Дитинство:
Віктор Попович народився в невеликому містечку на Закарпатті, Великий Бичків. Дитинство в нього було досить звичайне, Батько Віктора був військовим ,а Мама була звичайною касиркою в магазині. Так як тато був військовим він дуже мало часу приділяв дитині, тому про сина піклувалася Мама. Коли батько приїзжав він намагався приділяти Віктору багато часу, щоб він не зростав без батька.
Юність:
Коли Віктору вже було 13 років, він вирішив стати військовим як його батько. Батько підтримав сина і віддав Віктора вчитись в Військову школу імені Євгена Коновальця, Віктору дуже подобалась ця професія. Він із задоволенням навчався, батько був дуже задоволений сином і підтримував його. Через 4 роки Віктор закінчує школу, тут починається війна в Донецьку.
Доросле життя:
Віктор не думаючи вирішує піти в АТО разом з Батьком. Їх відправляють в місто Краматорськ, там вони були в самому пеклі, Батько Віктора дістав дуже важке поранення і помер через 2 дні в лікарні. Не зважаючи на таку втрату Віктор не відступав з позицій, через 5 місяців пекла Віктора відправляють в відпустку. Там він був в дуже поганому стані, тому що не міг повірити в загибель батька. Через 1 рік Віктор повертається на фронт, де мстить за Батька. В боях він дістає порання в ногу, де його направляють в лікарню. Мама Віктора дуже переживала за нього, він був в досить важкому стані, але через 8 місяців його виписали з лікарні. Він вирішує не повертатись на фронт, а почати життя з нового листка. У Віктора був знайомий в СБУ, він запропонував йому піти до нього. Віктор вирішив погодитись та прийти на співбесіду. Все було чудову він приєднався до лав СБУ.
Наш час:
Після проходження академії Віктор дослужився до звання Сержант. Після чого йому запропонували вступити в підрозділ Контррозвідка, де він показував дуже хорошу службу. Там він став молодшим інструктором, де проводив лекції для новачків. Після ще пару років служби, Віктор працював не покладаючи рук на честь Батьківщини. І нарешті Віктора підвищують до звання Старший Лейтенант. Мама Віктора весь його шлях підтримувала і пишалась ним, тому він вирішив купити їй нову квартиру. Але через деякий час він зрозумів що його зарплатня не дозволить йому це зробити. Одного разу він затримав одного дуже відомого олігарха, і той запропонував йому хабар в дуже великій сумі. Віктор зрозумів, якщо він візьме цей хабар, то він купить Мамі не тільки квартиру, а ще й машину. Тому не довго думаючи він взяв цей хабар. І Віктор зрозумів що це досить прибутково, і вирішує стати бед-копом.
Віктор Попович народився в невеликому містечку на Закарпатті, Великий Бичків. Дитинство в нього було досить звичайне, Батько Віктора був військовим ,а Мама була звичайною касиркою в магазині. Так як тато був військовим він дуже мало часу приділяв дитині, тому про сина піклувалася Мама. Коли батько приїзжав він намагався приділяти Віктору багато часу, щоб він не зростав без батька.
Юність:
Коли Віктору вже було 13 років, він вирішив стати військовим як його батько. Батько підтримав сина і віддав Віктора вчитись в Військову школу імені Євгена Коновальця, Віктору дуже подобалась ця професія. Він із задоволенням навчався, батько був дуже задоволений сином і підтримував його. Через 4 роки Віктор закінчує школу, тут починається війна в Донецьку.
Доросле життя:
Віктор не думаючи вирішує піти в АТО разом з Батьком. Їх відправляють в місто Краматорськ, там вони були в самому пеклі, Батько Віктора дістав дуже важке поранення і помер через 2 дні в лікарні. Не зважаючи на таку втрату Віктор не відступав з позицій, через 5 місяців пекла Віктора відправляють в відпустку. Там він був в дуже поганому стані, тому що не міг повірити в загибель батька. Через 1 рік Віктор повертається на фронт, де мстить за Батька. В боях він дістає порання в ногу, де його направляють в лікарню. Мама Віктора дуже переживала за нього, він був в досить важкому стані, але через 8 місяців його виписали з лікарні. Він вирішує не повертатись на фронт, а почати життя з нового листка. У Віктора був знайомий в СБУ, він запропонував йому піти до нього. Віктор вирішив погодитись та прийти на співбесіду. Все було чудову він приєднався до лав СБУ.
Наш час:
Після проходження академії Віктор дослужився до звання Сержант. Після чого йому запропонували вступити в підрозділ Контррозвідка, де він показував дуже хорошу службу. Там він став молодшим інструктором, де проводив лекції для новачків. Після ще пару років служби, Віктор працював не покладаючи рук на честь Батьківщини. І нарешті Віктора підвищують до звання Старший Лейтенант. Мама Віктора весь його шлях підтримувала і пишалась ним, тому він вирішив купити їй нову квартиру. Але через деякий час він зрозумів що його зарплатня не дозволить йому це зробити. Одного разу він затримав одного дуже відомого олігарха, і той запропонував йому хабар в дуже великій сумі. Віктор зрозумів, якщо він візьме цей хабар, то він купить Мамі не тільки квартиру, а ще й машину. Тому не довго думаючи він взяв цей хабар. І Віктор зрозумів що це досить прибутково, і вирішує стати бед-копом.
Останнє редагування:
