Дитинство
Ярослав Лисовський народився 27.01.1997 року в Україні в місті Одеса. Мого батька звати Юрій, а мати Ірина. В час майдану 2013 року ми вирішили переїхати до Іспанії. В новому місті мої батьки не змогли найти добре оплачуєму роботу. Але ж мати почала підробляти касиром у магазині. Через те, що батько не працював, а мама отримувала 3.000 євро на місяць. Згодом в мене почались проблеми в житті, а саме у освіті, та з друзями. Річь у тім, що місцеві хлопці не звали мене грати в баскетбол, через що у віці 13 років я почав заробляти самостійно. Моя мрія була стати поліцейським як тато мого друга.
Шкільні роки
Я вчився у бідній школі де не могли дати нормальної освіти. Зі мною ніхто не дружив і через це піддвався щоденному булінгу через надмірну вагу та невеличкий зріст. Зі мною не говорили дівчата, хлопці не звали курити цигарки та іншим поганим звичкам у підлітковому віці. Одне що врятувало від самотності це компʼютерні ігри, та книжки. Я ходив по безкоштовним біблеотекам де і набирався знання. Закінчивши 9 класів я нарешті отримав золоту медаль. У віці 15 років я поступив у Інститут на бюджет.
Студентські роки
01.09.2015 почався 1 курс де мене прийняли не як непотріб і зацькованою дитиною, а як студента. Я продовжував отримувати освіту і підробляти прибиральником в офісі. Моя мати звільнилась з магазину та пішла на роботу у новозбудовану молодшу школу у рідному місті Одеса. І нарешті закінчив навчання в ОДУВС та 21.05.2020 отримав звання Лейтинанта. Натомість я пішов отримав освіту юриста.
Доросле життя
Я вирішив проводити це життя самостійно. Ставши вже чоловіком я почав заробляти собі на хліб самостійно, так як він довго не міг працевлаштуватись у НПУ я був вимушений працювати курє’ром на Укрпошті. Після року роботи на Укрпошті прийшов новий генерал, який почав активно набирати склад міцних бійців. Я не пропустивши цю новину прийшов на співбесіду, і після позитивного результату щодо роботи моє життя дуже змінилось. Літом 2021 року я знайшов свою любов, завів дітей і нарешті живу звичайним життям до 2022 року.
Наші дні
Зараз працюю у лавах НПУ м.Дніпро. Займаю посаду полковника. Моя остання мета це Генерал,найвища посада про яку я мрію.
Для цієї мрії я продовжую працювати не покладаючи рук,підвищую знання, допомагаю колегам і багато іншого...
А також не забуває про шлях здобування грошей для того щоб забезбечити свою сім'ю. Він розуміє що це погана справа але приходе до таких способів. Він вважає що він робе кращим світ але це зовсім друга історія
Останнє редагування:
