Дитинство та підліткове
Едуар народився у досить забезпеченій та дружній родині. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Батьки пов'язали життя із військовою справою. Все дитинство прожив у Дніпрі, він мав багато приятелів у школі й навчався на відмінно. Едуард був слухняним сином, робив домашні завдання та дотримувався субординації.
ᅠОдного разу, коли Едуард повертався зі школи додому, його оглушили важким предметом по голові та викрали невідомі люди. Як виявилось, це були звичайні бандити. І викрали вони дитину з метою викупу у багатих батьків. Батьки Влада кинули всі сили на порятунок свого сина.
ᅠУ полоні Едуард пізнав голод та побої. Мати звернулась до поліції, які створили план для арешту злодіїв. Залучивши силовиків, вони оточили місцевість, де сім'я принесла гроші за викуп дитини. В момент передачі коштів, силовиками було нейтралізовано бандитів. У результаті обійшлося все благополучно. Батько Едуард та мати Галина за допомогою доблесної поліції врятували свого коханого малюка. Але в пам'яті Теодора цей інцидент залишив свій відбиток на все життя. Саме тоді, сидячи в темному, брудному підвалі, голодний і холодний малюк вирішив для себе, що більше нікому і ніколи він не дасть себе образити.
ᅠВсе йшло добре, займався у місцевому спортивному залі боксом. Вечорами з батьком тренувався у домашньому тренажерному залі, який розташовувався у гаражі батька.
ᅠЗ дитинства мріяв потрапити на службу до лав Збройних Сил України, а потім продовжити службу в поліцейському управлінні чи Службі Безпеки. Нещодавно закінчив середню школу, потім вступив до військової академії, де закінчив навчання з дипломом за відзнаку.
Спортивне життя:
ᅠВлад з дитинства займався боксом, пізніше почав захоплюватися атлетикою, де в нього почали з'являтися успіхи, де він навчився захищати себе. У віці 14 років почав додавати у масі та рости, оскільки у перехідному віці вже почали розвиватися м'язи.
ᅠЕдуард був фанатом спортивного життя, і ніколи не вживав алкоголь, у тому числі не курив цигарки. У спорті був цілеспрямованим, кожне тренування було до останнього видиху. Через кілька років, батько подарував новий інтерес у житті, і Едуард захопився спортивною стрільбою, а також полюванням, на яке їздили разом із батьком. Надихнувшись цим, почав вивчати закони України та індивідуально навчатись у офіцерів Збройних Сил України.
Доросле життя - теперішній час:
ᅠУ віці 18 років, батька перевели на службу в військову частину у м. Харків. Державний уряд подарував гарний та затишний будинок у місті Харків, де сім'я оселилася. Теодор вперше підписав контракт із Збройними Силами, і пішов служити до своїх батьків, на той час вони були старшими офіцерами.
ᅠЕдуард швидко пройшов підготовку завдяки раніше отриманим знанням і за три місяці служби став сержантом. Потім потрапив до військових сил ССО, де показав себе з хорошого боку. Рівень фізичної підготовки, знань, а також бажання стати найкращим – змусило вчити все досконало. Це зауважив командир підрозділу, який передав багаж знань за десятки років служби. Влад навчився розмінувати вибухові пристрої, отримав нову навичку - кінолог.
ᅠНезабаром ця навичка знадобилася Едуарда. На службі в Збройних Силах, у звичайнісінький робочий день надійшов виклик по спец-каналу, що губернатор м. Харкова замінований в обласній раді. Відреагували всі співробітники держструктур: Поліція, Служба Безпеки України, співробітники МОЗ і звичайно ж Збройні Сили України.
ᅠЕдуард разом зі своїми військовими-колегами під'їхали до Обласної Ради, на поготові: у спеціальному саперському обмундируванні та з навченим собакою Рексом. Того дня Едуард героїчно врятував не лише працівників Обласної Ради м. Харкова, цивільних від вибуху, а й губернатора, знайшовши та знешкодивши бомбу з годинниковим механізмом. Через рік став офіцером і очолив свій підрозділ.
ᅠУ 22 роки помінявся Генерал військової частини, який призначив Едуард - заступником сил ССО, де командиром був його батько. Служба була досить швидкою, враховуючи роки Едуард. До 23 років отримав орден "За заслуги".
ᅠНезабаром батько подарував будинок та першу машину. За час служби в армії, Теодор зустрів багато друзів, із якими вирішив продовжити життя. Один із них, став голова Служби Безпеки, який запропонував продовжити свою кар’єру в СБУ*. Теодор обіймав посаду заступника у відділі контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки.
Боротьба з тероризмом, оборотом забороненої зброї та наркотиків у державі, а також затримання особливо небезпечних злочинців надихнула його.
ᅠЗ часом повернувся до лав Збройних Сил України назад. Едуард вирішив стати повністю самостійним, і почав вигадувати, як створити нові джерела доходів.Потім Едуарда звільнили та він пішов в СБУ . Київа. і він почав нове життя.
Я почав підвищуватися спочатку сержанта, старшого сержанта і так далі.
І та я підвищився до Капітана тоді я , перевівся в НПУ Д мене одразу підвищили на Капітана і зараз і я ,капітан НПУ Д.
Дякую за увагу це КІНЕЦЬ !!!!!
Едуар народився у досить забезпеченій та дружній родині. Він був єдиною дитиною у сім'ї. Батьки пов'язали життя із військовою справою. Все дитинство прожив у Дніпрі, він мав багато приятелів у школі й навчався на відмінно. Едуард був слухняним сином, робив домашні завдання та дотримувався субординації.
ᅠОдного разу, коли Едуард повертався зі школи додому, його оглушили важким предметом по голові та викрали невідомі люди. Як виявилось, це були звичайні бандити. І викрали вони дитину з метою викупу у багатих батьків. Батьки Влада кинули всі сили на порятунок свого сина.
ᅠУ полоні Едуард пізнав голод та побої. Мати звернулась до поліції, які створили план для арешту злодіїв. Залучивши силовиків, вони оточили місцевість, де сім'я принесла гроші за викуп дитини. В момент передачі коштів, силовиками було нейтралізовано бандитів. У результаті обійшлося все благополучно. Батько Едуард та мати Галина за допомогою доблесної поліції врятували свого коханого малюка. Але в пам'яті Теодора цей інцидент залишив свій відбиток на все життя. Саме тоді, сидячи в темному, брудному підвалі, голодний і холодний малюк вирішив для себе, що більше нікому і ніколи він не дасть себе образити.
ᅠВсе йшло добре, займався у місцевому спортивному залі боксом. Вечорами з батьком тренувався у домашньому тренажерному залі, який розташовувався у гаражі батька.
ᅠЗ дитинства мріяв потрапити на службу до лав Збройних Сил України, а потім продовжити службу в поліцейському управлінні чи Службі Безпеки. Нещодавно закінчив середню школу, потім вступив до військової академії, де закінчив навчання з дипломом за відзнаку.
Спортивне життя:
ᅠВлад з дитинства займався боксом, пізніше почав захоплюватися атлетикою, де в нього почали з'являтися успіхи, де він навчився захищати себе. У віці 14 років почав додавати у масі та рости, оскільки у перехідному віці вже почали розвиватися м'язи.
ᅠЕдуард був фанатом спортивного життя, і ніколи не вживав алкоголь, у тому числі не курив цигарки. У спорті був цілеспрямованим, кожне тренування було до останнього видиху. Через кілька років, батько подарував новий інтерес у житті, і Едуард захопився спортивною стрільбою, а також полюванням, на яке їздили разом із батьком. Надихнувшись цим, почав вивчати закони України та індивідуально навчатись у офіцерів Збройних Сил України.
Доросле життя - теперішній час:
ᅠУ віці 18 років, батька перевели на службу в військову частину у м. Харків. Державний уряд подарував гарний та затишний будинок у місті Харків, де сім'я оселилася. Теодор вперше підписав контракт із Збройними Силами, і пішов служити до своїх батьків, на той час вони були старшими офіцерами.
ᅠЕдуард швидко пройшов підготовку завдяки раніше отриманим знанням і за три місяці служби став сержантом. Потім потрапив до військових сил ССО, де показав себе з хорошого боку. Рівень фізичної підготовки, знань, а також бажання стати найкращим – змусило вчити все досконало. Це зауважив командир підрозділу, який передав багаж знань за десятки років служби. Влад навчився розмінувати вибухові пристрої, отримав нову навичку - кінолог.
ᅠНезабаром ця навичка знадобилася Едуарда. На службі в Збройних Силах, у звичайнісінький робочий день надійшов виклик по спец-каналу, що губернатор м. Харкова замінований в обласній раді. Відреагували всі співробітники держструктур: Поліція, Служба Безпеки України, співробітники МОЗ і звичайно ж Збройні Сили України.
ᅠЕдуард разом зі своїми військовими-колегами під'їхали до Обласної Ради, на поготові: у спеціальному саперському обмундируванні та з навченим собакою Рексом. Того дня Едуард героїчно врятував не лише працівників Обласної Ради м. Харкова, цивільних від вибуху, а й губернатора, знайшовши та знешкодивши бомбу з годинниковим механізмом. Через рік став офіцером і очолив свій підрозділ.
ᅠУ 22 роки помінявся Генерал військової частини, який призначив Едуард - заступником сил ССО, де командиром був його батько. Служба була досить швидкою, враховуючи роки Едуард. До 23 років отримав орден "За заслуги".
ᅠНезабаром батько подарував будинок та першу машину. За час служби в армії, Теодор зустрів багато друзів, із якими вирішив продовжити життя. Один із них, став голова Служби Безпеки, який запропонував продовжити свою кар’єру в СБУ*. Теодор обіймав посаду заступника у відділі контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки.
Боротьба з тероризмом, оборотом забороненої зброї та наркотиків у державі, а також затримання особливо небезпечних злочинців надихнула його.
ᅠЗ часом повернувся до лав Збройних Сил України назад. Едуард вирішив стати повністю самостійним, і почав вигадувати, як створити нові джерела доходів.Потім Едуарда звільнили та він пішов в СБУ . Київа. і він почав нове життя.
Я почав підвищуватися спочатку сержанта, старшого сержанта і так далі.
І та я підвищився до Капітана тоді я , перевівся в НПУ Д мене одразу підвищили на Капітана і зараз і я ,капітан НПУ Д.
Дякую за увагу це КІНЕЦЬ !!!!!
