ДИТИНСТВО
Вася Николайчук народився 2000 року 20 серпня в місті Дніпро. У той час, було досить спокійно. У Василя, батько - Николайчук Іван, був Заступником головного Лікаря в місті Дніпро, а мати - Николайчук Марія працювала репортером також в місті Дніпро. У той час Василь вже навчався в середній школі. Батько дуже мало приділяв часу Василеві, так як у нього була дуже складна робота і безліч різних операцій. Мати майже ніколи не було дома, все це через її роботу.
У 6 років Василь пішов у середню школу. Там Вася знайшов собі дуже багато друзів, а саме Толік, Андрій та Степан, які стали друзями на все життя. І ось минуло кілька років і Василь перейшов у восьмий клас. через це він почав перетворюватися на хулігана, любив битися з однокласниками, чіплятися до дівчат, та підвищував тон на вчителів. Пройшов ще рік і було вже зовсім пізно, Василь вже на всю гуляв, пив і курив. На жаль батьки "упустили" його.
ЮНІСТЬ
У 16 років Василь закінчив школу на середні оцінки і вирішив вступити в Автомобільно-дорожній фаховий коледж в місті Дніпро. Там і почалися всі нелегальні справи Василя. Спочатку Василя і його компанія просто розгулювали по нічному Києву і частенько наривалися на поліцейських, а потім ховалися від них. А вдень він відвідував коледж, де почав вивчати будову мотоциклів. і він вирішив сам себе забезпечувати, він влаштувався на роботу в автомайстерню, де заробляв собі на життя. літнього вечора Василь як завжди покликали прогулятися нічним Києвов, ну він і погодився. Пройшло кілька годин, а вони всі робили прогулянку і раптом наткнулися на старій "BMW E36". І вони вирішили підійти до нього по ближче, так би мовити розглянути його. зі своїм другом Генрі завели байк і вирішили на ньому покататися нічним містом. Вони каталися містом протягом двох годин, поки за ними не почалася погоня. .Після цього він не захотів продовжувати свою кар'єру і просто продовжував працювати в СТО.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Ось Василю і виповнилося 18, так як він не де не продовжував навчання, йому прийшла повістка з армії. Він не став переховуватися від неї, а наступного дня пішов у військком і його визнали придатним, але йому повезло тому що з ним був друг дитинства Степан, після цього за ними приїхала машина, а потім же їх і відвезли у військову частину. Там вони служив близько двох років. Він думав, що забуде про всі нічні прогулянки і почне нове життя, але все склалось зовсім по іншому, в армії була дідовщина тому Василеві там було не солодко. На той момент Василеві виповнилося 20 років. Василь заново після армії влаштувався на роботу на станцію технічного обслуговування.
Пройшов рік, Василь все так само працював у станції станції сервісного обслуговування. Так він заробив собі на свій перший чопер (мотоцикл) "Harley-Davidson XL 883". він катався на ньому щоночі і на нього "нападала" ностальгія.
НОВЕ ЖИТТЯ
Василь переїхав в столицю України, його на вокзалі зустрів друг дитинства Степан, який запропонував йому перший час жити в нього, так як у Василя зовсім не було грошей. Він досить довгий час освоювався в новому районі, йому було не по собі, тому що інше місто, закони і люди. Степан запропонував йому вакантне місце на посаду тренера баскетбольного клубу "Баллас", ну він не довго думаючи написав своє резюме і через пару днів йому зателефонували, і сказали те, що він підходить на цю посаду. Василеві подобалося бути тренером, загалом він тренував дітей віком від 10 до 18 років. Василь відпрацював тренером близько року, але після пішов за власним бажанням, з невідомих причин. Друг Василя, Степан, порадив йому влаштуватися на роботу в Державну Службу Надзвичайних Ситуацій, ну Василь не довго думаючи поїхав туди і залишив свої дані. Він чекав дзвінка протягом тижня, так би мовити був конкретний відбір персоналу. Коли Василь влаштувався на посаду Рядового він не зупинився і підвищувався, на званні Майстер Сержант вступив в відділ ГШР(Група Швидкого Реагування) через декілька років сумлінної праці Василя підвисили на посаду Полковника, а також назначили Куратором групи ГШР.
далі буде...
Вася Николайчук народився 2000 року 20 серпня в місті Дніпро. У той час, було досить спокійно. У Василя, батько - Николайчук Іван, був Заступником головного Лікаря в місті Дніпро, а мати - Николайчук Марія працювала репортером також в місті Дніпро. У той час Василь вже навчався в середній школі. Батько дуже мало приділяв часу Василеві, так як у нього була дуже складна робота і безліч різних операцій. Мати майже ніколи не було дома, все це через її роботу.
У 6 років Василь пішов у середню школу. Там Вася знайшов собі дуже багато друзів, а саме Толік, Андрій та Степан, які стали друзями на все життя. І ось минуло кілька років і Василь перейшов у восьмий клас. через це він почав перетворюватися на хулігана, любив битися з однокласниками, чіплятися до дівчат, та підвищував тон на вчителів. Пройшов ще рік і було вже зовсім пізно, Василь вже на всю гуляв, пив і курив. На жаль батьки "упустили" його.
ЮНІСТЬ
У 16 років Василь закінчив школу на середні оцінки і вирішив вступити в Автомобільно-дорожній фаховий коледж в місті Дніпро. Там і почалися всі нелегальні справи Василя. Спочатку Василя і його компанія просто розгулювали по нічному Києву і частенько наривалися на поліцейських, а потім ховалися від них. А вдень він відвідував коледж, де почав вивчати будову мотоциклів. і він вирішив сам себе забезпечувати, він влаштувався на роботу в автомайстерню, де заробляв собі на життя. літнього вечора Василь як завжди покликали прогулятися нічним Києвов, ну він і погодився. Пройшло кілька годин, а вони всі робили прогулянку і раптом наткнулися на старій "BMW E36". І вони вирішили підійти до нього по ближче, так би мовити розглянути його. зі своїм другом Генрі завели байк і вирішили на ньому покататися нічним містом. Вони каталися містом протягом двох годин, поки за ними не почалася погоня. .Після цього він не захотів продовжувати свою кар'єру і просто продовжував працювати в СТО.
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Ось Василю і виповнилося 18, так як він не де не продовжував навчання, йому прийшла повістка з армії. Він не став переховуватися від неї, а наступного дня пішов у військком і його визнали придатним, але йому повезло тому що з ним був друг дитинства Степан, після цього за ними приїхала машина, а потім же їх і відвезли у військову частину. Там вони служив близько двох років. Він думав, що забуде про всі нічні прогулянки і почне нове життя, але все склалось зовсім по іншому, в армії була дідовщина тому Василеві там було не солодко. На той момент Василеві виповнилося 20 років. Василь заново після армії влаштувався на роботу на станцію технічного обслуговування.
Пройшов рік, Василь все так само працював у станції станції сервісного обслуговування. Так він заробив собі на свій перший чопер (мотоцикл) "Harley-Davidson XL 883". він катався на ньому щоночі і на нього "нападала" ностальгія.
НОВЕ ЖИТТЯ
Василь переїхав в столицю України, його на вокзалі зустрів друг дитинства Степан, який запропонував йому перший час жити в нього, так як у Василя зовсім не було грошей. Він досить довгий час освоювався в новому районі, йому було не по собі, тому що інше місто, закони і люди. Степан запропонував йому вакантне місце на посаду тренера баскетбольного клубу "Баллас", ну він не довго думаючи написав своє резюме і через пару днів йому зателефонували, і сказали те, що він підходить на цю посаду. Василеві подобалося бути тренером, загалом він тренував дітей віком від 10 до 18 років. Василь відпрацював тренером близько року, але після пішов за власним бажанням, з невідомих причин. Друг Василя, Степан, порадив йому влаштуватися на роботу в Державну Службу Надзвичайних Ситуацій, ну Василь не довго думаючи поїхав туди і залишив свої дані. Він чекав дзвінка протягом тижня, так би мовити був конкретний відбір персоналу. Коли Василь влаштувався на посаду Рядового він не зупинився і підвищувався, на званні Майстер Сержант вступив в відділ ГШР(Група Швидкого Реагування) через декілька років сумлінної праці Василя підвисили на посаду Полковника, а також назначили Куратором групи ГШР.
далі буде...
