Глава - 1 джерела та гавань
Владислав Ярмак - Народився 22 липня 2003 року у місті Вінниця, у сім'ї авто механіка Івана та Викладача Іноземної мови Марії, як і всі діти Владислав ходив у садочок де він боявся свого оточення тому у дитячому садочку він не дуже контактував зі своїми однолітками та зазвичай грався сам.
- Чому усе так погано з цією дитиною? - Запитала вихователька одного з батьків.
Владислав ріс, та по трішки заводив собі друзів першими друзями Владислава були Павло Дурнєв Та Олександр Сокайа з якими він навчався у школі та гуляв за її територією, на дворі 2013 рік та батьки Владислава розлучилися і він залишився без батька, безумовно це дуже сказалося на його поведінці, маленький Владислав почав вдаватися питанням "Чому усе так погано?" Ці думки не давали йому спати та мучили усю ніч, пройшов рік, а за ним і ще один ось так і проминули шкільні роки Владислава та підійшов час випуску зі школи на яку сам Владислав іти не дуже хотів, але його друзі змусили його піти від чого він був не дуже у захваті.
- Наче усе добре і не так нудно тут - Подумав Владислав.
- ********************* чому такий сумний? - Запитав його друг Павло.
- Ось диви які гарні дівчата з паралельного класу познайоммося - Доповнив Сашко.
- Хм, а може спробувати заговорити з нею - Подумав Владислав.
- Пройшло уже два тижні літніх канікул ти будеш вічність тут лежати? - Запитала Мама Владислава.
- Ні Мамо я просто не дуже хочу кудись іти.
(*Гудок телефона*) Слухаю...
- Здоров друже це Павло ми тут разом зі Сашком хочемо запросити трьох дівчаток у кафе давай з нами - Сказав Павло у телефон.Хм... ну можна - Відповів Владислав.
Ок, тоді чикаємо тебе сьогодні о 16:00 біля Фаріде плази - Сказав Павло.
Добре тоді до зустрічі - Відповів Владислав.
Глава 2 Пробудження невідомого
На дворі вже 2020 рік Владиславу вже 17 років і він думає куди іти далі йому та що робити,
- а яке воно доросле життя?
Цим питанням Владислав мучив себе достатньо довго аж поки не настав один день це була п'ятниця кінець тижня Владислав як завжди гуляв зі своїми друзями як тут він побачив одну дуже гарну дівчину ЇЇ звати Ірина раніше вона була паралеллю Владислава у школі, але Владислав на той час не думав за неї аж поки не зіштовхнувся з нею.
- Ой вибач я не помітила тебе - Сказала Ірина.
- А та нічого це я винний постійно в думках літаю - Відповів Владислав.
- Я начебто тебе бачила десь, ми не знайомі? - Запитала Ірина.
- Ми с тобою вчилися в одній школі, але у різних класах - Відповів Владислав.
- Точно я то думаю де я тебе бачила, ну добре рада була тебе бачити мені потрібно бігти мене дівчата ждуть - Сказала Ірина.Так добре гарного тобі дня - Відповів Владислав.
Дякую тобі теж - З усмішкою відповіла Ірина.
- Думаю потрібно позвати її на побачення - Упевнено сказав Владислав.
- Ого наш тихоня Влад стає альфа самцем - Відповів Олександр з усмішкою підколов Владислава.
- Я гадаю тобі потрібно дати пару порад - Сказав Павло.
- Згоден я не знаю як з ними потрібно що, куди? - Відповів Владислав
- Хмм.... Я тобі допоможу у мене було багато дівчат тут усе просто береш її за плече і кажеш "Мала я дам тобі усе що хочеш якщо ти добре себе поводити" і усе вона твоя я тобі гарантую - Сказав Сашко.- Кого ти слухаєш, з дівчатами потрібно легше спокійно та впевнено тоді ти й отримаєш її серце - Відповів Павло.
- Хмм, а якщо діло дійде до поцілунку, а я не вмію то що робити? - Запитав Владислав
- Ану діставай помідори - Сказав Сашко
Глава 3 Час настав
Пройшло уже два місяця після того як Владислав закохався.Переглянути вкладення
- Може написати їй? - Подумав Владислав дивлячись на фото у телефоні.
- Від того що я тут сижу нічого не зміниця, потрібно щось зробити - Подумав Владислав.
- Хмм... А може позвати її на побачення? - Подумав Владислав.
- Але я буду нервувати, потрібно позвонити хлопцям - Подумав Владислав.
"Гудки телефона"
- Алло? - Сказав Павло.
- Привіт Павло це Влад - Відповів Владислав.
- Я зрозумів щось хотів? - Запитав Павло.
- Так я хочу позвати на побачення одну дівчину не допомжеш? - Запитав Владислав.
- Добре допожу тобі, як тобі ідея зробити двійне побачення - Відповів Павло.
- Двійне? - Перепитав Владислав.
- Так двійне, я тобі буду допомагати з ним і тобі не буде так боязно - Запропонував Павло. Переглянути вкладення
- Я гадаю це гарна ідея якщо ти з Настею будеш мені допомагати - Відповів Владислав.
- Добре тоді я заїду за тобою о шостій годині ти там одінься нормально - Відповів Павло.
- Усе добре я тоді скажу Ірі що ми за нею заїдемо - Відповів Владислав.
- Стоп...Іра? - Запитав Павло.
- Ну да Іра та що з нашої паралелі була у школі - Відповів Владислав.
- Ого ти мене здивував добре тоді до шостої - Сказав Павло.
- Так давай - Сказав Владислав.
- Так Влад ти зможеш! - Сказав Владислав Сам собі.
"Гудки телефона"
- Алло Іра, привіт це Влад - Сказав ВладиславПереглянути вкладення
- О привіт Влад не очікувала від тебе дзвінка, щось сталось? - Відповіла Ірина
- Та я би хотів позвати тебе на побачення - Сказав Владислав.
- Ого, я не проти тільки коли? - Відповіла Ірина.
- Сьогодні о шостій тридцять біля парку - Сказав Владислав
- Добре тоді до зустрічі - Відповіла Ірина.
- Так до зустрічі - Сказав Владислав
Дві години по тому 18:30 за місним часом у міському парку
- Привіт радий що ти прийшла - З усмішкою сказав Владислав.
- Я люблю десь проводити час, все одно дома нема що роботити - Відповіла Ірина
- Це що за парочка у нас тут - Сказав Павло.
- О привіт Павло ви з Настею теж тут гуляєте? - Запитав Владислав.
- Так у нас побачення - Відповіла Настя
- Ну тоді чому би нам не піти разом кудась - Сказав Владислав
- Гарна ідея - Відповів Владислав
- Хм... Чому би і ні - Відповіла Ірина
- Ну вот і добре я тут таку класну кафешку знаю підем туди? - Запропонував Павло
- Так давайте - Відповів Владислав
- А тут класно - Сказала Ірина.Переглянути вкладення
- Тобі подобаєця? - Запитав Владислав.
- Так тут дійсно класно мене не так часто звуть на такі посиденьки - Відповіла Ірина.
- А може потім підемо у кіно? - Запропонував Павло.
- Оо давайте я знаю класний фільм - Відповіла Настя.
- Чому би і ні - Відповіла Ірина.
- Ну що тоді поїхали, Офіціант Рахунок! - Сказав Владислав
Дві години потому
- Класний фільм - Сказала Настя.
- Та ну нафіг не люблю страшилки - Відповів Павло.Переглянути вкладення
- Та ну тебе - Сказала Настя.
- Добре ми тоді пішли дякуємо за проведений час - Сказав Павло.
- І вам дякую - Відповів Владислав.
- Прогуляємся ще? - Запитав Владислав.
- Так можна я знаю тут є свер можна туда - Відповіла Ірина.
- Тоді ідемо туда - Сказав Владислав.
- Слухай тут таке діло... - Сказав Владислав.
- Яке таке? - Запиталась Ірина.
- Ти мені подобаєшся давай зустрічатися - Сказав Владислав.
- Щ...Що? - Запитала Ірина
- Я хочу щоб ми були разом - Відповів Владислав
- Але ти мене не знаєш та і я тебе чому ти хочеш цього? - Запитала Ірина
- Я не знаю як тобі сказати, я про тебе завжди думаю ще з того момента коли ми зіштовхнулися - Відповів Владислав
- Ого ти весь цей час думав про мене? - Запитала Ірина
- Так і ніяк не знав як тобі про це сказати - Відповів Владислав
- Дай час подумати - Відповіла Ірина
Пройшло чотири роки з моменту коли Владислав запропонував зустрічатися і за цей час він вже одружився з його першим коханням, а його друзяки так і далі його підколювати, але вони залишилися хорошими друзями, на цей момент Владислав змінив своє ставлення до людей та його мислення теж змінилося, але не змінилося його оточення та і змінювати я не впевнений що потрібно.
P.S Я сам враженний з того що тут на калякано, але це моя фантазія така надіюсь вам моя недо поема сподобалась)
Upd 2.0 Максимально виправив помилки на розділові знаки надіюсь на одобреня Слава Україні
та гарного настрою тим хто це читає)
Авторство: Vladislav_Yarmak
Владислав Ярмак - Народився 22 липня 2003 року у місті Вінниця, у сім'ї авто механіка Івана та Викладача Іноземної мови Марії, як і всі діти Владислав ходив у садочок де він боявся свого оточення тому у дитячому садочку він не дуже контактував зі своїми однолітками та зазвичай грався сам.
- Чому усе так погано з цією дитиною? - Запитала вихователька одного з батьків.
Владислав ріс, та по трішки заводив собі друзів першими друзями Владислава були Павло Дурнєв Та Олександр Сокайа з якими він навчався у школі та гуляв за її територією, на дворі 2013 рік та батьки Владислава розлучилися і він залишився без батька, безумовно це дуже сказалося на його поведінці, маленький Владислав почав вдаватися питанням "Чому усе так погано?" Ці думки не давали йому спати та мучили усю ніч, пройшов рік, а за ним і ще один ось так і проминули шкільні роки Владислава та підійшов час випуску зі школи на яку сам Владислав іти не дуже хотів, але його друзі змусили його піти від чого він був не дуже у захваті.
- Наче усе добре і не так нудно тут - Подумав Владислав.
- ********************* чому такий сумний? - Запитав його друг Павло.
- Ось диви які гарні дівчата з паралельного класу познайоммося - Доповнив Сашко.
- Хм, а може спробувати заговорити з нею - Подумав Владислав.
- Пройшло уже два тижні літніх канікул ти будеш вічність тут лежати? - Запитала Мама Владислава.
- Ні Мамо я просто не дуже хочу кудись іти.
(*Гудок телефона*) Слухаю...
- Здоров друже це Павло ми тут разом зі Сашком хочемо запросити трьох дівчаток у кафе давай з нами - Сказав Павло у телефон.Хм... ну можна - Відповів Владислав.
Ок, тоді чикаємо тебе сьогодні о 16:00 біля Фаріде плази - Сказав Павло.
Добре тоді до зустрічі - Відповів Владислав.
Глава 2 Пробудження невідомого
На дворі вже 2020 рік Владиславу вже 17 років і він думає куди іти далі йому та що робити,
- а яке воно доросле життя?
Цим питанням Владислав мучив себе достатньо довго аж поки не настав один день це була п'ятниця кінець тижня Владислав як завжди гуляв зі своїми друзями як тут він побачив одну дуже гарну дівчину ЇЇ звати Ірина раніше вона була паралеллю Владислава у школі, але Владислав на той час не думав за неї аж поки не зіштовхнувся з нею.
- Ой вибач я не помітила тебе - Сказала Ірина.
- А та нічого це я винний постійно в думках літаю - Відповів Владислав.
- Я начебто тебе бачила десь, ми не знайомі? - Запитала Ірина.
- Ми с тобою вчилися в одній школі, але у різних класах - Відповів Владислав.
- Точно я то думаю де я тебе бачила, ну добре рада була тебе бачити мені потрібно бігти мене дівчата ждуть - Сказала Ірина.Так добре гарного тобі дня - Відповів Владислав.
Дякую тобі теж - З усмішкою відповіла Ірина.
- Думаю потрібно позвати її на побачення - Упевнено сказав Владислав.
- Ого наш тихоня Влад стає альфа самцем - Відповів Олександр з усмішкою підколов Владислава.
- Я гадаю тобі потрібно дати пару порад - Сказав Павло.
- Згоден я не знаю як з ними потрібно що, куди? - Відповів Владислав
- Хмм.... Я тобі допоможу у мене було багато дівчат тут усе просто береш її за плече і кажеш "Мала я дам тобі усе що хочеш якщо ти добре себе поводити" і усе вона твоя я тобі гарантую - Сказав Сашко.- Кого ти слухаєш, з дівчатами потрібно легше спокійно та впевнено тоді ти й отримаєш її серце - Відповів Павло.
- Хмм, а якщо діло дійде до поцілунку, а я не вмію то що робити? - Запитав Владислав
- Ану діставай помідори - Сказав Сашко
Глава 3 Час настав
Пройшло уже два місяця після того як Владислав закохався.Переглянути вкладення
- Може написати їй? - Подумав Владислав дивлячись на фото у телефоні.
- Від того що я тут сижу нічого не зміниця, потрібно щось зробити - Подумав Владислав.
- Хмм... А може позвати її на побачення? - Подумав Владислав.
- Але я буду нервувати, потрібно позвонити хлопцям - Подумав Владислав.
"Гудки телефона"
- Алло? - Сказав Павло.
- Привіт Павло це Влад - Відповів Владислав.
- Я зрозумів щось хотів? - Запитав Павло.
- Так я хочу позвати на побачення одну дівчину не допомжеш? - Запитав Владислав.
- Добре допожу тобі, як тобі ідея зробити двійне побачення - Відповів Павло.
- Двійне? - Перепитав Владислав.
- Так двійне, я тобі буду допомагати з ним і тобі не буде так боязно - Запропонував Павло. Переглянути вкладення
- Я гадаю це гарна ідея якщо ти з Настею будеш мені допомагати - Відповів Владислав.
- Добре тоді я заїду за тобою о шостій годині ти там одінься нормально - Відповів Павло.
- Усе добре я тоді скажу Ірі що ми за нею заїдемо - Відповів Владислав.
- Стоп...Іра? - Запитав Павло.
- Ну да Іра та що з нашої паралелі була у школі - Відповів Владислав.
- Ого ти мене здивував добре тоді до шостої - Сказав Павло.
- Так давай - Сказав Владислав.
- Так Влад ти зможеш! - Сказав Владислав Сам собі.
"Гудки телефона"
- Алло Іра, привіт це Влад - Сказав ВладиславПереглянути вкладення
- О привіт Влад не очікувала від тебе дзвінка, щось сталось? - Відповіла Ірина
- Та я би хотів позвати тебе на побачення - Сказав Владислав.
- Ого, я не проти тільки коли? - Відповіла Ірина.
- Сьогодні о шостій тридцять біля парку - Сказав Владислав
- Добре тоді до зустрічі - Відповіла Ірина.
- Так до зустрічі - Сказав Владислав
Дві години по тому 18:30 за місним часом у міському парку
- Привіт радий що ти прийшла - З усмішкою сказав Владислав.
- Я люблю десь проводити час, все одно дома нема що роботити - Відповіла Ірина
- Це що за парочка у нас тут - Сказав Павло.
- О привіт Павло ви з Настею теж тут гуляєте? - Запитав Владислав.
- Так у нас побачення - Відповіла Настя
- Ну тоді чому би нам не піти разом кудась - Сказав Владислав
- Гарна ідея - Відповів Владислав
- Хм... Чому би і ні - Відповіла Ірина
- Ну вот і добре я тут таку класну кафешку знаю підем туди? - Запропонував Павло
- Так давайте - Відповів Владислав
- А тут класно - Сказала Ірина.Переглянути вкладення
- Тобі подобаєця? - Запитав Владислав.
- Так тут дійсно класно мене не так часто звуть на такі посиденьки - Відповіла Ірина.
- А може потім підемо у кіно? - Запропонував Павло.
- Оо давайте я знаю класний фільм - Відповіла Настя.
- Чому би і ні - Відповіла Ірина.
- Ну що тоді поїхали, Офіціант Рахунок! - Сказав Владислав
Дві години потому
- Класний фільм - Сказала Настя.
- Та ну нафіг не люблю страшилки - Відповів Павло.Переглянути вкладення
- Та ну тебе - Сказала Настя.
- Добре ми тоді пішли дякуємо за проведений час - Сказав Павло.
- І вам дякую - Відповів Владислав.
- Прогуляємся ще? - Запитав Владислав.
- Так можна я знаю тут є свер можна туда - Відповіла Ірина.
- Тоді ідемо туда - Сказав Владислав.
- Слухай тут таке діло... - Сказав Владислав.
- Яке таке? - Запиталась Ірина.
- Ти мені подобаєшся давай зустрічатися - Сказав Владислав.
- Щ...Що? - Запитала Ірина
- Я хочу щоб ми були разом - Відповів Владислав
- Але ти мене не знаєш та і я тебе чому ти хочеш цього? - Запитала Ірина
- Я не знаю як тобі сказати, я про тебе завжди думаю ще з того момента коли ми зіштовхнулися - Відповів Владислав
- Ого ти весь цей час думав про мене? - Запитала Ірина
- Так і ніяк не знав як тобі про це сказати - Відповів Владислав
- Дай час подумати - Відповіла Ірина
Пройшло чотири роки з моменту коли Владислав запропонував зустрічатися і за цей час він вже одружився з його першим коханням, а його друзяки так і далі його підколювати, але вони залишилися хорошими друзями, на цей момент Владислав змінив своє ставлення до людей та його мислення теж змінилося, але не змінилося його оточення та і змінювати я не впевнений що потрібно.
P.S Я сам враженний з того що тут на калякано, але це моя фантазія така надіюсь вам моя недо поема сподобалась)
Upd 2.0 Максимально виправив помилки на розділові знаки надіюсь на одобреня Слава Україні
та гарного настрою тим хто це читає)
Авторство: Vladislav_Yarmak
