Дитинство Діма Волошин народився 25 грудня 2008 року в місті Біла Церква, Київська область. Він виріс у звичайній родині: батько працював на шинному заводі, мати викладала швейну справу в місцевому училищі. Життя було скромне, але стабільне. Дитинство проходило у дворі старої багатоповерхівки, серед дворових футболів, "контрстрайку" в комп’ютерному клубі і перших уроків вуличної мудрості.
Він був дуже уважний до всіх моментів та той хто міг протягти руку допомоги в любий момент!Андрій ніколи не був балакуном. Його тиха манера поведінки іноді сприймалась за байдужість, але ті, хто знав його ближче, добре розуміли — він просто завжди спостерігає, думає, аналізує. З юних років тягнувся до техніки — разом із дідом копався в старих "Жигулях", міг годинами ремонтувати велосипед або магнітофон.
Підліткові роки:
Після 9 класу Дімк вступив до місцевого технікуму на автомеханіка. Вчився добре, без надмірного ентузіазму, але й без проблем. У цей період почав підробляти — спершу на СТО, потім кур’єром. Зрозумів цінність грошей і те, що чекати від когось не варто — усе треба робити самому.
Він ніколи не просив допомоги у інших бо завжди надіявся на себе, він почав розуміти як важко заробляти гроші та почав економити на всьому навіть на собі, але коли комусь потрібна була допомога він завжди з радістю міг допомогти навіть відати все заради того щоб іншій людині було краще!
Мати почала ним пишатись ад же це та дитина яка не боялась іти вперед батько помер, що стало дуже переломним моментом в житті Андрія.
Але він не склав руки і почав іти тільки в перед!
Доросле життя:
У 2020-му, коли країну накрили пандемія та економічна криза, він був змушений кинути навчання і шукати серйознішу роботу. Пішов у службу доставки, потім охоронцем у торговий центр, трохи пізніше сів за кермо вантажівки — відкрив категорії, став працювати на логістичну фірму.
Та водійські будні швидко набридли. Андрію завжди хотілося чогось більшого. Його тягнуло до ризику, до роботи, яка вимагає швидких рішень, чіткої дії і холодної голови. І така можливість з’явилася — через знайомого отримав "нестандартне" завдання: перевезення цінного вантажу без зайвих питань. З того моменту він опинився по інший бік сірої зони.
Андрій не був кримінальником, але ідеалістом — теж. Він не ліз у бруд, але розумів, як працює світ. А головне — вмів не задавати дурних питань. Такі люди потрібні. Особливо в світі, де закон — це часто те, що зручно сильним.
Завдяки цьому репутація Андрія стрімко піднялась, тому він став потрібною людиною у світі та намагався допомогати мамі з усим він був хитрий,
але хитрячий дякуючи допомозі мами зміг досягти багато чого адже вона його навчала іти вперед та не дивитись назад!
Наш Час:
На цей момент Андрій — досвідчений, але молодий чоловік, який багато чого бачив і добре знає, що в житті все має свою ціну. Він не шукає конфлікту, але завжди готовий діяти, якщо буде потрібно.
У новому місті він хоче почати все спочатку — знайти справу, де його поважатимуть, і людей, яким зможе довіряти. Але минуле завжди десь поруч. І питання не в тому, чи воно наздожене його, а в тому — як він зустріне його, коли це станеться.
Дякую зв увагу!
Він був дуже уважний до всіх моментів та той хто міг протягти руку допомоги в любий момент!Андрій ніколи не був балакуном. Його тиха манера поведінки іноді сприймалась за байдужість, але ті, хто знав його ближче, добре розуміли — він просто завжди спостерігає, думає, аналізує. З юних років тягнувся до техніки — разом із дідом копався в старих "Жигулях", міг годинами ремонтувати велосипед або магнітофон.
Підліткові роки:
Після 9 класу Дімк вступив до місцевого технікуму на автомеханіка. Вчився добре, без надмірного ентузіазму, але й без проблем. У цей період почав підробляти — спершу на СТО, потім кур’єром. Зрозумів цінність грошей і те, що чекати від когось не варто — усе треба робити самому.
Він ніколи не просив допомоги у інших бо завжди надіявся на себе, він почав розуміти як важко заробляти гроші та почав економити на всьому навіть на собі, але коли комусь потрібна була допомога він завжди з радістю міг допомогти навіть відати все заради того щоб іншій людині було краще!
Мати почала ним пишатись ад же це та дитина яка не боялась іти вперед батько помер, що стало дуже переломним моментом в житті Андрія.
Але він не склав руки і почав іти тільки в перед!
Доросле життя:
У 2020-му, коли країну накрили пандемія та економічна криза, він був змушений кинути навчання і шукати серйознішу роботу. Пішов у службу доставки, потім охоронцем у торговий центр, трохи пізніше сів за кермо вантажівки — відкрив категорії, став працювати на логістичну фірму.
Та водійські будні швидко набридли. Андрію завжди хотілося чогось більшого. Його тягнуло до ризику, до роботи, яка вимагає швидких рішень, чіткої дії і холодної голови. І така можливість з’явилася — через знайомого отримав "нестандартне" завдання: перевезення цінного вантажу без зайвих питань. З того моменту він опинився по інший бік сірої зони.
Андрій не був кримінальником, але ідеалістом — теж. Він не ліз у бруд, але розумів, як працює світ. А головне — вмів не задавати дурних питань. Такі люди потрібні. Особливо в світі, де закон — це часто те, що зручно сильним.
Завдяки цьому репутація Андрія стрімко піднялась, тому він став потрібною людиною у світі та намагався допомогати мамі з усим він був хитрий,
але хитрячий дякуючи допомозі мами зміг досягти багато чого адже вона його навчала іти вперед та не дивитись назад!
Наш Час:
На цей момент Андрій — досвідчений, але молодий чоловік, який багато чого бачив і добре знає, що в житті все має свою ціну. Він не шукає конфлікту, але завжди готовий діяти, якщо буде потрібно.
У новому місті він хоче почати все спочатку — знайти справу, де його поважатимуть, і людей, яким зможе довіряти. Але минуле завжди десь поруч. І питання не в тому, чи воно наздожене його, а в тому — як він зустріне його, коли це станеться.
Дякую зв увагу!
