Дитинство
Данило був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Харкові. Мати на той час працювала вихователь дитячого садка , а батько – працівником поліції . Грошей в дитинстві вистачало, але його іноді балували. Характером був дуже спокійним ,але любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.В своєму дитинстві ледь не втратив батька який майже не загинув. Ми їхали на автівці і внас врізався автомобіль, де батько отрима тяжкі поранення. Після цього у мене з'явився страх їздити в авто.
Але вже згодом я переборов свій страх. Так і пройшло моє дитинство.
Юнацтво
В першому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображала одна людина його всі боялися в класі . Але вже за декілька приходів додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з боксу. Вага поступово починала спадати, Данило не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що в нього буде майбутнє і в 5 класі буде найсильнішим та найстрункішим серед однокласників. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Данило серйозно почав займатись боксом та почав показувати перші серйозні результати, став майстром з боксу, виграв безліч змагань, але йому було все мало. Якось будучи на чемпіонаті Європи серед юнаків, він не сказав своєму тренеру про травму руки та вийшов битись на ринг. Данило вистояв рівно два раунди, який став для нього останнім в бійцівській кар’єрі, він – порвав сухожилля, які поставили хрест по боксу. Данило звернувся до Бога "чому це усе саме зі мною". Потім вже як він повернувся додому,після лікарні він вирішив займатися футболом. І йому це вдалося він вступив до клубу Шахтар де був нападником, і ось одного разу після матчу у Дніпрі він зустрів дівчину мрії. Між ними пройшла іскра любові. Тому він з нею познайомився її звуть Анастасія і запросив її прогулятись по набережній. Тоді був перший та абсолютно зніяковілий поцілунок, бо Данило боявся робити перший крок. І тут пройшовши неділю він вирішив запропонувати їй зустрічатись, Анастасія не відмовила. Вона була старшою на рік від нього, та поступила в університет раніше, тому Данило чекав завершення школи шоб поступити до Харкова і почати жити разом. В 2017 році Данило поступає на юридичний університет імені Ярослава Мудрого .
Студентське життя
Я вступив в юридичний університет. Я усвідомо вибрав юридичний університет і ще до вступу я вже знав багато пов'язаного з майбутньою професією. Моє студенське життя не проходило без радостів, я як студент ми розважалися як могли, відпочивала від навчання і тд. Мої батьки передали сестрі правління бізнесом, бо вони поїхали у відпустку . Але сталося так, що покупців в магазині було мало тому що сестра забула оплачувати зарплату працівникам і замовити продукції, сестра робила усе щоб повернути, але в неї не вишло. Я почав допомогати їй, пропонувати різні ідеї, знайшли нового постачальника та нових робітників, нам пощасти і ми все зробили як було навіть ще краще. Вже потім прибуток набагато зріс, тому ми зателефонували батькам відкрити мережу магазинів, нащо батьки були згодні. Тому відкрили мережу магазинів. Потім коли я закінчив юридичний я пішов до академії поліції. Де на першому курсі в нас була практика в віділку поліції і я себе дуже добре показав, тому мені запропонували пройти стажування. Так я почав пов'язувати навчання з роботою. Пройшли студенське роки і випустилась зі званням молодший лейтенант. І продовжив працювати в НПУ м.Харків із задоволенням.
Наш час
Працюючи в НПУ м.Харків я був у патрулю, ловив злочинців проведив лекції та
навчання для молодшого складу. Так пройшло декілька років і я став майором.
Якось раз я пішов в патрулювати з напарником. І вже під вечір ми зупинили дуже круту машину, підійшовши до вікна водія, хлопці почули дуже гидкий запах алкоголю. Водій цього авто був дуже грубим та казав, що по одному дзвінку вас буде звільнено, але патруль був не зворушними, Данило спокійно попросив вийти водія з авто, а коли той відмовився то застосував всю силу, яка в нього була ще змалку і затримав його та відвіз в лікарню на обстеження на наявність алкоголю та наркотичних речовин, де виявилось 1.73 проміль алкоголю, наркотичних речовин не було . Коли потім колеги в нього спитали чому він так відреагував на це, здавалось би звичного порушника. Данило розповів, що коли виїжджаєш в патруль може трапитися така ситуація, ось такий дядько на джипі збиває дівчинку на пішохідному переходу та вона загинула. І з того часу патрульний ніколи не відпускав п’яного водія рухатись далі, бо сьогодні одна дівчина , а завтра може бути твоя сестра або дівчина тому таких людей потрібно саджати обов'язково. Також на службі мені запам'яталось, як викрали нашого Генерала - це було важке питання для нашого відділку НПУ. Ми почали зв'язуватися з СБУ. Через годину з нами зв'язались викрадачі. Вони вимагали гроші та алкоголь, за допомогою СБУ вони відстежили звідки був дзвінок і ми могли вже розробляти план дій. В нас було мало часу, викрадачі нам дали одну годину або вони вб'ють Генерала, наші переговорники прибули на місце і почали домовлятися, але щось пішло не по плану, почалась стрільба, але вдача була на нашій стороні тому деякі були ліквідовані, а деяких було затримано СБУ. Благо Т.Генерал залишився цілим, завдання пройшло успішно деякі були пораненні, але не смертельно тому ми їх доставили до лікарні, МОЗ відпрацював дуже добре і спасли їх життя. Так як я почав активну участь у спец. завданнях потім усіх було нагородженно , я став підполковником та став начальником АКПП. Після цього робота йшла добре. Прошло багато часу і мені запропонували переводом піти до СБУ за гарну службу. Я погодився з цією пропозицією і тепер моя служба йде в СБУ.
Данило був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Харкові. Мати на той час працювала вихователь дитячого садка , а батько – працівником поліції . Грошей в дитинстві вистачало, але його іноді балували. Характером був дуже спокійним ,але любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.В своєму дитинстві ледь не втратив батька який майже не загинув. Ми їхали на автівці і внас врізався автомобіль, де батько отрима тяжкі поранення. Після цього у мене з'явився страх їздити в авто.
Але вже згодом я переборов свій страх. Так і пройшло моє дитинство.
Юнацтво
В першому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображала одна людина його всі боялися в класі . Але вже за декілька приходів додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з боксу. Вага поступово починала спадати, Данило не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що в нього буде майбутнє і в 5 класі буде найсильнішим та найстрункішим серед однокласників. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Данило серйозно почав займатись боксом та почав показувати перші серйозні результати, став майстром з боксу, виграв безліч змагань, але йому було все мало. Якось будучи на чемпіонаті Європи серед юнаків, він не сказав своєму тренеру про травму руки та вийшов битись на ринг. Данило вистояв рівно два раунди, який став для нього останнім в бійцівській кар’єрі, він – порвав сухожилля, які поставили хрест по боксу. Данило звернувся до Бога "чому це усе саме зі мною". Потім вже як він повернувся додому,після лікарні він вирішив займатися футболом. І йому це вдалося він вступив до клубу Шахтар де був нападником, і ось одного разу після матчу у Дніпрі він зустрів дівчину мрії. Між ними пройшла іскра любові. Тому він з нею познайомився її звуть Анастасія і запросив її прогулятись по набережній. Тоді був перший та абсолютно зніяковілий поцілунок, бо Данило боявся робити перший крок. І тут пройшовши неділю він вирішив запропонувати їй зустрічатись, Анастасія не відмовила. Вона була старшою на рік від нього, та поступила в університет раніше, тому Данило чекав завершення школи шоб поступити до Харкова і почати жити разом. В 2017 році Данило поступає на юридичний університет імені Ярослава Мудрого .
Студентське життя
Я вступив в юридичний університет. Я усвідомо вибрав юридичний університет і ще до вступу я вже знав багато пов'язаного з майбутньою професією. Моє студенське життя не проходило без радостів, я як студент ми розважалися як могли, відпочивала від навчання і тд. Мої батьки передали сестрі правління бізнесом, бо вони поїхали у відпустку . Але сталося так, що покупців в магазині було мало тому що сестра забула оплачувати зарплату працівникам і замовити продукції, сестра робила усе щоб повернути, але в неї не вишло. Я почав допомогати їй, пропонувати різні ідеї, знайшли нового постачальника та нових робітників, нам пощасти і ми все зробили як було навіть ще краще. Вже потім прибуток набагато зріс, тому ми зателефонували батькам відкрити мережу магазинів, нащо батьки були згодні. Тому відкрили мережу магазинів. Потім коли я закінчив юридичний я пішов до академії поліції. Де на першому курсі в нас була практика в віділку поліції і я себе дуже добре показав, тому мені запропонували пройти стажування. Так я почав пов'язувати навчання з роботою. Пройшли студенське роки і випустилась зі званням молодший лейтенант. І продовжив працювати в НПУ м.Харків із задоволенням.
Наш час
Працюючи в НПУ м.Харків я був у патрулю, ловив злочинців проведив лекції та
навчання для молодшого складу. Так пройшло декілька років і я став майором.
Якось раз я пішов в патрулювати з напарником. І вже під вечір ми зупинили дуже круту машину, підійшовши до вікна водія, хлопці почули дуже гидкий запах алкоголю. Водій цього авто був дуже грубим та казав, що по одному дзвінку вас буде звільнено, але патруль був не зворушними, Данило спокійно попросив вийти водія з авто, а коли той відмовився то застосував всю силу, яка в нього була ще змалку і затримав його та відвіз в лікарню на обстеження на наявність алкоголю та наркотичних речовин, де виявилось 1.73 проміль алкоголю, наркотичних речовин не було . Коли потім колеги в нього спитали чому він так відреагував на це, здавалось би звичного порушника. Данило розповів, що коли виїжджаєш в патруль може трапитися така ситуація, ось такий дядько на джипі збиває дівчинку на пішохідному переходу та вона загинула. І з того часу патрульний ніколи не відпускав п’яного водія рухатись далі, бо сьогодні одна дівчина , а завтра може бути твоя сестра або дівчина тому таких людей потрібно саджати обов'язково. Також на службі мені запам'яталось, як викрали нашого Генерала - це було важке питання для нашого відділку НПУ. Ми почали зв'язуватися з СБУ. Через годину з нами зв'язались викрадачі. Вони вимагали гроші та алкоголь, за допомогою СБУ вони відстежили звідки був дзвінок і ми могли вже розробляти план дій. В нас було мало часу, викрадачі нам дали одну годину або вони вб'ють Генерала, наші переговорники прибули на місце і почали домовлятися, але щось пішло не по плану, почалась стрільба, але вдача була на нашій стороні тому деякі були ліквідовані, а деяких було затримано СБУ. Благо Т.Генерал залишився цілим, завдання пройшло успішно деякі були пораненні, але не смертельно тому ми їх доставили до лікарні, МОЗ відпрацював дуже добре і спасли їх життя. Так як я почав активну участь у спец. завданнях потім усіх було нагородженно , я став підполковником та став начальником АКПП. Після цього робота йшла добре. Прошло багато часу і мені запропонували переводом піти до СБУ за гарну службу. Я погодився з цією пропозицією і тепер моя служба йде в СБУ.
