Дитинство
Розкажу вам з чого почалось моє дитинство
Народився я в м.Дніпрі,в державному пологовому будинку з 31.12.2000 на 01.01.2001 о 4 годині ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Віталій,але після мого народження нажаль Мати не вижила,тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 7 віці хлопчик показував дружелюбність та товариськість по відношенню до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Віталій ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював полковником поліції міста Дніпра, не скажу шо ми були бідні, але на життя та хліб нам вистачало. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя,ким я маю стати....
Юність
Тому Батько вирішує що його син Віталій повинен вступити до лав Нац. Пол. Укр. .
Після закінчення Школи ВІталій вступив до Поліцейської Академії у м.Харків.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам Віталій розумів що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання у Віталія зародився потяг до спецпідрозділу КОРД. Він почав вивчати цей спецпідрозділ та побачив у цьому можливість заробітку в майбутньому. За кілька місяців він був уже не просто рядовим, а вже мав звання Сержант(батько ним пишався) . Віталій завів собі достатньо товаришів, так і ворогів.
Доросле Життя
Після закінчення Академії Віталій пробує розпочати кар'єру у місцевому відділку поліції, але через те, що практики як з такої роботи нього не було,тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки ,Віталія викликають до начальника для доповіді. Але ж Віталій вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, то щоб його не звільнили з поліції, а навпаки віддали на навчання до вищої академії, щоб той навчив його чомусь новому, начальник погодився та відправив мене на практику до Вищої Академії,
День за днем робота з документами ставала звичною та буденною.Починаючи з 20 років Віталій підіймався від звичайного рядовго який не в змозі поводитися із зброєю, до Майора. Згодом Міккі після клопіткої праці в документах отримує підвищення до Підполковника, але Віталій прагнув більшого, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи.м.Дніпра який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю, за допомогою свого красномовства та аналітичного розуму він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні
Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Віталій проводив розглядав заяв громадян, До мене позвонила Полковник Хомс з тремтячим голосом,розповіла ВІталію про Рішення розпуску верхушки НПУ Дніпра, так як її термін вийшов...
Ось ця новина добряче збила мене з пантелику та затуманила розум Віталія, тому що пів року він провів в цих стінах відділку, а зараз його просять їх покинути, це дуже засмучувало Віталія...
Після того як зібравши свої речі з кабінету, Віталій завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так звану відпустку за свій рахунок.....Віталій сидячи в дома,довго розмишляв що ж дальше робити йому? він розуміє що всі кошти які він відкладав на нове авто скоро закінчуться на прожиття,Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Віталій довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому,в тому що може допомогти простим громадянами,та бути частинкою....
Тому Віталій вирішує подати заяву на пост Полковника Збройних Сил України та балатуватись,він знає якшо не він хто з може змінити щось на краще? Віталій дуже працювитий,добрий,відзивчивий,та професіонал своєї справи...
LikeЦитатаВідповісти
Скарга
Розкажу вам з чого почалось моє дитинство
Народився я в м.Дніпрі,в державному пологовому будинку з 31.12.2000 на 01.01.2001 о 4 годині ночі на світ з'явився хлопчик, якого батьки назвали Віталій,але після мого народження нажаль Мати не вижила,тому за моє опікунство взявся батько.
Вже у 7 віці хлопчик показував дружелюбність та товариськість по відношенню до інших людей, наприклад – до своїх друзів із дитячого садка та школи. З 8-ми років Віталій ходив з батьком на його роботу і допомагав йому, підносячи різноманітні документи. Можливо, звідси у нього такий потяг до роботи з документацією? Батько в мене працював полковником поліції міста Дніпра, не скажу шо ми були бідні, але на життя та хліб нам вистачало. Батько вже з мого дитинства собі планував про моє майбутнє життя,ким я маю стати....
Юність
Тому Батько вирішує що його син Віталій повинен вступити до лав Нац. Пол. Укр. .
Після закінчення Школи ВІталій вступив до Поліцейської Академії у м.Харків.
Навчання проходило для нього досить легко, тому що він швидко порозумівся з багатьма відмінниками, які були раді допомогти йому в навчанні, та й сам Віталій розумів що це йому потрібно для подальшого життя та і сам був не дурний. У ході навчання у Віталія зародився потяг до спецпідрозділу КОРД. Він почав вивчати цей спецпідрозділ та побачив у цьому можливість заробітку в майбутньому. За кілька місяців він був уже не просто рядовим, а вже мав звання Сержант(батько ним пишався) . Віталій завів собі достатньо товаришів, так і ворогів.
Доросле Життя
Після закінчення Академії Віталій пробує розпочати кар'єру у місцевому відділку поліції, але через те, що практики як з такої роботи нього не було,тільки теорія, у нього трохи погано все виходить, і після грубої помилки ,Віталія викликають до начальника для доповіді. Але ж Віталій вмів розмовляти з людьми та знаходити з ними спільну мову, то щоб його не звільнили з поліції, а навпаки віддали на навчання до вищої академії, щоб той навчив його чомусь новому, начальник погодився та відправив мене на практику до Вищої Академії,
День за днем робота з документами ставала звичною та буденною.Починаючи з 20 років Віталій підіймався від звичайного рядовго який не в змозі поводитися із зброєю, до Майора. Згодом Міккі після клопіткої праці в документах отримує підвищення до Підполковника, але Віталій прагнув більшого, тому день за днем він плідно та старанно виконував свої обов'язки та блискавично закривав справи.м.Дніпра який вирішує долю цілих управлінь та здатен переконати будь-кого у своїй правоті, зібравши біля себе команду із вірних та щирих людей, вони стали йому другою сім'єю, за допомогою свого красномовства та аналітичного розуму він здобув авторитет, його почали поважати та цінувати. Він по справжньому любив те, що він робить...
Наші Дні
Завжди у житті є початок та кінець, одного дня Віталій проводив розглядав заяв громадян, До мене позвонила Полковник Хомс з тремтячим голосом,розповіла ВІталію про Рішення розпуску верхушки НПУ Дніпра, так як її термін вийшов...
Ось ця новина добряче збила мене з пантелику та затуманила розум Віталія, тому що пів року він провів в цих стінах відділку, а зараз його просять їх покинути, це дуже засмучувало Віталія...
Після того як зібравши свої речі з кабінету, Віталій завантажив їх у багажник свого автомобіля,та поїхав до дому в так звану відпустку за свій рахунок.....Віталій сидячи в дома,довго розмишляв що ж дальше робити йому? він розуміє що всі кошти які він відкладав на нове авто скоро закінчуться на прожиття,Він не хотів влаштовуватись на роботу не по професії, Віталій довго думаючи все ж таки вирішує чому б і йому не попробувати себе в чомусь новому,в тому що може допомогти простим громадянами,та бути частинкою....
Тому Віталій вирішує подати заяву на пост Полковника Збройних Сил України та балатуватись,він знає якшо не він хто з може змінити щось на краще? Віталій дуже працювитий,добрий,відзивчивий,та професіонал своєї справи...
LikeЦитатаВідповісти
Скарга
Останнє редагування:
