Дитинство:
Сонячний день 1990 року, одного із прекрасних днів червня а саме 5 числа на Західній Україні у м. Рівному народжується 2 дитина. Мати хотіла назвати сина Петриком, Ігорем але його старший брат Михайло назвав меньшого Владислав бо в нього був такий самий друг із таким ж іменем. Дитина була бешкетлива, бігала, кричала, гуляла, багато їла бо ріс козаком. 1996 рік, 1 вересня, 1 раз у 1 клас, було важко познайомитися із однокласниками але він швидко освоївся і почав дружити і навчатись як зі своєю 2 сім'єю, Одного дня вже у 6 класі один із друзів якого звали Роман придумав проколоти колеса в машині сусіда але вони ще були малі і на допомогу їм прийшли старшокласники. Осінній вечір, вже темніло а хлопці підійшли до сусідської машини, Роман взяв молоток у гаражі батька і вони прокололи колеса, але не все так було просто, їх побачила бабуся яка проходила поруч, вона закричала і хлопці втікли. На наступний день вранці хлопець спав бо був вихідний день, батьки також були вдома і хтось постукав у двері, це була міліція і тоді сказали їхати і Владиславові і батькам. Хлопця поставили на облік в міліції а батькам виписали не поганий такий штраф, 500 грн, зрозуміло що батьки на нього накричали і навіть хотіли здати в дитячий будинок.
Свідоме життя:
18 років, студентське життя, хлопець розумів що він хоче йти на юридичне але по його навчанню було трохи погано, він захотів поступати в Київський Авіаційний Університет на Юриста але батькові прийшлось ректору заплатити хабар у розмірі 5000 грн щоб син поступив у університет і його прийняли, він вчився але і не було без приколів, одного прекрасного дня вертаючись у гуртожиток до нього підходять пару гопників і починають бити хлопця, але останній був не огірок і взяв їх і почав гамселити, потім один із гопоти дістав ніж і почав махати щоб нанести поранення Владиславові але у хлопця був пневмат і він вистрелив у того, потім той впав і почав стікати кров'ю, інші гопники побігли куди тільки ноги поведуть а Влад зателефонував у швидку сказав щоб приїхали і ще викливав поліцію, хлопцю константували смерть а Владислава забрали за грати. 9 Березня 2012 року о 14:23 розпочався суд по справі Владислава а саме вбивство, він старався вийти із тюрьми але на той момент була погана влада і вийшло так що Владислава засадали на 8 років ув'язнення. 2020 рік, момент коли Владислав вийшов за грат і почав вчитися на Юридичне.
Теперішній час:
Вивчившись на професію, починає працювати Юристом і в нього це добре виходило. 24 лютого о 05 ранку Владислав взнав що в країні розпочалась війна, він взявши всі свої речі і відправився до військкомату де сразу його взяли і його відправили у гарячу точку, Маріуполь. Він більш меньш розумів як стріляти і що таке війна тому працював з командою. У Березні їх загнали у глухий кут, Азовсталь, вони тримали це місце до кінця як тільки могли але їх захватили і взяли в полон, дуже важкий полон, погано годували, били і стригли налисо. Літо 2022 року його звільняють з полону з його командою і він повертається додому у Рівне на реабілітацію. Після реабілітації його вербують до СБУ і він сказав що піде, до цього часу він працює у СБУ з поганим минулим, також у нього в СБУ з'являється план по бранню взяток для випускання людей і поставки зброї для бандитів, але він старається робити це гладко і не "спалитись".
Сонячний день 1990 року, одного із прекрасних днів червня а саме 5 числа на Західній Україні у м. Рівному народжується 2 дитина. Мати хотіла назвати сина Петриком, Ігорем але його старший брат Михайло назвав меньшого Владислав бо в нього був такий самий друг із таким ж іменем. Дитина була бешкетлива, бігала, кричала, гуляла, багато їла бо ріс козаком. 1996 рік, 1 вересня, 1 раз у 1 клас, було важко познайомитися із однокласниками але він швидко освоївся і почав дружити і навчатись як зі своєю 2 сім'єю, Одного дня вже у 6 класі один із друзів якого звали Роман придумав проколоти колеса в машині сусіда але вони ще були малі і на допомогу їм прийшли старшокласники. Осінній вечір, вже темніло а хлопці підійшли до сусідської машини, Роман взяв молоток у гаражі батька і вони прокололи колеса, але не все так було просто, їх побачила бабуся яка проходила поруч, вона закричала і хлопці втікли. На наступний день вранці хлопець спав бо був вихідний день, батьки також були вдома і хтось постукав у двері, це була міліція і тоді сказали їхати і Владиславові і батькам. Хлопця поставили на облік в міліції а батькам виписали не поганий такий штраф, 500 грн, зрозуміло що батьки на нього накричали і навіть хотіли здати в дитячий будинок.
Свідоме життя:
Теперішній час:
Вивчившись на професію, починає працювати Юристом і в нього це добре виходило. 24 лютого о 05 ранку Владислав взнав що в країні розпочалась війна, він взявши всі свої речі і відправився до військкомату де сразу його взяли і його відправили у гарячу точку, Маріуполь. Він більш меньш розумів як стріляти і що таке війна тому працював з командою. У Березні їх загнали у глухий кут, Азовсталь, вони тримали це місце до кінця як тільки могли але їх захватили і взяли в полон, дуже важкий полон, погано годували, били і стригли налисо. Літо 2022 року його звільняють з полону з його командою і він повертається додому у Рівне на реабілітацію. Після реабілітації його вербують до СБУ і він сказав що піде, до цього часу він працює у СБУ з поганим минулим, також у нього в СБУ з'являється план по бранню взяток для випускання людей і поставки зброї для бандитів, але він старається робити це гладко і не "спалитись".
