Дитинство:
Денис Лебідь народився у місті Тернопіль у 2000 році. Був покинутою дитиною, після чого її відправили до дитячого будинку і надалі він потрапив до інтернату. В інтернаті старші постійно знущалися, били, змушували робити не гарні речі, ходити красти по ринках і жебракувати для цигарок та алкоголю. Одного разу він пішов на ринок щось вкрасти, але був будній день і народу було мало. Денис ходив ринком у пошуках чужої сумочки чи гаманця, але жертви так і не знайшов. Після закриття ринку, повернувся назад до притулку, там чекали його старшокласники зі хабарем. Але у Дениса нічого не було, і його сильно били, якимось дивом він втік. Упродовж деякого часу він приходив поїсти в притулок коли бачив що хтось із вихователів поряд був, і знову тікав. Денис з 5 класу записався у Військово-Патріотичний Клуб Торнадо. У цьому клубі займався спортом, вивчав прийоми рукопашного бою. Зміг досягти успіхів у спорті та після чого він міг за себе постояти. Як закінчив 11 класів, вступив до МДУ на Бюджет. Найбільше йому придивився Юридичний факультет, яким він і пішов. На 2 курсі Університету Денису дуже сподобалося вчитися і він вирішив піти на додаткове навчання. Він вступив до Навчально-Наукового Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету ім. Т.Шевченка. У 23 роки, всупереч за всі труднощі, Денис закінчив університети з червоними дипломами.
Повноліття:
Після університетів Дениса забирають на термінову службу. У приймальній комісії Денисові дуже пощастило - Його взяли в елітні війська. Служба йому давалася легко, оскільки він був підготовленим. Через рік служби він поїхав на Донбас у гарячі точки. Там він набрався великого досвіду у стрільбі. Брав участь у багатьох спецопераціях, за що був представлений до державних нагород. Коли закінчив термінову службу, повернувся на батьківщину до міста Тернопіль, намагався влаштуватися на роботу, але довго не міг сидіти на одному місці, дуже часто помічав беззаконня та свавілля на роботі, після чого звільнявся. Через рік він зустрів свого командира, який допоміг виїхати до Америки, Лос-Сантос. Близько пів року Денис працював у таксі, вивчав місто. Винаймав кімнату в небезпечному районі. Дивився як небезпечні вулиці Лос-Сантоса. Одного вечора, до нього в таксі сів пасажир, який вказав адреса на відшибі Лос-Сантоса. Після приїзду вийшов з автомобіля і почав загрожувати пістолетом та вимагати готівка, але у Дениса не було грошей, він запропонував йому взяти його гаманець. Незнайомцю це не сподобалося і він прострілив колесо автомобіля, потім прицілився на інше колесо, але вистрілити не він не зміг, Денис успішно продемонстрував йому кілька прийомів рукопашного бою. Після чого нахилився до бездиханного тіла і зрозумів, що він мертвий. Довго не думаючи запхнув тіло в багажник, потім замінив колесо і поїхав у ліс, щоб позбутися тіла. По приїзді в густий ліс Денис дістав тіло і закинув його на плече і пішов. через кущі, якомога далі від дороги. Дійшов до каламутної річки, скинув тіло й обшукав, там знайшов 500 доларів, кілька годин і трохи прикрас, після чого пішов назад до автомобіля. Дорогою додому заїхав до автомайстерні, щоб полагодити колесо. Майстри одразу зрозуміли, що бідолаха таксист потрапив у неприємну ситуацію. Почали розпитувати що та як, ну і Денис розповів… Коли майстри завершили роботу, покликали мене в підсобку, дали у руки косяк і сказали ''на кури, краще стане''. Так, із хлопцями з автомайстерні, завелася дружба. Денис щоразу після зміни заїжджав до хлопців поговорити та інколи покурити наркотиків. Якось ці хлопці попросили звозити їх в одне місце та постояти на шухері, за що обіцяли заплатити добрі гроші й він погодився. Здається Денис знайшов золоту жилу. Через пару таких поїздок Денис. зрозумів, що його друзі крадуть тачки та на цьому непогано заробляють і протягом пів року їздив з ними на діло. Але одного разу, коли вони розкрили гараж, на них чекали співробітники СБУ, пов'язали всіх. Денису дали 2 роки ув'язнення, у в'язниці суворого режиму. Він відсидів від дзвінка до дзвінка. Коли вийшов на волю, думав чим би зайнятися і куди влаштуватися на роботу. Після чого побачив оголошення про контрактну службу у Національній Гвардії та вирішив підписати контракт. Але перед цим звернувся до свого знайомого, щоб змінити паспорт і щоб його минуле ніде не фігурувало. Денисові поставили умову, або він дає хабар, або йому не допоможуть... Але все вдало! Денис дослужився до звання Майор і був старшим інструктором в академії. Після чого вирішив себе спробувати в уряді, так А досяг посади Заступника Директора Тюрми Суворого Режиму. Під час відпустки вирішив поїхати на батьківщину до України. Назад не зміг повернутися у зв'язку пандемією у світі, т.к. авіасполучення було припинено до Америки. Через пів року Денис все ж таки повернувся в Лос-Сантос і подав документи. в уряд на відновлення, йому було відмовлено у відновленні, т.к. Змінився Губернатор штату і змінилися закони, і довелося починати все з початку зі стажера. З часом
Денис почав службу у Головному Управлінні Національнлї Поліції України в м.Харків. Там він вирішив розвіятися та згадати стареньке минуле. Денис почав дуже швидко підвищуватись по званнях, так як цілком роботу таких органів як НПУ він розумів. Він знайшов в НПУ багато знайомств, друзів, прекрасних колег з якими хочеться працювати. Також всі Дениса поважають та обожнюють, він завжди може підняти всім настрій, та бути на позитиві навіть якщо щось в них не виходить, і це його головний плюс. Після того як він став підполковником НПУ, його забрав до себе у підрозділ Андрій Хансен, та призначив йго на заступника підрозділу ДВБ. Денис одразу вклався у цей підрозділ, та придбав два Елітних автомобіля для роботи свого підрозділу.
Наразі в нього немає ні квартири, ні будинку. Але є його вірна дружина Еріка, яка завжди підтримує його у всьому, та кохає свого чоловіка. Хоч вони и живуть бідно, але Денис пообіцяв їй що досягне вершин, та вони ще й як заживуть разом з нею.
Сьогодення:
Недавно Денис влаштувався до лав ГУСБУ. Там він посів звання Полковника СБУ. Працюється дуже складно йому, але він зі всім справляється.
