Глава I: Батьки
Батько: Мирний Олег Олександрович. 12 листопада 1973 р.н. Громадянин України. Народився в Туркменістані.
Місце роботи : Національна поліція України.
Посада : Старший опер розслідувань.
Мати : Мирна Олександра Василівна.
Громадянка України. Народилася 2 жовтня 1973 р.н. Народилася в м. Рівне, Українська Радянська Соціалістична Республіка.
Місце роботи : Банкір
Посада : Старший спеціаліст.
Глава II: Дитинство.
Народився Ваня 8 квітня двохтисячного року у найкращому місті Рівне.
Сім’я в якій народився хлопчик, була достатньо забезпечена грошовим достатком.
Хлопчик показував ласкавість, та товариськість до своїх друзів з садочка та школи.
Після шкільного часу, Ваню забирала мати та відводила до бабусі. Хлопчик дуже любив свою бабусю, яку звали Катерина. Ваня грався з бабусею в різноманітні ігри з ранку до вечора....
Глава III: Характер
Хлопчик був дуже працьовитий хлопчик, доброзичливим, дружнім, грайливим, мужнім наставником. Він міг добре налагодити відносини з практично будь-якою людиною, чим виражаю свою комунікабельність. Він помагав всім, в чому міг. Добродушно відносився до людей похилого віку. Поважав вік.
Глава IV: Юність.
Після закінчення коледжу Ваня захотів (здобувати) вищу-юридичну освіту. Та переїхав до Києва. Батько в той момент запропонував сину вступити до лав мерії міста Києва, де й сам працював. Але Ваня відмовився від пропозиції свого батька, а подав документи в академію Збройних Сил України, щоб здійснити свою мрію: стати Генералом ЗСУ..
Неочікуваний зворот подій.
Одного моменту 20 лютого 2014 року, сталася війна на кордоні з Російською Федерацією.
Окупаційні війська РФ почали наступ на територію України. В той час Ваня перебував в академії . Через декілька днів завітали представники Збройних Сил України. Тим часом чоловік погодився вступити до лав захисників України. Через деякий час Ваню відправили на фронт з країною-агрессором, захищати кордони своєї батьківщини.
Ваня у 2014 році, в Луганську.
Глава V: Військова травма.
В один момент, сталася близька перестрілка між Ванею та окупантом. В ході чого чоловік отримав кульове поранення в праву руку. На щастя все обійшлося, і госпіталізували до міської лікарні Миколаєва. Де військовий пролежав один місяць. В моменті коли перебував в лікарні до нього завітала мати, і розповіла про трагедію яка сталася в сім’ї.
Глава VI: Сімейна трагедія.
В сім’ї чоловіка сталася трагедія. На батька напали невідомі озброєні люди, і вбили його. Тим часом чоловік дуже сильно сумував за батьком, і не міг в це повірити. Поховання батька сталося через неділю після виписки з лікарні чоловіка. Він багато днів згадував про батька, та через декілька місяців смирився з цим.
Глава VII: Після-військова служба.
Після утихомирення ситуації на фронті, повернувся додому. Де він закінчив академію ЗСУ. Та отримав звання капітана.
Після років служби, отримав звання Полковника ЗСУ, та переїхав жити в Дніпро.
Глава VIII: Ситуація з структурами
На той час, в ЗСУ була мала зарплатня плата, і чоловіку не вистачало забезпечити себе необхідними речами. Побутовими приладами тощо..
Він не міг себе одразу переконати, що варіантом виходу з цієї ситуації є хабарі. Тому через деякий час почав брати хабарі, та був спійманий.
Глава X: Майбутні плани та сподівання:
У майбутньому планує продовжувати свою службу у ЗСУ та вдосконалювати свої навички та знання в області слідчої роботи. Він сподівається внести свою лепту у зміцнення правової системи країни та зробити Україну ще безпечнішою для всіх її громадян.
Глава XI: Погляд на майбутнє та виклики:
Поглядаючи у майбутнє, чоловік вірить у потужну та безкорупційну Україну. Він відчуває велику відповідальність перед майбутніми поколіннями та бажає побудувати країну, де правосуддя та закон перебувають на першому місці. Він глибоко переконаний, що лише через розкриття злочинів і покарання винних можна досягти цілісності та безпеки нації.
У своїй професійній діяльності Мирний зіштовхується зі складними викликами та небезпеками. Він готовий до вчинення героїчних дій і взяти на себе відповідальність за безпеку своєї країни навіть у найнебезпечніших ситуаціях. Його рішучість та сміливість роблять його невразливим перед будь-яким викликом, незалежно від його складності чи загрози.
Глава XII: Сьогоднішній час.
Наразі Ваня служить в Збройних Силах України . Маючи звання Полковник.
Проживає у двокімнатній квартирі в центрі Дніпра.Має багато друзів та колег.
Батько: Мирний Олег Олександрович. 12 листопада 1973 р.н. Громадянин України. Народився в Туркменістані.
Місце роботи : Національна поліція України.
Посада : Старший опер розслідувань.
Мати : Мирна Олександра Василівна.
Громадянка України. Народилася 2 жовтня 1973 р.н. Народилася в м. Рівне, Українська Радянська Соціалістична Республіка.
Місце роботи : Банкір
Посада : Старший спеціаліст.
Глава II: Дитинство.
Народився Ваня 8 квітня двохтисячного року у найкращому місті Рівне.
Сім’я в якій народився хлопчик, була достатньо забезпечена грошовим достатком.
Хлопчик показував ласкавість, та товариськість до своїх друзів з садочка та школи.
Після шкільного часу, Ваню забирала мати та відводила до бабусі. Хлопчик дуже любив свою бабусю, яку звали Катерина. Ваня грався з бабусею в різноманітні ігри з ранку до вечора....
Глава III: Характер
Хлопчик був дуже працьовитий хлопчик, доброзичливим, дружнім, грайливим, мужнім наставником. Він міг добре налагодити відносини з практично будь-якою людиною, чим виражаю свою комунікабельність. Він помагав всім, в чому міг. Добродушно відносився до людей похилого віку. Поважав вік.
Глава IV: Юність.
Після закінчення коледжу Ваня захотів (здобувати) вищу-юридичну освіту. Та переїхав до Києва. Батько в той момент запропонував сину вступити до лав мерії міста Києва, де й сам працював. Але Ваня відмовився від пропозиції свого батька, а подав документи в академію Збройних Сил України, щоб здійснити свою мрію: стати Генералом ЗСУ..
Неочікуваний зворот подій.
Одного моменту 20 лютого 2014 року, сталася війна на кордоні з Російською Федерацією.
Окупаційні війська РФ почали наступ на територію України. В той час Ваня перебував в академії . Через декілька днів завітали представники Збройних Сил України. Тим часом чоловік погодився вступити до лав захисників України. Через деякий час Ваню відправили на фронт з країною-агрессором, захищати кордони своєї батьківщини.
Ваня у 2014 році, в Луганську.
Глава V: Військова травма.
В один момент, сталася близька перестрілка між Ванею та окупантом. В ході чого чоловік отримав кульове поранення в праву руку. На щастя все обійшлося, і госпіталізували до міської лікарні Миколаєва. Де військовий пролежав один місяць. В моменті коли перебував в лікарні до нього завітала мати, і розповіла про трагедію яка сталася в сім’ї.
Глава VI: Сімейна трагедія.
В сім’ї чоловіка сталася трагедія. На батька напали невідомі озброєні люди, і вбили його. Тим часом чоловік дуже сильно сумував за батьком, і не міг в це повірити. Поховання батька сталося через неділю після виписки з лікарні чоловіка. Він багато днів згадував про батька, та через декілька місяців смирився з цим.
Глава VII: Після-військова служба.
Після утихомирення ситуації на фронті, повернувся додому. Де він закінчив академію ЗСУ. Та отримав звання капітана.
Після років служби, отримав звання Полковника ЗСУ, та переїхав жити в Дніпро.
Глава VIII: Ситуація з структурами
На той час, в ЗСУ була мала зарплатня плата, і чоловіку не вистачало забезпечити себе необхідними речами. Побутовими приладами тощо..
Він не міг себе одразу переконати, що варіантом виходу з цієї ситуації є хабарі. Тому через деякий час почав брати хабарі, та був спійманий.
Глава X: Майбутні плани та сподівання:
У майбутньому планує продовжувати свою службу у ЗСУ та вдосконалювати свої навички та знання в області слідчої роботи. Він сподівається внести свою лепту у зміцнення правової системи країни та зробити Україну ще безпечнішою для всіх її громадян.
Глава XI: Погляд на майбутнє та виклики:
Поглядаючи у майбутнє, чоловік вірить у потужну та безкорупційну Україну. Він відчуває велику відповідальність перед майбутніми поколіннями та бажає побудувати країну, де правосуддя та закон перебувають на першому місці. Він глибоко переконаний, що лише через розкриття злочинів і покарання винних можна досягти цілісності та безпеки нації.
У своїй професійній діяльності Мирний зіштовхується зі складними викликами та небезпеками. Він готовий до вчинення героїчних дій і взяти на себе відповідальність за безпеку своєї країни навіть у найнебезпечніших ситуаціях. Його рішучість та сміливість роблять його невразливим перед будь-яким викликом, незалежно від його складності чи загрози.
Глава XII: Сьогоднішній час.
Наразі Ваня служить в Збройних Силах України . Маючи звання Полковник.
Проживає у двокімнатній квартирі в центрі Дніпра.Має багато друзів та колег.
