Повне ім'я: Зубкевич Валентин Олександрови
Стать: чоловіча
Дата народження: 15 лютого 1998 рік
Місце народження: м. Рівне
Вік: 25 роки
Зріст: 192 см
Вага: 98кг
Характер: спокійний, врівноважений
Національність: українець
Освіта: Університет Водного Господарства
Місце проживання: м. Рівне
Статура: звичайна
Сімейний статус: неодружений
Хобі: дизайн
Батьки
Батьків Валентина звати Олександер Степанович та Ірина Михайлівна. Познайомились вони на висіли в знайомого . Згодом у них народилася дитина - хлопчик, назвали Валентином. Батьки були дуже люблячими, завжди допомагали своєму первістку у всьому, завжди підтримували, і продовжують це робити.
Дитинство
Валентина був спокійною. Дуже любив гуляти міськими парками з батьками. Навчався в садочку, що знаходився неподалік від будинку сім’ї. Мав багато друзів, але найкращим його другом був Максим – хороша, теж спокійна дитина, яка жила по сусідству з Валентином, тож з самого дитинства вони дружили. Деколи в Максима проявлявся егоїзм - хоча це було рідко, це було його негативною стороною. Коли йому виповнилося 6 років, він пішов до школи.
Шкільні роки
Валетину та Максиму пощастило потрапити в один клас, тож їм було весело, а тому і навчання проходило добре. Максим був старанним учнем, інформацію на всіх уроках ловив на ходу. Улюбленим його предметом була математика: він міг рахувати важкі приклади в голові, ніколи не користувався калькулятором. В старшій школі також все було добре… до одного моменту. На початку 10-го класу, на уроці фізичної культури, Максим грав у футбол (він був його улюбленим видом спорту), тоді він стояв на захисті, його команда програвала, м’яч вели в сторону його воріт, і він, побігши до нього, наступив на м’яч та впав, скрутивши ногу. Він міг ходити, але все ж поїхав з батьками до лікарні для огляду. Під час рентгену там виявили тріщину. Максим повинен був 4 тижні пролежати вдома з перев’язаною ногою, майже не ходячи.
Далі все було добре. Він успішно закінчив школу, знаючи куди піде вчитись далі.
Студентські роки
Ще у 8-му класі Валентин зацікавився військовою справою: Читав багато книжок, відвідував військові музеї і таке інше. Тож, не довго думаючи, він поступив в військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ, що у Львові. Так як там готують військових, на веселощі часу мало, але Валентин це не зупиняло: він попри усе йшов до своєї мети мети. Навчання пройшло добре, Валентин отримав медаль за хороше навчання.
Доросле життя
Закінчивши навчання, Валентин , не довго думаючи, подався на службу в рідні краї батьків – місто Рівне Службу несе сумлінно й чесно. Мріє стати офіцером, командиром підрозділу, і робить для цього все можливе і неможливе.
Через слжубу в армії у Валентина немає часу для особистого життя, тому стосунків у нього немає, але він і не планує їх заводити.
З самого дитинства Валентин цікавився машинами, особливо кросоверами. Тож зараз йде до своєї мрії - Toyota Land Cruiser 300. Більшу частину зарплати він відкладає саме на цю машину.
Останнє редагування: 06.02.24
Реєстрація 06.02.24
06.02.24
Стать: чоловіча
Дата народження: 15 лютого 1998 рік
Місце народження: м. Рівне
Вік: 25 роки
Зріст: 192 см
Вага: 98кг
Характер: спокійний, врівноважений
Національність: українець
Освіта: Університет Водного Господарства
Місце проживання: м. Рівне
Статура: звичайна
Сімейний статус: неодружений
Хобі: дизайн
Батьки
Батьків Валентина звати Олександер Степанович та Ірина Михайлівна. Познайомились вони на висіли в знайомого . Згодом у них народилася дитина - хлопчик, назвали Валентином. Батьки були дуже люблячими, завжди допомагали своєму первістку у всьому, завжди підтримували, і продовжують це робити.
Дитинство
Валентина був спокійною. Дуже любив гуляти міськими парками з батьками. Навчався в садочку, що знаходився неподалік від будинку сім’ї. Мав багато друзів, але найкращим його другом був Максим – хороша, теж спокійна дитина, яка жила по сусідству з Валентином, тож з самого дитинства вони дружили. Деколи в Максима проявлявся егоїзм - хоча це було рідко, це було його негативною стороною. Коли йому виповнилося 6 років, він пішов до школи.
Шкільні роки
Валетину та Максиму пощастило потрапити в один клас, тож їм було весело, а тому і навчання проходило добре. Максим був старанним учнем, інформацію на всіх уроках ловив на ходу. Улюбленим його предметом була математика: він міг рахувати важкі приклади в голові, ніколи не користувався калькулятором. В старшій школі також все було добре… до одного моменту. На початку 10-го класу, на уроці фізичної культури, Максим грав у футбол (він був його улюбленим видом спорту), тоді він стояв на захисті, його команда програвала, м’яч вели в сторону його воріт, і він, побігши до нього, наступив на м’яч та впав, скрутивши ногу. Він міг ходити, але все ж поїхав з батьками до лікарні для огляду. Під час рентгену там виявили тріщину. Максим повинен був 4 тижні пролежати вдома з перев’язаною ногою, майже не ходячи.
Далі все було добре. Він успішно закінчив школу, знаючи куди піде вчитись далі.
Студентські роки
Ще у 8-му класі Валентин зацікавився військовою справою: Читав багато книжок, відвідував військові музеї і таке інше. Тож, не довго думаючи, він поступив в військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ, що у Львові. Так як там готують військових, на веселощі часу мало, але Валентин це не зупиняло: він попри усе йшов до своєї мети мети. Навчання пройшло добре, Валентин отримав медаль за хороше навчання.
Доросле життя
Закінчивши навчання, Валентин , не довго думаючи, подався на службу в рідні краї батьків – місто Рівне Службу несе сумлінно й чесно. Мріє стати офіцером, командиром підрозділу, і робить для цього все можливе і неможливе.
Через слжубу в армії у Валентина немає часу для особистого життя, тому стосунків у нього немає, але він і не планує їх заводити.
З самого дитинства Валентин цікавився машинами, особливо кросоверами. Тож зараз йде до своєї мрії - Toyota Land Cruiser 300. Більшу частину зарплати він відкладає саме на цю машину.
Останнє редагування: 06.02.24
Реєстрація 06.02.24
06.02.24
