Дитинство
Владосік Набанов народився в Харкові, а саме в Держинському районі, який вважався на той час вважався одним із самих кримінальних в місті. Тому батьки рідко виводили маленького Владосіка на вулицю погуляти, так як боялися за його безпеку. Владосік так як був ще маленький, не розумів реальної загрози кримінальних вулиць, тому часто обурювався та влаштовував істерики батькам.
Юність:
Достигши шкільного віку Владосіка так само батьки не хотіли самого відпускати на вулицю самого, тому так як в школу, так і зі школи постійно його забирали батьки. І одного разу, коли тато забирав Владосіка зі школи, їх зупинила озброєна група людей. Тато Владосіка намагався втікти від порушників, але кому це не вдалося, так як один із порушників прицільним вистрілом вбив його тата. Порушники викинули труп та юного Владосіка з машини, забравши всі гроші, телефон иа машину швидко зникли з місця порушення, залишивши юнлго Владосіка на вечірній вулиці поруч з мертвим татом. Звісно це дуже сильно вплинуло на психіку Владосіка та визначило його майбутнє. Владосік чітко вирішив що буде боротися з порушниками, тому одразу після школи він вступив в національну академію поліції міста Харкова.
Доросле життя:
Владосік, закінчивши академію з відзнакою, одразу після її закінчення вирушив до відділку поліції міста Харкова, як і було заплановано, боротися із злочинним світом. По службі ріс швидко, але й були у відділку люди які йому заздрили, та іноді намагалися його підставити. Але Владосік був ‘’міцним горішком’’, його жагу до бородьби зі злочинністю не міг завадити ніхто.
Наш час:
Владосік за свою службу в поліції мав багато успішних розкритих справ, користувався як високим авторитетом, так і заздрістю від колег що йому все так легко дається. Але не може все завжди йти ‘’як по маслу’’. Одного разу йому попала одна дуже цікава справа, а саме про групу людей, яка займалася поставками зброї, боєприпасів та наркотиків всім місцевим злочинним організаціям, більше інформації в ділі по цій справі не було, ні людей, які цим займалися, ні навіть підозрювальних. Тому Владосік одразу взявся за справу і навів на даний напрямок своїх інформаторів, які працювали в злочинному світі на нього.
Ця справа Владосіком стояла без ніякого успіху, доки одного разу від одного з інформатоів він не отримав інформацію що планується переправка нелегальної зброї їз Харківського ЖД вокзалу, яка була запланована в ночі. Одже, Владосік з дозволу начальника відділу зібрав найкращих бійців та влаштували засаду на ЖД. І от настав час початку операції, підїхам локомотив, до якого з часом під’їхали тоновані машини, з яких вийшли бандити та перевантажували зброю з локомотива. Починається захват, який прихотиться перевезти в оборонний та частково контр наступальний бій ,так як бандитів було більше, але групі Владосіка вдалося знищити всіх порушників. Після штурму група почала оглядати трупи, серед них була мама Владосіка. Це було дуже великим потрясінням для нього, тиждень він не знав що робити далі та вже майже покинув рідні стіни поліції. Одного світлого ранкового дня колега зпаросив Владосіка попити кави та обговорити деяке питання, колега запропонував Владосіку приєднатися до його тіньової групи яка займалася прикриванням дій бандитських организацій та пропонував за це великі гроші, на що одразу Влад осік дав категоричну відмову. Але згодом все ж взявся за одну з таких справ, покривав переправку наркотиків. Все пройшло чудово, та Влад осік отримав винагороду в пятизначному еквіваленті. Після цієї справи він довго з цим не зв’язувався, але жага до легких грошей взяла своє, думки пркидати поліцію з часом зникли ніби їх і не було. З часом Владосік став самим продажним копом Харкова, декілька раз навіть відкривали кримінальне провадженя, одного разу навіть дійшло діло до суду, але як зараз, так і раніше не вистачало, тому Влідосік виходив без покарання та далі продовжував працювати на бандитські організації отримуючи за це значну суму грошей після кодної справи.
Владосік Набанов народився в Харкові, а саме в Держинському районі, який вважався на той час вважався одним із самих кримінальних в місті. Тому батьки рідко виводили маленького Владосіка на вулицю погуляти, так як боялися за його безпеку. Владосік так як був ще маленький, не розумів реальної загрози кримінальних вулиць, тому часто обурювався та влаштовував істерики батькам.
Юність:
Достигши шкільного віку Владосіка так само батьки не хотіли самого відпускати на вулицю самого, тому так як в школу, так і зі школи постійно його забирали батьки. І одного разу, коли тато забирав Владосіка зі школи, їх зупинила озброєна група людей. Тато Владосіка намагався втікти від порушників, але кому це не вдалося, так як один із порушників прицільним вистрілом вбив його тата. Порушники викинули труп та юного Владосіка з машини, забравши всі гроші, телефон иа машину швидко зникли з місця порушення, залишивши юнлго Владосіка на вечірній вулиці поруч з мертвим татом. Звісно це дуже сильно вплинуло на психіку Владосіка та визначило його майбутнє. Владосік чітко вирішив що буде боротися з порушниками, тому одразу після школи він вступив в національну академію поліції міста Харкова.
Доросле життя:
Владосік, закінчивши академію з відзнакою, одразу після її закінчення вирушив до відділку поліції міста Харкова, як і було заплановано, боротися із злочинним світом. По службі ріс швидко, але й були у відділку люди які йому заздрили, та іноді намагалися його підставити. Але Владосік був ‘’міцним горішком’’, його жагу до бородьби зі злочинністю не міг завадити ніхто.
Наш час:
Владосік за свою службу в поліції мав багато успішних розкритих справ, користувався як високим авторитетом, так і заздрістю від колег що йому все так легко дається. Але не може все завжди йти ‘’як по маслу’’. Одного разу йому попала одна дуже цікава справа, а саме про групу людей, яка займалася поставками зброї, боєприпасів та наркотиків всім місцевим злочинним організаціям, більше інформації в ділі по цій справі не було, ні людей, які цим займалися, ні навіть підозрювальних. Тому Владосік одразу взявся за справу і навів на даний напрямок своїх інформаторів, які працювали в злочинному світі на нього.
Ця справа Владосіком стояла без ніякого успіху, доки одного разу від одного з інформатоів він не отримав інформацію що планується переправка нелегальної зброї їз Харківського ЖД вокзалу, яка була запланована в ночі. Одже, Владосік з дозволу начальника відділу зібрав найкращих бійців та влаштували засаду на ЖД. І от настав час початку операції, підїхам локомотив, до якого з часом під’їхали тоновані машини, з яких вийшли бандити та перевантажували зброю з локомотива. Починається захват, який прихотиться перевезти в оборонний та частково контр наступальний бій ,так як бандитів було більше, але групі Владосіка вдалося знищити всіх порушників. Після штурму група почала оглядати трупи, серед них була мама Владосіка. Це було дуже великим потрясінням для нього, тиждень він не знав що робити далі та вже майже покинув рідні стіни поліції. Одного світлого ранкового дня колега зпаросив Владосіка попити кави та обговорити деяке питання, колега запропонував Владосіку приєднатися до його тіньової групи яка займалася прикриванням дій бандитських организацій та пропонував за це великі гроші, на що одразу Влад осік дав категоричну відмову. Але згодом все ж взявся за одну з таких справ, покривав переправку наркотиків. Все пройшло чудово, та Влад осік отримав винагороду в пятизначному еквіваленті. Після цієї справи він довго з цим не зв’язувався, але жага до легких грошей взяла своє, думки пркидати поліцію з часом зникли ніби їх і не було. З часом Владосік став самим продажним копом Харкова, декілька раз навіть відкривали кримінальне провадженя, одного разу навіть дійшло діло до суду, але як зараз, так і раніше не вистачало, тому Влідосік виходив без покарання та далі продовжував працювати на бандитські організації отримуючи за це значну суму грошей після кодної справи.
