НАРОДЖЕННЯ
Народився Віто, у 1994 році на острові Сицилія, що є Автономним регіоном Італії. Батьки його були не багатими, швидше навіть бідняками та враховуючи складну ситуацію в Італії, того часу, Батько був вимушений співпрацювати з мафією, але згодом старого підставили та вбили. Мафія почала полювання на маленького Віто, що б той коли виросте, не прийшов помститися. Вдова продала всі сімейні цінності за копійки, на виручені кошти заплатила хабар співробітнику порту в Палермо, який заховав малого у вантажний контейнер, разом з іншими нелегалами. Хлопчик не боявся, та не плакав. Розумів що плачем можна себе видати, в той момент в нього вже проявлялась сміливість, яка йому пригодиться у майбутньому, але він ще не знав тоді, що на нього чекає.
ДИТИНСТВО
Перша подорож у 6 років, в одиночку – це вам не жарти. Віто не розумів що його там чекає, чи взагалі завтра прокинеться, бо в контейнері під запеклим сонцем перебувати тиждень – випробування не для кожного. На жаль не всі допливають живими. Але наш герой дуже хотів жити, та пройшов ці випробування.
Судно курсувало до міста Одеса, що в Україні, яка на той час стала вже незалежною, та стрімко процвітала.
Чому саме Україна? Бо звідти родом його прадіди, які ще у 1920х роках були вимушені втекти від окупації України, Радянською владою.
Таким чином, маленький Віто поїхав підкоряти свою ж рідну Україну. Там зустріла його тітка, яка й виховувала його до повноліття. На жаль з мамою він так і не зустрівся, мафія забрала в хлопчика останню цінність, яку він ні за які гроші вже не зможе купити, - життя його мами.
ЮНІСТЬ
Хлопчик змалку проявляв лідерський характер. Якось він організував свою «бригаду», та ходили підлітками мили фари та вікна, на авто які зупинялись біля світлофору.
У 16 років хлопчик вже випав з, так би мовити, батьківського гнізда, та полетів підкоряти вершини. Маючи в кармані перші заощадження, зміг без проблем поступити в вищий навчальний заклад. На жаль в Україні того часу процвітала й корупція, та приходилось платити хабарі в універі, які дуже обурювали Віто, адже він вчився добре, й рахував не справедливим платити. Саме в той момент він відчув по особливому, відчуття справедливості. Це стане його основною рисою характеру, на довгі роки.
Студенти не могли цього терпіти, та створили групу активістів, намагались переконати пана ректора звільнитись, бо саме він, як вони вважали, був джерелом корупції в універі.
На жаль це не дало результату, тоді Віто зрозумів що з криміналом потрібно говорити на їх же мові. Сформувавши свою не велику групу осіб, прийшов без запису до пана Ректора, та зробив йому пропозицію, від якої ректор не зміг відмовитись. Ректор в той же день пішов з посади, за власним бажанням.
Через деякий час корупцію викорінило наступне керівництво універу. До сих пір не відомо про що говорили ректор та Віто з його друзями. Але це не важливо вже, бо результат і так очевидний, адже тепер багато зі студентів змогли розкрити свій справжній потенціал, не маючи великих коштів.
МОЛОДІСТЬ
У 2012 році, достроково закінчив Юридичний Факультет в одному з найпрестижніших ВУЗів - КНУ ім Тараса Шевченко. Після закінчення вузу, орендували з одногрупником Юрієм Ісаєвим офіс, де надавали безкоштовно допомогу, приватного адвоката, всім хто не міг цього собі позволити. В першу чергу вдовам, та сиротам.
Згодом отримали повагу від бізнесменів та політиків міста, та справи йшли ще краще ні ж здавалось. Гроші почали, так би мовити «текти рікою». Почались перші пропозиції від урядовців, стати їх помічниками, але Віто це не було цікаво, адже грошей й так вистачало. В нього було у приорітеті допомагати людям які цього потребують. Та займатись, так би мовити, справедливістю у місті.
СВІДОМЕ ЖИТТЯ
Справи пішли стрімко у верх, пройшла перша революція у 2004 в Україні, згодом друга у 2013. Якщо у першій Віто будучи підлітком роздавав їжу протестуючим в палатковому містечку, то у 2013 році вже був справжнім революціонером, його хлопці відбивались від слуг злочинної влади, а саме від виродків спец підрозділу міліції «беркут». Це внесло вагому частину, у перемогу «майдану».
Після подій на «майдані» виграв гонку, у конкурента, на дострокових виборах, та став депутатом від «Партії Вільних ». Саме на «Революції гідності» 2013 року він і познайомився з теперішнім мером Артемом Радонежським, з яким довгий час співпрацює. Не офіційно вони контролюють часину бізнесу у місті.
У 25 років, ходять чутки, що саме пан Корлеоне особисто перерізав горло Дону Ельчапо, відомому лідеру найнебезпечнішого мафіозного угрупування Італії 21-го століття, який у свій час особисто застрелив батька Віто, та за вказівкою Дона вбили матір Віто. Але довести у суді це не вдалось, за браком доказів.
У 27 років стрімко росте у фракції, завдяки дружбі з впливовими людьми, вибивається швидко майже на саму вершину. Тепер уже Каб Мін.
Має великий вплив у місті, не одноразово замічений на зустрічах з мафіозними лідерами, за не офіційними даними, Віто Корлеоне має зв'язок з українською мафією, та можливо представляє їх інтереси у владі.
СЬОГОДЕННЯ
На сьогоднішній день, проживає у Харкові, зі своєю сім’єю. За не офіційними даними має троє дітей.
Має свою фішку, їздити на роботу на велосипеді, або громадським транспортом, але як правило це відбувається під наглядом охорони, видимої або замаскованої.
Полюбляє українську кухню, а саме пюрешку з котлетками по-київськи, та борщ. А також Смачне Італійське вино. Та це не дивно, адже він має дві батьківщини, Італія та Україна, яка його прихистила.
Контролює 51% плантацій оливок, разом з заводами по виробництву оливкової олії, на Сицилії. За збігом саме Дон Ельчапо, до своєї смерті володів цим бізнесом в Італії.
Займається благодійністю й до сьогоднішнього дня, підтримуючи вдов та сиріт. Над цим працює його фонд «Надія є».
Народився Віто, у 1994 році на острові Сицилія, що є Автономним регіоном Італії. Батьки його були не багатими, швидше навіть бідняками та враховуючи складну ситуацію в Італії, того часу, Батько був вимушений співпрацювати з мафією, але згодом старого підставили та вбили. Мафія почала полювання на маленького Віто, що б той коли виросте, не прийшов помститися. Вдова продала всі сімейні цінності за копійки, на виручені кошти заплатила хабар співробітнику порту в Палермо, який заховав малого у вантажний контейнер, разом з іншими нелегалами. Хлопчик не боявся, та не плакав. Розумів що плачем можна себе видати, в той момент в нього вже проявлялась сміливість, яка йому пригодиться у майбутньому, але він ще не знав тоді, що на нього чекає.
ДИТИНСТВО
Перша подорож у 6 років, в одиночку – це вам не жарти. Віто не розумів що його там чекає, чи взагалі завтра прокинеться, бо в контейнері під запеклим сонцем перебувати тиждень – випробування не для кожного. На жаль не всі допливають живими. Але наш герой дуже хотів жити, та пройшов ці випробування.
Судно курсувало до міста Одеса, що в Україні, яка на той час стала вже незалежною, та стрімко процвітала.
Чому саме Україна? Бо звідти родом його прадіди, які ще у 1920х роках були вимушені втекти від окупації України, Радянською владою.
Таким чином, маленький Віто поїхав підкоряти свою ж рідну Україну. Там зустріла його тітка, яка й виховувала його до повноліття. На жаль з мамою він так і не зустрівся, мафія забрала в хлопчика останню цінність, яку він ні за які гроші вже не зможе купити, - життя його мами.
ЮНІСТЬ
Хлопчик змалку проявляв лідерський характер. Якось він організував свою «бригаду», та ходили підлітками мили фари та вікна, на авто які зупинялись біля світлофору.
У 16 років хлопчик вже випав з, так би мовити, батьківського гнізда, та полетів підкоряти вершини. Маючи в кармані перші заощадження, зміг без проблем поступити в вищий навчальний заклад. На жаль в Україні того часу процвітала й корупція, та приходилось платити хабарі в універі, які дуже обурювали Віто, адже він вчився добре, й рахував не справедливим платити. Саме в той момент він відчув по особливому, відчуття справедливості. Це стане його основною рисою характеру, на довгі роки.
Студенти не могли цього терпіти, та створили групу активістів, намагались переконати пана ректора звільнитись, бо саме він, як вони вважали, був джерелом корупції в універі.
На жаль це не дало результату, тоді Віто зрозумів що з криміналом потрібно говорити на їх же мові. Сформувавши свою не велику групу осіб, прийшов без запису до пана Ректора, та зробив йому пропозицію, від якої ректор не зміг відмовитись. Ректор в той же день пішов з посади, за власним бажанням.
Через деякий час корупцію викорінило наступне керівництво універу. До сих пір не відомо про що говорили ректор та Віто з його друзями. Але це не важливо вже, бо результат і так очевидний, адже тепер багато зі студентів змогли розкрити свій справжній потенціал, не маючи великих коштів.
МОЛОДІСТЬ
У 2012 році, достроково закінчив Юридичний Факультет в одному з найпрестижніших ВУЗів - КНУ ім Тараса Шевченко. Після закінчення вузу, орендували з одногрупником Юрієм Ісаєвим офіс, де надавали безкоштовно допомогу, приватного адвоката, всім хто не міг цього собі позволити. В першу чергу вдовам, та сиротам.
Згодом отримали повагу від бізнесменів та політиків міста, та справи йшли ще краще ні ж здавалось. Гроші почали, так би мовити «текти рікою». Почались перші пропозиції від урядовців, стати їх помічниками, але Віто це не було цікаво, адже грошей й так вистачало. В нього було у приорітеті допомагати людям які цього потребують. Та займатись, так би мовити, справедливістю у місті.
СВІДОМЕ ЖИТТЯ
Справи пішли стрімко у верх, пройшла перша революція у 2004 в Україні, згодом друга у 2013. Якщо у першій Віто будучи підлітком роздавав їжу протестуючим в палатковому містечку, то у 2013 році вже був справжнім революціонером, його хлопці відбивались від слуг злочинної влади, а саме від виродків спец підрозділу міліції «беркут». Це внесло вагому частину, у перемогу «майдану».
Після подій на «майдані» виграв гонку, у конкурента, на дострокових виборах, та став депутатом від «Партії Вільних ». Саме на «Революції гідності» 2013 року він і познайомився з теперішнім мером Артемом Радонежським, з яким довгий час співпрацює. Не офіційно вони контролюють часину бізнесу у місті.
У 25 років, ходять чутки, що саме пан Корлеоне особисто перерізав горло Дону Ельчапо, відомому лідеру найнебезпечнішого мафіозного угрупування Італії 21-го століття, який у свій час особисто застрелив батька Віто, та за вказівкою Дона вбили матір Віто. Але довести у суді це не вдалось, за браком доказів.
У 27 років стрімко росте у фракції, завдяки дружбі з впливовими людьми, вибивається швидко майже на саму вершину. Тепер уже Каб Мін.
Має великий вплив у місті, не одноразово замічений на зустрічах з мафіозними лідерами, за не офіційними даними, Віто Корлеоне має зв'язок з українською мафією, та можливо представляє їх інтереси у владі.
СЬОГОДЕННЯ
На сьогоднішній день, проживає у Харкові, зі своєю сім’єю. За не офіційними даними має троє дітей.
Має свою фішку, їздити на роботу на велосипеді, або громадським транспортом, але як правило це відбувається під наглядом охорони, видимої або замаскованої.
Полюбляє українську кухню, а саме пюрешку з котлетками по-київськи, та борщ. А також Смачне Італійське вино. Та це не дивно, адже він має дві батьківщини, Італія та Україна, яка його прихистила.
Контролює 51% плантацій оливок, разом з заводами по виробництву оливкової олії, на Сицилії. За збігом саме Дон Ельчапо, до своєї смерті володів цим бізнесом в Італії.
Займається благодійністю й до сьогоднішнього дня, підтримуючи вдов та сиріт. Над цим працює його фонд «Надія є».
