Народження
Вова Краб народився 3 червня 1980 року в Дніпрі. Батьку тим часом 20 років, матері 18. Його народження було дивом для батьків,
цей довгоочікуваний момент. У дитячі роки вихованням дитини займалася мати, тато ж постоянно був на роботі. У сім'ї - Володі приділялася
велика увага вихованню та розвитку. З однолітками був доброзичливим, товариським, правдивим і поступливим. Стосовно себе виявляв гордість і самоповагу
У віці 6 років Вова йде до школи. Під час початкового навчання показує хороші результати з предметів інформатики та математики.
На уроках рідко буває активним, але, незважаючи на це, проявляє бажання вчитися. Досить товариський, має широке коло друзів,
але в контакти з новими людьми вступає важко. Дуже спостережливий за навколишнім світом.
Коли Вові виповнилося 9 років, мати розлучається з його батьком через його фінансову нестабільність та переїжджає у Бельгію до свого коханця, обриваючи всі контакти з сином.
Батько був не з тих, хто виносить свої почуття на показ, він став асоціальним.
Його цікавив лише будинок та купа мотлоху в гаражі, де він проводив самотні вечори під легенький блюз вовтузячись з ремонтом вского непотребу.
Напевно, вони були теж не балакучі.
Юнацтво
У старшій школі Вова особливий інтерес проявляє до суспільних дисциплін – інформатики та права. Вміє побудувати розважливий
ланцюжок логічних міркувань. Вова з дитинства виробив емоційну стриманість, самоконтроль та розвинув силу волі.
Користується авторитетом серед учнів, однолітків та учителів.
Молодість
Після успішного навчання Вова поступає до університету Skillbox на спеціалізацію – розробника на пайтоні.
Характер доброзичливий, начитаний про соціальну психологію, тактовний, серед однолітків має заслужений авторитет.
Так само виявляв гордість та самоповагу, але через тяжкі відносини з батьком пристрастився до маріхуани,
завжди був не проти пропустити по косячку зі сво'м баригою Антоном після навчання.
Батько нічого про це не знав, адже йому не було часу займатися з сином.
Минуло два роки. Хлопчик зовсім підріс, за тиждень йому виповниться 18 років.
Після чергових гулянок Володя пізно повернувся додому, на годиннику було 01:17.
Він виявив відсутність сімейного авто перед будинком - батько не повернувся з роботи. Такий випадок стався вперше після довгих років,
зазвичай він завжди приїжджав додому о 17 годині вечора, а машину ставив перед будинком. Газета в поштовій скриньці не торкана.
Це було дуже дивно. Вовка переживав за батька, він всю ніч дзвонив батькові, йшов довгий гудок - телефон мовчав. Його долоні були в холодному поті,
він перебирав у голові всі можливі варіанти його відсутності. Через 3 години він втратив надію на дзвінки але набрав номер в останній раз,
як раптом хтось підняв слухавку.З телефону прозвучав дорослий жіночий голос
-Центральна лікарня Дніпра, ким ви є для цього чоловіка? - на секунду Вова забувся як говорити, в горлі пересохло,
але завдяки своїй психологічній стабільності відповів
- Я - син, а де мій батько? Що сталось?
- Чекаємо вас завтра о 8 ранку для розпізнавання тіла.
Телефон замовк, Вова був у шоці. Він повільно опустив телефон на крісло, тепер він ні про що не думав, по його блідій шкірі покотилась гірка сльоза.
Батько гине від нещасного випадку. На заводі на якому він працював, звели цей випадок на не дотримання трудової безпеки та порушення роботи зі страхівкою.
За смерть батька нікого не було покарано але Вова не здався. Він хотів їх усіх знищити, усіх мерзотників, до єдиного. Писав міським головам,
до судів, не одноразово подавав заяви, але нікому не було до нього справи. Вони навіть не хотіли вдавати, що йдуть розгляди і ведеться робота над цим випадком.
Вова подавав на завод до суду, сподіваючись отримати, хочаб щось подібне на справедливість. Зрештою, це ні до чого хорошого не привело. Прокляті Хомси!
Стояв січень Вова не вивчив останній курс, він просто не прийшов на захист диплома, йому здавалося, що це кінець.
У Вови з рідних залишився тільки дядько Назар, брат матері, що живе у Харкові. Він кличе Вову до себе з того часу, як загинула матір.
Приїзд до Харкова
Наступного дня о 8-й ранку з борту літака виходить Вова та зустрічає дядька.
- Ідемо, у нас є справи! - Сказав Назар.
Дорогою додому Вова дізнається, що дядько бізнесмен і тримає низку підприємств та займає високу посаду в уряді.
З великим трудом,потративши багато сил та часу дядько мотивує хлопця встати на ноги, закривши тимчасово очі на всі незгоди які трапились до цього.
Отримавши всі знання дядька, Вова вливається у бізнес і починає по справжньому нове життя.
Наш час
2023 рік. Після довгої роботи у сфері бізнесу Вова вирішує довчитися та отримати документ про юридичну освіту.
Отримавши диплом він здобуває багато впливових друзів. Займає високу посаду в мерії та повністю віддає себе роботі.
*Далі спавн біля лікарні м.Дніпра*
Вова Краб народився 3 червня 1980 року в Дніпрі. Батьку тим часом 20 років, матері 18. Його народження було дивом для батьків,
цей довгоочікуваний момент. У дитячі роки вихованням дитини займалася мати, тато ж постоянно був на роботі. У сім'ї - Володі приділялася
велика увага вихованню та розвитку. З однолітками був доброзичливим, товариським, правдивим і поступливим. Стосовно себе виявляв гордість і самоповагу
У віці 6 років Вова йде до школи. Під час початкового навчання показує хороші результати з предметів інформатики та математики.
На уроках рідко буває активним, але, незважаючи на це, проявляє бажання вчитися. Досить товариський, має широке коло друзів,
але в контакти з новими людьми вступає важко. Дуже спостережливий за навколишнім світом.
Коли Вові виповнилося 9 років, мати розлучається з його батьком через його фінансову нестабільність та переїжджає у Бельгію до свого коханця, обриваючи всі контакти з сином.
Батько був не з тих, хто виносить свої почуття на показ, він став асоціальним.
Його цікавив лише будинок та купа мотлоху в гаражі, де він проводив самотні вечори під легенький блюз вовтузячись з ремонтом вского непотребу.
Напевно, вони були теж не балакучі.
Юнацтво
У старшій школі Вова особливий інтерес проявляє до суспільних дисциплін – інформатики та права. Вміє побудувати розважливий
ланцюжок логічних міркувань. Вова з дитинства виробив емоційну стриманість, самоконтроль та розвинув силу волі.
Користується авторитетом серед учнів, однолітків та учителів.
Молодість
Після успішного навчання Вова поступає до університету Skillbox на спеціалізацію – розробника на пайтоні.
Характер доброзичливий, начитаний про соціальну психологію, тактовний, серед однолітків має заслужений авторитет.
Так само виявляв гордість та самоповагу, але через тяжкі відносини з батьком пристрастився до маріхуани,
завжди був не проти пропустити по косячку зі сво'м баригою Антоном після навчання.
Батько нічого про це не знав, адже йому не було часу займатися з сином.
Минуло два роки. Хлопчик зовсім підріс, за тиждень йому виповниться 18 років.
Після чергових гулянок Володя пізно повернувся додому, на годиннику було 01:17.
Він виявив відсутність сімейного авто перед будинком - батько не повернувся з роботи. Такий випадок стався вперше після довгих років,
зазвичай він завжди приїжджав додому о 17 годині вечора, а машину ставив перед будинком. Газета в поштовій скриньці не торкана.
Це було дуже дивно. Вовка переживав за батька, він всю ніч дзвонив батькові, йшов довгий гудок - телефон мовчав. Його долоні були в холодному поті,
він перебирав у голові всі можливі варіанти його відсутності. Через 3 години він втратив надію на дзвінки але набрав номер в останній раз,
як раптом хтось підняв слухавку.З телефону прозвучав дорослий жіночий голос
-Центральна лікарня Дніпра, ким ви є для цього чоловіка? - на секунду Вова забувся як говорити, в горлі пересохло,
але завдяки своїй психологічній стабільності відповів
- Я - син, а де мій батько? Що сталось?
- Чекаємо вас завтра о 8 ранку для розпізнавання тіла.
Телефон замовк, Вова був у шоці. Він повільно опустив телефон на крісло, тепер він ні про що не думав, по його блідій шкірі покотилась гірка сльоза.
Батько гине від нещасного випадку. На заводі на якому він працював, звели цей випадок на не дотримання трудової безпеки та порушення роботи зі страхівкою.
За смерть батька нікого не було покарано але Вова не здався. Він хотів їх усіх знищити, усіх мерзотників, до єдиного. Писав міським головам,
до судів, не одноразово подавав заяви, але нікому не було до нього справи. Вони навіть не хотіли вдавати, що йдуть розгляди і ведеться робота над цим випадком.
Вова подавав на завод до суду, сподіваючись отримати, хочаб щось подібне на справедливість. Зрештою, це ні до чого хорошого не привело. Прокляті Хомси!
Стояв січень Вова не вивчив останній курс, він просто не прийшов на захист диплома, йому здавалося, що це кінець.
У Вови з рідних залишився тільки дядько Назар, брат матері, що живе у Харкові. Він кличе Вову до себе з того часу, як загинула матір.
Тепер 20-річному хлопцю втрачати нічого. Написавши повідомлення дядечкові про те, що незабаром приїде і зібравши речі, надійно замкнувши будинок попрямував до аеропорту.
Приїзд до ХарковаНаступного дня о 8-й ранку з борту літака виходить Вова та зустрічає дядька.
- Ідемо, у нас є справи! - Сказав Назар.
Дорогою додому Вова дізнається, що дядько бізнесмен і тримає низку підприємств та займає високу посаду в уряді.
З великим трудом,потративши багато сил та часу дядько мотивує хлопця встати на ноги, закривши тимчасово очі на всі незгоди які трапились до цього.
Отримавши всі знання дядька, Вова вливається у бізнес і починає по справжньому нове життя.
Наш час
2023 рік. Після довгої роботи у сфері бізнесу Вова вирішує довчитися та отримати документ про юридичну освіту.
Отримавши диплом він здобуває багато впливових друзів. Займає високу посаду в мерії та повністю віддає себе роботі.
*Далі спавн біля лікарні м.Дніпра*
