Дитинство
Денис був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Дніпрі 09.08.2000 у колі старшого братика . Мати на той час працювала прапорщиком в ДКВС , а батько – в національній поліції міста Дніпра. . Старший брат вже вчився в інституті . Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В третьому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Але вже за 2 роки знову приходячи додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з карате. Вага поступово починала спадати, Роман не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 8 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Денис серйозно почав займатись спотром а саме - футболом, вигравав перші місця в турнірах, отримував нагороди , та став капітаном команди. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов на поле. Денис забивав голи, але трапився момент який став для нього останнім в футбольній карьєрі, він – порвав 3 сухожилля, які поставили хрест на спорті. Денис сильно плакав та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Вероніка, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Денис сидів вдома І тут він вирішив піти в школу, прийшовши в школу він запропонував зустрічатись красивій дівчині з класу, вона зраділа та погодилась. та вже в 11 класі прийшов час покидати школу, Денис плакав, але він зрозумів що робить крок в доросле життя... В 2018 році Денис пішов служити в лави ЗСУ.
Доросле життя:
Відслуживши в лавах ЗСУ Дениса нагородили медалью за найкращу службу, і ось, Денис виходить по за межі військової частини в з військовим квитком в руках, Денис вирішив піти в лави СБУ міста Дніпра, де дійшов до вершин його поважав весь склад а все місто Дніпро його знав як найкращий працівник п'ятиріччя та його слава не згубила він і надалі був простим хлопцем який дойшов до цілі про яку мріяв з дитинства він став військовим і поборов 63% корупції у місті Дніпро.
Наші дні: Служба в СБУ Денису не набридла, він і далі продовжував свою карьєру, він продовжує розвиватися як професіонал, вносячи важливий вклад у сферу Служби безпеки своєї країни.
Денис був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Дніпрі 09.08.2000 у колі старшого братика . Мати на той час працювала прапорщиком в ДКВС , а батько – в національній поліції міста Дніпра. . Старший брат вже вчився в інституті . Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В третьому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Але вже за 2 роки знову приходячи додому зі сльозами він попросив маму відвести його на гурток з карате. Вага поступово починала спадати, Роман не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 8 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри. В старших класах Денис серйозно почав займатись спотром а саме - футболом, вигравав перші місця в турнірах, отримував нагороди , та став капітаном команди. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов на поле. Денис забивав голи, але трапився момент який став для нього останнім в футбольній карьєрі, він – порвав 3 сухожилля, які поставили хрест на спорті. Денис сильно плакав та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Вероніка, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Денис сидів вдома І тут він вирішив піти в школу, прийшовши в школу він запропонував зустрічатись красивій дівчині з класу, вона зраділа та погодилась. та вже в 11 класі прийшов час покидати школу, Денис плакав, але він зрозумів що робить крок в доросле життя... В 2018 році Денис пішов служити в лави ЗСУ.
Доросле життя:
Відслуживши в лавах ЗСУ Дениса нагородили медалью за найкращу службу, і ось, Денис виходить по за межі військової частини в з військовим квитком в руках, Денис вирішив піти в лави СБУ міста Дніпра, де дійшов до вершин його поважав весь склад а все місто Дніпро його знав як найкращий працівник п'ятиріччя та його слава не згубила він і надалі був простим хлопцем який дойшов до цілі про яку мріяв з дитинства він став військовим і поборов 63% корупції у місті Дніпро.
Наші дні: Служба в СБУ Денису не набридла, він і далі продовжував свою карьєру, він продовжує розвиватися як професіонал, вносячи важливий вклад у сферу Служби безпеки своєї країни.
Останнє редагування:
