Глава №1 - Дитинство:
Я Денисенко Іван Олеговичь народився в Кієвській області м.Бровари мої батькі попали в Авіа катастрофу до 3 років я жив у лікарні потім ,на дімною взяв опіку мій дідусь, я переїхав у Чернігівську область с.Гужівка тут я живу вже понад 18 років в дитинстві любив грати в машини було багато друзів з якіми я товаришував потім пішов у дитячий садок а потім уже в школу.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років я пішов у школу де я познайомився із своїми новими однокласниками там я побачив своє перше кохання я в неї влюбився ми з нею познайомилися оказалося ми з нею сусіди ми з нею гуляли, потім ми з однокласниками записалися на різблення де вирізали: досточкі,біти,чашкі,кехлі,і багато іншого. Після школи я ходив із своїм коханням до бібліотекі де ми з нею читали багато, ще я дуже захоплювався спортом я записався на Бокс де я займав місця перші,другі місця. Перші мої змагання були в м.Чернігів це були обласні змагання я заняв 1 місце я приїхав додому на наступний день прийшов у школу мене всі вітали казали молодець до мене підішла моя дівчина і ми з нею поццілувалися це був наш з нею перший плцілунок я зрадів дуже з тих пір я переключився на бокс виділяв час с порту і коханню.
Глава №3 Повноліття:
Коли Мені виповнилось 18 років. я підписав контракт зі Збройними Силами України щоб відбивати рашисткі напади, під час служби на передовій зоні! Я получив серйозне бойове ранення через яке його відправили в госпіталь, а після чого йому сказалипройти заново медичну комісію,яку він не зміг пройти через поранення яке він получив на фронті, після чого Мені прийшлось розірвати контракт із ЗСУ. Пройшовши реабілітаціїМені рішив якщо він не може захищати свою країну він буде захищати мешканців цієї країни. На наступний день Я пішов на співбесіду до лав ДСНС.
Глава №4 Доросле життя:
Розпочавши службу в ДСНС я в перший день не кого не знав я боявся з кімось говорити на наступний день я почав зусіма знайомится і під час знайомства надійшов виклик на диспечірську горів пологовий будинок я з колегами хто перший прибув на місце нам генерал дав завдання у мене було най небезпечніше завдання рятувати малюків я як щас повню такі маленькі я всіх їх врятував а сам чудом устиг вийти ми ліквідували пожежу нас пошикував Генерал сказа усі молодцці Мене приставив до нагороди на наступний день на майдані україни мене нагородили медаллю 3 ступення Богдана Хмельниццького потім я познайомився з своїми співробітниками після того случаю в пологовому будинку ми з ними спина до спини своє кохання я так і не нашов тому надіюся ще найду своє кохання.
Глава №5 Наші часи:
На сьогоднішній день я є Діючим Полковником ДСНС за свій час я врятував велику кількість людей, я отримав подяку за гарну службу і врятованні життя від Першого заступника Генерала ДСНС Макса Калини Наразі від нас пішов наш наставник, тому я хочу іти по його стопах продовжувати його улюблену справу тому і подав рапорт на присвоєння звання Генерал ДСНС, та очолити ГУ ДСНС м.Бориспіль і продовжити нести службу і рятувати життя людей і дітей.
Я Денисенко Іван Олеговичь народився в Кієвській області м.Бровари мої батькі попали в Авіа катастрофу до 3 років я жив у лікарні потім ,на дімною взяв опіку мій дідусь, я переїхав у Чернігівську область с.Гужівка тут я живу вже понад 18 років в дитинстві любив грати в машини було багато друзів з якіми я товаришував потім пішов у дитячий садок а потім уже в школу.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років я пішов у школу де я познайомився із своїми новими однокласниками там я побачив своє перше кохання я в неї влюбився ми з нею познайомилися оказалося ми з нею сусіди ми з нею гуляли, потім ми з однокласниками записалися на різблення де вирізали: досточкі,біти,чашкі,кехлі,і багато іншого. Після школи я ходив із своїм коханням до бібліотекі де ми з нею читали багато, ще я дуже захоплювався спортом я записався на Бокс де я займав місця перші,другі місця. Перші мої змагання були в м.Чернігів це були обласні змагання я заняв 1 місце я приїхав додому на наступний день прийшов у школу мене всі вітали казали молодець до мене підішла моя дівчина і ми з нею поццілувалися це був наш з нею перший плцілунок я зрадів дуже з тих пір я переключився на бокс виділяв час с порту і коханню.
Глава №3 Повноліття:
Коли Мені виповнилось 18 років. я підписав контракт зі Збройними Силами України щоб відбивати рашисткі напади, під час служби на передовій зоні! Я получив серйозне бойове ранення через яке його відправили в госпіталь, а після чого йому сказалипройти заново медичну комісію,яку він не зміг пройти через поранення яке він получив на фронті, після чого Мені прийшлось розірвати контракт із ЗСУ. Пройшовши реабілітаціїМені рішив якщо він не може захищати свою країну він буде захищати мешканців цієї країни. На наступний день Я пішов на співбесіду до лав ДСНС.
Глава №4 Доросле життя:
Розпочавши службу в ДСНС я в перший день не кого не знав я боявся з кімось говорити на наступний день я почав зусіма знайомится і під час знайомства надійшов виклик на диспечірську горів пологовий будинок я з колегами хто перший прибув на місце нам генерал дав завдання у мене було най небезпечніше завдання рятувати малюків я як щас повню такі маленькі я всіх їх врятував а сам чудом устиг вийти ми ліквідували пожежу нас пошикував Генерал сказа усі молодцці Мене приставив до нагороди на наступний день на майдані україни мене нагородили медаллю 3 ступення Богдана Хмельниццького потім я познайомився з своїми співробітниками після того случаю в пологовому будинку ми з ними спина до спини своє кохання я так і не нашов тому надіюся ще найду своє кохання.
Глава №5 Наші часи:
На сьогоднішній день я є Діючим Полковником ДСНС за свій час я врятував велику кількість людей, я отримав подяку за гарну службу і врятованні життя від Першого заступника Генерала ДСНС Макса Калини Наразі від нас пішов наш наставник, тому я хочу іти по його стопах продовжувати його улюблену справу тому і подав рапорт на присвоєння звання Генерал ДСНС, та очолити ГУ ДСНС м.Бориспіль і продовжити нести службу і рятувати життя людей і дітей.
Останнє редагування:
