1. Розділ Історія
Никитенков Вадім Олександрович
Народився 21.01.2004 р. в м.Харкова мати була 8 місяців вагітною, і перебувала у род-домі. Коли розпочались схватки, лікарі дуже швидко відреагували і перевезли мати у палату для родов. Не пройшло більше 10 хвилин, як доктор вийшов з палати. Підійшов до батька. І з поганою настрою відповів, "Що у вас народився тільки один хлопчик, а ваша жена... Вона... Нажаль... Не вижила..." Батько не знаючи що робити сів на лавку і сильно розпочав плакати. Роздираючи свої волосся. Медсестра коли вийшла із палати на руках з дитиною "акуратно" передала у руки батька. Батько взявши дитину у руки заплаканими очами пішов до дому.
Пройшов 5.рік Хлопчик вже міг самотужки стоячи на ногах розказувати віршик свому рідному батькові. Батько після смерті дружини, любив свого сина і хотів зробити для нього саме найкращого у його житті. , Пройшли. 3 роки Вадім Никитенков впав на землю і розпочав плакати , та Батько Віталік Никитенков відреагувавши як син впав на підлогу. Зробив йому першу. Медичну допомогу.
Минули роки, і дитина стала вже не дитиною.
Дитинство: 8 років батько брав свого сина до свого комп'ютера, хотів щоб його син став Айтішником. Але син не хотів бути у Айті професії, і він секретно від батька тікав із дома та заходив у безплатну качалку. Вадім, так звати сина. Сподобалось ходити на бокс і тренування по перешкодам. Хлопчик був ерудований та досить кмітливим. Дуже гарно вів себе на тренуванні та нікого не обіжав.
2. Розділ. Шкільні роки
В 8 років хлопця віддали до Харківської звичайнісінької школи. "номер-4", де хлопчик проявив себе чемно, адекватно, розумно, вчителям та директору це дуже подобалось, вони хвалили хлопчика. Допомогали, і підтримували. І так пройшов рік. Хлопчику Вадім Никитенков були вже 9 років, та він не звертаючи уваги далі продовжував навчання, але одного дня. Сталася трагедія, коли хлопчик йшов до школи, то згадав що він забувся пинал, на шафі. Коли він вернувся, він побачив що його батько лежить на землі в стані не придатного для життя. Хлопчик дуже сильно злякався і побіг за телефоном щоб викликати 103. Як тільки приїхала швидка, то вже було пізно, хлопчик плакав що сили, виривався із рук, та робив все щоб батько був живим. Сусіди коли почули, і дізналися про смерті батька, взяли хлопчика та відвели його до свого дому заспокоїли і відвели спати. І так все життя він проживав у сусідів.
3. Розділ підлітковий вік
У свої 13 років Вадім навчився заробляти кошти, він допомагав сусідам мити посуду, прибирати у комнатах, і стірати одяг. Та мав ужа свої доходи. Па перші виручені кошти Вадім купив Ноутбук. Та розпочав займатися собою. У 14 років Вадім переніс дві операції перелому руки , це ударило по моральним цінностям хлопця , 15 років Вадім закінчує 9 класів на відмінно та взявши ноутбук в руки розпочав пошук роботи на Харківському області, Для ремонту комп'ютерів. Ця робота йому дуже подобалось хлопцю.
4. Розділ доросле життя
У 17 років Вадім отримує успішно права та купляє собі Opel. Ця машина запала в душу хлопцю і він полюбив її. На цінні машини від одного разу підвозив дівчину, вона була з багатою сім'ї, у Вадима з нею склалися стосунки. Через соціальних стан її батьків Вадім взагалі не везло з дівчатами, але він був наполегливим та працьовитий. І він розпочав з допомогою комп'ютера побудувати кар'єру!
5. Розділ робота на ДКВС
Полковник Ігор Максимов та Підполковник Вадім Зозуля . Вони бачили як він старається та змогли довіряти йому важливі завдання , та давати серйозні доручення . Олександр любив свою роботу та він був готовий віддати своє життя цій професії . Після того , як хлопець став Прапорщиком , він захотів дірватись до влади у цій сфері та почав все більш наполегливо працювати . Невдовзі керівництво ДКВС змінилось . Генерал служби пішла у відставку і на пост генерала став Полковник Олександр Грамотайт . Йому подобалась робота хлопця , та він його завалив роботою , щоб побачити на що здатен хлопець. Після того як стати на пост Генерала , пан Грамота призначив на посаду Полковника Вадім Зозуля , той в свою чергу почав краще комунікувати з хлопцем та помітив його блискавичну роботу. Ув'язнені боялись Олександра через його розсудливість . Коли він заходив у в'язницю , ув'язнені навіть боялись поворушитись . Пізніше з поста Полковника пішли такі люди , як Любомир та Томас. У керівництва ДКВС було багато варіантів кого можливо поставити на цю посаду , але одним із найбільш сприятливих варіантів став Вадім Никитенков . Чоловік ставши на цю посаду почав думати як можна покращити ДКВС . Дійшовши до висновку як це зробити , Полковник почав проводити агітації на службу в різних держ-структурах , він почав проводити більш якісніші навчання , почав з Генералом обговорювати нових кадрів , та пропонувати зміни в підрозділах , на що Генерал Олександр Грамота відповідав взаємністю Никитенков. Співробітники поважали Никиктенков через його розсудливість та комунікабельність , вони розуміли що Никитенков зможе змінити хід їхньої кар'єри , тому чітко виконували його накази.
Никитенков Вадім Олександрович
Народився 21.01.2004 р. в м.Харкова мати була 8 місяців вагітною, і перебувала у род-домі. Коли розпочались схватки, лікарі дуже швидко відреагували і перевезли мати у палату для родов. Не пройшло більше 10 хвилин, як доктор вийшов з палати. Підійшов до батька. І з поганою настрою відповів, "Що у вас народився тільки один хлопчик, а ваша жена... Вона... Нажаль... Не вижила..." Батько не знаючи що робити сів на лавку і сильно розпочав плакати. Роздираючи свої волосся. Медсестра коли вийшла із палати на руках з дитиною "акуратно" передала у руки батька. Батько взявши дитину у руки заплаканими очами пішов до дому.
Пройшов 5.рік Хлопчик вже міг самотужки стоячи на ногах розказувати віршик свому рідному батькові. Батько після смерті дружини, любив свого сина і хотів зробити для нього саме найкращого у його житті. , Пройшли. 3 роки Вадім Никитенков впав на землю і розпочав плакати , та Батько Віталік Никитенков відреагувавши як син впав на підлогу. Зробив йому першу. Медичну допомогу.
Минули роки, і дитина стала вже не дитиною.
Дитинство: 8 років батько брав свого сина до свого комп'ютера, хотів щоб його син став Айтішником. Але син не хотів бути у Айті професії, і він секретно від батька тікав із дома та заходив у безплатну качалку. Вадім, так звати сина. Сподобалось ходити на бокс і тренування по перешкодам. Хлопчик був ерудований та досить кмітливим. Дуже гарно вів себе на тренуванні та нікого не обіжав.
2. Розділ. Шкільні роки
В 8 років хлопця віддали до Харківської звичайнісінької школи. "номер-4", де хлопчик проявив себе чемно, адекватно, розумно, вчителям та директору це дуже подобалось, вони хвалили хлопчика. Допомогали, і підтримували. І так пройшов рік. Хлопчику Вадім Никитенков були вже 9 років, та він не звертаючи уваги далі продовжував навчання, але одного дня. Сталася трагедія, коли хлопчик йшов до школи, то згадав що він забувся пинал, на шафі. Коли він вернувся, він побачив що його батько лежить на землі в стані не придатного для життя. Хлопчик дуже сильно злякався і побіг за телефоном щоб викликати 103. Як тільки приїхала швидка, то вже було пізно, хлопчик плакав що сили, виривався із рук, та робив все щоб батько був живим. Сусіди коли почули, і дізналися про смерті батька, взяли хлопчика та відвели його до свого дому заспокоїли і відвели спати. І так все життя він проживав у сусідів.
3. Розділ підлітковий вік
У свої 13 років Вадім навчився заробляти кошти, він допомагав сусідам мити посуду, прибирати у комнатах, і стірати одяг. Та мав ужа свої доходи. Па перші виручені кошти Вадім купив Ноутбук. Та розпочав займатися собою. У 14 років Вадім переніс дві операції перелому руки , це ударило по моральним цінностям хлопця , 15 років Вадім закінчує 9 класів на відмінно та взявши ноутбук в руки розпочав пошук роботи на Харківському області, Для ремонту комп'ютерів. Ця робота йому дуже подобалось хлопцю.
4. Розділ доросле життя
У 17 років Вадім отримує успішно права та купляє собі Opel. Ця машина запала в душу хлопцю і він полюбив її. На цінні машини від одного разу підвозив дівчину, вона була з багатою сім'ї, у Вадима з нею склалися стосунки. Через соціальних стан її батьків Вадім взагалі не везло з дівчатами, але він був наполегливим та працьовитий. І він розпочав з допомогою комп'ютера побудувати кар'єру!
5. Розділ робота на ДКВС
Полковник Ігор Максимов та Підполковник Вадім Зозуля . Вони бачили як він старається та змогли довіряти йому важливі завдання , та давати серйозні доручення . Олександр любив свою роботу та він був готовий віддати своє життя цій професії . Після того , як хлопець став Прапорщиком , він захотів дірватись до влади у цій сфері та почав все більш наполегливо працювати . Невдовзі керівництво ДКВС змінилось . Генерал служби пішла у відставку і на пост генерала став Полковник Олександр Грамотайт . Йому подобалась робота хлопця , та він його завалив роботою , щоб побачити на що здатен хлопець. Після того як стати на пост Генерала , пан Грамота призначив на посаду Полковника Вадім Зозуля , той в свою чергу почав краще комунікувати з хлопцем та помітив його блискавичну роботу. Ув'язнені боялись Олександра через його розсудливість . Коли він заходив у в'язницю , ув'язнені навіть боялись поворушитись . Пізніше з поста Полковника пішли такі люди , як Любомир та Томас. У керівництва ДКВС було багато варіантів кого можливо поставити на цю посаду , але одним із найбільш сприятливих варіантів став Вадім Никитенков . Чоловік ставши на цю посаду почав думати як можна покращити ДКВС . Дійшовши до висновку як це зробити , Полковник почав проводити агітації на службу в різних держ-структурах , він почав проводити більш якісніші навчання , почав з Генералом обговорювати нових кадрів , та пропонувати зміни в підрозділах , на що Генерал Олександр Грамота відповідав взаємністю Никитенков. Співробітники поважали Никиктенков через його розсудливість та комунікабельність , вони розуміли що Никитенков зможе змінити хід їхньої кар'єри , тому чітко виконували його накази.
Останнє редагування:
