Повне ім*я: Владислав Матвієнко
Стать: Чоловік
Зріст: 1.85 см
Вага: 85 кг
Дата народження: 29.09.2000
Місце роботи: СБУ Дніпра
Місце народження: м.Нюрнберг
Місце проживання: м.Харків
Вік: 23 роки
Статура: Спортивна
Сімейний стан: Не одружений.
Освіта: Середня
Риси характеру: Товариський, доброзичливий, упевнений у собі, відповідальний.
Знання мов: Українська, Англійська, Німецька.
Дитинство.
Я народився в місті Нюрнберзі, в пологовому будинку №3. Батьки були щасливі, коли взяли мене на руки, у них посмішка сяяла на обличчі. Коли вони привезли мене додому, поклали в дитяче ліжечко. Купили мені іграшок і на ніч читали казки. Мій батько працював на рудодобувному кар'єрі, він там усім керував і керував. Мама працювала лікарем - терапевтом. Мої батьки добре розуміли різні мови, здебільшого Українську та Німецьку. Ми з сім'єю проводили багато часу і були щасливі. У день народження, коли мені виповнилося 6 років, батько влаштував для мене справжнє свято, адже він сказав, що всією сім'єю ми полетимо в Україну, в місто Дніпро, подорожувати. Не швидкими темпами, ми почали збирати речі. Купивши квитки в аеропорту, нам потрібно було чекати 26 хвилин на перший рейс літака. І ось ми нарешті, через деякий час, прибули в місто Дніпро. Оглядали різні пам'ятки, пам'ятники. Скільки ж там красивих місць... Потім батько зняв для нас номер у готелі.
Молодший Шкільний Вік.
Батьки мене віддали в одну з Українських шкіл. Тоді мені було 8 років. Спочатку було важко з новими однокласниками і проведеними шкільними предметами, адже я тоді практично не розумів Українську мову, але з часом все стало налагоджуватися... Надалі мені все вдавалося легко, але ось оцінка з математики мене підводила. З кожним навчальним роком, програма навчання ставала дедалі складнішою, проте на цьому я не здавався, старанно зубрив і вивчав навчальний матеріал. У вільний час з деяких предметів я гортав сторінки, попередньо вивчаючи матеріал наперед. Життя в Україні налагоджувалося. Батько знайшов собі роботу, цього разу він працював на будівництві. Мама перебувала вдома і займалася домашніми господарськими справами. На жаль, мій батько загинув. Це сталося на будівництві, тато так старанно працював, що аж біг з нього піт. Однак, він це не витримав, знепритомнів. Його колеги швидко викликали швидку, але, на жаль, вона не встигла вчасно і стався летальний результат. Скільки горя ми тоді пережили з мамою.
Підліткове життя.
Мама знайшла собі роботу, вона працювала в продуктовому магазині. А я продовжував вчитися. Закінчивши школу 11 класів, я отримав середню повну освіту. Ми з мамою все часто згадували батька... Грошей нам не вистачало і мені доводилося влаштовуватися на 1, а то й 2 роботи. Я намагався працювати дуже старанно і наполегливо. Незабаром прийшла повістка в Армію. Зрозуміло, не можна ніяк відмовитися, і я пішов до лав Військово Морського Флоту. Там служачи Батьківщині, я часто згадував про ті щасливі дитячі роки. Повернувшись з Армії додому, я був дуже радий. Мама мене почала міцно обіймати і годувати пиріжками з капустою. І все-таки я знову зважився знайти роботу. На той момент, завдяки Армії, я мав військовий квиток і міг влаштуватися в Національну Поліцію України . І якщо чесно, мені туди найбільше хотілося. І ось пройшовши співбесіду, я підвищився за довгу й успішну працю, до звання лейтенанта. Зарплата була цілком пристойна, до того ж давали додаткові преміальні за затримання злочинців.
На даний момент.
Моя мама поїхала з міста, тепер вона живе в під Харьковом в маленькому сільському будиночку. А я залишився в місті. Заробивши досить пристойний статок грошових коштів, я припинив оренду номера готелю і купив собі квартиру. Через деякий час, я вже мав машину. Що стосується трудової діяльності... вакантно за заявками пробув підполковником Національної Поліції України, потім мене призначили як довірену особу на Полковника Збройних Сил України, я вирішив, що моє місце саме на такому офіцерському званні. Після неуспішного терміну заступницької посади, я перевівся Капітаном у ДКВС. Знову ж таки відкрилися вакансії на звання Полковник МВС, чим власне я і скористався. Через кілька днів, відстоявши достатню кількість часу на посаді, я подав заяву в академію СБУ. Зараз я перебуваю в їхніх лавах на званні Капітан. Машину я продав, залишилася лише квартира. Ось власне і все, я розповів про майно і трудову кар'єру на даний момент. Зараз же я вільно очікую, коли відбудеться відбір на звання Майора СБУ.
Життя загалом.
Загалом моє життя було не таким вже й радісним, хоч і бували щасливі моменти. Я виріс самостійною, сміливою людиною. Домігся кар'єрних сходів, накопичив досить велику кількість грошових коштів у бюджеті, купив майно. Усе це далося не даром, за старанну працю. Перескакування з місця роботи на інше місце - мене сильно стомлювало, все ж таки мені треба визначитися де бути.
Стать: Чоловік
Зріст: 1.85 см
Вага: 85 кг
Дата народження: 29.09.2000
Місце роботи: СБУ Дніпра
Місце народження: м.Нюрнберг
Місце проживання: м.Харків
Вік: 23 роки
Статура: Спортивна
Сімейний стан: Не одружений.
Освіта: Середня
Риси характеру: Товариський, доброзичливий, упевнений у собі, відповідальний.
Знання мов: Українська, Англійська, Німецька.
Дитинство.
Я народився в місті Нюрнберзі, в пологовому будинку №3. Батьки були щасливі, коли взяли мене на руки, у них посмішка сяяла на обличчі. Коли вони привезли мене додому, поклали в дитяче ліжечко. Купили мені іграшок і на ніч читали казки. Мій батько працював на рудодобувному кар'єрі, він там усім керував і керував. Мама працювала лікарем - терапевтом. Мої батьки добре розуміли різні мови, здебільшого Українську та Німецьку. Ми з сім'єю проводили багато часу і були щасливі. У день народження, коли мені виповнилося 6 років, батько влаштував для мене справжнє свято, адже він сказав, що всією сім'єю ми полетимо в Україну, в місто Дніпро, подорожувати. Не швидкими темпами, ми почали збирати речі. Купивши квитки в аеропорту, нам потрібно було чекати 26 хвилин на перший рейс літака. І ось ми нарешті, через деякий час, прибули в місто Дніпро. Оглядали різні пам'ятки, пам'ятники. Скільки ж там красивих місць... Потім батько зняв для нас номер у готелі.
Молодший Шкільний Вік.
Батьки мене віддали в одну з Українських шкіл. Тоді мені було 8 років. Спочатку було важко з новими однокласниками і проведеними шкільними предметами, адже я тоді практично не розумів Українську мову, але з часом все стало налагоджуватися... Надалі мені все вдавалося легко, але ось оцінка з математики мене підводила. З кожним навчальним роком, програма навчання ставала дедалі складнішою, проте на цьому я не здавався, старанно зубрив і вивчав навчальний матеріал. У вільний час з деяких предметів я гортав сторінки, попередньо вивчаючи матеріал наперед. Життя в Україні налагоджувалося. Батько знайшов собі роботу, цього разу він працював на будівництві. Мама перебувала вдома і займалася домашніми господарськими справами. На жаль, мій батько загинув. Це сталося на будівництві, тато так старанно працював, що аж біг з нього піт. Однак, він це не витримав, знепритомнів. Його колеги швидко викликали швидку, але, на жаль, вона не встигла вчасно і стався летальний результат. Скільки горя ми тоді пережили з мамою.
Підліткове життя.
Мама знайшла собі роботу, вона працювала в продуктовому магазині. А я продовжував вчитися. Закінчивши школу 11 класів, я отримав середню повну освіту. Ми з мамою все часто згадували батька... Грошей нам не вистачало і мені доводилося влаштовуватися на 1, а то й 2 роботи. Я намагався працювати дуже старанно і наполегливо. Незабаром прийшла повістка в Армію. Зрозуміло, не можна ніяк відмовитися, і я пішов до лав Військово Морського Флоту. Там служачи Батьківщині, я часто згадував про ті щасливі дитячі роки. Повернувшись з Армії додому, я був дуже радий. Мама мене почала міцно обіймати і годувати пиріжками з капустою. І все-таки я знову зважився знайти роботу. На той момент, завдяки Армії, я мав військовий квиток і міг влаштуватися в Національну Поліцію України . І якщо чесно, мені туди найбільше хотілося. І ось пройшовши співбесіду, я підвищився за довгу й успішну працю, до звання лейтенанта. Зарплата була цілком пристойна, до того ж давали додаткові преміальні за затримання злочинців.
На даний момент.
Моя мама поїхала з міста, тепер вона живе в під Харьковом в маленькому сільському будиночку. А я залишився в місті. Заробивши досить пристойний статок грошових коштів, я припинив оренду номера готелю і купив собі квартиру. Через деякий час, я вже мав машину. Що стосується трудової діяльності... вакантно за заявками пробув підполковником Національної Поліції України, потім мене призначили як довірену особу на Полковника Збройних Сил України, я вирішив, що моє місце саме на такому офіцерському званні. Після неуспішного терміну заступницької посади, я перевівся Капітаном у ДКВС. Знову ж таки відкрилися вакансії на звання Полковник МВС, чим власне я і скористався. Через кілька днів, відстоявши достатню кількість часу на посаді, я подав заяву в академію СБУ. Зараз я перебуваю в їхніх лавах на званні Капітан. Машину я продав, залишилася лише квартира. Ось власне і все, я розповів про майно і трудову кар'єру на даний момент. Зараз же я вільно очікую, коли відбудеться відбір на звання Майора СБУ.
Життя загалом.
Загалом моє життя було не таким вже й радісним, хоч і бували щасливі моменти. Я виріс самостійною, сміливою людиною. Домігся кар'єрних сходів, накопичив досить велику кількість грошових коштів у бюджеті, купив майно. Усе це далося не даром, за старанну працю. Перескакування з місця роботи на інше місце - мене сильно стомлювало, все ж таки мені треба визначитися де бути.
