Мене звати Алі Галандаров Муратханович. Я народився у невеликому селі Крапивне, Чернігівської області. Моє дитинство проходило серед природи, простого життя та щоденної праці. З ранніх років я звик до дисципліни та відповідальності, адже у селі кожен має свою роль. Мій батько — азербайджанець, суворий, але справедливий чоловік. Він завжди казав: «Слово чоловіка — його честь», і я змалку це запам’ятав. Він навчив мене бути сильним, не боятись труднощів і завжди стояти за себе. Моя мама — українка, добра та турботлива жінка, яка прищепила мені людяність, доброту та повагу до людей. Ми жили в середньому достатку — не розкішно, але стабільно. Я з дитинства розумів, що нічого просто так не дається, тому часто допомагав батькам по господарству. Дитинство не обійшлося без труднощів. Одного разу, граючись з друзями, я невдало впав і зламав руку. Це був мій перший серйозний життєвий урок — я зрозумів, що навіть звичайні речі можуть мати наслідки. Пізніше стався ще один випадок — мене вкусила собака. Після цього я став більш обережним і навчився контролювати страх, не піддаватися паніці у складних ситуаціях. З роками я ставав більш самостійним і впертим у досягненні своїх цілей. Я завжди хотів більшого, ніж могло дати село. З часом я прийняв рішення змінити своє життя і переїхав до міста Ніжин. Велике місто зустріло мене не так тепло, як я очікував — тут кожен сам за себе. Але саме це загартувало мій характер. Я почав з нуля: шукав роботу, знайомства, можливості. Були як успіхи, так і невдачі, але кожен крок робив мене сильнішим. Я навчився швидко приймати рішення, оцінювати людей і не довіряти всім підряд. Зараз я будую своє життя у місті, намагаюсь досягти стабільності та поваги. Я розумію, що в цьому світі виживають найсильніші, тому не збираюсь зупинятися. Моя мета — піднятись з нуля, стати впливовою людиною, забезпечити свою сім’ю і довести, що я можу більше.
