Мене звати Василь Хмурний, і я народився 15 квітня 2007 року в мальовничому селі Зелена Долина, що на Тернопільщині. Мені 17 років, і я – звичайний хлопець, який мріє про велике майбутнє, шукає себе у світі та не боїться труднощів.
З самого дитинства мене виховували батьки – мама Оксана Іванівна та тато Петро Васильович. Вони працюють у сільському господарстві, і саме від них я навчився цінувати працю та наполегливість. У мене є молодша сестра Марійка, яка навчається у п’ятому класі. Вона – моя гордість і найближча людина, з якою ми можемо довго розмовляти, сперечатися, а іноді навіть сваритися, але завжди залишаємося друзями.
З малих років я полюбляв спорт, особливо футбол. Разом із друзями ми часто грали у шкільному дворі, а згодом я записався до місцевої футбольної команди. Зараз я є капітаном шкільної збірної, і це мене дуже мотивує. Крім спорту, мені цікава історія України – я багато читаю про минуле нашого народу, цікавлюся козацькими часами та боротьбою за незалежність.
Навчаюся у 11-му класі Зеленодолинського ліцею. У школі мені завжди подобалися гуманітарні науки: українська мова та література, історія, суспільствознавство. Мрію вступити до університету та стати журналістом, бо люблю писати, аналізувати події й висловлювати власну думку.
Окрім навчання, у мене є кілька хобі. Я обожнюю читати книги, особливо детективи та пригодницькі романи. Моєю улюбленою книгою є «Захар Беркут» Івана Франка, бо вона навчає честі, мужності та любові до рідного краю. Також у вільний час я слухаю музику, іноді пишу власні вірші та оповідання.
Життя не завжди було простим, були і випробування. Проте кожен досвід робив мене сильнішим. Я впевнений, що наполегливість і віра в себе допоможуть мені здійснити свої мрії.
На майбутнє у мене великі плани – хочу вступити до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобути освіту та працювати у сфері медіа. Мрію подорожувати Україною, досліджувати історичні місця та знайомитися з цікавими людьми.
Я пишаюся тим, що я українець, і хочу зробити щось важливе для своєї країни. Вірю, що зможу досягти успіху завдяки своїй наполегливості, праці та підтримці рідних.
З самого дитинства мене виховували батьки – мама Оксана Іванівна та тато Петро Васильович. Вони працюють у сільському господарстві, і саме від них я навчився цінувати працю та наполегливість. У мене є молодша сестра Марійка, яка навчається у п’ятому класі. Вона – моя гордість і найближча людина, з якою ми можемо довго розмовляти, сперечатися, а іноді навіть сваритися, але завжди залишаємося друзями.
З малих років я полюбляв спорт, особливо футбол. Разом із друзями ми часто грали у шкільному дворі, а згодом я записався до місцевої футбольної команди. Зараз я є капітаном шкільної збірної, і це мене дуже мотивує. Крім спорту, мені цікава історія України – я багато читаю про минуле нашого народу, цікавлюся козацькими часами та боротьбою за незалежність.
Навчаюся у 11-му класі Зеленодолинського ліцею. У школі мені завжди подобалися гуманітарні науки: українська мова та література, історія, суспільствознавство. Мрію вступити до університету та стати журналістом, бо люблю писати, аналізувати події й висловлювати власну думку.
Окрім навчання, у мене є кілька хобі. Я обожнюю читати книги, особливо детективи та пригодницькі романи. Моєю улюбленою книгою є «Захар Беркут» Івана Франка, бо вона навчає честі, мужності та любові до рідного краю. Також у вільний час я слухаю музику, іноді пишу власні вірші та оповідання.
Життя не завжди було простим, були і випробування. Проте кожен досвід робив мене сильнішим. Я впевнений, що наполегливість і віра в себе допоможуть мені здійснити свої мрії.
На майбутнє у мене великі плани – хочу вступити до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобути освіту та працювати у сфері медіа. Мрію подорожувати Україною, досліджувати історичні місця та знайомитися з цікавими людьми.
Я пишаюся тим, що я українець, і хочу зробити щось важливе для своєї країни. Вірю, що зможу досягти успіху завдяки своїй наполегливості, праці та підтримці рідних.
