Глава №1 - Дитинство
Дмитро народився у місті Київ, що знаходиться в мальовничій столиці, в західній частині України. Змалку, Дмитро відрізнявся дуже чуйним серцем до оточуючих людей, тварин та до Матінки-Природи. Будучи, ще маленьким, він приніс додому поранене кошеня, яке було ледве живим від голоду та холоду, звісно кошеня завдяки йому було врятоване, і він відчув, як це чудово робити добро. Він був не з тих дітей, котрі могли б просто так образити якусь тваринку, чи зламати молоде деревце. Проходячи повз кинутих тварин, в нього завжди стискалося серце від жалю, але він нічого не міг вдіяти, через свій вік. В 5 років його сім'я переїхала до села, де він отримав щасливе дитинство. Одного разу в селі загорівся будинок, і хлопчик спостерігав за роботою рятувальників, від побаченого, в його серці закралася невеличка мрія - стати рятувальником. Дитинство Дмитрика пролітало дуже швидко. Звісно, як і усі люди, він мав свої страхи. Боявся хлопчик вовків, лісові болота, а також найбільше це втратити близьких йому людей, а саме батьків.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років він вже пішов в перший клас. Навчання йому давалося дуже легко, навіть більше, на перервах допомагав старшому класу, звісно це не завди вдавалося. В четвертому класі він поїхав на обласні змагання аж з 3 предметів, через, що йому дуже сильно заздрили однокласники та морально принижували, звісно, це й дало поштовх до замкненості та розуміння безпорадності. Йшли роки. Одного разу під час лісової пожежі, до приїзду рятувальників, хлопчик намагався разом із іншими людьми потушити пожежу, за що й отримав подяку від ДСНС. Його емоції тоді були на висоті, та швидше не від нагороди, а від розуміння, що саме в його силах врятувати та допомогти. Через дуже спокійний характер, він ніколи не ліз у сварки. Однак одного разу, він побачив, як знущаються над слабшим, в його очах він побачив себе в дитинстві, на що не витримав і втрутився у ситуацію. Після цієї сутички усіх причетих було поставлено на облік дитячої поліції, однак це не дуже хвилювало та його не покидало відчуття того, що він правильно вчинив. Саме цей момент, дав поштовх до появи рис характеру, а саме мужності та надання допомоги, тим хто це потребує.
Глава №3 Повноліття:
Коли Дмитру виповнилося 18 років, він вже остаточно знав, що він хоче та куди піде для подальшого життя. В тому ж віці він вступив до лав ЗСУ, як мобілізований, щоби відслужити півтора роки. В Армії, Дмитро не сильно виділявся, але дуже легко навчався військовій справі. Коли він відслужив необхідний термін, то повернувся до рідної домівки. Отримав водійське посвідчення на різні категорії, почав готувати документи на вступ до Академії Служби Цивільного Захисту.
Глава №4 Доросле життя:
''Запобігти. Врятувати. Допомогти'' - ці слова Дмитро дуже міцно сховав у своєму серці. У віці 20 років Дмитро переїжає до м.Полтава, де починає навчання курсанта ДСНС. І от, через декілька років, Дмитро нарешті втілює в життя свою мрію, а саме служба в ДСНС. Проживаючи день за днем, він не разу, навіть, в думках не пошкодував, про свій вибір. Рік за роком, звання за званням, і Максим вже підвищений до полковника ДСНС. За весь час роботи рятувальником, Калина вже міг віртуозно надавати першу допомогу потерпілим. Війна застала його на службі цивільного захисту. У перші дні війни, рятувальникі працювали до виснаження, щоби врятувати інших людей, в тому числі був і Дмитро. За роки в службі цивільного Захисту відбувалося різні ситуації і, навіть, такі, що через них, він міг назавжди перекрити свою мрію. Будучи черговим на нічному чергуванні в ДСНС, по рації він почув заклик про допомогу через напад на місцеву військову частину. Рація НПУ, СБУ не відповідала... Дійшовши до висновку, що НПУ та СБУ зайняті, а чергові екіпажі на викликах, Полковник Нікон приймає рішення допомогти своїм друзям, які були на військовій частині. Він взяв запит на посадку на території ВЧ по рації, так як він мав достатній досвід у сфері військової підготовки, то вирішив допомогти військовим, які на той час потребували допомоги, після чого зустрівшись із військовими разом із ними розпочав захист ВЧ від нападників. Саме тоді, йому згадалося дитинство, коли він не задумуючись про наслідки, захистив слабшого. І знову, як тоді, він отримав покарання, на час слідства був відсторонений від роботи та міг бути позбавлений звання полковника та посаджений до в'язниці, однак слідство зробило висновок, що його дії, були зроблені задля того, щоби захистити. Полковник Нікон залишився при званні. За час в службі цивільного захисту, Нікон завів багато друзів, зокрема Сергій Ворон, був його наставником та ліпшим другом.
Глава №5 Наші часи:
Наразі, вже пройшло не мало часу від переїзду з м.Полтава до м.Дніпро. Де Дмитро спробував себе на посаді Заступника Директора ЗМІ, було проведено багато інтерв'ю, було зроблено багато газет.
Дмитро народився у місті Київ, що знаходиться в мальовничій столиці, в західній частині України. Змалку, Дмитро відрізнявся дуже чуйним серцем до оточуючих людей, тварин та до Матінки-Природи. Будучи, ще маленьким, він приніс додому поранене кошеня, яке було ледве живим від голоду та холоду, звісно кошеня завдяки йому було врятоване, і він відчув, як це чудово робити добро. Він був не з тих дітей, котрі могли б просто так образити якусь тваринку, чи зламати молоде деревце. Проходячи повз кинутих тварин, в нього завжди стискалося серце від жалю, але він нічого не міг вдіяти, через свій вік. В 5 років його сім'я переїхала до села, де він отримав щасливе дитинство. Одного разу в селі загорівся будинок, і хлопчик спостерігав за роботою рятувальників, від побаченого, в його серці закралася невеличка мрія - стати рятувальником. Дитинство Дмитрика пролітало дуже швидко. Звісно, як і усі люди, він мав свої страхи. Боявся хлопчик вовків, лісові болота, а також найбільше це втратити близьких йому людей, а саме батьків.
Глава №2 - Шкільні роки:
В 6 років він вже пішов в перший клас. Навчання йому давалося дуже легко, навіть більше, на перервах допомагав старшому класу, звісно це не завди вдавалося. В четвертому класі він поїхав на обласні змагання аж з 3 предметів, через, що йому дуже сильно заздрили однокласники та морально принижували, звісно, це й дало поштовх до замкненості та розуміння безпорадності. Йшли роки. Одного разу під час лісової пожежі, до приїзду рятувальників, хлопчик намагався разом із іншими людьми потушити пожежу, за що й отримав подяку від ДСНС. Його емоції тоді були на висоті, та швидше не від нагороди, а від розуміння, що саме в його силах врятувати та допомогти. Через дуже спокійний характер, він ніколи не ліз у сварки. Однак одного разу, він побачив, як знущаються над слабшим, в його очах він побачив себе в дитинстві, на що не витримав і втрутився у ситуацію. Після цієї сутички усіх причетих було поставлено на облік дитячої поліції, однак це не дуже хвилювало та його не покидало відчуття того, що він правильно вчинив. Саме цей момент, дав поштовх до появи рис характеру, а саме мужності та надання допомоги, тим хто це потребує.
Глава №3 Повноліття:
Коли Дмитру виповнилося 18 років, він вже остаточно знав, що він хоче та куди піде для подальшого життя. В тому ж віці він вступив до лав ЗСУ, як мобілізований, щоби відслужити півтора роки. В Армії, Дмитро не сильно виділявся, але дуже легко навчався військовій справі. Коли він відслужив необхідний термін, то повернувся до рідної домівки. Отримав водійське посвідчення на різні категорії, почав готувати документи на вступ до Академії Служби Цивільного Захисту.
Глава №4 Доросле життя:
''Запобігти. Врятувати. Допомогти'' - ці слова Дмитро дуже міцно сховав у своєму серці. У віці 20 років Дмитро переїжає до м.Полтава, де починає навчання курсанта ДСНС. І от, через декілька років, Дмитро нарешті втілює в життя свою мрію, а саме служба в ДСНС. Проживаючи день за днем, він не разу, навіть, в думках не пошкодував, про свій вибір. Рік за роком, звання за званням, і Максим вже підвищений до полковника ДСНС. За весь час роботи рятувальником, Калина вже міг віртуозно надавати першу допомогу потерпілим. Війна застала його на службі цивільного захисту. У перші дні війни, рятувальникі працювали до виснаження, щоби врятувати інших людей, в тому числі був і Дмитро. За роки в службі цивільного Захисту відбувалося різні ситуації і, навіть, такі, що через них, він міг назавжди перекрити свою мрію. Будучи черговим на нічному чергуванні в ДСНС, по рації він почув заклик про допомогу через напад на місцеву військову частину. Рація НПУ, СБУ не відповідала... Дійшовши до висновку, що НПУ та СБУ зайняті, а чергові екіпажі на викликах, Полковник Нікон приймає рішення допомогти своїм друзям, які були на військовій частині. Він взяв запит на посадку на території ВЧ по рації, так як він мав достатній досвід у сфері військової підготовки, то вирішив допомогти військовим, які на той час потребували допомоги, після чого зустрівшись із військовими разом із ними розпочав захист ВЧ від нападників. Саме тоді, йому згадалося дитинство, коли він не задумуючись про наслідки, захистив слабшого. І знову, як тоді, він отримав покарання, на час слідства був відсторонений від роботи та міг бути позбавлений звання полковника та посаджений до в'язниці, однак слідство зробило висновок, що його дії, були зроблені задля того, щоби захистити. Полковник Нікон залишився при званні. За час в службі цивільного захисту, Нікон завів багато друзів, зокрема Сергій Ворон, був його наставником та ліпшим другом.
Глава №5 Наші часи:
Наразі, вже пройшло не мало часу від переїзду з м.Полтава до м.Дніпро. Де Дмитро спробував себе на посаді Заступника Директора ЗМІ, було проведено багато інтерв'ю, було зроблено багато газет.
