- Життя зека.
Глава 1 – Становлення Олексія.
Народившись у Естонській родині на околиці міста Сілламяе, ріс у середних умовах, охоплених великою кількістю турботи та кохання. Олексію постійно дозволяли все, купляли йому іграшки, одяг та першу приставку – Playstation 2. Коли йому виповнилось 5 років, у сім’ї сталось поповнення, народився маленький Грімусик. Тому з дитинства Олексій став відповідальним, сидівши зі своїм братом. Вступивши в звичайнісіньку школу, яка була через квартал Олексій думав про те, як він знайде собі друзів, буде весело проводити з ними час. Але як би не так. Олексій був дуже низького зросту, через це його постіно ображали у школі. Через це він пішов на тайський бокс щоб він мав змогу захищати себе.
Глава 2 – Як застрибнути в прірву.
Олексій зростав і продовжував ходити на бокс, він знайшов там собі нових друзів та навчився стояти за себе. Його там навчили, як себе поводити у конфліктних сітуаціях, що не треба одразу лізти з кулаками, спочатку треба спробувати домовитись. Але сталось неочікуване. Його батьки вирішили переїхати в Україну, тому що його батько знайшов там собі роботу, з дуже гарними умовами. На Олексія це вплинуло дуже важко, у нього з’явились перші сімптоми шизофренії. Все тільки стало налагоджуватися в його житті. Після переїзду він був дуже злий на усіх оточуючих, в новій школі він попав в не дуже гарну компанію. Нові друзі жили у неблагополучних сім’ях. Через них він сперше почав курити та випивати, і незабаром вже дійшло до крадіжок. Брат Грімо також тусувався з Олексієм та його друзями. Він дуже боявся красти будь що з магазинів з друзями, але вони намагались придати Олексію впевненості. Це ім вдавалось до того моменту, коли Олексія спіймали, а друзі його просто кинули. Ця сітуація показала йому, що не можна довіряти людям, навідь якщо ти вважаєш їх близкими друзямі. Після того як батьки дуже серйозно з ним поговорили, він більше не спілкувався з тими «Друзями». Але через тиждень він зрозумів, що йому дуже подобався процесс вкрадання будь чого, він почав цим займатись в одиночку, навіть незважаючи на свій страх. Під час цього процессу він бачів різні 2 дня після свого чотирнадцятиріччя його знову спіймали копи, на цей раз йому вже не стали робити нияких попереджень, та відправили у виховну колонію, після чого батьки від нього відмовились. Грімо постійно ходив до Олексія, що дуже йому допомогало з моральної точки зору. Йому повернулось відчуття, що все таки є люди, яким можна довіряти, На зоні Олексій став великим авторітетом, він створив свій колектив постачальників контрабанди на зону. Навіть голова тюрми знав про його діяльність, але підтримував тільки через непогані відкати від Олексія. Так він навчився домовлятись з людми та керувати персоналом.
Глава 3 – Наші дні.
Після відчалювання з зони йому вже було 20 років, у нього були гарні контакти та репутація, він одразу змінив свої документи через знайомих у керівництві тюрми, так би мовити з чистого листа. З допомогою своїх зв’язків він одразу отримав посаду у керівництві ЗСУ по м. Харків. По наші дні він знаходится у керівництві армії, та ніхто не знає про його минуле.
Глава 1 – Становлення Олексія.
Народившись у Естонській родині на околиці міста Сілламяе, ріс у середних умовах, охоплених великою кількістю турботи та кохання. Олексію постійно дозволяли все, купляли йому іграшки, одяг та першу приставку – Playstation 2. Коли йому виповнилось 5 років, у сім’ї сталось поповнення, народився маленький Грімусик. Тому з дитинства Олексій став відповідальним, сидівши зі своїм братом. Вступивши в звичайнісіньку школу, яка була через квартал Олексій думав про те, як він знайде собі друзів, буде весело проводити з ними час. Але як би не так. Олексій був дуже низького зросту, через це його постіно ображали у школі. Через це він пішов на тайський бокс щоб він мав змогу захищати себе.
Глава 2 – Як застрибнути в прірву.
Олексій зростав і продовжував ходити на бокс, він знайшов там собі нових друзів та навчився стояти за себе. Його там навчили, як себе поводити у конфліктних сітуаціях, що не треба одразу лізти з кулаками, спочатку треба спробувати домовитись. Але сталось неочікуване. Його батьки вирішили переїхати в Україну, тому що його батько знайшов там собі роботу, з дуже гарними умовами. На Олексія це вплинуло дуже важко, у нього з’явились перші сімптоми шизофренії. Все тільки стало налагоджуватися в його житті. Після переїзду він був дуже злий на усіх оточуючих, в новій школі він попав в не дуже гарну компанію. Нові друзі жили у неблагополучних сім’ях. Через них він сперше почав курити та випивати, і незабаром вже дійшло до крадіжок. Брат Грімо також тусувався з Олексієм та його друзями. Він дуже боявся красти будь що з магазинів з друзями, але вони намагались придати Олексію впевненості. Це ім вдавалось до того моменту, коли Олексія спіймали, а друзі його просто кинули. Ця сітуація показала йому, що не можна довіряти людям, навідь якщо ти вважаєш їх близкими друзямі. Після того як батьки дуже серйозно з ним поговорили, він більше не спілкувався з тими «Друзями». Але через тиждень він зрозумів, що йому дуже подобався процесс вкрадання будь чого, він почав цим займатись в одиночку, навіть незважаючи на свій страх. Під час цього процессу він бачів різні 2 дня після свого чотирнадцятиріччя його знову спіймали копи, на цей раз йому вже не стали робити нияких попереджень, та відправили у виховну колонію, після чого батьки від нього відмовились. Грімо постійно ходив до Олексія, що дуже йому допомогало з моральної точки зору. Йому повернулось відчуття, що все таки є люди, яким можна довіряти, На зоні Олексій став великим авторітетом, він створив свій колектив постачальників контрабанди на зону. Навіть голова тюрми знав про його діяльність, але підтримував тільки через непогані відкати від Олексія. Так він навчився домовлятись з людми та керувати персоналом.
Глава 3 – Наші дні.
Після відчалювання з зони йому вже було 20 років, у нього були гарні контакти та репутація, він одразу змінив свої документи через знайомих у керівництві тюрми, так би мовити з чистого листа. З допомогою своїх зв’язків він одразу отримав посаду у керівництві ЗСУ по м. Харків. По наші дні він знаходится у керівництві армії, та ніхто не знає про його минуле.
