Вступ
З метою запобігання корупції, підвищення прозорості державного управління та стимулювання громадян до повідомлення про правопорушення, цей Закон визначає правовий статус викривачів та гарантії їх захисту.
Стаття 1. Визначення термінів
1.Викривач — фізична особа, яка добровільно повідомляє про факти корупції або інших правопорушень, що завдають шкоди державі чи суспільству.
Стаття 2. Право на повідомлення
1. Кожна особа має право повідомити про правопорушення:
до правоохоронних органів;
через спеціальні електронні платформи;
анонімно.
2. Повідомлення підлягає обов’язковому розгляду.
Стаття 3. Органи, що забезпечують розгляд
1. Розгляд повідомлень здійснюється:
Національне антикорупційне бюро України
Служба безпеки України
Офіс Генерального прокурора
Стаття 4. Захист викривачів
1. Викривачам гарантується:
повна конфіденційність;
захист персональних даних;
заборона звільнення або переслідування;
державна охорона (у разі загрози).
2. У разі порушення прав викривача винні особи несуть кримінальну відповідальність.
Стаття 5. Фінансова винагорода
1. Викривач має право на грошову винагороду у разі підтвердження правопорушення.
2. Розмір винагороди становить:
від 5% до 15% від суми коштів, повернутих державі;
але не більше 10 000 000 гривень.
3. Винагорода виплачується після рішення суду, що набрало законної сили.
Стаття 6. Анонімність та цифрові платформи
1. Держава створює спеціальну захищену онлайн-систему для подачі повідомлень.
2. Використання сучасних технологій кіберзахисту є обов’язковим.
Стаття 7. Відповідальність за неправдиві повідомлення
1. У разі свідомо неправдивого повідомлення особа несе відповідальність згідно із законом.
Стаття 8. Джерела фінансування
1. Виплати здійснюються за рахунок:
конфіскованих коштів;
повернених активів;
державного бюджету.
Стаття 9. Прикінцеві положення
1. Закон набирає чинності через 30 днів з дня опублікування.
2. Кабінет Міністрів України зобов’язаний у двомісячний строк розробити механізм реалізації цього Закону.
З метою запобігання корупції, підвищення прозорості державного управління та стимулювання громадян до повідомлення про правопорушення, цей Закон визначає правовий статус викривачів та гарантії їх захисту.
Стаття 1. Визначення термінів
1.Викривач — фізична особа, яка добровільно повідомляє про факти корупції або інших правопорушень, що завдають шкоди державі чи суспільству.
Стаття 2. Право на повідомлення
1. Кожна особа має право повідомити про правопорушення:
до правоохоронних органів;
через спеціальні електронні платформи;
анонімно.
2. Повідомлення підлягає обов’язковому розгляду.
Стаття 3. Органи, що забезпечують розгляд
1. Розгляд повідомлень здійснюється:
Національне антикорупційне бюро України
Служба безпеки України
Офіс Генерального прокурора
Стаття 4. Захист викривачів
1. Викривачам гарантується:
повна конфіденційність;
захист персональних даних;
заборона звільнення або переслідування;
державна охорона (у разі загрози).
2. У разі порушення прав викривача винні особи несуть кримінальну відповідальність.
Стаття 5. Фінансова винагорода
1. Викривач має право на грошову винагороду у разі підтвердження правопорушення.
2. Розмір винагороди становить:
від 5% до 15% від суми коштів, повернутих державі;
але не більше 10 000 000 гривень.
3. Винагорода виплачується після рішення суду, що набрало законної сили.
Стаття 6. Анонімність та цифрові платформи
1. Держава створює спеціальну захищену онлайн-систему для подачі повідомлень.
2. Використання сучасних технологій кіберзахисту є обов’язковим.
Стаття 7. Відповідальність за неправдиві повідомлення
1. У разі свідомо неправдивого повідомлення особа несе відповідальність згідно із законом.
Стаття 8. Джерела фінансування
1. Виплати здійснюються за рахунок:
конфіскованих коштів;
повернених активів;
державного бюджету.
Стаття 9. Прикінцеві положення
1. Закон набирає чинності через 30 днів з дня опублікування.
2. Кабінет Міністрів України зобов’язаний у двомісячний строк розробити механізм реалізації цього Закону.
