Розділ перший. Початок
Вінстон Владислав Олександрович родився 2000 року 25 липня в бідній сім'ї селян. Його батьком був Вінстон Олександр Олександрович, йому на момент народження Владислава було 27 роки, він працював на фермі та займався виробництвом іграшок, які він потім продавав. У Владислава також була матір Вінстон Анна Олегівна, їй на момент народження Вінстона молодшого було 20 років, вона працювала в сільському магазині, кожного дня до неї заходили селяни та знущались, сміялись з неї та весь час казали, що з неї діла не буде. Дитинство у Владислава було складним та виснажливим. З малих років він вже допомагав батькам, копав картоплю, збирав її, сапав городи, сидів дуже багато годин виснажливо на сонці, щоб заробити тих 20-30 гривень на їжу, одяг. У Вінстона молодшого ніколи не було іграшок з магазинів, йому робив їх батько власноруч, але потім Владислав підріс і батько Олександр навчив його теж виготовляти іграшки власними руками. Ніхто навіть не помітив, як промайнув час, а Владиславу вже 6 років та його треба збирати в перший клас. Грошей було не багато, а підручники, зошити, одяг, ручки, і так далі треба було купити, проблему з одягом вирішила мама, вона позичила в сусідки швейну машинку та пошила сину одяг. А батько пішов по людях та пропонував їм допомогу за невелику суму грошей, але більшість людей відмовлялись, тому що теж були не дуже багатими. До вечора батько все-таки заробив потрібні кошти, щоб купити сину предмети в школу.
Першого вересня батьки розбудили Владислава та почали збирати його до школи на лінійку. Коли батьки разом з Владиславом пішли до школи їх зустріли там тепло на люб'язно не зважаючи на те, що вони були бідними. Вінстон завів собі нових друзів, які йому допомагали, підтримували та захищали. Його друзів звати Єгор та Олексій, а також була у нього подруга Ніка, яка йому дуже подобалась.
Розділ другий. Шкільні роки.
В школі Владислав вчився добре на 3,4 був четвірочник. Він добре ладив з вчителями та однокласниками, але був один хлопак Вася який завжди зачіпав Вінстона, ображав та знущався із за поганого одягу та бідності. В таких випадках Владислав давав в лоба для Васі, але для Васі дуже погано доходить і він продовжував отримувати в лоба. Дитинство у Владислава йшло дуже швидко й непомітно, у нього так і залишилось 3 друга, Єгор, Олексій та подруга Ніка в яку він вже закоханий першого класу. Ось вже і 9 клас, за цей час змінилося багато, наприклад: поганого школяра Васю вигнали зі школи за погану поведінку та неповагу, Владислав та Ніка почали зустрічатись.
А почались їхні відносини у 8 класі, коли вони поїхали у безкоштовний шкільний табір та Владислав розказав для Ніки про свої почуття, це було взаємно, вони навіть і не думали, що могли подобатись один одному. Вони дуже багато проводили часу разом їм було дуже добре, вони були щасливі. Вони приїхали з табору і так само багато часу проводили разом. Веселились, гуляли, цілувались та любили один одного. Так промайнуло 3 роки. Ось вже і йшла школа до кінця. Одинадцятий клас, випускний. Владислав та Ніка йшли на випускний разом, вони були водночас веселі та сумні. Веселі, тому що разом пройшли стільки шкільного часу разом, тримаючись та покладаючись один на одного, а сумні, тому що згадували, як вони цілувались у шкільному туалеті, як тікали з уроків, щоб побути разом і вони розуміли, що такого вже не буде.
Розділ третій. Доросле життя.
Владислав у свої 16 років поїхав у місто Київ на підробіток кур'єром. І також він у столиці вступив у коледж на програміста, слава богу у нього були хороші, правильні батьки, які дозволили Вінстону обрати собі професію самому, тому що вони розуміли якщо вони його заставлять вчитись на ту професію, яку вони хочуть, а вони хотіли юриста то син вчитись не буде. Ви спитаєте: "а як же ж Ніка його дівчина?", а я вам скажу, вона поїхала разом з ним та почала теж працювати, а працювала вона в кафе під назвою "Ukraine gta", заробляла вона там теж не дуже багато, але щоб їм орендувати квартиру та купити поїсти їм вистачало. Ніка теж вчилася разом з Вінстоном в коледжі, але вже на бухгалтера. Вони знімали 1-но кімнатну невеличку квартирку на околиці міста. Попри те, що вони були не дуже багатими їм було добре поряд один з одним. Перший курс пройшов непомітно, Владислав та Ніка назбирали вже трохи грошей та купили собі авто, а саме старенького мерседеса в народі "кабан". Вони їздили на ньому до своїх батьків, в український Крим, та інші прекрасні міста України.
Розділ четвертий. Щасливий день.
Одного разу коли Владислав та Ніка гуляли вони проходили повз лотерейного кіоску, вони вирішили купити один квиток, вони підійшли до кіоску та купили білет під назвою "Вальхала". Вони прийшли додому та почали дивитись програму про лотерею. Ніка та Владислав ні на що не надіялись, вони купили квиток ради забави та азарту. А тут вони побачили нумерацію чисел на телевізорі та почали дивитись цифри на квитку нагодую що вони збігаються. Владислав та Ніка не повірили своїм очам. Вони виграли мільйон доларів!!! Вони були у захваті від такого везіння, мріяли вже, що куплять на виграшні гроші. Владислав думав про автомобіль, а саме новенький мерседес Mercedes-Benz AMG GT, Ніка мріяла про новеньку квартиру з євро-ремонтом і завести в неї гарного, золотистого лабрадора. На наступний день пара пішла у банк та показала виграшний квиток, вони довго стояли, розбиралися, перевіряли білет, і після вияснення, що це справжній виграшний білет, їм дали їх гроші.
Розділ п'ятий. Офіційна робота.
Владислав після закінчення коледжу переїхав у місто Харків на своєму мерседесі сам, Ніка померла від раку. У місті Харків вони жили довго та їм тут сподобалось. У місті Владислав пішов працювати у мерію, спочатку він був Секретарем, але вже за 1 місяць став Начальником Охорони, та почав командувати охоронцями та захищати мера міста Харків. Владиславу було дуже тяжко розуміти, що його дівчини вже немає, а він так і не встиг зробити їй пропозицію. На роботі була така ситуація: на мера напали бандити та хотіли його вкрасти, а я зайшов до порушників у спину та повбивав їх усіх, для нього за це видали премію, медаль та диплом, я сам собою пишався.
Розділ шостий. Нові друзі. Кінець.
Згодом Вінстон сидівши у барі за келехом пива зустрів таких людей, як: Денис Відомов, Віктор Миколайович, Анна Полякова, Ярослав Поляков та Фрідріх Ріхтер. Ці круті люди запросили Вінстона тусити з ними, Владислав дуже любив тусовки, двіж. Характер у нього був такий незвичайний, він міг сміятися цілий день, а потім ніби по клацанню пальців взяти й стати сумним, міг розважати всіх, бути душею компанії та взагалі ніколи не сумувати, а міг розлютитися та образитись на всіх. В їхньої компанії була навіть назва, щоб можна було запам'ятати їх, а назва була "Saints". З того самого моменту Вінстон був у їхній компанії. Їм було дуже весело, круто, але це було недовго, приблизно місяць, після чого компанія почала потрошки розпадатись, всі роз'їхались. А Вінстон кожного вечора у тому самому барі за келехом пива згадує про давні круті часи та сумує за "Saints".
Вінстон Владислав Олександрович родився 2000 року 25 липня в бідній сім'ї селян. Його батьком був Вінстон Олександр Олександрович, йому на момент народження Владислава було 27 роки, він працював на фермі та займався виробництвом іграшок, які він потім продавав. У Владислава також була матір Вінстон Анна Олегівна, їй на момент народження Вінстона молодшого було 20 років, вона працювала в сільському магазині, кожного дня до неї заходили селяни та знущались, сміялись з неї та весь час казали, що з неї діла не буде. Дитинство у Владислава було складним та виснажливим. З малих років він вже допомагав батькам, копав картоплю, збирав її, сапав городи, сидів дуже багато годин виснажливо на сонці, щоб заробити тих 20-30 гривень на їжу, одяг. У Вінстона молодшого ніколи не було іграшок з магазинів, йому робив їх батько власноруч, але потім Владислав підріс і батько Олександр навчив його теж виготовляти іграшки власними руками. Ніхто навіть не помітив, як промайнув час, а Владиславу вже 6 років та його треба збирати в перший клас. Грошей було не багато, а підручники, зошити, одяг, ручки, і так далі треба було купити, проблему з одягом вирішила мама, вона позичила в сусідки швейну машинку та пошила сину одяг. А батько пішов по людях та пропонував їм допомогу за невелику суму грошей, але більшість людей відмовлялись, тому що теж були не дуже багатими. До вечора батько все-таки заробив потрібні кошти, щоб купити сину предмети в школу.
Першого вересня батьки розбудили Владислава та почали збирати його до школи на лінійку. Коли батьки разом з Владиславом пішли до школи їх зустріли там тепло на люб'язно не зважаючи на те, що вони були бідними. Вінстон завів собі нових друзів, які йому допомагали, підтримували та захищали. Його друзів звати Єгор та Олексій, а також була у нього подруга Ніка, яка йому дуже подобалась.
Розділ другий. Шкільні роки.
В школі Владислав вчився добре на 3,4 був четвірочник. Він добре ладив з вчителями та однокласниками, але був один хлопак Вася який завжди зачіпав Вінстона, ображав та знущався із за поганого одягу та бідності. В таких випадках Владислав давав в лоба для Васі, але для Васі дуже погано доходить і він продовжував отримувати в лоба. Дитинство у Владислава йшло дуже швидко й непомітно, у нього так і залишилось 3 друга, Єгор, Олексій та подруга Ніка в яку він вже закоханий першого класу. Ось вже і 9 клас, за цей час змінилося багато, наприклад: поганого школяра Васю вигнали зі школи за погану поведінку та неповагу, Владислав та Ніка почали зустрічатись.
А почались їхні відносини у 8 класі, коли вони поїхали у безкоштовний шкільний табір та Владислав розказав для Ніки про свої почуття, це було взаємно, вони навіть і не думали, що могли подобатись один одному. Вони дуже багато проводили часу разом їм було дуже добре, вони були щасливі. Вони приїхали з табору і так само багато часу проводили разом. Веселились, гуляли, цілувались та любили один одного. Так промайнуло 3 роки. Ось вже і йшла школа до кінця. Одинадцятий клас, випускний. Владислав та Ніка йшли на випускний разом, вони були водночас веселі та сумні. Веселі, тому що разом пройшли стільки шкільного часу разом, тримаючись та покладаючись один на одного, а сумні, тому що згадували, як вони цілувались у шкільному туалеті, як тікали з уроків, щоб побути разом і вони розуміли, що такого вже не буде.
Розділ третій. Доросле життя.
Владислав у свої 16 років поїхав у місто Київ на підробіток кур'єром. І також він у столиці вступив у коледж на програміста, слава богу у нього були хороші, правильні батьки, які дозволили Вінстону обрати собі професію самому, тому що вони розуміли якщо вони його заставлять вчитись на ту професію, яку вони хочуть, а вони хотіли юриста то син вчитись не буде. Ви спитаєте: "а як же ж Ніка його дівчина?", а я вам скажу, вона поїхала разом з ним та почала теж працювати, а працювала вона в кафе під назвою "Ukraine gta", заробляла вона там теж не дуже багато, але щоб їм орендувати квартиру та купити поїсти їм вистачало. Ніка теж вчилася разом з Вінстоном в коледжі, але вже на бухгалтера. Вони знімали 1-но кімнатну невеличку квартирку на околиці міста. Попри те, що вони були не дуже багатими їм було добре поряд один з одним. Перший курс пройшов непомітно, Владислав та Ніка назбирали вже трохи грошей та купили собі авто, а саме старенького мерседеса в народі "кабан". Вони їздили на ньому до своїх батьків, в український Крим, та інші прекрасні міста України.
Розділ четвертий. Щасливий день.
Одного разу коли Владислав та Ніка гуляли вони проходили повз лотерейного кіоску, вони вирішили купити один квиток, вони підійшли до кіоску та купили білет під назвою "Вальхала". Вони прийшли додому та почали дивитись програму про лотерею. Ніка та Владислав ні на що не надіялись, вони купили квиток ради забави та азарту. А тут вони побачили нумерацію чисел на телевізорі та почали дивитись цифри на квитку нагодую що вони збігаються. Владислав та Ніка не повірили своїм очам. Вони виграли мільйон доларів!!! Вони були у захваті від такого везіння, мріяли вже, що куплять на виграшні гроші. Владислав думав про автомобіль, а саме новенький мерседес Mercedes-Benz AMG GT, Ніка мріяла про новеньку квартиру з євро-ремонтом і завести в неї гарного, золотистого лабрадора. На наступний день пара пішла у банк та показала виграшний квиток, вони довго стояли, розбиралися, перевіряли білет, і після вияснення, що це справжній виграшний білет, їм дали їх гроші.
Розділ п'ятий. Офіційна робота.
Владислав після закінчення коледжу переїхав у місто Харків на своєму мерседесі сам, Ніка померла від раку. У місті Харків вони жили довго та їм тут сподобалось. У місті Владислав пішов працювати у мерію, спочатку він був Секретарем, але вже за 1 місяць став Начальником Охорони, та почав командувати охоронцями та захищати мера міста Харків. Владиславу було дуже тяжко розуміти, що його дівчини вже немає, а він так і не встиг зробити їй пропозицію. На роботі була така ситуація: на мера напали бандити та хотіли його вкрасти, а я зайшов до порушників у спину та повбивав їх усіх, для нього за це видали премію, медаль та диплом, я сам собою пишався.
Розділ шостий. Нові друзі. Кінець.
Згодом Вінстон сидівши у барі за келехом пива зустрів таких людей, як: Денис Відомов, Віктор Миколайович, Анна Полякова, Ярослав Поляков та Фрідріх Ріхтер. Ці круті люди запросили Вінстона тусити з ними, Владислав дуже любив тусовки, двіж. Характер у нього був такий незвичайний, він міг сміятися цілий день, а потім ніби по клацанню пальців взяти й стати сумним, міг розважати всіх, бути душею компанії та взагалі ніколи не сумувати, а міг розлютитися та образитись на всіх. В їхньої компанії була навіть назва, щоб можна було запам'ятати їх, а назва була "Saints". З того самого моменту Вінстон був у їхній компанії. Їм було дуже весело, круто, але це було недовго, приблизно місяць, після чого компанія почала потрошки розпадатись, всі роз'їхались. А Вінстон кожного вечора у тому самому барі за келехом пива згадує про давні круті часи та сумує за "Saints".
