Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Кубарів Володимир Олександрович
Стать: Чоловіча
Мати - Кубаріва Олена Степанівна
Батько - Кубарів Генадій Олексійович
Дата народження: 25.04.1996
Вік: 29 років
Місце народження: Краматорськ, Донецька область
Місце проживання: Київ, Україна
Захоплення:
Дитинство
Володимир Кубарів народився в маленькому місті Краматорськ, що знаходилось в східній частині України в Донецькій області. Дитинство молодого Володимира почалося доволі безтурботно, і він провів безліч годин граючи та досліджуючи світ навколо себе. Володимир з дитинства вирізнявся допитливим характером і прагненням зрозуміти, як усе працює. Йому подобалося розбирати старі магнітофони, дроти, маленькі двигуни — усе, що можна було знайти на місцевому базарі чи біля гаражів. Хлопець ріс у середовищі, де більшість людей спілкувалися російською, тому саме цією мовою він говорив у побуті. Українську мову почав активно використовувати вже пізніше — у школі та під час навчання. Навіть попри складну сімейну ситуацію, він любив природу Донбасу — часті прогулянки на териконах допомагали йому тікати від домашніх проблем і мріяти про краще майбутнє. У школі Володимир не був зразковим учнем, але мав гострий розум і кмітливість. Учителі часто говорили, що «якби він використав свій розум на добро, міг би далеко піти». Однак існування малої сім'ї Кубарівих було далеко від ідеалу.
Батько Володимира мав серйозні проблеми з азартними іграми, що значно вплинуло на фінансове становище родини. Часті збитки в азартних іграх призводили до фінансового кризу, який важко переносять мати та син. Щоб погасити борги та продовжувати грати, батько часто займав гроші у кримінальних елементів, що ставало справжньою загрозою для безпеки родини.
Мати Володимира, не витримуючи стресу від цієї ситуації та незабаром зловживала алкоголем. Відсутність коштів та стосунків з чоловіком змусили її зануритися в алкогольну залежність, що ставало основним її способом втекти від реальності. Для юного Володимира, ця сімейна драма була складною та болючою, і він все частіше ставав свідком конфліктів батьків та безнадійних спроб врегулювати сімейні проблеми.
Завдяки проблемам в сім'ї і недостатнім фінансовим можливостям, навчання Володимира не було легким. Батьки не могли дозволити собі заносити кошти в школу на ремонт та необхідні навчальні матеріали, що призвело до ганебного відношення вчителів до хлопця. Нездатність батьків забезпечити навчання та стабільність додатково ускладнювала життя юному Володимирові.
Ось таким було дитинство Володимира Кубаріва, зірване між проблемами сім'ї та нелегкістю життя в малому місті Краматорську.
Юність
З віком та старшими класами Володимир ставав самостійнишим та більше розумівся в житті. Через проблеми в сім'ї та відсутність грошей для забезпечення сімейних потреб, він швидко почав розуміти, що таке корупція та як заробити гроші на власних долонях.
Під час навчання, він розвивав свою хитрість та вміння маніпулювати оточуючими, зокрема, своїми однолітками. Володимир встановив зв'язок зі шкільними "розбійниками" та спільно з ними "сбивав" гроші у інших учнів шляхом шантажу та інших маніпуляцій.
Ці гроші були йому потрібні для того, щоб допомогти своїй матері, яка зазнавала від алкогольної залежності більше та більше. Він намагався допомагати їй не лише фінансово, але і психологічно, бо він знаходився в глибокому стурбованому стані через її страждання. Відносини Володимира з батьком ставали все віддаленішими, і хлопець практично не бачив його вдома.
Моментом, який змінив життя Володимира, стало таємниче зникнення батька. За припущеннями Володимира, батько зник через свої постійні займи та проблеми з азартними іграми. Це було як прокляттям і одночасно спасінням для родини. Невдовзі з'ясувалося, що кримінальні особи стали з'являтися вдома, домагаючись від матері грошей, які заборгував батько. Проте нашому герою про це досі нічого не відомо.
Після закінчення школи Володимир продовжив проводити час зі своєю компанією із шкільних років, і дитинство остаточно завершилося, розмиваючись в потоці юності.
Після закінчення школи Володимир якийсь час працював на дрібних підробітках — ремонтував електроніку, допомагав на авторемонтних майстернях. Він почав розуміти, що гроші не падають з неба, а заробити їх чесно не завжди можливо в країні, де процвітає корупція. Через нестачу підтримки з боку сім'ї він навчався виживати самостійно — це зробило його твердішим і обережнішим. З того часу він почав сприймати світ не через призму добра і зла, а через вигоду і результат. Хоч Володимир і виглядав жорстким, всередині залишалася частинка хлопця, який просто хотів, щоб його сім'я жила краще. Йому бракувало підтримки й любові, тому він шукав визнання серед друзів і вулиці.
Доросле життя
Під час дорослого життя Володимира Кубаріва, події стали ще цікавішими. Дізнавшись від матері про грошові проблеми, які заборгував їх батько, Володимир почав робити плани щодо того, як отримати необхідні кошти. Звернувшись за допомогою до своєї компанії із шкільних років, він спільно з товаришами намагався вирішити цю проблему. Відчуваючи великий тиск та відповідальність за долю сім'ї, він був готовий піти на будь-які кроки, щоб допомогти матері та вирішити сімейні проблеми.
В цей самий період на Донбасі виникла війна, і друзі Володимира переконували його приєднатися до армії на контрактній основі. Однак це було не лише покликанням служити своїй країні, але й можливістю заробити гроші, які були настільки потрібні його сім'ї.
Володимир приймає рішення і вступає на контрактну службу в Збройні Сили України. Після призову в армію він зобов'язаний виконувати бойові завдання і з часом відчуває, як в нього прокидається патріотизм і глибоке зв'язок зі своєю країною. Під час служби він також активно піклується про свою фізичну форму та навички, які стають його активом у військових операціях.
Служба стала для нього справжньою школою життя. Тут він навчився дисципліни, поваги до старших, і вперше відчув, що його дії мають значення. Володимир почав сприймати службу як можливість очиститися від минулого й довести, що він здатний бути корисним для країни. З часом у нього з’явилося відчуття справжнього братерства зі своїми побратимами, і навіть після війни він підтримував з ними контакт. Саме в армії він остаточно сформувався як людина з твердим характером і холодним розумом, яка не показує емоцій, але завжди пам’ятає, що справжня сила — це контроль над собою.
Володимир потрапляє в зону бойових дій, зокрема, бере участь в обороні Донецького аеропорту, зокрема, в околицях Пісок. Там він стикається із справжніми випробуваннями, побачивши на власні очі страхи війни та втрати товаришів по зброї. Тим часом його друзі вже знаходять способи заробити гроші на гуманітарці, де наш герой також знаходиться в долі.
За щастя, Володимир уникнув серйозних поранень, але він відчув всю жорстокість війни та її вплив на психіку та фізичний стан солдатів. У цей час його мати занурюється ще глибше в алкогольну залежність через страхи та турботу про свого сина та відсутнього чоловіка.
Після закінчення контракту і повернення додому Володимирові вдається врятувати сімейні фінанси, віддавши борги, які поклав на себе батько. Проте, алкогольна залежність матері росте, і ситуація у сім'ї стає ще складнішою. Щоб отримати необхідні гроші на лікування матері, Володимирові доводиться переїхати до міста Дніпро.
Світло майбутнього для Володимира засяяло, коли він дізнався про новостворену поліцію та проникливий патріотизм після війни. Він розглядає можливість вступу до поліції, адже ця робота могла б об'єднати його покликання служити країні та заробіток для родини. Але сума, яку він мріє заробити, виявляється надто малою. Зокрема через невисоку зарплату поліцейських. Таким чином, Володимир вирішує повертатись до своїх старих хитростей.
Наш час
Вже набравшись досвіду, молодий хлопець з Крамоторська, став корупціонером в новій поліції. Як би не було іронічно, Володимир є патріотом, але вже ввійшов в смак грошей, та не розуміє межі.
Поведінка нашого героя дуже цікава, бо з практично з юності він зіткнувся з корупцією та зі своєю хитрістю не залишився в стороні. Також цікавий момент, що Володимир з однієї сторони є патріотом, а з іншої є хабарником. Хлопець дуже різносторонній, але як ми бачимо, його життя так зробило.
Усвідомлюючи, що повністю позбутися минулого не вдасться, Володимир навчився грати за правилами системи. Він розумів, що у світі влади і грошей виграє не той, хто чесний, а той, хто вміє маневрувати.
Проте десь у глибині душі в ньому залишився солдат, який пам’ятає, заради чого воював. Іноді вночі він згадує фронт, втрату товаришів, і в ці хвилини йому соромно. Але наступного дня він знову вдягає форму — уже не солдатську, а поліцейську — і продовжує жити за своїми правилами.
Володимир не бачить себе злочинцем — він бачить себе “розумною людиною, яка просто пристосувалась”. І саме це внутрішнє виправдання робить його історію такою суперечливою і людською.
Кубарів відпрацював в поліції міста Києва, був начальником патрульного взводу. Деякі його підлеглі були замішанні в корупції (не винятком стала його шкільна компанія, з якою він до сих пір має справи), завдяки його хитрості він залишався в тіні та побудував досить успішну кар'єру.
Стать: Чоловіча
Мати - Кубаріва Олена Степанівна
Батько - Кубарів Генадій Олексійович
Дата народження: 25.04.1996
Вік: 29 років
Місце народження: Краматорськ, Донецька область
Місце проживання: Київ, Україна
Захоплення:
- Автомобілі (особливо старі моделі, які він любить ремонтувати власноруч).
- Тактична підготовка, стрілецька зброя, військова історія.
- Спортзал і фізична форма — звичка з армії, яку він зберігає.
- Колекціонування армійських жетонів і нашивок.
- Любить слухати рок-музику 2000-х, особливо гурти Бумбокс, Океан Ельзи, Кино.
- Іноді цікавиться політикою та військовими новинами, хоч і не довіряє “системі”.
Відмітні знаки:
- Середньої статури, підтягнутий; коротка стрижка, темне волосся.
- Шрам на правій щоці — наслідок поранення під час служби.
- На лівій руці — ледь помітний шрам від порізу скла.
- Говорить з легким східноукраїнським акцентом, часто переходить на російську під час емоційних розмов.
- Погляд холодний, уважний, але в очах іноді проглядає втома і туга.
Дитинство
Володимир Кубарів народився в маленькому місті Краматорськ, що знаходилось в східній частині України в Донецькій області. Дитинство молодого Володимира почалося доволі безтурботно, і він провів безліч годин граючи та досліджуючи світ навколо себе. Володимир з дитинства вирізнявся допитливим характером і прагненням зрозуміти, як усе працює. Йому подобалося розбирати старі магнітофони, дроти, маленькі двигуни — усе, що можна було знайти на місцевому базарі чи біля гаражів. Хлопець ріс у середовищі, де більшість людей спілкувалися російською, тому саме цією мовою він говорив у побуті. Українську мову почав активно використовувати вже пізніше — у школі та під час навчання. Навіть попри складну сімейну ситуацію, він любив природу Донбасу — часті прогулянки на териконах допомагали йому тікати від домашніх проблем і мріяти про краще майбутнє. У школі Володимир не був зразковим учнем, але мав гострий розум і кмітливість. Учителі часто говорили, що «якби він використав свій розум на добро, міг би далеко піти». Однак існування малої сім'ї Кубарівих було далеко від ідеалу.
Батько Володимира мав серйозні проблеми з азартними іграми, що значно вплинуло на фінансове становище родини. Часті збитки в азартних іграх призводили до фінансового кризу, який важко переносять мати та син. Щоб погасити борги та продовжувати грати, батько часто займав гроші у кримінальних елементів, що ставало справжньою загрозою для безпеки родини.
Мати Володимира, не витримуючи стресу від цієї ситуації та незабаром зловживала алкоголем. Відсутність коштів та стосунків з чоловіком змусили її зануритися в алкогольну залежність, що ставало основним її способом втекти від реальності. Для юного Володимира, ця сімейна драма була складною та болючою, і він все частіше ставав свідком конфліктів батьків та безнадійних спроб врегулювати сімейні проблеми.
Завдяки проблемам в сім'ї і недостатнім фінансовим можливостям, навчання Володимира не було легким. Батьки не могли дозволити собі заносити кошти в школу на ремонт та необхідні навчальні матеріали, що призвело до ганебного відношення вчителів до хлопця. Нездатність батьків забезпечити навчання та стабільність додатково ускладнювала життя юному Володимирові.
Ось таким було дитинство Володимира Кубаріва, зірване між проблемами сім'ї та нелегкістю життя в малому місті Краматорську.
Юність
З віком та старшими класами Володимир ставав самостійнишим та більше розумівся в житті. Через проблеми в сім'ї та відсутність грошей для забезпечення сімейних потреб, він швидко почав розуміти, що таке корупція та як заробити гроші на власних долонях.
Під час навчання, він розвивав свою хитрість та вміння маніпулювати оточуючими, зокрема, своїми однолітками. Володимир встановив зв'язок зі шкільними "розбійниками" та спільно з ними "сбивав" гроші у інших учнів шляхом шантажу та інших маніпуляцій.
Ці гроші були йому потрібні для того, щоб допомогти своїй матері, яка зазнавала від алкогольної залежності більше та більше. Він намагався допомагати їй не лише фінансово, але і психологічно, бо він знаходився в глибокому стурбованому стані через її страждання. Відносини Володимира з батьком ставали все віддаленішими, і хлопець практично не бачив його вдома.
Моментом, який змінив життя Володимира, стало таємниче зникнення батька. За припущеннями Володимира, батько зник через свої постійні займи та проблеми з азартними іграми. Це було як прокляттям і одночасно спасінням для родини. Невдовзі з'ясувалося, що кримінальні особи стали з'являтися вдома, домагаючись від матері грошей, які заборгував батько. Проте нашому герою про це досі нічого не відомо.
Після закінчення школи Володимир продовжив проводити час зі своєю компанією із шкільних років, і дитинство остаточно завершилося, розмиваючись в потоці юності.
Після закінчення школи Володимир якийсь час працював на дрібних підробітках — ремонтував електроніку, допомагав на авторемонтних майстернях. Він почав розуміти, що гроші не падають з неба, а заробити їх чесно не завжди можливо в країні, де процвітає корупція. Через нестачу підтримки з боку сім'ї він навчався виживати самостійно — це зробило його твердішим і обережнішим. З того часу він почав сприймати світ не через призму добра і зла, а через вигоду і результат. Хоч Володимир і виглядав жорстким, всередині залишалася частинка хлопця, який просто хотів, щоб його сім'я жила краще. Йому бракувало підтримки й любові, тому він шукав визнання серед друзів і вулиці.
Доросле життя
Під час дорослого життя Володимира Кубаріва, події стали ще цікавішими. Дізнавшись від матері про грошові проблеми, які заборгував їх батько, Володимир почав робити плани щодо того, як отримати необхідні кошти. Звернувшись за допомогою до своєї компанії із шкільних років, він спільно з товаришами намагався вирішити цю проблему. Відчуваючи великий тиск та відповідальність за долю сім'ї, він був готовий піти на будь-які кроки, щоб допомогти матері та вирішити сімейні проблеми.
В цей самий період на Донбасі виникла війна, і друзі Володимира переконували його приєднатися до армії на контрактній основі. Однак це було не лише покликанням служити своїй країні, але й можливістю заробити гроші, які були настільки потрібні його сім'ї.
Володимир приймає рішення і вступає на контрактну службу в Збройні Сили України. Після призову в армію він зобов'язаний виконувати бойові завдання і з часом відчуває, як в нього прокидається патріотизм і глибоке зв'язок зі своєю країною. Під час служби він також активно піклується про свою фізичну форму та навички, які стають його активом у військових операціях.
Служба стала для нього справжньою школою життя. Тут він навчився дисципліни, поваги до старших, і вперше відчув, що його дії мають значення. Володимир почав сприймати службу як можливість очиститися від минулого й довести, що він здатний бути корисним для країни. З часом у нього з’явилося відчуття справжнього братерства зі своїми побратимами, і навіть після війни він підтримував з ними контакт. Саме в армії він остаточно сформувався як людина з твердим характером і холодним розумом, яка не показує емоцій, але завжди пам’ятає, що справжня сила — це контроль над собою.
Володимир потрапляє в зону бойових дій, зокрема, бере участь в обороні Донецького аеропорту, зокрема, в околицях Пісок. Там він стикається із справжніми випробуваннями, побачивши на власні очі страхи війни та втрати товаришів по зброї. Тим часом його друзі вже знаходять способи заробити гроші на гуманітарці, де наш герой також знаходиться в долі.
За щастя, Володимир уникнув серйозних поранень, але він відчув всю жорстокість війни та її вплив на психіку та фізичний стан солдатів. У цей час його мати занурюється ще глибше в алкогольну залежність через страхи та турботу про свого сина та відсутнього чоловіка.
Після закінчення контракту і повернення додому Володимирові вдається врятувати сімейні фінанси, віддавши борги, які поклав на себе батько. Проте, алкогольна залежність матері росте, і ситуація у сім'ї стає ще складнішою. Щоб отримати необхідні гроші на лікування матері, Володимирові доводиться переїхати до міста Дніпро.
Світло майбутнього для Володимира засяяло, коли він дізнався про новостворену поліцію та проникливий патріотизм після війни. Він розглядає можливість вступу до поліції, адже ця робота могла б об'єднати його покликання служити країні та заробіток для родини. Але сума, яку він мріє заробити, виявляється надто малою. Зокрема через невисоку зарплату поліцейських. Таким чином, Володимир вирішує повертатись до своїх старих хитростей.
Наш час
Вже набравшись досвіду, молодий хлопець з Крамоторська, став корупціонером в новій поліції. Як би не було іронічно, Володимир є патріотом, але вже ввійшов в смак грошей, та не розуміє межі.
Поведінка нашого героя дуже цікава, бо з практично з юності він зіткнувся з корупцією та зі своєю хитрістю не залишився в стороні. Також цікавий момент, що Володимир з однієї сторони є патріотом, а з іншої є хабарником. Хлопець дуже різносторонній, але як ми бачимо, його життя так зробило.
Усвідомлюючи, що повністю позбутися минулого не вдасться, Володимир навчився грати за правилами системи. Він розумів, що у світі влади і грошей виграє не той, хто чесний, а той, хто вміє маневрувати.
Проте десь у глибині душі в ньому залишився солдат, який пам’ятає, заради чого воював. Іноді вночі він згадує фронт, втрату товаришів, і в ці хвилини йому соромно. Але наступного дня він знову вдягає форму — уже не солдатську, а поліцейську — і продовжує жити за своїми правилами.
Володимир не бачить себе злочинцем — він бачить себе “розумною людиною, яка просто пристосувалась”. І саме це внутрішнє виправдання робить його історію такою суперечливою і людською.
Кубарів відпрацював в поліції міста Києва, був начальником патрульного взводу. Деякі його підлеглі були замішанні в корупції (не винятком стала його шкільна компанія, з якою він до сих пір має справи), завдяки його хитрості він залишався в тіні та побудував досить успішну кар'єру.
