Правила ВРУ | Закон України про «Національну поліцію України»

[Марк Ліквід]

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ПОЛІЦІЮ УКРАЇНИ
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади України, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав та свобод людини та громадянина, протидіє злочинності, підтримує громадський порядок та громадську безпеку. Діяльність державної поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ згідно із законом.

Поліція призначена для захисту життя, здоров'я, права і свободи громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства; для протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та для забезпечення громадської безпеки. У межах своєї компетенції керівництво діяльністю поліції здійснюють Президент України безпосередньо або через Міністра внутрішніх справ, керівники територіальних органів Міністерства внутрішніх справ та керівники підрозділів поліції.



ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з правами людини.



ДОТРИМАННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ
При виконанні своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та сприяє їх реалізації.Обмеження прав і свобод людини допускається лише на підставах та в порядку, визначених Конституцією та законами України, за крайньої потреби та в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинено, якщо мету застосування таких заходів досягнуто чи немає необхідності подальшого їх застосування.

Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитись до будь-яких форм катувань, жорстокого, нелюдського чи принижуючого гідність поводження чи покарання.



ЗАКОННІСТЬ
Поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна чи інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.



УНІФОРМА ПОЛІЦЕЙСЬКИХ
У поліцейських єдина уніформа. Поліцейський одержує уніформу безкоштовно.
Зразки предметів уніформи поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
На уніформі поліцейського розміщується нагрудний знак із чіткою вказівкою його спеціального жетону. Поліцейським заборонено знімати з уніформи або приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксувати її за допомогою технічних засобів.
Поліцейський, який виконує функції у цивільному одязі, повинен мати при собі нагрудний знак, передбачений цією частиною, крім випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дієвістю.
Поліцейським підрозділи спеціального призначення номер нагрудного знака додатково вказується на уніформі та на шоломі таким чином, щоб його було можливо прочитати або зафіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли такі поліцейські відповідно до рішень уповноважених осіб поліції виконують завдання у режимі таємності.
Правила носіння та норми належності уніформи поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Тактична форма використовується тільки у спец операціях.



ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
Поліція відповідно до покладених на неї завдань:

• здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на вчиненню правопорушень;
• виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення;
• вживає заходів щодо виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
• вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб та публічної безпеки, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення;
• здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення чи події;
• здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах певної підслідності;
• розшукує осіб, які ховаються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, які ухиляються від виконання кримінального покарання, які зникли безвісти, та інших у випадках, визначених законом;
• у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
• доставляє у випадках та порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у скоєнні кримінального злочину та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
• вживає заходів для забезпечення громадської безпеки та порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших громадських місцях;
• регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
• здійснює супровід транспортних засобів у випадках, визначених законом;
• видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
• прініміє всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема, домедичної та медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних або адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я;
• приймає міри для визначення осіб, які не здатні за станом здоров'я, віком або іншими обставинами повідомити інформацію про себе; встановлює особистість за невпізнаним трупом;
• забезпечує безпеку взятих під захист осіб з підстав та в порядку, визначених законом;
• у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушень серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
• вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;
• здійснює охорону об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
• здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об'єктів права приватної та комунальної власності;
• здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;
• здійснює в установленому законом порядку прийому, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, патронів, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
• здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначений зоні радіоактивного забруднення;
• сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму військового чи надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
• виконує у межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України;
• здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;
• приймання заходів для забезпечення громадської безпеки та порядку під час примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у скоєнні виконавчих дій , здійснює привід у виконавчому провадженні, здійснює розшук боржника чи дитини на виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду.
• залучення для проведення виконавчих дій співробітників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. Відмова у залученні поліції для проведення виконавчих дій допускається лише з підстав залучення особового складу цього територіального органу поліції до припинення групового порушення суспільної безпеки та порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій;
• забезпечує інформування Комісії з питань осіб, які зникли безвісти за особливих обставин, про перебіг досудового розслідування, вжиття заходів щодо розшуку осіб, які зникли безвісти, у тому числі осіб, які зникли безвісти за особливих обставин, для внесення даних до Єдиного реєстру осіб, які зникли безвісти за особливих обставин;
• виявляє транспортні засоби особистого користування, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами більш ніж на 30 діб та не зареєстровані в Україні у встановлені законодавством строки;
• вживає заходів для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення у митному режимі транзиту; транспортні засоби використовуються для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортні засоби передані у володіння, користування чи розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту, а також заходів щодо виявлення неправомірного розукомплектування таких транспортних засобів.

ДОДАТКОВІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
•Під час експертизи працівник поліції має право виконати один мазок на наявність наркоти них засобів, та два мазки на наявність алкогольних засобів, СУВОРО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ РОБИТИ ПОВТОРНИЙ МАЗОК НА НАРКОТИЧНІ ЗАСОБИ, наказ Мін МВС.



ВИДИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЗАХОДІВ
1. Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначених у Кримінальному Кодексі України, на підставі та у порядку, визначених законом.
2. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці та порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та примусові заходи, визначені цим Законом.
3. Поліція для виконання покладених на неї завдань може вживати інших заходів, визначених окремими законами.
4. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов'язаний пред'явити особі документ, що засвідчує його повноваження.

Превентивні поліцейські заходи:
1. При проведенні превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особу про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких вживаються такі заходи.
2. перевірка документів особи;
3. опитування особи;
4. поверхнева перевірка та огляд;
5. зупинки транспортного засобу;
6. вимога залишити місце та обмеження доступу до певної території;
7. обмеження пересування особи, транспортного засобу чи фактичного володіння річчю;
8. проникнення у житло чи інше володіння особи;
9. перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
10. застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, засобів фото- та кінозйомки, відеозапису;
11. перевірка дотримання обмежень, встановлених законом щодо осіб, які перебувають під адміністративним наглядом та інших категорій осіб;
12. поліцейські опіки.



ПЕРЕВІРКА ДОКУМЕНТІВ ОСОБИ
Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення ним документів, що засвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
· якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
· якщо є достатньо підстав вважати, що особа вчинила чи має намір вчинити правопорушення;
· якщо особа знаходиться на території чи об'єкті зі спеціальним режимом або у місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
· якщо особа має зброю, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання або перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
· якщо особа перебуває у місці скоєння правопорушення чи дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної ситуації;
· якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу чи дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до скоєння правопорушення, транспортний засіб то, можливо знаряддям чи об'єктом скоєння правопорушення.



ОПИТУВАННЯ ОСОБИ
Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона має інформацію, необхідну для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити людину до поліцейського приміщення.
Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитись від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається лише з участю батьків (одного їх), іншого законного представника чи педагога.
Перед проведенням опитування особи поліцейський роз'яснює їй підстави та цілі застосування поліцейського заходу, якщо це не завадить виконанню поліцією повноважень, покладених на нього цим Законом.



ПОВЕРХНОСТА ПЕРЕВІРКА
Поверхноста перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні одягу особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі чи транспортного засобу.
Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особистості може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю особи чи інших осіб.
Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише за допомогою спеціального приладу або засобу.

Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі чи транспортного засобу:
a)якщо є достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі знаходиться правопорушник чи особа, свобода якої обмежується незаконним способом;
b)якщо існує достатньо підстав вважати, що у транспортному засобі знаходиться справа, обіг якої заборонено або обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю особи чи інших осіб;
c)якщо існує достатньо підстав вважати, що річ чи транспортний засіб є знаряддям скоєння правопорушення та/або знаходиться у тому місці, де може бути скоєно кримінальний злочин, для запобігання якому необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка речі чи транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу чи візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
При поверхневій перевірці речі чи транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському зміст особистих речей чи транспортного засобу.
При виявленні під час поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх збереження та огляд.



ЗУПИНКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

• якщо водій порушив правила дорожнього руху;
• якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
• якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям ДТП, кримінальної чи адміністративного правопорушення;якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;
• якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути;
• якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП;
• якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху;
• якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі утворює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
• порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
• якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, проводиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування чи розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту.

Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1. Якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлених органами доходів та зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення у митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу засоби для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування або передачу у володіння, користування чи розпорядження такого транспортного засобу особам, які я не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту;
2. якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки, знаходиться на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, використовується для цілей підприємницької діяльності та / або отримання доходів в Україні, або передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту.
3. Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу з докладним описом підстави зупинки, визначеної цією статтею.



ВИМОГИ ЗАЛИШИТИ МІСЦЕ ТА ОБМЕЖЕННЯ ДОСТУПУ НА ВИЗНАЧЕНУ ТЕРИТОРІЮ
1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (особ) залишити певне місце на певний термін або заборонити або обмежити особам доступ до певної території або об'єктів, якщо це необхідно для забезпечення громадської безпеки та порядку, охорони життя та здоров'я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.
2. Поліцейський може обмежувати чи забороняти рух транспорту та пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, при аваріях, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення суспільної безпеки та порядку, охорони життя та здоров'я людини.



ПРОНИКНЕННЯ В ЖИТЛО АБО ІНШЕ ВОЛОДІННЯ ОСОБИ
Поліція може проникнути в житло або інше володіння особи без мотивованого рішення суду лише у невідкладних випадках, пов'язаних із:
· порятунком життя людей та цінного майна при надзвичайних ситуаціях;
· безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у скоєнні злочину;
· припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні.

Проникнення поліцейського у житло чи інше володіння особи не може обмежувати його права користуватися своїм майном.
Про застосування зазначеного поліцейського заходу обов'язково складається протокол.



ПОЛІЦІЙСКІ ЗАХОДИ ПРИМУШЕННЯ
Поліція при виконанні повноважень, визначених цим Законом, уповноважена вживати таких примусових заходів:
1. фізичний вплив (сила);
2. застосування спеціальних засобів;
3. застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські примусові заходи - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від поразки різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасової (поворотної) поразки людини (правопорушника, противника), пригнічення або обмеження свободи людини (психологічної чи фізичної) шляхом впливу на неї або предмети, що оточують, з чітким регулюванням підстав та правил застосування таких засобів та службових тварин.

Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використати такі спеціальні засоби:
· гумові та пластикові кийки;
· електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
· засоби обмеження рухливості (наручники, сітки для зв'язування тощо);
· засоби, оснащені речовинами сльозогінної та дратівливої дії;
· засоби примусової зупинки транспорту;
· спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;
· пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
· пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні вибухові пристрої для руйнування перешкод та примусового відкривання приміщень;
· пристрої для відстрілу набоїв, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
· засоби, оснащені безпечними димоутворювальними препаратами;
· водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати примусових заходів, не визначених цим Законом.
Не є мірою примусу використання поліцейських засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).
Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду примусової примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Норми забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ України.



ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ СИЛИ
Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки та/або безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особи тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили.



ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕСТРІЛЬНОЇ ЗБРОЇ
Застосування вогнепальної зброї є найсуворішим мірою державного примусу.
Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування та використання лише за умови, що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
Порядок зберігання та носіння вогнепальної зброї, що знаходиться у розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:
· для відображення нападу на поліцейського чи членів його сім'ї, у разі загрози їх життю чи здоров'ю;
· для захисту осіб від нападу, що загрожує їх життю чи здоров'ю;
· для звільнення заручників чи осіб, яких незаконно позбавлено свободи;
· для відображення нападу на об'єкти, що знаходяться під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об'єктів у разі їхнього захоплення;
· для затримання особи, яка застали при скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину та намагається втекти;
· для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю та здоров'ю людей та/або поліцейського;
· для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей та/або поліцейського.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю лише після попередження про необхідність припинення протиправних дій та намір вжити примусового заходу, визначеного цією статтею.

Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
· При спробі особи, яку затримує поліцейський з вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до неї, скоротивши певну відстань, або доторкнутися до зброї;
· У разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров'ю людей;
· якщо особа, затримана чи заарештована за скоєння особливо тяжкого чи тяжкого злочину, тікає із застосуванням транспортного засобу;
· якщо особа чинить збройний опір;
· для припинення спроби заволодіння вогнепальною зброєю.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю лише з метою заподіяння особі такої шкоди, необхідної та достатньої у такій обстановці, для негайного запобігання чи припинення збройного нападу.
Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо запобігання чи припинення відповідного нападу неможливо досягти іншими засобами.
Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків відбиття нападу або крайньої необхідності.
Поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити керівнику про активне застосування вогнепальної зброї, яку, у свою чергу, зобов'язаний проінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Поліцейський може взяти в руки вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в цій обстановці можуть виникнути підстави для її застосування.
Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити людину про можливість її застосування.
Спроба особи, яка затримує поліцейський з вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши певну поліцейським відстань, або торкнутися зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.
Поліцейський може використовувати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров'ю поліцейського та інших осіб.



СТАДІЇ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ
Перша Стадія: Присутність Офіцера поліції на ситуації. За присутності Офіцера виявляється психологічний вплив.
Друга Стадія: Устне попередження, накази.
Третя Стадія: Фізичний контроль. Третя стадія застосування сили використовується після усного попередження. Відштовхування, застосування прийомів рукопашного бою, прийомів, заломів тощо.
Четверта Стадія: Використання спец.засоби. До спец.засобів відносяться; дубінка, перцевий балончик, кайдани. Спец.засоби використовуються після коли злочинець чинить серйозний опір при арешті, вище зростанням, більшою масою.
П’ята Стадія: Застосування електрошокера. Електрошокер використовується з метою повністю знерухомити злочинця, зупинити його наступ.
Шоста Стадія: Застосування летальної зброї; вогнепальної. Використовується вогнепальна зброя з чинний законом про “Національну Поліцію України”.



ПРИСЯГА СПІВРОБІТНИКА ПОЛІЦІЇ
"Я, (ПІБ), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки".

 

[Максим Марценкевич]

​

Стаття 1. Національна поліція України
1. Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

​

Стаття 2. Завдання поліції: ​

1. Забезпечення публічної безпеки і порядку;
2. Охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3. Протидії злочинності;
4. Надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції​

1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінально-Процесуальним та Адміністративним кодексами, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Взаємодія поліції з органами державної влади​

1. Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з усіма державними організаціями, відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.​

Стаття 5. Дотримання прав і свобод людини​

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

3. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

4. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

5. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.

​

Стаття 6. Законність​

1. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

2. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.

3. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

4. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

​

Стаття 7. Політична нейтральність​

1. Поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності.

2. Поліція у своїй діяльності є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань.

Стаття 8. Основні обов'язки поліцейського​

1. Поліцейський зобов'язаний:

1) Неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) Професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) Поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) Надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) Зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

2. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. В окремих випадках дозволено не показувати своє службове посвідчення на вимогу особи, якщо є загроза, або можливість загрози життю поліцейського, або цій особі. В такому випадку поліцейський зобов’язаний показати своє посвідчення після прибуття у відділок. Співробітники окремих підрозділів мають право не показувати своє службове посвідчення у випадках, якщо вони уповноважені на це відповідним положенням про їх підрозділ.

Стаття 9. Основні повноваження керівника поліції​

1. Керівник поліції:

1) Очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань;

2) У межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції;

3) Представляє у визначеному порядку поліцію у відносинах з іншими державними організаціями;

4) Звітує перед Міністром внутрішніх справ України про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень;

5) Розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

6) Підписує накази поліції;

7) У межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції;

8) Затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції;

9) Призначає на посади та звільняє з посад у порядку, визначеному законом та іншими нормативно-правовими актами, державних службовців апарату центрального органу управління поліції;

10) Приймає на роботу та звільняє з роботи працівників центрального органу управління поліції;

11) Приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських;

12) Приймає рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції;

13) У визначеному порядку вносить подання про представлення поліцейських до відзначення державними нагородами України;

14) Присвоює ранги державних службовців;

15) Забезпечує дотримання визначеного Міністром внутрішніх справ України порядку обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ України і поліцією;

16) Виконує повноваження керівника державної служби в органі відповідно до законодавства та здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

​

Стаття 10. Застосування фізичної сили​

1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні засоби (тайзер, кайданки), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, для унеможливлення особою втечі або інших спроб уникнення взаємодії з поліцейським, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

​

Стаття 11. Застосування вогнепальної зброї​

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання.
3. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:
1) Для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;
2) Для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;
3) Для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
4) Для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;
5) Для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) Для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;
7) Для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського.
5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
6. Поліцейський уповноважений застосовувати зброю перебуваючи на кермом, якщо на момент її застосування не відбувалось управління службовим авто (натискання газу/тормозу, повтороти за домогою руля, виконання маневрів тощо)
7.Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:
1) При спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) У разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;
3) Якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) Якщо особа чинить збройний опір;
5) Для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
8. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
9. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.
10. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.
11. Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.
12. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил.

Стаття 12. Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення
1. Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Стаття 13. Зупинення транспортного засобу

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Стаття 14. Перевірка документів особи​

1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

Стаття 15. Поверхнева перевірка

1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.

4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Стаття 16. Використання найменування та ознак належності до поліції​

1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

2. Використання найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, ознак належності до поліції здійснюється виключно поліцією, а в інших випадках - за рішенням керівника поліції.

3. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та громадськими об’єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється і має наслідком відповідальність відповідно до закону.

Стаття 17. Присвоєння первинних спеціальних звань​

1. Первинні звання молодшого складу поліції присвоюються керівниками органів поліції, керівниками навчальних закладів, які здійснюють підготовку поліцейських, та науково-дослідних установ поліції, які приймають рішення про прийняття на службу в поліції, одночасно з рішенням про прийняття на службу та призначення на посаду.

2. Первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоює керівник поліції в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

3. Первинні спеціальні звання вищого складу поліції присвоюються Президентом України.

4. Громадянам, уперше прийнятим на службу в поліції, присвоюється звання рядового поліції, якщо відсутні визначені цим Законом підстави для присвоєння іншого спеціального звання.

5. Громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший бакалавр", після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, що заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання молодшого лейтенанта поліції.

6. Громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання лейтенанта поліції.

7. Військовослужбовцям та громадянам, які мають військові або спеціальні звання, класні чини, під час прийняття на службу в поліції присвоюються первинні спеціальні звання поліції, відповідні наявним у них військовим або спеціальним званням, класним чинам, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.