опис особи:
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Шевченко Віталій Юрій
Стать: Чоловіча
Мати - Шевченко Лідія Іванівна
Батько - Шевченко Юрій Васильович
Зріст та вага: Зріст - 178 см; Вага - 79 кг.
Дата народження: 05.02.2003
Вік: 20 років
Місце народження: Україна, Полтава
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: ,Русявий
Дитинство
Картер Нікіта Сергійович народився 5 лютого 2003 року, в України в місті Полтава. Батька Віталія звали - Юра, а маму -Лідія. Народження Віталіка у світ, було неймовірною радістю для його батьків. Відчуття радості та щастя, які відчув Юрій не можна було порівнювати ні з чим! Батько заробляв багато та робив для Віталіка щасливе та безтурботне дитинство. Маленький Віталік вже з дитинства почував безпеку та любов до себе. Робота батька була дуже складна, тому що в ті часи складно було заробляти великі гроші, але батько зміг стати на ноги та забезпечувати сім'ю. Тим самим, з дитинства, показував маленькому Віталіку в приклад, що потрібно працювати, якщо хочешь мати щось в житті. Мати Лідія займалася вихованням Віталі та приділяла багато свого часу сину. Юрій та Лідія вирішили відправляти Віталіка до дитячого садочка. Тато купляв не завжди сину багато іграшок для розвитку, яких не було у інших дітей. Перед першим класом Віталіка відали до репититора.
Ⅱ Юність
У віці шести років Віталій прийшов до першого класу. З однокласниками він познайомився більше на свій День Народження, який був через 19 днів. Першокласник Віталій запросив до себе на День Народження, весь клас. Віталій не дуже полюбляв вставати рано та йти до школи, але любив навчання та дізнаватися щось нове. В начальній школі навчався на ''Добре'', . Віталік був Відмінником у навчанні до 6 классу, а потом вчився на ''Добре''. Він був слухняною та вихованою дитиною, не сперечався із вчителями, але якщо йому щось не подобалось, то він казав свою думку і міг відстоювати її. Після 7 класу почав цікавитися історією України, а згодом і усього світу. У вільний час від школи цікавився Історією України - це пішло від дідуся, дідусь з 6 класу розпочав розказувати про історію України та Віталій зацікавився цім. В 9 класі Віталій уже свідомо почав думати про майбутнє та ким хоче працювати. В його сім'ї були родичі, які займали великі посади у Збройних Силах України. Але він не міг зупинитися на чомусь одному...
Ⅲ Переломний момент
Після подій 2014 року, а саме Антитерористична операція на сході України та окупації Криму Віталій почав ще більше схилятися до військової справи. З вивчення історії, Віталій розумів, як тяжко і довго Україна здобувала свою незалежність, і він хотів прийняти участь, залишивши свій слід у незалежності України. В 10 класі почав дізнаватися багато про різні війни в історії. Цікавитися військовою тематикою. Почав активно займатися боксом та вже через декілька місяців почав виступати на змаганнях.
Ⅳ Кар'єра та Доросле життя
24.02.22 - Повномаштабна війна.
Прокинувшись о 5-тій ранку від дуже грімких вибухів Віталій зрозумів, що все почалось... Перший день був дуже довгим для Віталія. Сидячи ввечері в Підвалі , попиваючи теплий чай та проаналізувавши все, що трапилося сьогодні, Віталій прийшов до висновку, що наступного дня він повинен зібрати свої речі та вирушити до військомату. Там він вирішив вступити до лав 3 Окремої штурмової Бригади АЗОВ. На боксі він познайомився з бійцями, які вже були в цьому підрозділі та допомгли йому. вже ввечері 25 числа Віталій був повністью озброєний всім необхідним та готовим захищати свою країну. Бійці підрозділу 3 Окремої штурмової бригади АЗОВ разом з іншими підрозділами звільняли від окупантів Васильків, Ворзель, Ірпінь, Бучу, Гостомель, Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун. На жаль, Віталій з позивним ''Розвідник'' - через свій молодий вік, отримав тяжке поранення під час визволення населеного пункту Гостомель та доставлений до війського госпіталю. Після одуження був переведений до штабу у Харків. Де зайняв посаду Директора АЗОВ. Це не зламало його вольову силу – навпаки, цей перехід дозволив йому внести важливий внесок до керівництва та стратегічного планування. Під його керівництвом було проведено багато успішних військових операцій, що свідчило про великі досягнення та важливий внесок у військову сферу . У Віталія це виходило дуже добре, через що він багато читав про історії і про різні війни.
Ⅴ Наші ДнІ
Віталій згодом пілся визволення Всі захоплені тереторії окупантами був переведений за освітою до Головного Управління Служби безпеки України м.Харкова на звання Ст.Лейтенант. Та продовжує нести службу до сьогоднішного дня, але в планах має повернутися до своїх побратимів
Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Шевченко Віталій Юрій
Стать: Чоловіча
Мати - Шевченко Лідія Іванівна
Батько - Шевченко Юрій Васильович
Зріст та вага: Зріст - 178 см; Вага - 79 кг.
Дата народження: 05.02.2003
Вік: 20 років
Місце народження: Україна, Полтава
Національність: Українець
Місце проживання: м. Харків
Захоплення: Спорт
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: ,Русявий
Дитинство
Картер Нікіта Сергійович народився 5 лютого 2003 року, в України в місті Полтава. Батька Віталія звали - Юра, а маму -Лідія. Народження Віталіка у світ, було неймовірною радістю для його батьків. Відчуття радості та щастя, які відчув Юрій не можна було порівнювати ні з чим! Батько заробляв багато та робив для Віталіка щасливе та безтурботне дитинство. Маленький Віталік вже з дитинства почував безпеку та любов до себе. Робота батька була дуже складна, тому що в ті часи складно було заробляти великі гроші, але батько зміг стати на ноги та забезпечувати сім'ю. Тим самим, з дитинства, показував маленькому Віталіку в приклад, що потрібно працювати, якщо хочешь мати щось в житті. Мати Лідія займалася вихованням Віталі та приділяла багато свого часу сину. Юрій та Лідія вирішили відправляти Віталіка до дитячого садочка. Тато купляв не завжди сину багато іграшок для розвитку, яких не було у інших дітей. Перед першим класом Віталіка відали до репититора.
Ⅱ Юність
У віці шести років Віталій прийшов до першого класу. З однокласниками він познайомився більше на свій День Народження, який був через 19 днів. Першокласник Віталій запросив до себе на День Народження, весь клас. Віталій не дуже полюбляв вставати рано та йти до школи, але любив навчання та дізнаватися щось нове. В начальній школі навчався на ''Добре'', . Віталік був Відмінником у навчанні до 6 классу, а потом вчився на ''Добре''. Він був слухняною та вихованою дитиною, не сперечався із вчителями, але якщо йому щось не подобалось, то він казав свою думку і міг відстоювати її. Після 7 класу почав цікавитися історією України, а згодом і усього світу. У вільний час від школи цікавився Історією України - це пішло від дідуся, дідусь з 6 класу розпочав розказувати про історію України та Віталій зацікавився цім. В 9 класі Віталій уже свідомо почав думати про майбутнє та ким хоче працювати. В його сім'ї були родичі, які займали великі посади у Збройних Силах України. Але він не міг зупинитися на чомусь одному...
Ⅲ Переломний момент
Після подій 2014 року, а саме Антитерористична операція на сході України та окупації Криму Віталій почав ще більше схилятися до військової справи. З вивчення історії, Віталій розумів, як тяжко і довго Україна здобувала свою незалежність, і він хотів прийняти участь, залишивши свій слід у незалежності України. В 10 класі почав дізнаватися багато про різні війни в історії. Цікавитися військовою тематикою. Почав активно займатися боксом та вже через декілька місяців почав виступати на змаганнях.
Ⅳ Кар'єра та Доросле життя
24.02.22 - Повномаштабна війна.
Прокинувшись о 5-тій ранку від дуже грімких вибухів Віталій зрозумів, що все почалось... Перший день був дуже довгим для Віталія. Сидячи ввечері в Підвалі , попиваючи теплий чай та проаналізувавши все, що трапилося сьогодні, Віталій прийшов до висновку, що наступного дня він повинен зібрати свої речі та вирушити до військомату. Там він вирішив вступити до лав 3 Окремої штурмової Бригади АЗОВ. На боксі він познайомився з бійцями, які вже були в цьому підрозділі та допомгли йому. вже ввечері 25 числа Віталій був повністью озброєний всім необхідним та готовим захищати свою країну. Бійці підрозділу 3 Окремої штурмової бригади АЗОВ разом з іншими підрозділами звільняли від окупантів Васильків, Ворзель, Ірпінь, Бучу, Гостомель, Пущу-Водицю, Лютіж, Горенку, Стоянку та Мощун. На жаль, Віталій з позивним ''Розвідник'' - через свій молодий вік, отримав тяжке поранення під час визволення населеного пункту Гостомель та доставлений до війського госпіталю. Після одуження був переведений до штабу у Харків. Де зайняв посаду Директора АЗОВ. Це не зламало його вольову силу – навпаки, цей перехід дозволив йому внести важливий внесок до керівництва та стратегічного планування. Під його керівництвом було проведено багато успішних військових операцій, що свідчило про великі досягнення та важливий внесок у військову сферу . У Віталія це виходило дуже добре, через що він багато читав про історії і про різні війни.
Ⅴ Наші ДнІ
Віталій згодом пілся визволення Всі захоплені тереторії окупантами був переведений за освітою до Головного Управління Служби безпеки України м.Харкова на звання Ст.Лейтенант. Та продовжує нести службу до сьогоднішного дня, але в планах має повернутися до своїх побратимів
