Дата реєстрації законопроєкту: 26.11.2025
Рубрика законопроєкту: Прокуратура
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Президент
Ініціатор законодавчої ініціативи: Андре Колісник
Суть законопроєкту: Законопроєкт "Про прокуратуру"
Розділ I. ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 1. Прокуратура
Стаття 1.1 Прокуратура – орган виконавчої влади, який здійснює вищий нагляд за дотриманням законодавства, прав, свобод людини та громадянина.
Стаття 1.2. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією Східної України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Стаття 1.3. Будь-які зміни в діяльності прокуратури неможливі без схвалення чинного Генерального прокурора.
Стаття 2. Функції прокуратури
1. На прокуратуру покладаються такі функції:
- Представлення сторони обвинувачення в суді;
- Організація прокурорських перевірок, як запланованих так і засекречених;
- Здійснення наглядових заходів за органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- Здійснення наглядових заходів за військовими формуваннями у складі Збройних сил України.
- Представництво інтересів держави у суді;
- Ініціювання прокурорських розслідувань;
- Контроль за виконанням ухвал суду.
Стаття 3. Засади діяльності прокуратури
1. Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:
1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;
2) законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;
3) презумпції невинуватості;
4) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;
5) політичної нейтральності прокуратури;
6) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;
7) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;
8) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;
9) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Стаття 4. Інформування про діяльність прокуратури
1. Генеральний прокурор щотижня подає до Верховної Ради України звіт про діяльність прокуратури, який повинен містити інформацію про:
1) статистичні та аналітичні дані щодо виконання функцій, покладених на прокуратуру;
2) фактичну чисельність органів прокуратури у розрізі чисельності прокурорів, державних службовців, інших працівників, підвищення їхньої кваліфікації, проходження спеціальної підготовки;
3) кількість проведених службових розслідувань, інформацію щодо приводів і підстав для їх призначення та проведення і щодо прийнятих рішень за результатами проведення таких службових розслідувань;
4) кількість дисциплінарних скарг щодо прокурорів, інформацію щодо прийнятих рішень за результатами розгляду таких скарг, зокрема кількість рішень про наявність дисциплінарних проступків прокурорів та про накладені (застосовані) дисциплінарні стягнення;
5) інші відомості, що стосуються результатів діяльності прокуратури.
Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 5. Система прокуратури України
1. Систему прокуратури України становлять:
1) Офіс Генерального прокурора;
2) Прокуратура;
Стаття 6. Офіс Генерального прокурора
1. Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, Розшукових обліків МВС та їх ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
2. Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та не більше п'яти заступників.
Стаття 7. Повноваження Генерального прокурора
1. Генеральний прокурор:
1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора у частині виконання конституційних функцій;
3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
4) у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора;
5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
6) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;
7) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Офісу Генерального прокурора;
8) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
9) видає ордери на: рейд, затримання, оточення, обшук, зняття недоторканності;
Види ордерів:
ОО-XXXX - Обшук конкретної приватної власності, у тому числі транспорту, житла та інше;
ОЗ-XXXX - Обшук і затримання;
ОР-XXXX - Ордер на проведення рейду;
ОТ-XXXX - Оточення території.
2. У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора.
3. У випадку відсутності складу прокуратури:
1) Призначати та звільняти з посад прокурора,заступників прокурорів та першого заступника прокурора може Президент та Офіс Президента;
2) Основні функції виконує Президент та Офіс Генерального прокурора.
Розділ III. СТАТУС ПРОКУРОРА
Стаття 8. Статус прокурора
1. Прокурором органу прокуратури є:
1) Генеральний прокурор;
2) перший заступник Генерального прокурора;
3) заступник Генерального прокурора;
4) Прокурор.
Стаття 9. Гарантії незалежності прокурора
1. Незалежність прокурора забезпечується:
1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;
3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;
4) встановленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;
5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;
Стаття 10. Загальні права та обов’язки прокурора
Прокурор зобов’язаний:
1) вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
2) неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.
3) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
5) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
6) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Стаття 11. Відповідальність прокурора
1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.
2. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.
Стаття 12. Взаємодія прокуратури з іншими органами.
Органи державної влади зобов’язані відповідати на письмові запити прокуратури протягом 72 годин, якщо інший термін не визначено законом.
У разі відмови прокурор може звернутися до суду для примусового витребування інформації.
Стаття 13. Забезпечення прав адвоката під час взаємодії з прокуратурою.
Прокуратура зобов’язана забезпечувати право на захист усіх осіб, щодо яких проводяться процесуальні дії.
Адвокат має право бути присутнім на будь-якій слідчій дії за участю його клієнта.
Розділ IV. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА З ВИКОНАННЯ ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ФУНКЦІЙ
Стаття 14. Підтримання державного обвинувачення в суді
1. Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Стаття 15. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство
1. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.
Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
2. Генеральний прокурор, керівники відповідних прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Основною формою координації є проведення координаційних нарад з керівниками правоохоронних органів, на яких заслуховується інформація щодо їхньої діяльності у сфері протидії злочинності. Рішення координаційної наради є обов’язковим до виконання всіма зазначеними в ньому правоохоронними органами. Порядок та інші форми координації затверджуються наказом Генерального прокурора.
Стаття 16. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:
1) у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;
2) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайомлюватися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
3) знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;
4) вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності;
5) знайомитися з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установленому законом порядку оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;
6) звертатися до суду з позовом (заявою) у визначених законом випадках.
2. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.
Стаття 17. Обставини, що перешкоджають вирішенню скарги, заяви чи звернення до прокуратури
1. Прокуратура має право відмовити у прийнятті скарги, заяви або звернення до прокуратури у таких випадках:
1) Відсутність відомостей, достатніх для прийняття скарги, заяви чи звернення до прокуратури;
Примітка: Відсутність будь-яких особистих даних особи, на яку було подано скаргу, відсутність доказової бази. Таке звернення повертається заявнику на внесення правок та додавання додаткової інформації, необхідної прокуратурі. На внесення правок відводиться 12 годин із моменту відповіді Прокуратури на звернення, заяву чи скаргу громадянина.
2) Направлення звернення, що містить аудіозаписи та (або) відеозаписи, посилання (гіперпосилання) на контент інтернет-сайтів, які є сховищем файлів аудіозаписів та відеозаписів, інших інформаційних файлів, без викладу суті заяви, скарги. Таке звернення, заява чи скарга до прокуратури може бути відхилено.
3) Випадки, коли текст письмового звернення не піддається прочитанню, про це протягом 12 годин з моменту відповіді прокуратури, повідомляється автору звернення, якщо його прізвище та адреса піддаються прочитанню, з одночасним відхиленням заяви та роз'ясненням права повторного звернення з цього питання.
3) Зміст у зверненні нецензурних чи образливих виразів, загроз життю, здоров'ю, майну посадової особи чи членів її сім'ї.
4) Відсутність у зверненні відомостей про особу, яка направила скаргу, звернення чи заяву до прокуратури (прізвища або поштової адреси).
5) Якщо скарга подана після 48-ї години з моменту скоєння правопорушення або злочину.
6) Якщо будь-які матеріали доказової бази належать не заявнику, а іншій особі, яка не причетна до подання звернення.
7) Якщо було порушено форму/шаблон подання скарги, заяви або звернення до прокуратури.
Стаття 18. Порядок доступу прокурора та прокуратури до закритих та режимних територій.
Доступ прокурора та прокуратури до військових частин, спеціальних об’єктів СБУ, НПУ, МОЗ та інших закритих територій здійснюється виключно:
за наявності службової необхідності, підтвердженої письмовим запитом;
або на підставі ухвали слідчого судді.
Без попередження проникнення на закриті території заборонено, крім випадків невідкладної загрози життю чи національній безпеці.
Командування об’єкта має право відмовити у доступі прокурору та прокуратури, якщо запит не містить правової підстави.
Стаття 16. Заборона втручання у внутрішню дисципліну військових та правоохоронних органів.
Прокурору та прокуратурі забороняється втручатися у систему внутрішнього управління ЗСУ, НПУ, СБУ, МОЗ та інших органів, якщо це не стосується конкретного кримінального провадження.
Розділ V. ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ ПРОКУРОРА
Стаття 19. Вимоги до кандидатів на посаду прокурора
1. Прокурором Офісу Генерального прокурора за результатами добору може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, має схвалення від Президента України та володіє державною мовою.
Стаття 20. Кваліфікаційний іспит
1. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні рівня теоретичних знань у галузі права, стандартів у галузі захисту прав людини, загальних здібностей кандидатів та наявних практичних навичок, необхідних для роботи на посаді прокурора.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом проходження кандидатом на посаду прокурора тестування.
2. Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, після отримання результатів кваліфікаційних іспитів визначає прохідний бал, який не може бути нижчим 60 відсотків максимально можливого балу.
3. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту, мінімальний прохідний бал для допущення до наступного етапу кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання затверджуються відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
4. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складання такого іспиту повторно не раніше ніж через тиждень.
Стаття 21. Спеціальна перевірка кандидата на посаду прокурора
1. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження, організовує проведення спеціальної перевірки кандидатів на посаду прокурора, які успішно склали кваліфікаційний іспит, у порядку, визначеному органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
2. Для проведення спеціальної перевірки орган, що здійснює дисциплінарне провадження, після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей стосовно зазначених осіб.
Стаття 22. Присяга прокурора
1. Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту:
"Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:
неухильно додержуватися Конституції та законів України;
сумлінним виконанням своїх службових обов’язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;
постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов’язки, з гідністю нести високе звання прокурора".
Стаття 23. Призначення Генерального прокурора
1. Генеральний прокурор призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України.
2. Строк повноважень Генерального прокурора становить 3 місяці. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора більше ніж три місяці.
3. На посаду Генерального прокурора може бути призначений громадянин України, який:
1) має вищу юридичну освіту;
2) володіє державною мовою;
3) має високі морально-ділові, професійні якості та організаторські здібності;
4) вдало пройшов співбесіду з Президентом та Офісом Президента.
4. Президент України надсилає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення кандидата на посаду Генерального прокурора.
5. Рішення Верховної Ради України про відмову у наданні згоди на призначення на посаду Генерального прокурора є підставою для письмового подання Президента України про надання згоди на призначення іншого кандидата.
Розділ VI. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА
Стаття 24. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності
1. Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного тижня) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
2. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
3. Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.
Стаття 25. Відповідальність прокурора та інших працівників прокуратури за розголошення службової інформації.
Забороняється розголошення матеріалів досудового розслідування без дозволу слідчого або суду.
У разі порушення прокурор несе дисциплінарну або кримінальну відповідальність.
Стаття 26. Контроль за діяльністю прокуратури.
Контроль за законністю дій прокурорів здійснюється Президентом, Офісом Президента та Генеральним прокурором.
Будь-яка посадова особа або громадянин має право подати скаргу на прокурора у випадку неправомірних дій.
За порушення Президент, Офісом Президента та Генеральний прокурор можуть застосовувати:
дисциплінарне стягнення;
тимчасове відсторонення;
передання справи до суду.
Стаття 27. Дисциплінарне провадження щодо прокурора
1. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарне провадження щодо прокурора здійснюється Генеральним прокурором або Президентом України.
3. Дисциплінарне провадження щодо Генерального прокурора здійснюється Президентом України та Офісом Президента.