Глава 1 - Передісторія
Пригоди нашого персонажа розпочинаються з народження 1985 році 25 січня в давньому старенькому містечку Кабукі. Це місто назване на честь давнього театру "Кабукі". Населення доволі не велике, всього 3 тисячі людей. Саме тут виростали справжні майстри. І одним із них став Джонні, він був дуже вродливим та веселим хлопчиком. Деякі люди можуть сказати, що його ім'я досить специфічне та не звичайне як для хлопця, але по легенді пророка Джошуа, Джонні це "Промінь світла" який дає надію кожному. Батько героя сенсей Катана, викладач бойовий техніки та майстерства Бадзюку. Такий псевдонім він отримав після перемоги над драконом Y A K U Z D A , вбивши дикого не приборканого звіря лише однією палкою, всадивши її прямо в серце. Мама Джонні є Кіра Кімова, яка проживала в селищі Міро. Після одруження молода пара переїхала в місто Кабукі, оскільки там знаходиться храм Додзьо - Кобра Кай.
Глава 2 - Дитинство Джонні
В той час ще з 7 років дитина повинна вибрати свій шлях в майбутнє, якщо вона проживає в Байському районі. Або ти стаєш воїном свого народу, або працюєш на адміністративний полк в державі. Саме цей вибір молодому героєві був дуже складним: -Дивлячись з однієї сторони, бути захисником це дуже корисно та поважно для всіх;-А якщо подивись з іншої точки зору, в державній країні Джоні є потрібність на посади в адміністративних сфер;
Батько Міягі (Катана) дуже сильно хотів, щоб його син успадкував всі його знання та храм. Натомість мама підтримувала повністю вибір тільки сина, казавши такі слова: "Твоє майбутнє залежить тільки від тебе, всі досягнення тільки у твоїх руках, отож і вибір за тобою!". Сам син дуже сильно хотів не йти по стопах батька, зі своїх малих літ поровся ньому. Характером Джонні був дуже добрим та щирим. Обожнював допомагати своїм батькам. Що день все більше розвивався, був досить комунікабельним. Жодного разу не відмовляв у проханні комусь щось допомогти. Його навколишнє самопочуття та ставлення до світу давало змогу кожному подумати про свої вчинки. Джонні ніколи не опускає руки, коли з'являються труднощі та проблеми. Такі люди цінують і люблять кожну хвилину свого життя, оскільки розуміють, що немає сенсу витрачати час даремно, і на непотрібні справи. А ще він досить уважний, веселий, хитрий, інколи прискіпливий. В жахливі дні герой моє бути трішки збентеженим та злісним, але це все як і в кожної людини проходить з часом. Джонні запросто звикає до нових речей та зміни середовища. По словам матері Джонні мав дуже блискавичний характер та його риси. Ось наприклад присутньою рисою було те, що син був екстравертом. Тобто був дуже емоційною та досить веселою дитиною. Ще вона розповідала про його якості емоційної нестійкості, був в норму тривожним, знаходяться в постійній напрузі, чутливий до будь-яких неприємностей, як в особистому плані, так і в світовому масштабі. Здебільшого Джонні страждає єдиним страхом монофобія, інша назва аутофобія. Аутофобія це страх поширений розладом психіки, нав’язливий страх самотності. Він чітко зустрічається в людей, які не просто важко переносять самотність, у них страх самотності гостро виражена і переросла у фобію. Простішими словами можна сказати, що герой боїться залишитись на самоті, без рідних, друзів чи сім'ї. Втрати все, що він отримав, як морально так і матеріально...
Глава 3 - Сім'я Кімова та дозвілля юності Джонні
З давно в Японії прийнято під час отримання документа про брак, чоловікові брати фамілію дружини, саме так вчинила наша сім'я.
**Розповідь від лиця Джонні**:
У мене є два двоюрідних брати, саме про них хочу вам розповісти.
- Одним із моїх братів є Шизуко, його родина проживає в Стародавньому Китаї, усіма силами я старюсь частіше приїхати до нього, адже в них безліч схожих традицій та звичаїв, які досить подібні на наші. Він часто відправляє мені воронні листівки, заради того, щоб дізнатися чи все добре у мене та моєї сім'ї.
-Інший брат проживає в Японії неподалік від мене, ми частенько бачимось з ним, його звати Міко. Він майстер в Бадзюку, ходить до навчальних курсів мого батька, на цей рік йому буде 22. Він дуже хоче, щоб я йшов також по стопах батька.
Моїм рішенням все-таки стало, йти на розвиток введень бою за допомогою дерев'яної палки. Моїм навчанням займався мій батько, навчав суто по легендах та своєму розсуду.
-Катана: Сину перед твоїм навчанням послухай мене: Мистецтво Бадзюку не зводиться до одного лише простому розмахуванню палицею. Тренуючись з палицею, приходить практика правильного використання стегон, живота і попереку, плечових і ліктьових суглобів, перенесення ваги тіла - тобто всього того, що є невіддільною частиною техніки використання тіла в бойових мистецтвах. Техніка роботи зі зброєю в Бадзюку слідкує філософії, згідно з якою, бо є всього лише «продовженням кінцівок».
Глава 4 - Кінцівка
Після смерті батька та матері Джонні залишився на самоті правити храмом. На цей час він мав вже весь досвід від батька та навіть більше. Він почав передавати свої знання дітям та учням. Але він дуже хотів залишити цю справу та зробити для всього людства щось ще більш корисніше та масштабніше, наприклад, зайнятись благодійністю. У планах Джонні було в майбутньому передати правління дітям, а самому працювати в користь людям.
Пригоди нашого персонажа розпочинаються з народження 1985 році 25 січня в давньому старенькому містечку Кабукі. Це місто назване на честь давнього театру "Кабукі". Населення доволі не велике, всього 3 тисячі людей. Саме тут виростали справжні майстри. І одним із них став Джонні, він був дуже вродливим та веселим хлопчиком. Деякі люди можуть сказати, що його ім'я досить специфічне та не звичайне як для хлопця, але по легенді пророка Джошуа, Джонні це "Промінь світла" який дає надію кожному. Батько героя сенсей Катана, викладач бойовий техніки та майстерства Бадзюку. Такий псевдонім він отримав після перемоги над драконом Y A K U Z D A , вбивши дикого не приборканого звіря лише однією палкою, всадивши її прямо в серце. Мама Джонні є Кіра Кімова, яка проживала в селищі Міро. Після одруження молода пара переїхала в місто Кабукі, оскільки там знаходиться храм Додзьо - Кобра Кай.
Глава 2 - Дитинство Джонні
В той час ще з 7 років дитина повинна вибрати свій шлях в майбутнє, якщо вона проживає в Байському районі. Або ти стаєш воїном свого народу, або працюєш на адміністративний полк в державі. Саме цей вибір молодому героєві був дуже складним: -Дивлячись з однієї сторони, бути захисником це дуже корисно та поважно для всіх;-А якщо подивись з іншої точки зору, в державній країні Джоні є потрібність на посади в адміністративних сфер;
Батько Міягі (Катана) дуже сильно хотів, щоб його син успадкував всі його знання та храм. Натомість мама підтримувала повністю вибір тільки сина, казавши такі слова: "Твоє майбутнє залежить тільки від тебе, всі досягнення тільки у твоїх руках, отож і вибір за тобою!". Сам син дуже сильно хотів не йти по стопах батька, зі своїх малих літ поровся ньому. Характером Джонні був дуже добрим та щирим. Обожнював допомагати своїм батькам. Що день все більше розвивався, був досить комунікабельним. Жодного разу не відмовляв у проханні комусь щось допомогти. Його навколишнє самопочуття та ставлення до світу давало змогу кожному подумати про свої вчинки. Джонні ніколи не опускає руки, коли з'являються труднощі та проблеми. Такі люди цінують і люблять кожну хвилину свого життя, оскільки розуміють, що немає сенсу витрачати час даремно, і на непотрібні справи. А ще він досить уважний, веселий, хитрий, інколи прискіпливий. В жахливі дні герой моє бути трішки збентеженим та злісним, але це все як і в кожної людини проходить з часом. Джонні запросто звикає до нових речей та зміни середовища. По словам матері Джонні мав дуже блискавичний характер та його риси. Ось наприклад присутньою рисою було те, що син був екстравертом. Тобто був дуже емоційною та досить веселою дитиною. Ще вона розповідала про його якості емоційної нестійкості, був в норму тривожним, знаходяться в постійній напрузі, чутливий до будь-яких неприємностей, як в особистому плані, так і в світовому масштабі. Здебільшого Джонні страждає єдиним страхом монофобія, інша назва аутофобія. Аутофобія це страх поширений розладом психіки, нав’язливий страх самотності. Він чітко зустрічається в людей, які не просто важко переносять самотність, у них страх самотності гостро виражена і переросла у фобію. Простішими словами можна сказати, що герой боїться залишитись на самоті, без рідних, друзів чи сім'ї. Втрати все, що він отримав, як морально так і матеріально...
Глава 3 - Сім'я Кімова та дозвілля юності Джонні
З давно в Японії прийнято під час отримання документа про брак, чоловікові брати фамілію дружини, саме так вчинила наша сім'я.
**Розповідь від лиця Джонні**:
У мене є два двоюрідних брати, саме про них хочу вам розповісти.
- Одним із моїх братів є Шизуко, його родина проживає в Стародавньому Китаї, усіма силами я старюсь частіше приїхати до нього, адже в них безліч схожих традицій та звичаїв, які досить подібні на наші. Він часто відправляє мені воронні листівки, заради того, щоб дізнатися чи все добре у мене та моєї сім'ї.
-Інший брат проживає в Японії неподалік від мене, ми частенько бачимось з ним, його звати Міко. Він майстер в Бадзюку, ходить до навчальних курсів мого батька, на цей рік йому буде 22. Він дуже хоче, щоб я йшов також по стопах батька.
Моїм рішенням все-таки стало, йти на розвиток введень бою за допомогою дерев'яної палки. Моїм навчанням займався мій батько, навчав суто по легендах та своєму розсуду.
-Катана: Сину перед твоїм навчанням послухай мене: Мистецтво Бадзюку не зводиться до одного лише простому розмахуванню палицею. Тренуючись з палицею, приходить практика правильного використання стегон, живота і попереку, плечових і ліктьових суглобів, перенесення ваги тіла - тобто всього того, що є невіддільною частиною техніки використання тіла в бойових мистецтвах. Техніка роботи зі зброєю в Бадзюку слідкує філософії, згідно з якою, бо є всього лише «продовженням кінцівок».
Глава 4 - Кінцівка
Після смерті батька та матері Джонні залишився на самоті правити храмом. На цей час він мав вже весь досвід від батька та навіть більше. Він почав передавати свої знання дітям та учням. Але він дуже хотів залишити цю справу та зробити для всього людства щось ще більш корисніше та масштабніше, наприклад, зайнятись благодійністю. У планах Джонні було в майбутньому передати правління дітям, а самому працювати в користь людям.
