Дитинство:
Народився Володимир , у місті Полтава, у 2000 році. Через деякі обставини родина Володимира були у дуже хисткому положенні. Батько пив цілими днями, а зарплата матері ледве могла утримувати багатодітну родину. Крім Володимира, у сім'ї ще була одна дитина. Його брат Влад народився пізніше Володимира на рік. Ще з дитинства, їм прищеплювали почуття честі, обов'язку та безкорисливості. Його батько був генералом у відставці, але батьківщину, яку він захищав, поставила хрест на ньому. Незважаючи на важкий стан сім'ї, дітей навчали дисципліни, завдяки порці, навантажували у фізичній підготовці, тому ближче до 11 років Володимир та Влад мали таку ж силу, як і підлітки 16 років. Через час два брати познайомилися з якоюсь поганою компанією, і люди з компанії явно були старшими за них, бо вони вже ходили до середньої школи.
Через час брати почали змінюватися під їхнім впливом, на очах батьків вони були дисциплінованими та добрими хлопчиками, щоб не отримати прочуханки, а на вулиці вже були іншими людьми. Вдома вони носили лише "маску". З-за постійної доби молодший брат виробив терпимість і невгамовний гнів і безстрашність до всього.
Освіта:
Спочатку вступивши до початкової школи брати навчалися на ударників, лише пізніше, через погану компанію з якою вони зв'язалися, їх оцінки з навчання почали знижуватися. Володимир вже не бачив перспективи в отриманні диплому, лише для подальшої роботи, яку він уже примітив, переїхати до м.Дніпра і стати Інспектором ГУНП. Але для цієї мети потрібно постаратися, бо без освіти туди не беруть, Володимир та його брат намітивши ціль, почали до неї рухатися.
Володимир його брат закінчують школу на відмінно, що їм прийшло сильно постаратися, тому що через шкідливі звички, дурі і т.д було важко зосередитися. Володимир все-таки переїхав до м.Дніпра і вступив до університету, на відміну від свого брата. "Дніпровський національний університет внутрішніх справ", і закінчивши навчання і здобув вищу освіту.
Юність:
Володимир отримавши свій довгоочікуваний диплом, розумів що настав час виходити з криміналу, дурі і подібної речі, але один раз вступивши на цю стежку, зійти з неї неможливо. Володимир у підлітковому віці займався лише дрібними справами, торгувати пару грам, або пограбувати сліпого, нічого великого за ним не було, мабуть тому він і не сидів за ґратами. Володимир прийнявши своє становище, змирився з ним, за допомогою друзів зі старої компанії він вступив о "Дніпровський благодійного фонду ", як виявившись Благодійний фонд лише ширма для їх кримінальних справ. Фонд займався викраденнями, перевезенням зброї за кордон і наркоти, через час Володимир і сам втягнувся в це лайно, не усвідомлюючи, що він може опинитися у в'язниці або найстрашніше опинитися під плахою.
Він почав збувати зброю зі збитими номерами, торгував машинами зі збитими, брав участь у пограбуваннях сейфу 24/7. Вбиваючи людей, він жодного разу не відчував жалю, ні страху, ні провини. Лише віддачу свого кольта. Він повністю втягнувся у кримінальний світ, через що гроші текли рікою. Він завжди був у масці під балаклавою, у рукавичках та у діловому костюмі, через що він не залишав жодних зачіпок, щоб поліція змогла вийти на нього. Навіть коли й були зачіпки, він завдяки зв'язкам із Благодійним фондом, підкуповував поліцейських для знищення річ-доків, або ж поспішним закриттям справи, але все вимагало грошей, і більшу частину заощаджень довелося витрачати на зализування зачіпок. Навіть коли справа дійшла до суду, і підкупити держобвинувача не вийшло, він таємниче зник, і на його місце прийшов уже інший підкупний. Але все хороше колись закінчується. Через довгий час, його зрадили ті, кого він вважав найближчими. На одному із зборів у нього вистрілили з ПМ впритул у голову. Йому пощастило, що куля пройшла лише по дотичній, залишивши лише глибокий шрам.
Його тіло викинули в одному з провулків, де його знайшла одна парочка, вирішивши зайнятися коханням, але їх перервав хрип Володимира, вони ж і викликали ШМД, йому змогли допомогти, але він зліг у кому на кілька років.
Наш час:
Вийшовши з коми він не відразу зрозумів де він, і що це за білу стелю, на яку він дивився, і чому тіло не слухалося його та й у горлі надто сильно пересохло. Медсестра пояснила йому, що він зліг у кому на кілька років, що багато що змінилося. Потім прийшли поліцейські з УСР, Володимир розумів навіщо вони прийшли, тому вдав, що втратив пам'ять періоду кримінальних дій за часів Посольства.
УСР так і не отримавши зачіпок, пішли, йому допомогли вийти у світ і він зміг вперше поглянути на місто, що змінилося, за ці кілька років які він був у комі.
Вирішивши здійснити свою стару мрію, Володимир вступив до академії ГУНП. Успішно пройшовши її, він не наважився відразу ж вступати на службу до поліції. По одному з розслідувань СБУ під час академії, його запросили до Академії СБУ для проходження навчання та кваліфікації, яку він легко закінчив та отримав.
Він безперервно займався тренуваннями протягом кількох років. Його день виглядав так: З 6-7 ранку пробіжка ранковим Дніпром. Потім сніданок. Ближче до обіду у нього розпочиналися три годинні тренування з дзюдо, а потім і карате. Надвечір на нього чекали тренування у тирі з автоматичною та напівавтоматичною зброєю. Враховуючи все вище перераховане, його навички у стрільбі, ближньому бою дуже добре допомагали в подальшій службі. А в поєднанні з його дитинством і минулим характер був у нього безстрашний і гнівний в деякі моменти.
Він вирішив почати служити в Збройних Силах, там він познайомився саме з тією людиною, що назавжди змінить його життя . Андрій Клементе , чудова людина, геніальний тактик, і дико корумпована людина. Антон легко знайшов з ним спільну мову. Вони потоваришували і Володимир вже був під крилом Клементе, наче маленький кенгуру в мішку. Антонович зміг навчити всьому, що він знав сам. Але всьому хорошому приходить кінець, і вони закінчивши службу пішли різними шляхами. Володимир у ГУНП, Клементе залишився в ЗСУ.
Все ж таки здійснивши свою мету, він вступив до ГУНП, через кілька місяців він склав іспит на інспектор з відзнакою. Швидко набравши обертів, він уже був на старший інспектор і вступив на Стажера-інструктора академії, лише завдяки своїм досягненням на службі. Але все не так добре в житті Володимира, як все здається на перший погляд. Жив він у той час у небезпечному районі, та й грошей на їжу та одяг лише вистачало. Мрії про хороше життя з великим багатством, про хорошу машину і будинок, і ні в чому собі не відмовляти, мучили його думки, та й кримінальне минуле говорило про те, що він зможе на легені провертати це, адже знання у нього були, і він наважився. . Але він не був такий дурний як здається, і без допомоги у вищих колах його швидко засікли б. Він зміг зв'язатися зі своїм наставником Клементе, щоб той допомагав ззовні. Клементе же мав на той час великі зв'язки не тільки у кримінальному світі, а й у вищих колах, тому чудово прикривав Володимира. Через деякий час його підвищили за його заслуги. Він почав непомітно піднімати зброю з перестрілок , збивав номери і за старими зв'язками продавав ці зброї. Він знав ціні грошей, тому він почав частіше це робити. Він знову вплутався у кримінальні справи. Також враховуючи колишню зраду, його характер став більш егоїстичним, різким і грубим.
Все це призвело до того, що Володимир повернувся до кримінального життя, але вже будучи співробітником.
Щороку Володимира відправляли на підвищення кваліфікації на базу ЗСУ. Завдяки цьому його навички постійно вдосконалювалися.
Народився Володимир , у місті Полтава, у 2000 році. Через деякі обставини родина Володимира були у дуже хисткому положенні. Батько пив цілими днями, а зарплата матері ледве могла утримувати багатодітну родину. Крім Володимира, у сім'ї ще була одна дитина. Його брат Влад народився пізніше Володимира на рік. Ще з дитинства, їм прищеплювали почуття честі, обов'язку та безкорисливості. Його батько був генералом у відставці, але батьківщину, яку він захищав, поставила хрест на ньому. Незважаючи на важкий стан сім'ї, дітей навчали дисципліни, завдяки порці, навантажували у фізичній підготовці, тому ближче до 11 років Володимир та Влад мали таку ж силу, як і підлітки 16 років. Через час два брати познайомилися з якоюсь поганою компанією, і люди з компанії явно були старшими за них, бо вони вже ходили до середньої школи.
Через час брати почали змінюватися під їхнім впливом, на очах батьків вони були дисциплінованими та добрими хлопчиками, щоб не отримати прочуханки, а на вулиці вже були іншими людьми. Вдома вони носили лише "маску". З-за постійної доби молодший брат виробив терпимість і невгамовний гнів і безстрашність до всього.
Освіта:
Спочатку вступивши до початкової школи брати навчалися на ударників, лише пізніше, через погану компанію з якою вони зв'язалися, їх оцінки з навчання почали знижуватися. Володимир вже не бачив перспективи в отриманні диплому, лише для подальшої роботи, яку він уже примітив, переїхати до м.Дніпра і стати Інспектором ГУНП. Але для цієї мети потрібно постаратися, бо без освіти туди не беруть, Володимир та його брат намітивши ціль, почали до неї рухатися.
Володимир його брат закінчують школу на відмінно, що їм прийшло сильно постаратися, тому що через шкідливі звички, дурі і т.д було важко зосередитися. Володимир все-таки переїхав до м.Дніпра і вступив до університету, на відміну від свого брата. "Дніпровський національний університет внутрішніх справ", і закінчивши навчання і здобув вищу освіту.
Юність:
Володимир отримавши свій довгоочікуваний диплом, розумів що настав час виходити з криміналу, дурі і подібної речі, але один раз вступивши на цю стежку, зійти з неї неможливо. Володимир у підлітковому віці займався лише дрібними справами, торгувати пару грам, або пограбувати сліпого, нічого великого за ним не було, мабуть тому він і не сидів за ґратами. Володимир прийнявши своє становище, змирився з ним, за допомогою друзів зі старої компанії він вступив о "Дніпровський благодійного фонду ", як виявившись Благодійний фонд лише ширма для їх кримінальних справ. Фонд займався викраденнями, перевезенням зброї за кордон і наркоти, через час Володимир і сам втягнувся в це лайно, не усвідомлюючи, що він може опинитися у в'язниці або найстрашніше опинитися під плахою.
Він почав збувати зброю зі збитими номерами, торгував машинами зі збитими, брав участь у пограбуваннях сейфу 24/7. Вбиваючи людей, він жодного разу не відчував жалю, ні страху, ні провини. Лише віддачу свого кольта. Він повністю втягнувся у кримінальний світ, через що гроші текли рікою. Він завжди був у масці під балаклавою, у рукавичках та у діловому костюмі, через що він не залишав жодних зачіпок, щоб поліція змогла вийти на нього. Навіть коли й були зачіпки, він завдяки зв'язкам із Благодійним фондом, підкуповував поліцейських для знищення річ-доків, або ж поспішним закриттям справи, але все вимагало грошей, і більшу частину заощаджень довелося витрачати на зализування зачіпок. Навіть коли справа дійшла до суду, і підкупити держобвинувача не вийшло, він таємниче зник, і на його місце прийшов уже інший підкупний. Але все хороше колись закінчується. Через довгий час, його зрадили ті, кого він вважав найближчими. На одному із зборів у нього вистрілили з ПМ впритул у голову. Йому пощастило, що куля пройшла лише по дотичній, залишивши лише глибокий шрам.
Його тіло викинули в одному з провулків, де його знайшла одна парочка, вирішивши зайнятися коханням, але їх перервав хрип Володимира, вони ж і викликали ШМД, йому змогли допомогти, але він зліг у кому на кілька років.
Наш час:
Вийшовши з коми він не відразу зрозумів де він, і що це за білу стелю, на яку він дивився, і чому тіло не слухалося його та й у горлі надто сильно пересохло. Медсестра пояснила йому, що він зліг у кому на кілька років, що багато що змінилося. Потім прийшли поліцейські з УСР, Володимир розумів навіщо вони прийшли, тому вдав, що втратив пам'ять періоду кримінальних дій за часів Посольства.
УСР так і не отримавши зачіпок, пішли, йому допомогли вийти у світ і він зміг вперше поглянути на місто, що змінилося, за ці кілька років які він був у комі.
Вирішивши здійснити свою стару мрію, Володимир вступив до академії ГУНП. Успішно пройшовши її, він не наважився відразу ж вступати на службу до поліції. По одному з розслідувань СБУ під час академії, його запросили до Академії СБУ для проходження навчання та кваліфікації, яку він легко закінчив та отримав.
Він безперервно займався тренуваннями протягом кількох років. Його день виглядав так: З 6-7 ранку пробіжка ранковим Дніпром. Потім сніданок. Ближче до обіду у нього розпочиналися три годинні тренування з дзюдо, а потім і карате. Надвечір на нього чекали тренування у тирі з автоматичною та напівавтоматичною зброєю. Враховуючи все вище перераховане, його навички у стрільбі, ближньому бою дуже добре допомагали в подальшій службі. А в поєднанні з його дитинством і минулим характер був у нього безстрашний і гнівний в деякі моменти.
Він вирішив почати служити в Збройних Силах, там він познайомився саме з тією людиною, що назавжди змінить його життя . Андрій Клементе , чудова людина, геніальний тактик, і дико корумпована людина. Антон легко знайшов з ним спільну мову. Вони потоваришували і Володимир вже був під крилом Клементе, наче маленький кенгуру в мішку. Антонович зміг навчити всьому, що він знав сам. Але всьому хорошому приходить кінець, і вони закінчивши службу пішли різними шляхами. Володимир у ГУНП, Клементе залишився в ЗСУ.
Все ж таки здійснивши свою мету, він вступив до ГУНП, через кілька місяців він склав іспит на інспектор з відзнакою. Швидко набравши обертів, він уже був на старший інспектор і вступив на Стажера-інструктора академії, лише завдяки своїм досягненням на службі. Але все не так добре в житті Володимира, як все здається на перший погляд. Жив він у той час у небезпечному районі, та й грошей на їжу та одяг лише вистачало. Мрії про хороше життя з великим багатством, про хорошу машину і будинок, і ні в чому собі не відмовляти, мучили його думки, та й кримінальне минуле говорило про те, що він зможе на легені провертати це, адже знання у нього були, і він наважився. . Але він не був такий дурний як здається, і без допомоги у вищих колах його швидко засікли б. Він зміг зв'язатися зі своїм наставником Клементе, щоб той допомагав ззовні. Клементе же мав на той час великі зв'язки не тільки у кримінальному світі, а й у вищих колах, тому чудово прикривав Володимира. Через деякий час його підвищили за його заслуги. Він почав непомітно піднімати зброю з перестрілок , збивав номери і за старими зв'язками продавав ці зброї. Він знав ціні грошей, тому він почав частіше це робити. Він знову вплутався у кримінальні справи. Також враховуючи колишню зраду, його характер став більш егоїстичним, різким і грубим.
Все це призвело до того, що Володимир повернувся до кримінального життя, але вже будучи співробітником.
Щороку Володимира відправляли на підвищення кваліфікації на базу ЗСУ. Завдяки цьому його навички постійно вдосконалювалися.
