Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Віталій Набанов Романович
Стать: Чоловіча
Мати - Настя
Батько - Роман
Зріст та вага: 192 см - 84 кг
Дата народження: 09.09.2000
Вік: 23
Місце народження: Львів
Національність : Українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: Транспорт
Сімейний стан: Самотність
Статура: Мезоморф
Колір очей: Карі очі
Зачіска: темне волосся
Відмітні знаки: Немає
Дитинство:
Віталій народився у місті Львів у 2000 році. Був покинутою дитиною, після чого її відправили до дитячого будинку і надалі він потрапив до інтернату.
В інтернаті старші постійно знущалися, били, змушували робити не гарні речі, ходити красти по ринках і жебракувати для цигарок та алкоголю. Одного разу він пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день і народу було мало. Віталій ходив ринком у пошуках чужої сумочки чи гаманця, але жертви так і не знайшов. Після закриття ринку, повернувся назад до притулку, там чекали його старшокласники зі хабарем. Але у Віталія нічого не було, і його сильно били, якимось дивом він втік. Упродовж деякого часу він приходив поїсти в притулок коли бачив що хтось із вихователів поряд був, і знову тікав. Віталій з 5 класу записався у Військово-Патріотичний Клуб Торнадо. У цьому клубі займався спортом, вивчав прийоми рукопашного бою. Зміг досягти успіхів у спорті та після чого він міг за себе постояти. Як закінчив 11 класів, вступив до МДУ на Бюджет. Найбільше йому придивився Юридичний факультет, яким він і пішов. На 2 курсі Університету Віталію дуже сподобалося вчитися і він вирішив піти на додаткове навчання. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. У 22 роки, всупереч за всі труднощі, Віталій закінчив університети з червоними дипломами.
Повноліття:
Після університетів Віталія забирають на термінову службу. У приймальній комісії Віталію дуже пощастило - Його взяли в елітні війська. Служба йому давалася легко, оскільки він був підготовленим. Через рік служби він поїхав на Донбас у гарячі точки. Там він набрався великого досвіду у стрільбі. Брав участь у багатьох спецопераціях, за що був представлений до державних нагород. Коли закінчив термінову службу, повернувся на батьківщину до міста Львів , намагався влаштуватися на роботу, але довго не міг сидіти на одному місці, дуже часто помічав беззаконня та свавілля на роботі, після чого звільнявся. Через рік він зустрів свого командира, який допоміг виїхати до Америки, Лос-Сантос. Близько пів року Петро працював у таксі, вивчав місто. Винаймав кімнату в небезпечному районі. Дивився як небезпечні вулиці Лос-Сантоса. Одного вечора, до нього в таксі сів пасажир, який вказав адреса на відшибі Лос-Сантоса. Після приїзду вийшов з автомобіля і почав загрожувати пістолетом та вимагати готівка, але у Віталія не було грошей, він запропонував йому взяти його гаманець. Незнайомцю це не
сподобалося і він прострілив колесо автомобіля, потім прицілився на інше колесо, але вистрілити не він не зміг, Віталій успішно продемонстрував йому кілька прийомів рукопашного бою. Після чого нахилився до бездиханного тіла і зрозумів, що він мертвий. Довго не думаючи запхнув тіло в багажник, потім замінив колесо і поїхав у ліс, щоб позбутися тіла. По приїзді в густий ліс Віталій дістав тіло і закинув його на плече і пішов. через кущі, якомога далі від дороги. Дійшов до каламутної річки, скинув тіло й обшукав, там знайшов 500 доларів, кілька годин і трохи прикрас, після чого пішов назад до автомобіля. Дорогою додому заїхав до автомайстерні, щоб полагодити колесо. Майстри одразу зрозуміли, що бідолаха таксист потрапив у неприємну ситуацію. Почали розпитувати що та як, ну і Віталій розповів… Коли майстри завершили роботу, покликали мене в підсобку, дали у руки косяк і сказали ''на кури, краще стане''. Так, із хлопцями з автомайстерні, завелася дружба. Віталій щоразу після зміни заїжджав до хлопців поговорити та інколи покурити наркотиків. Якось ці хлопці попросили звозити їх в одне
місце та постояти на шухері, за що обіцяли заплатити добрі гроші й він погодився. Здається Віталій знайшов золоту жилу. Через пару таких поїздок Віталій . зрозумів, що його друзі крадуть тачки та на цьому непогано заробляють і протягом пів року їздив з ними на діло. Але одного разу, коли вони розкрили гараж, на них чекали співробітники СБУ, пов'язали всіх. Віталію дали 2 роки ув'язнення, у в'язниці суворого режиму. Він відсидів від дзвінка до дзвінка. Коли вийшов на волю, думав чим би зайнятися і куди влаштуватися на роботу. Після чого побачив оголошення про контрактну службу у Національній Гвардії та вирішив підписати контракт. Але перед цим звернувся до свого знайомого, щоб змінити паспорт і щоб його минуле ніде не фігурувало. Віталію поставили умова, або він дає хабар, або йому не допоможуть... Але все вдало! Віталій дослужився до звання Майор і був старшим інструктором в академії. Після чого вирішив себе спробувати в уряді, так А досяг посади Заступника Директора Тюрми Суворого Режиму. Під час відпустки вирішив поїхати на батьківщину до України. Назад не зміг повернутися у зв'язку пандемією у світі, т.к. авіасполучення було припинено до Америки. Через пів року Віталій все ж таки повернувся в Лос-Сантос і подав документи. в уряд на відновлення, йому було відмовлено у відновленні, т.к. Змінився Губернатор штату і змінилися закони, і довелося починати все з початку зі стажера. З часом
почав службу у Головному Управлінні Національнлї Поліції України в м.Харків. Там він вирішив розвіятися та згадати стареньке минуле. Віталій почав дуже швидко підвищуватись по званнях, так як цілком роботу таких органів як НПУ він розумів. Він знайшов в НПУ багато знайомств, друзів, прекрасних колег з якими хочеться працювати. Також всі Віталія поважають та обожнюють, він завжди може підняти всім настрій, та бути на позитиві навіть якщо щось в них не виходить, і це його головний плюс. Після того як він став Мл.Лейтенантом НПУ, його забрав до себе у підрозділ Олександр Примнюк , та призначив йго на заступника підрозділу ПП. Петро одразу вклався у цей підрозділ, та придбав два Елітних автомобіля для роботи свого підрозділу а саме Mersedes-Benz Vito 2021 та T4 2019.
Наразі в нього немає ні квартири, ні будинку. Але є його вірна дружина Діана , яка завжди підтримує його у всьому, та кохає свого чоловіка. Хоч вони й живуть бідно, але Віталій пообіцяв їй що досягне вершин, та вони ще й як заживуть разом з нею.
Сьогодення:
Стать: Чоловіча
Мати - Настя
Батько - Роман
Зріст та вага: 192 см - 84 кг
Дата народження: 09.09.2000
Вік: 23
Місце народження: Львів
Національність : Українець
Місце проживання: Харків
Захоплення: Транспорт
Сімейний стан: Самотність
Статура: Мезоморф
Колір очей: Карі очі
Зачіска: темне волосся
Відмітні знаки: Немає
Дитинство:
Віталій народився у місті Львів у 2000 році. Був покинутою дитиною, після чого її відправили до дитячого будинку і надалі він потрапив до інтернату.
В інтернаті старші постійно знущалися, били, змушували робити не гарні речі, ходити красти по ринках і жебракувати для цигарок та алкоголю. Одного разу він пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день і народу було мало. Віталій ходив ринком у пошуках чужої сумочки чи гаманця, але жертви так і не знайшов. Після закриття ринку, повернувся назад до притулку, там чекали його старшокласники зі хабарем. Але у Віталія нічого не було, і його сильно били, якимось дивом він втік. Упродовж деякого часу він приходив поїсти в притулок коли бачив що хтось із вихователів поряд був, і знову тікав. Віталій з 5 класу записався у Військово-Патріотичний Клуб Торнадо. У цьому клубі займався спортом, вивчав прийоми рукопашного бою. Зміг досягти успіхів у спорті та після чого він міг за себе постояти. Як закінчив 11 класів, вступив до МДУ на Бюджет. Найбільше йому придивився Юридичний факультет, яким він і пішов. На 2 курсі Університету Віталію дуже сподобалося вчитися і він вирішив піти на додаткове навчання. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. У 22 роки, всупереч за всі труднощі, Віталій закінчив університети з червоними дипломами.
Повноліття:
Після університетів Віталія забирають на термінову службу. У приймальній комісії Віталію дуже пощастило - Його взяли в елітні війська. Служба йому давалася легко, оскільки він був підготовленим. Через рік служби він поїхав на Донбас у гарячі точки. Там він набрався великого досвіду у стрільбі. Брав участь у багатьох спецопераціях, за що був представлений до державних нагород. Коли закінчив термінову службу, повернувся на батьківщину до міста Львів , намагався влаштуватися на роботу, але довго не міг сидіти на одному місці, дуже часто помічав беззаконня та свавілля на роботі, після чого звільнявся. Через рік він зустрів свого командира, який допоміг виїхати до Америки, Лос-Сантос. Близько пів року Петро працював у таксі, вивчав місто. Винаймав кімнату в небезпечному районі. Дивився як небезпечні вулиці Лос-Сантоса. Одного вечора, до нього в таксі сів пасажир, який вказав адреса на відшибі Лос-Сантоса. Після приїзду вийшов з автомобіля і почав загрожувати пістолетом та вимагати готівка, але у Віталія не було грошей, він запропонував йому взяти його гаманець. Незнайомцю це не
сподобалося і він прострілив колесо автомобіля, потім прицілився на інше колесо, але вистрілити не він не зміг, Віталій успішно продемонстрував йому кілька прийомів рукопашного бою. Після чого нахилився до бездиханного тіла і зрозумів, що він мертвий. Довго не думаючи запхнув тіло в багажник, потім замінив колесо і поїхав у ліс, щоб позбутися тіла. По приїзді в густий ліс Віталій дістав тіло і закинув його на плече і пішов. через кущі, якомога далі від дороги. Дійшов до каламутної річки, скинув тіло й обшукав, там знайшов 500 доларів, кілька годин і трохи прикрас, після чого пішов назад до автомобіля. Дорогою додому заїхав до автомайстерні, щоб полагодити колесо. Майстри одразу зрозуміли, що бідолаха таксист потрапив у неприємну ситуацію. Почали розпитувати що та як, ну і Віталій розповів… Коли майстри завершили роботу, покликали мене в підсобку, дали у руки косяк і сказали ''на кури, краще стане''. Так, із хлопцями з автомайстерні, завелася дружба. Віталій щоразу після зміни заїжджав до хлопців поговорити та інколи покурити наркотиків. Якось ці хлопці попросили звозити їх в одне
місце та постояти на шухері, за що обіцяли заплатити добрі гроші й він погодився. Здається Віталій знайшов золоту жилу. Через пару таких поїздок Віталій . зрозумів, що його друзі крадуть тачки та на цьому непогано заробляють і протягом пів року їздив з ними на діло. Але одного разу, коли вони розкрили гараж, на них чекали співробітники СБУ, пов'язали всіх. Віталію дали 2 роки ув'язнення, у в'язниці суворого режиму. Він відсидів від дзвінка до дзвінка. Коли вийшов на волю, думав чим би зайнятися і куди влаштуватися на роботу. Після чого побачив оголошення про контрактну службу у Національній Гвардії та вирішив підписати контракт. Але перед цим звернувся до свого знайомого, щоб змінити паспорт і щоб його минуле ніде не фігурувало. Віталію поставили умова, або він дає хабар, або йому не допоможуть... Але все вдало! Віталій дослужився до звання Майор і був старшим інструктором в академії. Після чого вирішив себе спробувати в уряді, так А досяг посади Заступника Директора Тюрми Суворого Режиму. Під час відпустки вирішив поїхати на батьківщину до України. Назад не зміг повернутися у зв'язку пандемією у світі, т.к. авіасполучення було припинено до Америки. Через пів року Віталій все ж таки повернувся в Лос-Сантос і подав документи. в уряд на відновлення, йому було відмовлено у відновленні, т.к. Змінився Губернатор штату і змінилися закони, і довелося починати все з початку зі стажера. З часом
почав службу у Головному Управлінні Національнлї Поліції України в м.Харків. Там він вирішив розвіятися та згадати стареньке минуле. Віталій почав дуже швидко підвищуватись по званнях, так як цілком роботу таких органів як НПУ він розумів. Він знайшов в НПУ багато знайомств, друзів, прекрасних колег з якими хочеться працювати. Також всі Віталія поважають та обожнюють, він завжди може підняти всім настрій, та бути на позитиві навіть якщо щось в них не виходить, і це його головний плюс. Після того як він став Мл.Лейтенантом НПУ, його забрав до себе у підрозділ Олександр Примнюк , та призначив йго на заступника підрозділу ПП. Петро одразу вклався у цей підрозділ, та придбав два Елітних автомобіля для роботи свого підрозділу а саме Mersedes-Benz Vito 2021 та T4 2019.
Наразі в нього немає ні квартири, ні будинку. Але є його вірна дружина Діана , яка завжди підтримує його у всьому, та кохає свого чоловіка. Хоч вони й живуть бідно, але Віталій пообіцяв їй що досягне вершин, та вони ще й як заживуть разом з нею.
Сьогодення:
Недавно Віталій влаштувався до лав ГУ СБУ м.Київ. Там він посів звання Полковника СБУ. Працюється дуже складно йому, але він зі всім справляється. Тому , що Віталій дуже компетента людина яка має досвід в сфері МВС. Через пару днів Петро побачив як співробітник СБУ бере хабаря , Віталій підійшов до цього співробітника і запитав Що це було? Співробітник - сказав що просто гроші позичав і йому віддали ці гроші . Але Віталій записав це все на боді-камеру та показав відеофіксацію на своєму планшеті та потім співробітник СБУ сказав що дасть 50/50 собі і Віталію . Пізніше Віталій назбирав грошей та купив собі котедж в м.Київ та т/з Audi A7 SportBack 2023 та BMW m5 f90 2022
Далі буде ...
Далі буде ...
Останнє редагування:
