\\Дитинство//
Зубов Владислав Ігорович 10.01.2001 р.н. Народився у м. Харків. Гарно навчався у ЗОШ.
Ще зі шкільних часів була захопленність поїздами, вабив стук коліс під час цікавих подорожей. Завдяки цим подорожам - Владиславу вдалось зрозуміти що залізниця - це його майбутнє діло усього життя.
\\Ранній та юнацький вік / Освітні сходинки на шляху до втілення мрії//
Закінчивши 9 класів переїхав до міста Дніпра та вступив до технікуму залізничного транспорту на локомотивну спеціальність. Провчився 4 роки, здобув багато цікавих і корисних знань та вмінь. Завів багато корисних знайомств у цій галузі. Захистив диплом з відзнакою і отримав кваліфікацію "Помічник машиніста електровоза/тепловоза/електропоїзда".
Після плідного навчання у технікумі за для підвищення своєї кваліфікації, вступив за скороченною програмою в Державний університет залізничного транспорту у місті Київ по тій же самій спецальності на локомотивне господарство. За час навчання - публікувався в різноманітних тематичних статтях. Провчившись 5 років - отримав диплом з відзнакою про вищу освіту. Здобув кваліфікацію магістра залізничного транспорту та вже мав право обімати посаду інженера залізничного транспорту.
\\Перші роботи//
Після навчання вирішив віддати честь державі та пішов на строкову службу до лав Збройних сил України. Проходив строкову службу спокійно як і всі, були заохочення але і мало місто бути наріканням зі сторони керівництва.
Після проходження строкової служби, отримавши військовий квиток, пішов шукати себе в рядах Національної поліції України. Трохи пропрацювавши, мені захотілося спробувати ще щось інше.
\\Теперешній час//
З нещодавна я перевівся до лав Державної служби з надзвичайних ситуацій, маю високу активність та незабаром буду одним із кандидатів на керівну посаду, але мрія працювати на залізниці все ж таки - залишилась.
Зубов Владислав Ігорович 10.01.2001 р.н. Народився у м. Харків. Гарно навчався у ЗОШ.
Ще зі шкільних часів була захопленність поїздами, вабив стук коліс під час цікавих подорожей. Завдяки цим подорожам - Владиславу вдалось зрозуміти що залізниця - це його майбутнє діло усього життя.
\\Ранній та юнацький вік / Освітні сходинки на шляху до втілення мрії//
Закінчивши 9 класів переїхав до міста Дніпра та вступив до технікуму залізничного транспорту на локомотивну спеціальність. Провчився 4 роки, здобув багато цікавих і корисних знань та вмінь. Завів багато корисних знайомств у цій галузі. Захистив диплом з відзнакою і отримав кваліфікацію "Помічник машиніста електровоза/тепловоза/електропоїзда".
Після плідного навчання у технікумі за для підвищення своєї кваліфікації, вступив за скороченною програмою в Державний університет залізничного транспорту у місті Київ по тій же самій спецальності на локомотивне господарство. За час навчання - публікувався в різноманітних тематичних статтях. Провчившись 5 років - отримав диплом з відзнакою про вищу освіту. Здобув кваліфікацію магістра залізничного транспорту та вже мав право обімати посаду інженера залізничного транспорту.
\\Перші роботи//
Після навчання вирішив віддати честь державі та пішов на строкову службу до лав Збройних сил України. Проходив строкову службу спокійно як і всі, були заохочення але і мало місто бути наріканням зі сторони керівництва.
Після проходження строкової служби, отримавши військовий квиток, пішов шукати себе в рядах Національної поліції України. Трохи пропрацювавши, мені захотілося спробувати ще щось інше.
\\Теперешній час//
З нещодавна я перевівся до лав Державної служби з надзвичайних ситуацій, маю високу активність та незабаром буду одним із кандидатів на керівну посаду, але мрія працювати на залізниці все ж таки - залишилась.
Останнє редагування:
