконання.
7.2. Суддя встановлює максимально допустимий строк для сплати штрафу.
Стаття 8. Спрощення процесу
8.1. Суд має право самостійно збирати докази, якщо вважає це необхідним для встановлення істини у справі, без очікування запитів від сторін.
Стаття 9. Захист інтересів суспільства
9.1. Суд має право вживати заходи, спрямовані на захист інтересів суспільства, навіть якщо це прямо не передбачено позовними вимогами.
Стаття 10. Відсторонення державних службовців
10.1. Під час розгляду справи суд має право відсторонити від виконання обов'язків працівника:
10.1.1. Силових структур (НПУ, СБУ) — до 10-го звання включно.
10.1.2. Державних фракцій (УкрЗалізниця, ДКВС, ДСНС, ЗСУ, ЗМІ, МОЗ) — до 11-го звання включно.
10.2. При прийнятті рішення Конституційним Судом, відсторонення може бути застосоване до працівника до 12-го звання включно.
Стаття 11. Запит інформації
11.1. Суд має право вимагати надання будь-якої інформації від будь-якої державної чи приватної установи, незалежно від її статусу секретності.
11.2. Відмова на такий запит тягне за собою штраф у розмірі десяти мільйонів гривень.
Стаття 12. Примусовий арешт
12.1. Суд має право винести рішення про примусовий арешт або затримання особи, яка ігнорує судові виклики, перешкоджає правосуддю або не виконує законні вимоги суду.
12.2. Суд самостійно встановлює строк арешту.
Стаття 13. Захист свідків
13.1. Суд має право надати повну державну охорону свідкам та учасникам процесу, якщо їхнє життя чи здоров’я перебувають під загрозою.
Стаття 14. Конфіскація майна
14.1. У разі доведення в суді, що майно було набуто незаконним шляхом, суд має право винести рішення про повну конфіскацію такого майна на користь держави.
Стаття 15. Антикризове втручання
15.1. У випадку юридичного вакууму, затягування процесу іншими органами або загроз порушення прав громадян, суд має право видавати обов’язкові розпорядження, що мають силу тимчасового закону.
Розділ IV. Судові виплати та відповідальність
Стаття 16. Судовий збір
16.1. За подання позову, клопотання чи іншої заяви до суду встановлюється фіксований судовий збір у розмірі сто тисяч гривень.
Стаття 17. Штраф за некоректний позов
17.1. За подання позову, що містить явні процедурні порушення або є некоректно оформленим, на позивача накладається штраф у розмірі п'ятдесят тисяч гривень.
Стаття 18. Штраф за неправдиві свідчення
18.1. За подання до суду завідомо неправдивого позову або за надання неправдивих свідчень, на сторону, що це вчинила, накладається штраф у розмірі триста тисяч гривень.
Стаття 19. Оплата судового розгляду
19.1. За проведення судового засідання встановлюється фіксована оплата, яка стягується з сторони, що програла, у розмірі двісті тисяч гривень.
Стаття 20. Штраф за неповагу до суду
20.1. За неповагу до суду, зокрема, за порушення порядку в залі засідань, непокору розпорядженням судді або образливі висловлювання, накладається штраф у розмірі одного мільйона дев’ятсот тисяч гривень.
Стаття 21. Відшкодування судових витрат
21.1. Сторона, що програла, зобов'язана відшкодувати стороні, що виграла, усі судові витрати, включаючи послуги адвоката.
Стаття 22. Збільшені судові виплати
22.1. Суд має право винести рішення про збільшення розміру судових виплат, встановлених у цьому розділі, проте таке збільшення не може перевищувати 750% від заявленої суми.
Розділ V. Безпека судової влади
Стаття 23. Державний захист суддів
23.1. Судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим державним захистом.
23.2. Будь-який тиск, погрози, образи або спроби підкупу судді караються відповідно до найсуворіших законів.
Розділ VI. Види судочинства
Стаття 24. Кримінальне судочинство
24.1. Розглядаються справи щодо порушення кримінального законодавства.
Стаття 25. Адміністративне судочинство
25.1. Розгляд справ між громадянами та державними установами.
Стаття 26. Цивільне судочинство
26.1. Спори між фізичними та/або юридичними особами.
Стаття 27. Господарське судочинство
27.1. Спори між підприємствами та організаціями.
Розділ VII. Спеціальні судові процедури
Стаття 28. Проведення закритого засідання
28.1. Суд може оголосити засідання закритим, якщо справа містить чутливу або державну інформацію.
Стаття 29. Проведення суду заочно
29.1. У виняткових випадках суд може винести рішення без присутності сторін.
Стаття 30. Екстрене судове засідання
30.1. Суд може бути скликаний негайно, якщо ситуація вимагає негайного втручання.
Розділ VIII. Підстави для перегляду справ
Стаття 31. Нововиявлені обставини
31.1. Справу можна переглянути, якщо з’явилися нові факти, які не були відомі під час суду.
Стаття 32. Апеляція за етичними підставами
32.1. Якщо суддя був упередженим або зацікавленим.
Стаття 33. Перегляд за ініціативою суду
33.1. Суд має право самостійно переглянути власне рішення у виняткових випадках.
Розділ IX. Етика та дисципліна суддів
Стаття 34. Кодекс поведінки судді
34.1. Суддя має діяти чесно, незалежно та неупереджено.
Стаття 35. Дисциплінарна відповідальність судді
35.1. Суддя, що порушив закон чи етику, може бути відсторонений.
Стаття 36. Призупинення повноважень
36.1. У разі підозри у порушенні — суддя може бути тимчасово відсторонений від справ.
Розділ X. Документообіг і прозорість
Стаття 37. Судовий реєстр
37.1. Усі судові рішення публікуються у відкритому реєстрі на офіційному порталі.
Стаття 38. Доступ журналістів
38.1. Журналісти мають право бути присутніми на відкритих засіданнях.
Стаття 39. Аудіо- та відеофіксація
39.1. Судові засідання можуть записуватись за рішенням суду.
Розділ XI. Суд присяжних
Стаття 40. Рішення про створення суду присяжних
40.1. Рішення про створення суду присяжних у конкретній справі ухвалює виключно Конституційний Суд.
40.2. Підставою для такого рішення є підвищена суспільна значущість справи, високий рівень резонансу або запит від інших судів.
40.3. Рішення Конституційного Суду щодо необхідності суду присяжних є остаточним і не підлягає оскарженню.
Стаття 41. Склад суду присяжних
41.1. Суд присяжних формується з 7 осіб, відібраних випадковим чином із затвердженого державою реєстру громадян.
41.2. До складу присяжних не можуть входити особи, які є державними службовцями, працівниками ЗМІ, правоохоронних або судових органів.
Стаття 42. Повноваження суду присяжних
42.1. Суд присяжних має повноваження:
42.1.1. Визнавати особу винною або невинною.
42.1.2. Рекомендувати міру покарання в межах, визначених законом.
42.1.3. Ініціювати клопотання до Конституційного Суду про перегляд законів, які суперечать принципам справедливості або суспільної моралі.
42.1.4. У виключних випадках — вимагати призупинення виконання вироку до повторного розгляду справи іншою судовою інстанцією.
Стаття 43. Захист присяжних
43.1. Члени суду присяжних перебувають під особливим державним захистом на весь період розгляду справи і протягом 30 днів після завершення судового процесу.
43.2. Будь-які спроби впливу, тиску або підкупу присяжного є особливо тяжким злочином і караються відповідно до кримінального кодексу.
Розділ XII. Конституційний Суд і нагляд за державними органами
Стаття 44. Юрисдикція Конституційного Суду
44.1. Конституційний Суд здійснює верховний нагляд за всіма органами державної влади, включаючи:
44.1.1. Правоохоронні структури.
44.1.2. Спеціальні служби.
44.1.3. Армію та інші силові формування.
44.1.4. Адміністративні установи та виконавчі органи.
44.1.5. Органи місцевого самоврядування.
44.2. Виключення становить єдиний орган — Верховна Рада України, яка не підлягає контролю Конституційного Суду.
Стаття 45. Повноваження Конституційного Суду
45.1. Конституційний Суд має право:
45.1.1. Призупиняти дію будь-якого акту або наказу, виданого державним органом, якщо той суперечить Конституції або визнаний Конституційним Судом недоцільним чи таким, що суперечить конституційним засадам.
45.1.2. Викликати посадових осіб будь-якого рангу для допитів, пояснень або звітів.
45.1.3. Накладати тимчасову заборону на діяльність окремих підрозділів чи посадових осіб.
45.1.4. Запроваджувати тимчасове зовнішнє управління над органом, якщо його діяльність становить загрозу конституційному порядку.
45.1.5. Оголошувати конституційну перевірку організації, що триває до 7 днів, з можливістю продовження.
45.1.6. Проводити відкриті або закриті слухання за участю представників органу, який перевіряється.
45.1.7. Створювати спеціальні наглядові комісії для тривалого контролю над сумнівними структурами.
Стаття 46. Спеціальні повноваження в умовах кризи
46.1. У випадках, коли дії або бездіяльність державного органу:
46.1.1. Загрожують основам конституційного ладу.
46.1.2. Викликають суспільний резонанс.
46.1.3. Порушують масові права громадян.
46.2. Конституційний Суд має право:
46.2.1. Скасувати дію наказів до моменту судового розгляду.
46.2.2. Відсторонити посадову особу або посадовий склад тимчасово — до остаточного рішення.
46.2.3. Призначити судового куратора для прямого контролю діяльності органу.
46.2.4. Ініціювати формування спеціального трибуналу або скликання Суду присяжних.
Стаття 47. Невиконання рішень Суду
47.1. Ігнорування або перешкоджання виконанню рішень Конституційного Суду кваліфікується як:
47.1.1. Перешкоджання правосуддю.
47.1.2. Саботаж конституційного порядку.
47.1.3. Посягання на незалежність судової влади.
47.2. Такі дії караються:
47.2.1. Негайним усуненням з посади.
47.2.2. Поданням до кримінального переслідування.
47.2.3. Занесенням до загального чорного списку.
Стаття 48. Захист прав і громадян
48.1. Конституційний Суд зобов’язаний:
48.1.1. Розглядати звернення громадян про перевищення повноважень будь-яким органом.
48.1.2. Реагувати на факти катувань, незаконних затримань, обшуків, тиску, перевищення сили.
48.1.3. Вживати невідкладних заходів на захист постраждалих від дій державних органів.
Розділ XIII. Судимість, її наслідки та порядок правової реабілітації
Стаття 49. Поняття судимості та її значення
49.1. Судимість — це офіційний юридичний статус особи, яка була визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення відповідно до судового рішення, що набрало законної сили.
49.2. Наявність судимості впливає на обсяг прав, свобод та можливостей особи у державному, професійному та громадському житті, зокрема — доступ до державної служби, просування по службі, а також можливість займати певні посади у фракціях, силових структурах та публічних інституціях.
49.3. Судимість фіксується у Єдиному державному реєстрі судимостей, ведення якого покладається на Міністерство внутрішніх справ Західної України у співпраці з Міністерством оборони та органами судової влади.
Стаття 50. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості та терміни обмежень
50.1. Залежно від характеру, суспільної небезпеки та мотивів кримінального правопорушення, усі злочини поділяються на такі категорії:
50.1.1. Легкий злочин — діяння, що не спричинило тяжких наслідків, було скоєне вперше та не несе системної загрози суспільному ладу.
50.1.1.1. Наслідки: Внесення до загального чорного списку МВС та МО на строк 30 календарних днів.
50.1.1.2. Обмеження на підвищення в інших фракціях — не вище 8-го звання.
50.1.1.3. Доступ до державних посад дозволений після завершення терміну.
50.1.2. Середній злочин — умисне порушення закону, що спричинило істотну шкоду інтересам суспільства, але не досягло меж важкого правопорушення.
50.1.2.1. Наслідки: Внесення до загального чорного списку МВС та МО на строк 60 календарних днів.
50.1.2.2. Обмеження на підвищення в інших фракціях — не вище 7-го звання.
50.1.2.3. Доступ до державних посад дозволений після завершення терміну.
50.1.3. Важкий злочин — системне, свідоме або повторне порушення, що мало значні негативні наслідки для громадян, органів влади чи державної безпеки.
50.1.3.1. Наслідки: Внесення до загального чорного списку МВС та МО на строк 90 календарних днів.
50.1.3.2. Обмеження на підвищення в інших фракціях — не вище 6-го звання.
50.1.3.3. Доступ до державних посад дозволений після завершення терміну.
50.1.3.4. Примітка: Можливість перегляду справи виключно за участі Конституційного Суду.
50.1.4. Надважкий злочин — дії, що посягають на основи державності, призвели до людських жертв, великої шкоди або є зрадою національних інтересів.
50.1.4.1. Наслідки: Внесення до загального чорного списку МВС та МО на строк 90 календарних днів.
50.1.4.2. Обмеження на підвищення в інших фракціях — не вище 6-го звання.
50.1.4.3. Доступ до державних посад дозволений після завершення терміну.
50.1.4.4. Примітка: Можливість перегляду справи виключно за участі Конституційного Суду.
50.1.5. Особливий злочин — дії, які за рішенням суду надзвичайної юрисдикції визнаються надважкими та нереабілітованими. Це зокрема: хабарництво, зловживання владою, фальсифікація державних процесів, організація або участь у державному перевороті, створення чи фінансування терористичних організацій, а також зрада державних інтересів.
50.1.5.1. Наслідки: Довічне внесення до загального чорного списку державних організацій.
50.1.5.2. Можливість подання одного оскарження в Конституційний Суд.
Стаття 51. Реабілітація та відновлення прав
51.1. Особи, строк внесення яких до чорного списку закінчився, вважаються такими, що відбули покарання, і можуть поновити участь у державному, політичному чи службовому житті без обмежень, крім випадків, зазначених у статті 50 пункті 5.
51.2. Після завершення встановленого строку:
51.2.1. Автоматично знімаються всі блокування доступу до посад.
51.2.2. Анульовується обмеження на підвищення по службі.
51.2.3. Особа вважається такою, що не має активної судимості.
51.3. Конституційний Суд має право скоротити строк обмежень або повністю зняти їх, якщо особа надала переконливі докази реабілітації, зміни життєвих обставин, або якщо попереднє рішення було ухвалене з порушенням принципів справедливості.
Стаття 52. Публічність та прозорість інформації про судимість
52.1. Відомості про судимість осіб зберігаються в захищеному державному реєстрі та можуть бути розкриті лише у випадках:
52.1.1. Офіційного запиту суду.
52.1.2. Розгляду кандидатури на державну посаду.
52.1.3. Проведення службового розслідування.
52.1.4. За ухвалою Конституційного або Верховного Суду.
52.2. Поширення недостовірної інформації про судимість особи карається відповідно до чинного законодавства, як порушення честі, гідності та права на приватне життя.
Стаття 53. Контроль за дотриманням прав осіб з судимістю
53.1. Жодна особа не може бути дискримінована в освіті, медичному обслуговуванні, працевлаштуванні чи соціальній підтримці лише через факт наявності судимості, якщо вона вже відбула покарання.
53.2. Порушення цього принципу є підставою для:
53.2.1. Скарги до суду.
53.2.2. Ініціювання перевірки з боку Конституційного Суду.
53.2.3. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди постраждалій особі.
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 54. Завершальні приписи
Цей документ набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення та підписання уповноваженим суб’єктом. У випадках, визначених окремими нормативними актами, може бути встановлено інший порядок введення його в дію.
Стаття 55. Застосування чинних норм
До моменту повного введення цього документа у правову систему, правовідносини здійснюються на основі чинних актів, що не суперечать його положенням. У разі колізії пріоритет має цей документ.
Стаття 56. Перехідні механізми
Усі органи державної влади, місцевого самоврядування та інші юридичні утворення зобов’язані у визначений термін привести свої нормативні акти, статути, положення та інструкції у відповідність до цього документа.
Стаття 57. Гарантії непорушності прав
Прийняття цього документа не може бути підставою для скасування чи обмеження прав і свобод, гарантованих людині та громадянину, крім випадків, прямо передбачених його положеннями.
Стаття 58. Офіційне тлумачення
Офіційне тлумачення норм цього документа здійснюється виключно компетентними органами, визначеними у його тексті або окремим законом. Будь-які інші роз’яснення мають рекомендаційний характер.
Стаття 59. Внесення змін і доповнень
Зміни та доповнення до цього документа здійснюються виключно у встановленому законом порядку, з дотриманням принципів верховенства права, прозорості та легітимності.
Стаття 60. Втрата чинності попередніх актів
Нормативні акти, що суперечать цьому документу, втрачають чинність з моменту набрання ним юридичної сили, якщо інше не визначено окремим рішенням.
Стаття 61. Присяга посадових осіб
Посадові особи, на яких поширюється дія цього документа, у встановленому порядку складають присягу (або підтвердження вірності) його положенням, що є умовою законного перебування на посаді.
Стаття 62. Правонаступництво зобов’язань
Усі зобов’язання, договори та угоди, укладені до набрання чинності цим документом, зберігають юридичну силу та виконуються згідно з чинним правом, якщо вони не суперечать його положенням.
Стаття 63. Урочистість прийняття
Прийняття цього документа є актом найвищої юридичної сили в межах його застосування та символізує завершення формування його правових засад.
Останнє редагування модератором: