Ім’я: Дима Тихтий
Вік: 28 років
Походження: місто Харків, колишній індустріальний центр, перетворений на хаб штучного інтелекту та технократії
Роль/Професія: Голова Служби інформаційної безпеки України (СІБУ), стратег, спецаналітик мережевого впливу
Зовнішність: Невисокий, але з неймовірно впевненим поглядом. Волосся постійно трохи скуйовджене, ніби щойно вийшов із віртуального простору. На правому оці — імплантований лінзовий інтерфейс, який дозволяє бачити між рядків — у прямому й переносному сенсі. Пальці рук покриті тонкою кібершкірою, здатною взаємодіяти з будь-яким цифровим носієм. Його голос глибокий, ніби озвучений самою системою.
Характер: Цинік з ідеалістичним ядром. Дима вірить у справедливість, але знає, що шлях до неї брудний. Його вчинки завжди точні, його рішення — прораховані. В особистому житті — замкнутий, практично відлюдник. У політиці — блискучий комунікатор, який говорить не для того, щоб переконати, а щоб змусити замислитися.
Цікаві факти: Знає на пам’ять 140 вразливостей державних систем. У його квартирі — штучний сад зі справжніми рослинами, який поливає ручний алгоритм. Має електронного кота на ім’я “Мілтон”, названого на честь автора Втрачений рай.
Передісторія:
Дима народився в Харкові в родині науковців. Його мати, Олена Тихтий, була дослідницею в галузі нейромережевої етики, батько, Артем Тихтий, — архітектор державних кіберструктур ще за часів перших електронних реєстрів. Дімине дитинство пройшло серед серверів, архівів та напіврозібраних машин, які оживали під руками батьків.
Він рано виявив здатність до системного мислення. У 5 років самостійно розшифрував зашифровану казку, яку залишив для нього батько. У 8 — створив перший вірус, що "перепрошивав" освітні платформи, змушуючи їх показувати лише об’єктивну інформацію, без спонсорського підтексту. У школі його боялися вчителі — не тому, що він порушував правила, а тому, що знав, як змінити їхнє значення.
Хронологія:
1997 — Народження у Харкові
Сім’я науковців, глибоке занурення в технократичну культуру з дитинства. Схильність до аналізу, комп’ютерних наук, мов.
2005–2008 (8–11 років)
Дима стає учасником експериментальної освітньої програми “Діти майбутнього”. Вперше стикається з обмеженнями системи, що вчить підкорятись, а не мислити. Створює шкільний підпільний форум, де діти обговорюють заборонені теми — про приватність, маніпуляцію, етику ШІ.
2013–2014 (16–17 років)
Майдан. Не на передовій, але в тилу. Розробляє мобільну платформу для координації волонтерських дій у Харкові. Втрачає близького друга — Гліба, активіста, який зникає після викриття провокацій серед мітингувальників.
2015–2018 (18–21 років)
Навчається в КНУ, потім проходить хакерське стажування у Варшаві. Створює концепцію “анонімного уряду” — модель, де рішення приймаються на основі чистої аналітики, без людських упереджень. Проєкт визнано утопічним, але він приніс Димі славу. Пізніше працює з командою цифрової трансформації, пише аналітичні модулі для парламенту.
2019–2021 (22–24 роки)
У глибокій тіні влади. Дима бере участь у нейронному проєкті з аналізу дезінформації. Стає головним аналітиком при Службі інформаційного фронту. Саме тоді він отримує шрами від підключення до експериментальної нейромережі “ДРУГ-01”. Пройшов через операцію, яка змінила не лише його нервову систему, а й сприйняття часу, реальності, пам’яті.
2022 — Велика війна
Керує “тіньовою картою” — системою прогнозування ударів і інформаційних хвиль. Його ім’я не згадується, але саме він координує перехоплення найнебезпечніших атак на цифрову інфраструктуру країни. Після провалу операції “Брама” бере на себе провину — добровільно йде в інформаційне заслання. Живе в лісі під Івано-Франківськом, відключений від мережі.
2023 — Повернення
Зустріч із Янгом Касселом, який знаходить його через кодовий фрагмент у старому фільмі “Людина, яка бігла”. Янг переконує його повернутись. Дима знову входить у гру — тепер як Голова СІБУ. Його аналітична стратегія допомагає розблокувати критичну інфраструктуру на півдні країни.
2024 — Протистояння
Дима викриває внутрішній злив даних у парламенті. Неофіційно — рятує державу від технократичного перевороту. Офіційно — отримує догану за “перевищення повноважень”. Але його бояться. І поважають.
2025 — Архітектор мовчання
Його називають "тінню прем’єра", бо він рідко з’являється на публіці, але саме його доповіді стають основою політики. Разом із Янгом Касселом створює "Проєкт 0.1" — гіперпрозору модель державного управління, яка, однак, так і не запускається… бо світ до неї не готовий.
Особиста боротьба:
Дима завжди жив у тіні — спочатку батьків, потім друзів, тепер — ідеї. Його мета — не перемога, а рівновага. Його страх — не смерть, а забуття. В його квартирі немає дзеркал. Він не хоче бачити того, ким довелось стати. Але щоночі, перш ніж вимкнути світло, він каже своєму коту:
"Нас не мають пам’ятати. Нас мають чути."
Вік: 28 років
Походження: місто Харків, колишній індустріальний центр, перетворений на хаб штучного інтелекту та технократії
Роль/Професія: Голова Служби інформаційної безпеки України (СІБУ), стратег, спецаналітик мережевого впливу
Зовнішність: Невисокий, але з неймовірно впевненим поглядом. Волосся постійно трохи скуйовджене, ніби щойно вийшов із віртуального простору. На правому оці — імплантований лінзовий інтерфейс, який дозволяє бачити між рядків — у прямому й переносному сенсі. Пальці рук покриті тонкою кібершкірою, здатною взаємодіяти з будь-яким цифровим носієм. Його голос глибокий, ніби озвучений самою системою.
Характер: Цинік з ідеалістичним ядром. Дима вірить у справедливість, але знає, що шлях до неї брудний. Його вчинки завжди точні, його рішення — прораховані. В особистому житті — замкнутий, практично відлюдник. У політиці — блискучий комунікатор, який говорить не для того, щоб переконати, а щоб змусити замислитися.
Цікаві факти: Знає на пам’ять 140 вразливостей державних систем. У його квартирі — штучний сад зі справжніми рослинами, який поливає ручний алгоритм. Має електронного кота на ім’я “Мілтон”, названого на честь автора Втрачений рай.
Передісторія:
Дима народився в Харкові в родині науковців. Його мати, Олена Тихтий, була дослідницею в галузі нейромережевої етики, батько, Артем Тихтий, — архітектор державних кіберструктур ще за часів перших електронних реєстрів. Дімине дитинство пройшло серед серверів, архівів та напіврозібраних машин, які оживали під руками батьків.
Він рано виявив здатність до системного мислення. У 5 років самостійно розшифрував зашифровану казку, яку залишив для нього батько. У 8 — створив перший вірус, що "перепрошивав" освітні платформи, змушуючи їх показувати лише об’єктивну інформацію, без спонсорського підтексту. У школі його боялися вчителі — не тому, що він порушував правила, а тому, що знав, як змінити їхнє значення.
Хронологія:
1997 — Народження у Харкові
Сім’я науковців, глибоке занурення в технократичну культуру з дитинства. Схильність до аналізу, комп’ютерних наук, мов.
2005–2008 (8–11 років)
Дима стає учасником експериментальної освітньої програми “Діти майбутнього”. Вперше стикається з обмеженнями системи, що вчить підкорятись, а не мислити. Створює шкільний підпільний форум, де діти обговорюють заборонені теми — про приватність, маніпуляцію, етику ШІ.
2013–2014 (16–17 років)
Майдан. Не на передовій, але в тилу. Розробляє мобільну платформу для координації волонтерських дій у Харкові. Втрачає близького друга — Гліба, активіста, який зникає після викриття провокацій серед мітингувальників.
2015–2018 (18–21 років)
Навчається в КНУ, потім проходить хакерське стажування у Варшаві. Створює концепцію “анонімного уряду” — модель, де рішення приймаються на основі чистої аналітики, без людських упереджень. Проєкт визнано утопічним, але він приніс Димі славу. Пізніше працює з командою цифрової трансформації, пише аналітичні модулі для парламенту.
2019–2021 (22–24 роки)
У глибокій тіні влади. Дима бере участь у нейронному проєкті з аналізу дезінформації. Стає головним аналітиком при Службі інформаційного фронту. Саме тоді він отримує шрами від підключення до експериментальної нейромережі “ДРУГ-01”. Пройшов через операцію, яка змінила не лише його нервову систему, а й сприйняття часу, реальності, пам’яті.
2022 — Велика війна
Керує “тіньовою картою” — системою прогнозування ударів і інформаційних хвиль. Його ім’я не згадується, але саме він координує перехоплення найнебезпечніших атак на цифрову інфраструктуру країни. Після провалу операції “Брама” бере на себе провину — добровільно йде в інформаційне заслання. Живе в лісі під Івано-Франківськом, відключений від мережі.
2023 — Повернення
Зустріч із Янгом Касселом, який знаходить його через кодовий фрагмент у старому фільмі “Людина, яка бігла”. Янг переконує його повернутись. Дима знову входить у гру — тепер як Голова СІБУ. Його аналітична стратегія допомагає розблокувати критичну інфраструктуру на півдні країни.
2024 — Протистояння
Дима викриває внутрішній злив даних у парламенті. Неофіційно — рятує державу від технократичного перевороту. Офіційно — отримує догану за “перевищення повноважень”. Але його бояться. І поважають.
2025 — Архітектор мовчання
Його називають "тінню прем’єра", бо він рідко з’являється на публіці, але саме його доповіді стають основою політики. Разом із Янгом Касселом створює "Проєкт 0.1" — гіперпрозору модель державного управління, яка, однак, так і не запускається… бо світ до неї не готовий.
Особиста боротьба:
Дима завжди жив у тіні — спочатку батьків, потім друзів, тепер — ідеї. Його мета — не перемога, а рівновага. Його страх — не смерть, а забуття. В його квартирі немає дзеркал. Він не хоче бачити того, ким довелось стати. Але щоночі, перш ніж вимкнути світло, він каже своєму коту:
"Нас не мають пам’ятати. Нас мають чути."
