Ви використовуєте застарілий веб-переглядач. Цей і інші сайти можуть показуватися в ньому некоректно. Вам потрібно оновити веб-переглядач або спробувати використати інший.
Глава Перша (Народження) Витто з'явився на світ у Палермо — в одній із тих сімей, де гроші часто закінчувалися швидше, ніж приходила наступна зарплата. Дитинство минало серед вузьких вулиць старого району, де сусіди знали не тільки одне одного, а й майже всі чужі проблеми. Батько працював багато, але цього все одно не вистачало, щоб сім'я жила без турбот. Мати намагалася тримати дім у порядку навіть у ті періоди, коли доводилося рахувати кожну копійку. Попри це, Витто не може сказати, що його дитинство було поганим. Удома завжди знаходилося місце для сімейних вечерь, нехай і скромних, та звичайних розмов після важкого дня.
З дитинства він помічав, що деякі люди в районі живуть інакше. У когось раптом з'являлися дорогі автомобілі, хтось міг місяцями не працювати, але грошей йому вистачало. Коли Витто став старшим, він почав розуміти, що далеко не всі заробляють чесною працею. Деякі знайомі батька викликали в нього запитання, але відповіді на них він так і не почув. Глава Друга (Юність)
У школі Витто не був зразковим учнем. Бувало, що міг підготуватися до уроку, а бувало — забував про домашнє завдання взагалі. Одного разу він отримав погану оцінку і заховав щоденник від батьків. Майже два тижні переконував матір, що оцінки ще не виставили. Закінчилося все звичайним дзвінком класного керівника. Після того випадку вдома була довга розмова, яку він пам'ятає навіть зараз.
Після школи знайти постійну роботу виявилося складніше, ніж він думав. Витто хапався за будь-які підробітки: допомагав на складах, підміняв знайомих, виконував дрібні доручення. Грошей вистачало лише на найнеобхідніше. У той період він дедалі частіше бачив інший бік життя свого району. Частина людей, яких він знав із дитинства, поступово втягувалася у кримінальне середовище. Деякі родичі також підтримували з ними зв'язок. Це не подобалося Витто, але й розривати стосунки із сім'єю він не хотів.
Згодом думки про переїзд почали з'являтися все частіше. Він не будував грандіозних планів і не мріяв про красиве життя за кордоном. Просто хотів спробувати щось нове. Так у його житті з'явилася Україна. Глава Третя (Україна)
Переїзд до Києва дався важко. Перші місяці були суцільною плутаниною. Він губився в метро, неправильно вимовляв слова та часто не розумів, що йому відповідають. Одного разу він майже десять хвилин пояснював продавчині, що хоче купити подовжувач, але зрештою вийшов із магазину ні з чим. Зараз ця історія викликає сміх, але тоді йому було зовсім не до жартів.
Згодом Витто вдалося влаштуватися до ДКВС. На початку він сприймав це просто як стабільну роботу. Перші місяці були непростими: документація, нові правила, велика кількість відповідальності. Помилки траплялися регулярно. Одного разу через його неуважність довелося переробляти цілий пакет документів. Начальник тоді не добирав слів і прямо сказав, що від нього поки що більше клопоту, ніж користі.
Саме після тієї розмови Витто вирішив, що або навчиться працювати нормально, або шукатиме інше місце. Він почав затримуватися після зміни, перечитував нормативні документи та постійно ставив запитання більш досвідченим співробітникам. Через кілька років ситуація змінилася настільки, що вже до нього зверталися за порадою новачки.
По службі він просувався повільно. Бували періоди, коли підвищення доводилося чекати довше, ніж він розраховував. Були й моменти, коли через власні помилки він втрачав хороші можливості. Проте крок за кроком Витто дійшов до посади полковника.
Після смерті батька йому довелося повернутися до Палермо. Там він провів кілька місяців, займаючись сімейними справами. Саме тоді він зрозумів, наскільки сильно змінився за роки життя в Україні. Багато старих знайомих залишилися такими ж, як і раніше, але сам Витто вже не відчував себе частиною того середовища.
Зрештою він повернувся до Києва та продовжив службу, але вже в поліції. Нове місце роботи принесло нові труднощі. Довелося звикати до іншої структури, нових людей та іншого ритму роботи. Проте досвід, отриманий раніше, значно допоміг йому швидше освоїтися.
Роки служби минали по-різному. Були успішні періоди, були конфлікти, були рішення, про які він згодом шкодував. Однак саме цей досвід допоміг йому просуватися вперед. З часом він отримав генеральське звання.
Колеги часто говорили, що йому пощастило з кар'єрою. Сам Витто до таких слів ставився скептично. Він надто добре пам'ятав, скільки помилок зробив і скільки разів доводилося починати майже з нуля.
Після багатьох років державної служби йому запропонували перейти до судової системи. Так він став Верховним суддею. Для когось це виглядало як вершина кар'єри, але сам Витто сприйняв це значно спокійніше. До того моменту посади вже не були для нього головною метою.
І зараз він не дуже любить, коли його називають успішною людиною. На його думку, за будь-яким успіхом стоять не тільки досягнення, а й помилки, про які зазвичай ніхто не говорить. Саме вони навчили його дивитися на життя трохи простіше і не вважати себе кращим за інших.
На цьому сайті використовуються файли cookie, щоби персоналізувати контент і зберегти Ваш вхід у систему, якщо Ви зареєструйтеся.
Продовжуючи викристовувати цей сайт, Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie.
