Дитинство
Даниїл Матвіюк народився в місті Луцьк, в панельній багатоповерхівці з облущеними під’їздами й вічною сирістю в коридорах.
Його мама - звичайна вчителька,втомлена таким життям,але дуже любить дітей.А батько економіст-початківець який тільки починає свій шлях.
Також в Даниїла був брат Нікіта якого він дуже любив ,Він завжди приділяв йому немало уваги коли у нього був вибір піти гуляти чи погратися з молодшим братом він зазвичай вибирав другий варіант.
Для своїх синів батько був справжнім прикладом чесності, витримки та працьовитості.Мама була дуже турботливою і завжди намагалася оточити нас теплом та увагою.
Юність
У 13 років він вже мав успіхи в школі,він любив історію та фізкультуру.Особливу увагу він приділяв фізкультурі ,так як знав куди вже хоче йти вчитися.
З дитинства він мріяв про службу в СБУ.І знав що туди приймають лише достойних кандидатів тому і добре вчився в школі і підтягував фізкультуру.
Ближче до закінчення школи Даниїл підхопив артрит через нього, йому до кінця школи довелося забути про його мрію.
Служба в ЗСУ
Хвороба відступила, за два дні до випускного.Даниїл зрозумів що за стільки часу поки він лікувався він забувся про більшість своїх навичок якими він володів до цього.Тому він вирішив мобілізуватися.В перші дні служби він проходив випробування на міцність.До хвороби Даниїлу не створювало проблем пройти ту саму полосу перешкод так як в школі вони часто виїжали на полігони багато бігали та стріляли. За довгої хвороби Даниїл помічав за собою що він став гірше виконувати різні фізичні вправи.Найважче було не фізичні вправи а навантаження командирів оскільки потрібно було миттєво виконувати накази командирів.Чи день чи ніч вони завжди були неочікувані могли зайти полити солдат водою вночі коли всі спали підняти всіх по бойовій тривозі а потім відправити назад в казарму і так пару разів за ніч.Військова служба стала для нього найкращою школою життя яка загартувала та навчила дисципліні.
Згодом він перевівся до Служби безпеки України та розпочав активне просування кар'єрними сходами,
Весілля брата
Ще під час служби Даниїла в ЗСУ в родині відбулася важлива та радісна подія.Весілля його брата.Брат зустрів неймовірну дівчину, з якою вирішив провести своє життя. Попри військовий графік, виснажливі навчання , Даниїлу вдалося отримати коротку відпустку, щоб бути поруч із Нікітою в цей день.
Весілля пройшло в дуже теплій і затишній атмосфері. Бачити щасливі очі брата та його нареченої стало для Даниїла нагадуванням , заради чого варто жити та долати будь-які труднощі і захищати свій дім.
Ціна здійсненої мрії
Мрія збулася. Пройшовши крізь дитячі нестатки, важку хворобу, виснажливі тренування та службу в ЗСУ, Даниїл довів собі: немає нічого неможливого для людини, яка має чітку мету.Його батьки за час поки він служив в ЗСУ піднялися переїхали до приватного будинку тато започаткував бізнес та розвиває його а мама стала директором школи , брат знайшов ту саму з якою він хоче бути до кінця життя.Але не все так добре .Здавалося, життя нарешті увійшло в омріяне русло кар'єра в СБУ стрімко йшла вгору, дитяча мрія збулася, а здобутий досвід і авторитет давали відчуття повної впевненості . Проте життя підготувало новий, найважчий виклик, до якого не готують у жодній військовій академії.
Під час чергового планового обстеження у матері виявили важку, прогресуючу хворобу. Вона, як людина яка більшу частину життя присвятила навчаню та виховання інших, працюючи вчителькою й віддаючи останнє рідним.Не думаючи про себе, тепер сама потребувала складної та дороговартісної операції за кордоном.
Для Даниїла це стало нищівним ударом. Офіцер, який звик контролювати будь-яку ситуацію та приймати миттєві рішення на службі, раптом відчув свою безпорадність.І він не знав чи буде все добре з мамою.
Сьогодення
Даниїл сьогодні це приклад мужності,сили волі та загартованості . Після хвороби мами Даниїл вирішив покинути лави СБУ,та перевівся до ЗСУ там де він має друзі які завжди готові підставити своє плече в важку хвилину.
Даниїл Матвіюк народився в місті Луцьк, в панельній багатоповерхівці з облущеними під’їздами й вічною сирістю в коридорах.
Його мама - звичайна вчителька,втомлена таким життям,але дуже любить дітей.А батько економіст-початківець який тільки починає свій шлях.
Також в Даниїла був брат Нікіта якого він дуже любив ,Він завжди приділяв йому немало уваги коли у нього був вибір піти гуляти чи погратися з молодшим братом він зазвичай вибирав другий варіант.
Для своїх синів батько був справжнім прикладом чесності, витримки та працьовитості.Мама була дуже турботливою і завжди намагалася оточити нас теплом та увагою.
Юність
У 13 років він вже мав успіхи в школі,він любив історію та фізкультуру.Особливу увагу він приділяв фізкультурі ,так як знав куди вже хоче йти вчитися.
З дитинства він мріяв про службу в СБУ.І знав що туди приймають лише достойних кандидатів тому і добре вчився в школі і підтягував фізкультуру.
Ближче до закінчення школи Даниїл підхопив артрит через нього, йому до кінця школи довелося забути про його мрію.
Служба в ЗСУ
Хвороба відступила, за два дні до випускного.Даниїл зрозумів що за стільки часу поки він лікувався він забувся про більшість своїх навичок якими він володів до цього.Тому він вирішив мобілізуватися.В перші дні служби він проходив випробування на міцність.До хвороби Даниїлу не створювало проблем пройти ту саму полосу перешкод так як в школі вони часто виїжали на полігони багато бігали та стріляли. За довгої хвороби Даниїл помічав за собою що він став гірше виконувати різні фізичні вправи.Найважче було не фізичні вправи а навантаження командирів оскільки потрібно було миттєво виконувати накази командирів.Чи день чи ніч вони завжди були неочікувані могли зайти полити солдат водою вночі коли всі спали підняти всіх по бойовій тривозі а потім відправити назад в казарму і так пару разів за ніч.Військова служба стала для нього найкращою школою життя яка загартувала та навчила дисципліні.
Згодом він перевівся до Служби безпеки України та розпочав активне просування кар'єрними сходами,
Весілля брата
Ще під час служби Даниїла в ЗСУ в родині відбулася важлива та радісна подія.Весілля його брата.Брат зустрів неймовірну дівчину, з якою вирішив провести своє життя. Попри військовий графік, виснажливі навчання , Даниїлу вдалося отримати коротку відпустку, щоб бути поруч із Нікітою в цей день.
Весілля пройшло в дуже теплій і затишній атмосфері. Бачити щасливі очі брата та його нареченої стало для Даниїла нагадуванням , заради чого варто жити та долати будь-які труднощі і захищати свій дім.
Ціна здійсненої мрії
Мрія збулася. Пройшовши крізь дитячі нестатки, важку хворобу, виснажливі тренування та службу в ЗСУ, Даниїл довів собі: немає нічого неможливого для людини, яка має чітку мету.Його батьки за час поки він служив в ЗСУ піднялися переїхали до приватного будинку тато започаткував бізнес та розвиває його а мама стала директором школи , брат знайшов ту саму з якою він хоче бути до кінця життя.Але не все так добре .Здавалося, життя нарешті увійшло в омріяне русло кар'єра в СБУ стрімко йшла вгору, дитяча мрія збулася, а здобутий досвід і авторитет давали відчуття повної впевненості . Проте життя підготувало новий, найважчий виклик, до якого не готують у жодній військовій академії.
Під час чергового планового обстеження у матері виявили важку, прогресуючу хворобу. Вона, як людина яка більшу частину життя присвятила навчаню та виховання інших, працюючи вчителькою й віддаючи останнє рідним.Не думаючи про себе, тепер сама потребувала складної та дороговартісної операції за кордоном.
Для Даниїла це стало нищівним ударом. Офіцер, який звик контролювати будь-яку ситуацію та приймати миттєві рішення на службі, раптом відчув свою безпорадність.І він не знав чи буде все добре з мамою.
Сьогодення
Даниїл сьогодні це приклад мужності,сили волі та загартованості . Після хвороби мами Даниїл вирішив покинути лави СБУ,та перевівся до ЗСУ там де він має друзі які завжди готові підставити своє плече в важку хвилину.
Останнє редагування:
