Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Ткач Іван Володимирович
Стать: Чоловіча
Батько: Ткач Володимир Іванович
Мати: Ткач Оксана Петрівна
Зріст та вага: 184 см; 82 кг
Дата народження: 14 березня 1986 р.
Вік: 39 років
Місце народження: Україна, м. Полтава
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Туризм, історія, біг, тактична підготовка, волонтерська діяльність
Сімейний стан: Одружений, виховує доньку
Статура: Атлетична
Колір очей: Темно-карі
Зачіска: Коротке русяве волосся
Відмітні знаки: Шрам на щоці, татуювання із зображенням тризуба
---
I. Родина та витоки
Батько – Володимир Іванович Ткач, ****************************женець Полтавщини, викладав історію у школі та завжди був прикладом порядності. Він умів виховувати не словами, а власними вчинками. Його любов до історії та військової справи відчувалася в кожній розмові з сином.
Мати – Оксана Петрівна, працювала медсестрою. Її доброта й чуйність створювали вдома теплу атмосферу. Вона навчила Івана співпереживати й не проходити повз чужий біль.
Сім’я жила без розкошів, проте завжди знаходила сили й час для спільних справ: подорожей, вечірніх розмов та простих радощів. У цій гармонії формувався характер майбутнього військового.
---
II. Дитинство
Іван ріс активною та допитливою дитиною. Змалку його приваблювали книжки про героїв минулого, битви й долі полководців. Разом із друзями він організовував «ігри у війну», але водночас міг годинами сидіти за книжкою.
У школі вчителі відзначали його дисциплінованість та серйозність. Хлопець не боявся брати відповідальність за інших, умів приймати рішення навіть у дрібницях. У колективі його поважали, хоч він іноді був надто прямолінійним.
---
III. Юність та навчання
Підлітковий вік став часом випробувань. Іван займався спортом – відвідував секцію боротьби, захоплювався бігом. Це виховувало витривалість та силу волі.
Після школи він вирішив пов’язати життя з армією. Спершу вступив до військового ліцею, а пізніше – до академії сухопутних військ у Львові. Там він здобув не лише професійні знання, а й справжніх друзів. Його вважали людиною, здатною діяти в найважчих ситуаціях.
---
IV. Служба та бойовий шлях
Перші роки служби Іван провів у різних військових частинах. З молодого лейтенанта він поступово піднявся до майора. З 2014 року брав участь у бойових діях на сході України. Там він уперше відчув, що таке справжня війна, втрати й відповідальність за життя людей.
У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, Іван командував підрозділом у найгарячіших точках країни. Він проявив себе як офіцер, що не лише віддає накази, а й стоїть поруч із бійцями. Його рішучість і готовність брати участь у боях разом із підлеглими стали причиною глибокої поваги побратимів.
Його відзначили державними нагородами, проте сам він каже: «Найбільша нагорода – коли хлопці повертаються живими».
---
V. Характер, сильні сторони та страхи
Сильні сторони Івана:
* Стійкість і витримка навіть у критичні моменти.
* Лідерські якості, уміння згуртувати людей.
* Принциповість та справедливість.
* Відданість родині й Батьківщині.
* Здатність приймати швидкі рішення в стресових умовах.
Страхи Івана:
* Втратити побратимів або залишити когось із них у небезпеці.
* Зрада з боку близької людини.
* Відчуття безсилля перед несправедливістю.
Його характер поєднує суворість командира та людяність друга. Іван може бути жорстким у справі, але ніколи не залишається байдужим до людського болю.
---
VI. Сьогодення
На 2025 рік Іван Ткач – майор Збройних Сил України, командир батальйону. Він займається як бойовими завданнями, так і підготовкою молодих офіцерів. Велику увагу приділяє навчанню солдатів тактиці та психологічній стійкості.
Його сім’я – дружина Марія та донька Софія – є головною підтримкою. Вільний час він намагається присвячувати рідним, хоча служба залишає його небагато. Також бере активну участь у волонтерських проєктах, допомагає шпиталям і родинам загиблих героїв.
Його життєве кредо: *«Краще прожити один день чесно, ніж усе життя у зраді»*.
Стать: Чоловіча
Батько: Ткач Володимир Іванович
Мати: Ткач Оксана Петрівна
Зріст та вага: 184 см; 82 кг
Дата народження: 14 березня 1986 р.
Вік: 39 років
Місце народження: Україна, м. Полтава
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Туризм, історія, біг, тактична підготовка, волонтерська діяльність
Сімейний стан: Одружений, виховує доньку
Статура: Атлетична
Колір очей: Темно-карі
Зачіска: Коротке русяве волосся
Відмітні знаки: Шрам на щоці, татуювання із зображенням тризуба
---
I. Родина та витоки
Батько – Володимир Іванович Ткач, ****************************женець Полтавщини, викладав історію у школі та завжди був прикладом порядності. Він умів виховувати не словами, а власними вчинками. Його любов до історії та військової справи відчувалася в кожній розмові з сином.
Мати – Оксана Петрівна, працювала медсестрою. Її доброта й чуйність створювали вдома теплу атмосферу. Вона навчила Івана співпереживати й не проходити повз чужий біль.
Сім’я жила без розкошів, проте завжди знаходила сили й час для спільних справ: подорожей, вечірніх розмов та простих радощів. У цій гармонії формувався характер майбутнього військового.
---
II. Дитинство
Іван ріс активною та допитливою дитиною. Змалку його приваблювали книжки про героїв минулого, битви й долі полководців. Разом із друзями він організовував «ігри у війну», але водночас міг годинами сидіти за книжкою.
У школі вчителі відзначали його дисциплінованість та серйозність. Хлопець не боявся брати відповідальність за інших, умів приймати рішення навіть у дрібницях. У колективі його поважали, хоч він іноді був надто прямолінійним.
---
III. Юність та навчання
Підлітковий вік став часом випробувань. Іван займався спортом – відвідував секцію боротьби, захоплювався бігом. Це виховувало витривалість та силу волі.
Після школи він вирішив пов’язати життя з армією. Спершу вступив до військового ліцею, а пізніше – до академії сухопутних військ у Львові. Там він здобув не лише професійні знання, а й справжніх друзів. Його вважали людиною, здатною діяти в найважчих ситуаціях.
---
IV. Служба та бойовий шлях
Перші роки служби Іван провів у різних військових частинах. З молодого лейтенанта він поступово піднявся до майора. З 2014 року брав участь у бойових діях на сході України. Там він уперше відчув, що таке справжня війна, втрати й відповідальність за життя людей.
У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, Іван командував підрозділом у найгарячіших точках країни. Він проявив себе як офіцер, що не лише віддає накази, а й стоїть поруч із бійцями. Його рішучість і готовність брати участь у боях разом із підлеглими стали причиною глибокої поваги побратимів.
Його відзначили державними нагородами, проте сам він каже: «Найбільша нагорода – коли хлопці повертаються живими».
---
V. Характер, сильні сторони та страхи
Сильні сторони Івана:
* Стійкість і витримка навіть у критичні моменти.
* Лідерські якості, уміння згуртувати людей.
* Принциповість та справедливість.
* Відданість родині й Батьківщині.
* Здатність приймати швидкі рішення в стресових умовах.
Страхи Івана:
* Втратити побратимів або залишити когось із них у небезпеці.
* Зрада з боку близької людини.
* Відчуття безсилля перед несправедливістю.
Його характер поєднує суворість командира та людяність друга. Іван може бути жорстким у справі, але ніколи не залишається байдужим до людського болю.
---
VI. Сьогодення
На 2025 рік Іван Ткач – майор Збройних Сил України, командир батальйону. Він займається як бойовими завданнями, так і підготовкою молодих офіцерів. Велику увагу приділяє навчанню солдатів тактиці та психологічній стійкості.
Його сім’я – дружина Марія та донька Софія – є головною підтримкою. Вільний час він намагається присвячувати рідним, хоча служба залишає його небагато. Також бере активну участь у волонтерських проєктах, допомагає шпиталям і родинам загиблих героїв.
Його життєве кредо: *«Краще прожити один день чесно, ніж усе життя у зраді»*.
