Дитинство :
Вячеслав Ахметов народився 28 травня 2004 року в місті Харькові у сімї учітелів. Батько Юрій мама Таня , тато був учітелем математики , мама була учітелем української мови. Вячеслав був один в сімї але у него не було уваги батьків тому він завжди був з бабусею яку звали Маша, він гуляв постійно з бабусею в селі, де було найкраще повітря. У бабусі була коза на якій Вячеслав катався верхи та пив молоко. Тоді хлопчік захворів дуже сильно що його ели спасли , але хвороба минула він пройшов реабілітацію та почав вільно жити. Через деякий час мама с татом розвились, хлопцю було важко з тим що батьки розвились і він закрився в собі та був дуже засмучений тоді мама с Вячеславом переїхали до села. де прожили 5 років, у нього зявилося багато друзів з якими він проводив час та розважався.
У 7 років Вячеслав пішов до школи де почав навчатися , був взагали найкращім в класі тому получав дуже багато подяки , в школі він почав займатись футболом та його почали брати на матчі де він показував гарні результати.
13 років його взяли до заходу війської підготовки де він навчівся , марширувати , тримати зброю, правильно говорити військову присягу . Також його взяли до змагань військової підготовки де він зайняв 2 місце , він дуже радів що отримав таке досядження в заході.
Переглянути вкладення 48812 Переглянути вкладення 48813
Юність:
У 14 років Вячеслав почав думати уже по дорослому, у нього зявився отчім та почав займатися мною та виховувати, Вячеслав записався на гурток боксу там він був дуже адекватною та цілеспрямованою людиною , Вячеслав знав що він хоче в житті , каждого ранку він прокидався та йшов на пробіжку , в нього була витривалість взагалі Вячеслав талоновита людина але йому довелося покинути гурток , тоді він почав працювати на роботі щоб забеспечіти своє життя , в 15 років у Вячеслава було тяжке життя тому що мама була на роботі , бабуся померла , він був один , отчім був військослужбовцем його також не було, друзів таких що и не було , але він взяв себе в руки та почав змінювати свій характер Вячеслав був дуже злий та розгублений і це йому шкодило тому треба було змінюватись, в 16 років Вячеслав знайшов друзів які були не дуже гарного поводження але йому сподовалося з ними і він став краще відноситись до людей , також він почав більше часу приділяти навчаню та роботі . Допомагав мамі та тату в домашніх справах почав дуже старатись щоб заслужувати батьківську підтримку. Також с друзями влітку він їздив на річки , проводив гарно час . Тоді Вячеславу захотілося поїхати до Карпат на відпочінок , там він став інструктором по горнолижному катані і навчав людей , це було + в його характер що Вячеслав навчівся відноситись до людей добре можно навіть сказати так що він добролюб і навчав людей в катані на лижах . Характер Вячеслава можно описати так в юності , він був маленькою людиною який навіть не дум що швидко виросте , спочатку він був закритою та соромною людиною , у нього не було прикладів в житті як правильно ставитись до чужих людей , тому він був соромною людиною .
Переглянути вкладення 48818
Доросле життя:
В 17 років Вячеслав закінчів школу та знав що він піде до університету "Харківського національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого" тому що це була його мрія стати юристом , щоб забеспечувати країні професійних та розумних робітників які зможуть робити для країни тільки краще зараз у нього в навчанні все виходить він йде дуже успішно все виконує , також він намагається по мими навчання також робити роботу щоб платити за навчання,
тому що Вячеслав думає що від батьків не треба залежити , Вячеслав взагалі самостійна людина і дуже кваліфікована . Також Вячеславу в 17 років вдалося пириїхати з села до міста , де у нього зявилися більше можливосте та ідей як далі йти по життю. Таких великих приспективів у нього не було тому що нові люди , нова місцевість .
18 років в країні де він живе прийшли загарбники і він який був боягузом але через всі принцепи пішов добровільно на захисти країни тому що він був патріотом країни на війні він помужнів став більше відповідним до завдань але після 6 місяців він получів враження кулі в стегнову частину і був смущений залишити службу , але він не здавався і після реабілітації у нього зявилося бажання попробувати себе в політикі , і Вячеслав пішов до мерії влаштовуватись на роботу .
Переглянути вкладення 48824
Сьогодення:
Після війни Вячеслав почав шукати роботи і знайшов в мерії і прийшовши в перший день до мерії людей було дуже багато але йому вдалося пройти співбесіду и заступивши на посаду охоронця , він виконував задання , охороняв мера взагалі забеспечував безпеку в мерії , йому подобається працювати в мерії , знайшов друзів на роботі почав з ними спілкуватись , їздив на завдання по роспорядженю мера, зараз Вячеслава рівень став ще більше в плані Міської ради, тому він хоче далі продовжувати роботу та здобувати карщі посади у Міській раді. У Вячеслава був друг вони стали майже більше ніж друзі , вони давали примір для громадян міста , майже весь час робили роботу разом, у них все виходило , пану меру дуже подобалась їхня робота ,він почав довіряти більш важливі роботи Вячеславу та Олександру.
Вячеслав Ахметов народився 28 травня 2004 року в місті Харькові у сімї учітелів. Батько Юрій мама Таня , тато був учітелем математики , мама була учітелем української мови. Вячеслав був один в сімї але у него не було уваги батьків тому він завжди був з бабусею яку звали Маша, він гуляв постійно з бабусею в селі, де було найкраще повітря. У бабусі була коза на якій Вячеслав катався верхи та пив молоко. Тоді хлопчік захворів дуже сильно що його ели спасли , але хвороба минула він пройшов реабілітацію та почав вільно жити. Через деякий час мама с татом розвились, хлопцю було важко з тим що батьки розвились і він закрився в собі та був дуже засмучений тоді мама с Вячеславом переїхали до села. де прожили 5 років, у нього зявилося багато друзів з якими він проводив час та розважався.
У 7 років Вячеслав пішов до школи де почав навчатися , був взагали найкращім в класі тому получав дуже багато подяки , в школі він почав займатись футболом та його почали брати на матчі де він показував гарні результати.
13 років його взяли до заходу війської підготовки де він навчівся , марширувати , тримати зброю, правильно говорити військову присягу . Також його взяли до змагань військової підготовки де він зайняв 2 місце , він дуже радів що отримав таке досядження в заході.
Переглянути вкладення 48812 Переглянути вкладення 48813
Юність:
У 14 років Вячеслав почав думати уже по дорослому, у нього зявився отчім та почав займатися мною та виховувати, Вячеслав записався на гурток боксу там він був дуже адекватною та цілеспрямованою людиною , Вячеслав знав що він хоче в житті , каждого ранку він прокидався та йшов на пробіжку , в нього була витривалість взагалі Вячеслав талоновита людина але йому довелося покинути гурток , тоді він почав працювати на роботі щоб забеспечіти своє життя , в 15 років у Вячеслава було тяжке життя тому що мама була на роботі , бабуся померла , він був один , отчім був військослужбовцем його також не було, друзів таких що и не було , але він взяв себе в руки та почав змінювати свій характер Вячеслав був дуже злий та розгублений і це йому шкодило тому треба було змінюватись, в 16 років Вячеслав знайшов друзів які були не дуже гарного поводження але йому сподовалося з ними і він став краще відноситись до людей , також він почав більше часу приділяти навчаню та роботі . Допомагав мамі та тату в домашніх справах почав дуже старатись щоб заслужувати батьківську підтримку. Також с друзями влітку він їздив на річки , проводив гарно час . Тоді Вячеславу захотілося поїхати до Карпат на відпочінок , там він став інструктором по горнолижному катані і навчав людей , це було + в його характер що Вячеслав навчівся відноситись до людей добре можно навіть сказати так що він добролюб і навчав людей в катані на лижах . Характер Вячеслава можно описати так в юності , він був маленькою людиною який навіть не дум що швидко виросте , спочатку він був закритою та соромною людиною , у нього не було прикладів в житті як правильно ставитись до чужих людей , тому він був соромною людиною .
Доросле життя:
В 17 років Вячеслав закінчів школу та знав що він піде до університету "Харківського національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого" тому що це була його мрія стати юристом , щоб забеспечувати країні професійних та розумних робітників які зможуть робити для країни тільки краще зараз у нього в навчанні все виходить він йде дуже успішно все виконує , також він намагається по мими навчання також робити роботу щоб платити за навчання,
тому що Вячеслав думає що від батьків не треба залежити , Вячеслав взагалі самостійна людина і дуже кваліфікована . Також Вячеславу в 17 років вдалося пириїхати з села до міста , де у нього зявилися більше можливосте та ідей як далі йти по життю. Таких великих приспективів у нього не було тому що нові люди , нова місцевість .
18 років в країні де він живе прийшли загарбники і він який був боягузом але через всі принцепи пішов добровільно на захисти країни тому що він був патріотом країни на війні він помужнів став більше відповідним до завдань але після 6 місяців він получів враження кулі в стегнову частину і був смущений залишити службу , але він не здавався і після реабілітації у нього зявилося бажання попробувати себе в політикі , і Вячеслав пішов до мерії влаштовуватись на роботу .
Сьогодення:
Після війни Вячеслав почав шукати роботи і знайшов в мерії і прийшовши в перший день до мерії людей було дуже багато але йому вдалося пройти співбесіду и заступивши на посаду охоронця , він виконував задання , охороняв мера взагалі забеспечував безпеку в мерії , йому подобається працювати в мерії , знайшов друзів на роботі почав з ними спілкуватись , їздив на завдання по роспорядженю мера, зараз Вячеслава рівень став ще більше в плані Міської ради, тому він хоче далі продовжувати роботу та здобувати карщі посади у Міській раді. У Вячеслава був друг вони стали майже більше ніж друзі , вони давали примір для громадян міста , майже весь час робили роботу разом, у них все виходило , пану меру дуже подобалась їхня робота ,він почав довіряти більш важливі роботи Вячеславу та Олександру.
Останнє редагування:
