Форма подачі скарги:
- Нікнейм адміністратора: [Ігр.Помічник] Вадим Зозулька
- Особистий нікнейм: Дава Борщук
- Суть скарги:
- Шановна адміністрація, звертаюся до вас із глибоким занепокоєнням та внутрішнім відчуттям несправедливості, що, на жаль, змусило мене написати цю розгорнуту, детальну та принципову скаргу, яка стосується дій адміністратора Вадима Зозульки, і яка є, на мою думку, не лише реакцією на один окремий випадок, а прикладом тривожної тенденції, що, якщо залишити її без належної уваги, здатна поступово зруйнувати той фундамент довіри, на якому базується весь ваш проєкт. Те, що сталося це не просто адміністративна помилка. Це симптом глибшої проблеми, яка полягає у втраті межі між адміністративною владою та особистими вподобаннями, між службовим обов’язком і суб’єктивним ставленням до гравців. Я звертаюсь не лише як учасник інциденту, не лише як представник нашого клану, але як гравець, який щиро вболіває за якість і репутацію цього проєкту, бо саме від таких ситуацій, як описана нижче, залежить, у що перетвориться спільнота: у справедливу платформу з рівними правилами для всіх чи в простір вибіркової відповідальності та прикриття “своїх”.
Подія, яка стала каталізатором для цієї заяви, розгорнулася в середовищі нашого клану, коли ми зіткнулися з прямою та агресивною провокацією з боку іншого гравця. Повторюю: саме провокацією, свідомо зрежисованою, багатоходовою, з чіткою метою спровокувати нас на відповідь, виставити нас порушниками, дискредитувати як клан, послабити нашу позицію, зруйнувати внутрішню дисципліну і, зрештою, завдати шкоди репутації в очах адміністрації. Все було побудовано дуже обережно з формальної точки зору, провокатор не “порушував” прямі правила, але сія роздратування, сарказм, пасивну агресію, емоційний тиск, користуючись усіма сірими зонами ігрового спілкування, які зазвичай не караються напряму, але які здатні довести будь-якого гравця до межі. Весь наш кланце досвідчені гравці, ми чудово знаємо, що прямі образи це порушення, ми таких речей не допускаємо, ми вміємо тримати межу. Але скільки б не було витримки у кожного є точка кипіння, і в той момент ми її досягли. Ми відповіли не ображаючи, не принижуючи, не порушуючи грубо, але так, щоб дати зрозуміти, що ми бачимо провокацію і не збираємось терпіти її вічно.
І тут найболючіше. У гру втручається адміністратор Вадим Зозулька. Його реакція блискавична. Вона не включає жодного діалогу. Жодної перевірки ситуації. Жодної спроби зібрати факти, розібратись у деталях. Немає запитань, нема попереджень. Натомість єдине однобічне рішення: видати покарання у вигляді мута трьом представникам нашого клану, включно зі мною, без жодної санкції до того, хто це все спровокував, хто планомірно і методично підштовхував нас до конфлікту. І чому ж така реакція? Бо, як відомо багатьом на сервері ця людина є другом самого адміністратора, і це не домисли, не припущення, а інформація, яку неодноразово підтверджували інші гравці в розмовах, в логах, у відкритих згадках. Це той тип ситуації, де конфлікт інтересів видно неозброєним оком. І якщо в інших умовах ми могли б ще допустити, що адміністратор просто помилився, не розібрався то тут маємо всі підстави вважати, що рішення було свідомо упередженим, захисним, не об’єктивним, і що воно було ухвалене не на основі фактів, а через бажання прикрити “свого”.
Але це ще не все. Після винесення покарання не було надано жодного пояснення. Ми не отримали аргументації. Ми не побачили доказів. Не було викладено відеофіксацію, яка могла б підтвердити або спростувати наші слова. Нас не заслухали. Нас не попередили. Нас просто поставили перед фактом, без жодного права на захист, без можливості бути почутими. Це не правосуддя. Це вирок без суду. Це рішення, яке знецінює саму ідею рівності перед правилами. Бо якщо одна сторона конфлікту “знайомий адміна”, то вона не карається. А інша “звичайні гравці” вона миттєво карається, без розслідування. Це і є та межа, після якої починається системна недовіра до адміністрування.
Я чудово розумію, що адміністратор це людина. І кожна людина може помилитись. Але якщо адміністратор свідомо не хоче визнавати помилок, свідомо уникає пояснень, не дає доказів, не слухає сторону, яка потерпіла, ігнорує запити це вже не просто помилка. Це зловживання повноваженнями. І саме з такими проявами, на мою думку, має боротись головна адміністрація. Бо якщо таких ситуацій стає багато проєкт починає втрачати свою спільноту. Бо гравці йдуть не тоді, коли програють. Вони йдуть, коли бачать, що програли нечесно. Що суддя на полі за ту сторону. Що правила не для всіх. Що справедливістне цінність, а риторика для прикриття вибірковості. І найгірше коли з цим нічого не роблять.
Я не вимагаю миттєвої розплати, не прагну “помсти”, не маю емоційної мети. У мене інша мета: захистити справедливість, відновити рівновагу, примусити адміністративну систему не мовчати, а діяти чесно, відкрито, з повагою до кожного, незалежно від того, чи він “свій”, чи “звичайний гравець”. Я щиро прошу: розгляньте цю ситуацію. Попросіть відеофіксацію. Запитайте пояснення. Перевірте дії. І якщо буде встановлено, що рішення було ухвалене без достатніх підстав, або через особисту зацікавленість вживіть заходів. Бо навіть один приклад несправедливості без реакції стає індульгенцією для майбутніх зловживань. І тоді вже буде не скарга. Буде розпад довіри.
Цей проєкт може бути чимось більшим, ніж просто сервером. Але для цього він має стояти на правді. А правда це завжди дія. Мовчання це завжди згода зі злом. І якщо хоча б один голос буде почутий це вже крок до змін.
З повагою, Дава Борщук
"Коли адміністрація мовчить у відповідь на несправедливість вона стає її співучасником. Я не боюся покарання, я боюся байдужості тих, хто має силу захистити, але обирає відвернутись."
- Доказ видачі покарання (скріншот/відео): БАМС
- Дата походження: 29.08.2025
