Дитинство
Влад народився у місті Одеса. Сім'я мами - лікаря-педіатра та тата - машиніста-електропоїзда, була середнього достатку. Жили вони в двокімнатній квартирі недалеко від моря. У маленького Влада було багато чого, але він не любив хвалитись. Їздити влітку в село до бабусі та дідуся йому було дуже цікавим. Саме там він міг насолодитись іграми на свіжому повітрі. Улюбленою грою у Влада був "агент під прикриттям" і вже тоді він вирішив стати ним. Дідусь, будучі пррофесійним військовим пілотом, дуже зрадів вибору онука. Коли Владу виповнилося 9 років, дідусь зробив маскувальну сітку, яка могла покрити все тіло. Онук дуже зрадів і одразу ж попросив у дідуся погратись на ставку. Вони разом ходили на ставок, де ріс очерет, там Влад користуючись сіткою, намагався сховатись від діда. Дідусь його навчав маскуванню, дисципліні, не боятись комах, виходити з різних ситуацій, спілкуванню, рибальству. Бабуся, в свою чергу, навчала різним рецептам готуванян їжі і поводження з рослинами. Спочатку це було дитячою забавою, але незабаром це перейшло у справжнє тренування. У 13 років малого Влада записали на боротьбу, де він навчився багатьом прийомам. В школі він почав, поглибленно вивчати англійську мову, математику та укриїнську мову. Захоплювався історією стародавнього світу, біологією, наданню першої медичної допомоги. Також частенько ходив до батька на роботу та цікавився роботою механізмів електропоїзда. Мама, розповідала як надати медичну допомогу постраждалим.
Юнацтво
Після того як Влад закінчив школу, він подав документи на вступ до університету цивільного захисту та оборони. У школі Влад навчався добре і був фізично підготовленою людиною тому вступ до університету пройшов без проблем. Вчителі його одразу помітили і він став старостою курсу. Він не дуже полюбляв різноманітні розваги з одногрупниками. Провчившись в цьому університеті два роки його було переведено до медичного університету, де він начався до того моменту, поки не перевівся до Харківської міської лікарні, на посаду "Мед.брата".
Доросле життя
Закінчивши навчання у 22 років, Влада було направлено до Харківської міської лікарні, де було багато вільних місць, один з них, це було Голова відділення інтенсивної терапії. Після того як його було призначено Лікарем-травматологом, він став Головою відділення інтенсивної терапії. Незабаром після отримання цієї посади він зустрів свою майбутню наречену. Хоча він був дуже гарним співробітником, але кохання теж давало про себе знати. Одного дня, після тяжкої операції він вирішив що з нього досить і перевівся до МР Харкова. Він думав що співробітники МР приймуть його, як дуже гарного співробітника, але люди які служили там його сприйняли не дуже добре, але він намагався працювати й надалі. Незабаром, йому, під час засідання подзвонили і повідомили сумну новину - його дідусь помер. Після чого молодий Влад хотів щоб його підмінили хоча б на два-три дні, але міський голова сказав "Або звільняйся або нікуди не поїдеш". У розпачі він звільнився, але побачив що в трудовій книзі йому було написано "порушення статуту", після чого він дуже розчарувався. Після того як він втратив роботу і похоронив дідуся він був у розпачі і його знайомі з МОЗу його намагалися підтримувати. Одного вечора, коли Влад прогулювався, він побачив що біля одного під'їзду лежить непритомна людина. Підійшовши до людини він побачив що людина задихається і почав робити заходи першої медичної допомоги, але було все марно і тут він одним оком побачив як проїжджає авто СБУ Х, привернувши їх увагу вони йому допомогли і доправили людину до медичного закладу. На наступний день він подав заявку на вступ до академії Головного Управління Служби безпеки України. Прослуживши в академії, він вступив до СБУ Харкова і намагався дуже гарно виконувати свою роботу. Одного дня Служба Безпеки України Київа приїхала до будівлі СБУ Харкова та почала проводити обшуки, після чого була звільнено генерала Служби безпеки України та деяких полковників і так вийшло що Влад залишився, будучи лейтенантом, найстаршим співробітником у ГУ. Після того, як назначили нового генерала, Владу було сказано що старий склад буде розпущено та набрано новий. Молодий лейтенант, не знав що робити, тому пішов працювати різноробочим, аби мати гроші на їжу.
Сьогодення
Сьогодні Влад отримує пенсію, але він хоче працювати й надалі, після того як він побачив що йде набір на Головного лікаря міської лікарні Києва, він загорівся даною ідеєю, тому що він хоче згадати юність та має намір допомогти розвивати лікарню за новими стандартами ЄС.
Влад народився у місті Одеса. Сім'я мами - лікаря-педіатра та тата - машиніста-електропоїзда, була середнього достатку. Жили вони в двокімнатній квартирі недалеко від моря. У маленького Влада було багато чого, але він не любив хвалитись. Їздити влітку в село до бабусі та дідуся йому було дуже цікавим. Саме там він міг насолодитись іграми на свіжому повітрі. Улюбленою грою у Влада був "агент під прикриттям" і вже тоді він вирішив стати ним. Дідусь, будучі пррофесійним військовим пілотом, дуже зрадів вибору онука. Коли Владу виповнилося 9 років, дідусь зробив маскувальну сітку, яка могла покрити все тіло. Онук дуже зрадів і одразу ж попросив у дідуся погратись на ставку. Вони разом ходили на ставок, де ріс очерет, там Влад користуючись сіткою, намагався сховатись від діда. Дідусь його навчав маскуванню, дисципліні, не боятись комах, виходити з різних ситуацій, спілкуванню, рибальству. Бабуся, в свою чергу, навчала різним рецептам готуванян їжі і поводження з рослинами. Спочатку це було дитячою забавою, але незабаром це перейшло у справжнє тренування. У 13 років малого Влада записали на боротьбу, де він навчився багатьом прийомам. В школі він почав, поглибленно вивчати англійську мову, математику та укриїнську мову. Захоплювався історією стародавнього світу, біологією, наданню першої медичної допомоги. Також частенько ходив до батька на роботу та цікавився роботою механізмів електропоїзда. Мама, розповідала як надати медичну допомогу постраждалим.
Юнацтво
Після того як Влад закінчив школу, він подав документи на вступ до університету цивільного захисту та оборони. У школі Влад навчався добре і був фізично підготовленою людиною тому вступ до університету пройшов без проблем. Вчителі його одразу помітили і він став старостою курсу. Він не дуже полюбляв різноманітні розваги з одногрупниками. Провчившись в цьому університеті два роки його було переведено до медичного університету, де він начався до того моменту, поки не перевівся до Харківської міської лікарні, на посаду "Мед.брата".
Доросле життя
Закінчивши навчання у 22 років, Влада було направлено до Харківської міської лікарні, де було багато вільних місць, один з них, це було Голова відділення інтенсивної терапії. Після того як його було призначено Лікарем-травматологом, він став Головою відділення інтенсивної терапії. Незабаром після отримання цієї посади він зустрів свою майбутню наречену. Хоча він був дуже гарним співробітником, але кохання теж давало про себе знати. Одного дня, після тяжкої операції він вирішив що з нього досить і перевівся до МР Харкова. Він думав що співробітники МР приймуть його, як дуже гарного співробітника, але люди які служили там його сприйняли не дуже добре, але він намагався працювати й надалі. Незабаром, йому, під час засідання подзвонили і повідомили сумну новину - його дідусь помер. Після чого молодий Влад хотів щоб його підмінили хоча б на два-три дні, але міський голова сказав "Або звільняйся або нікуди не поїдеш". У розпачі він звільнився, але побачив що в трудовій книзі йому було написано "порушення статуту", після чого він дуже розчарувався. Після того як він втратив роботу і похоронив дідуся він був у розпачі і його знайомі з МОЗу його намагалися підтримувати. Одного вечора, коли Влад прогулювався, він побачив що біля одного під'їзду лежить непритомна людина. Підійшовши до людини він побачив що людина задихається і почав робити заходи першої медичної допомоги, але було все марно і тут він одним оком побачив як проїжджає авто СБУ Х, привернувши їх увагу вони йому допомогли і доправили людину до медичного закладу. На наступний день він подав заявку на вступ до академії Головного Управління Служби безпеки України. Прослуживши в академії, він вступив до СБУ Харкова і намагався дуже гарно виконувати свою роботу. Одного дня Служба Безпеки України Київа приїхала до будівлі СБУ Харкова та почала проводити обшуки, після чого була звільнено генерала Служби безпеки України та деяких полковників і так вийшло що Влад залишився, будучи лейтенантом, найстаршим співробітником у ГУ. Після того, як назначили нового генерала, Владу було сказано що старий склад буде розпущено та набрано новий. Молодий лейтенант, не знав що робити, тому пішов працювати різноробочим, аби мати гроші на їжу.
Сьогодення
Сьогодні Влад отримує пенсію, але він хоче працювати й надалі, після того як він побачив що йде набір на Головного лікаря міської лікарні Києва, він загорівся даною ідеєю, тому що він хоче згадати юність та має намір допомогти розвивати лікарню за новими стандартами ЄС.
