Ви використовуєте застарілий веб-переглядач. Цей і інші сайти можуть показуватися в ньому некоректно. Вам потрібно оновити веб-переглядач або спробувати використати інший.
База знаньЗакон України "Про Верховну Раду України"
Стаття 1. Верховна Рада України – це сукупність органів державної влади, які виконують різні функції своєї діяльності. Стаття 1.1. Завдання кожної сфери діяльності Верховної Ради України. Стаття 1.1.1. Основним завданням Офісу Президента України є забезпечення здійснення конституційних повноважень Глави держави, підготовка та реалізація рішень Президента, координація взаємодії Президента з органами державної влади, громадськістю та міжнародними партнерами. Стаття 1.1.2. Кабінет Міністрів України орган виконавчої влади забезпечує розроблення та реалізацію державної політики, організацію виконання законів та актів Президента України, здійснення економічного, соціального, культурного та адміністративного розвитку держави. Стаття 1.1.3. Судова влада України здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, а також організацій, гарантує справедливий, неупереджений та незалежний розгляд справ. Стаття 1.1.4. Парламент є єдиним органом законодавчої влади, основним завданням якого є прийняття законів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України та контроль за його виконанням. Стаття 1.1.5. Генеральна прокуратура України здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, нагляд за дотриманням законів органами досудового розслідування, захист прав і свобод людини, а також представництво інтересів держави у визначених законом випадках. Стаття 1.1.6. Колегія адвокатів України забезпечує надання професійної правничої допомоги громадянам та організаціям, здійснює захист прав, свобод і законних інтересів осіб, сприяє забезпеченню доступу до правосуддя та розвитку правової культури суспільства. Стаття 1.2. Верховна Рада України веде свою діяльність на основі Конституції, Кодексів, Законів та указів Президента України. Стаття 1.3. Верховна Рада України у своїй діяльності керується принципами верховенства Конституції України, Кодексами, Законами, а також принципами народовладдя, відповідальності, гласності, забезпечення права і свободи людини і громадянина, єдності системи публічної влади.
Стаття 3. Загальні засади статусу Президента України
Президент України є Главою держави і виступає від її імені.
Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.
Президент забезпечує наступність і стабільність державної влади, координує діяльність усіх гілок влади в межах своїх повноважень.
Президент здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних зобов’язань держави.
Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Стаття 3.1. Основні права Президента України
Президент України має право:
1. У сфері державного управління
Видавати укази, розпорядження та доручення, обов’язкові для виконання на території України.
Призначати та звільняти керівника Офісу Президента України, його заступників, радників, уповноважених осіб.
Призначати на посади та звільняти за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів України.
Зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України, якщо вони суперечать Конституції.
Призначати всеукраїнські референдуми відповідно до Конституції України.
2. У сфері оборони та безпеки
Є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Призначає та звільняє вище командування Збройних Сил, інших військових формувань і спецслужб.
У разі збройної агресії або загрози державній незалежності — приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного чи надзвичайного стану.
Присвоює військові звання, державні нагороди та почесні звання України.
3. У сфері зовнішньої політики
Здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави.
Веде переговори та підписує міжнародні договори України.
Приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.
Призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях.
Виступає від імені України на міжнародному рівні, представляючи позицію держави.
4. У сфері правосуддя та законодавства
Має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.
Підписує закони України та має право вето — повертає закон для повторного розгляду парламентом із мотивованими пропозиціями.
Призначає суддів.
Призначає та звільняє Генерального прокурора України.
5. У сфері громадянства, нагород і помилування
Приймає рішення про прийняття до громадянства України, його припинення або відновлення.
Надає політичний притулок іноземцям та особам без громадянства.
Має право помилування засуджених осіб.
Присвоює державні нагороди, почесні звання, відзначає громадян за особливі заслуги перед Україною.
6. У сфері кадрової політики
Призначає Голову Парламенту.
Призначає Прем’єр-міністра України.
Призначає та звільняє керівників Служби безпеки, дипломатичних установ, оборонних і правоохоронних структур (у межах компетенції).
Формує особистий кадровий резерв та має право створювати консультативні, дорадчі, експертні органи при Президентові.
Стаття 3.2 Основні обов’язки Президента України
Президент України зобов’язаний:
Додержуватися Конституції України та забезпечувати її виконання всіма органами державної влади.
Гарантувати суверенітет, незалежність, територіальну цілісність і національну безпеку України.
Забезпечувати права і свободи людини та громадянина.
Представляти державу на міжнародній арені та відстоювати її інтереси.
Сприяти єдності народу України, конституційному порядку, стабільності суспільства.
Підписувати закони та інші акти, що ухвалені Верховною Радою України, або застосовувати право вето.
Підтримувати взаємодію між гілками влади — законодавчою, виконавчою та судовою.
Забезпечувати функціонування і незалежність судової влади.
Утверджувати демократичні засади, розвиток громадянського суспільства, політичний плюралізм і свободу слова.
У разі загрози державі — вживати невідкладних заходів для її захисту, в тому числі скликати Раду національної безпеки і оборони.
Нести особисту відповідальність перед народом України за результати діяльності держави та свої рішення.
Стаття 3.3. Відповідальність Президента України
Президент України несе відповідальність за порушення Конституції, державну зраду або інші тяжкі злочини у порядку, визначеному Конституцією України (процедура імпічменту).
Президент не може бути затриманий, заарештований чи підданий кримінальному переслідуванню без згоди Верховної Ради України.
Після припинення повноважень Президент користується статусом екс-Президента України, має гарантії безпеки, охорону та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Стаття 3.4. Гарантії діяльності Президента
Президент України забезпечується державою житлом, транспортом, зв’язком, охороною, медичним обслуговуванням і службовими приміщеннями.
Фінансування діяльності Президента здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Офіс Президента України забезпечує організаційну, аналітичну, юридичну та інформаційну підтримку Президента.
Стаття 3.5. Радник Президента України — це посадова особа, яка здійснює консультативну, аналітичну та експертну діяльність, спрямовану на забезпечення Президента України об’єктивною інформацією, рекомендаціями, пропозиціями та висновками з питань державної політики. Стаття 3.6. Радник Президента України діє безпосередньо при Президентові, підпорядковується йому особисто та має права віддавати обов’язкові для виконання вказівки державним органам або посадовим особам. Стаття 3.7. Основні завдання радників Президента України
Підготовка аналітичних, прогнозних та інформаційних матеріалів для Президента України.
Розроблення пропозицій щодо удосконалення державної політики, законодавчих ініціатив, реформ, програм і стратегій розвитку держави.
Аналіз політичної, економічної, соціальної та міжнародної ситуації в Україні та світі, підготовка відповідних рекомендацій.
Участь у формуванні позиції Президента України з ключових державних і суспільних питань.
Координація взаємодії Президента з окремими органами влади, політичними силами, громадськими організаціями, науковими установами (за дорученням Президента).
Підготовка матеріалів до офіційних виступів, переговорів, пресконференцій та інших заходів за участі Президента.
Представлення Президента України у дорадчих, міжвідомчих або міжнародних організаціях за дорученням Глави держави.
Стаття 3.8. Права радників Президента України
Отримувати від органів державної влади, підприємств, установ, організацій інформацію, статистичні дані, документи та матеріали, необхідні для виконання своїх функцій.
Ініціювати проведення експертних нарад, консультацій, круглих столів та аналітичних обговорень з питань, що належать до компетенції Президента.
Вносити Президентові України письмові та усні пропозиції, аналітичні довідки, рекомендації, зауваження або альтернативні варіанти рішень.
Брати участь (за погодженням із Президентом) у засіданнях, робочих групах, урядових комісіях, комітетах Верховної Ради, конференціях та інших заходах.
Представляти позицію Президента України у взаємодії з органами влади, міжнародними партнерами та ЗМІ (за офіційним дорученням).
Залучати до підготовки матеріалів фахівців, науковців, експертів, громадські організації — за погодженням з керівником Офісу Президента.
Користуватися необхідними інформаційними ресурсами Офісу Президента України, у тому числі базами даних, бібліотекою, архівом та комунікаційними каналами.
Отримувати від Офісу Президента організаційне, технічне й інформаційне забезпечення своєї діяльності.
Стаття 3.9. Обов’язки радників Президента України
Виконувати покладені на них завдання відповідно до доручень Президента України.
Дотримуватися Конституції України, законів України, етичних норм державної служби та вимог конфіденційності.
Неухильно зберігати державну таємницю, службову та конфіденційну інформацію, отриману під час виконання обов’язків.
Забезпечувати об’єктивність, неупередженість і незалежність своїх висновків і рекомендацій.
Уникати будь-якого конфлікту інтересів або політичної заангажованості.
Виступати публічно від імені Президента України лише у випадках, прямо визначених дорученням Глави держави.
Утримуватися від участі у політичних акціях, заявах чи діях, які можуть завдати шкоди репутації Президента України або держави.
Підтримувати постійний зв’язок із керівником Офісу Президента та інформувати його про виконану роботу.
Звітувати перед Президентом України про результати своєї діяльності у формах і термінах, визначених Президентом.
Стаття 3.10. Відповідальність радників Президента України
Радники несуть персональну відповідальність за достовірність наданої інформації, своєчасність виконання доручень і дотримання державної таємниці.
За порушення законодавства України, розголошення службової інформації, недостовірні висновки, неналежне виконання завдань або дії, що дискредитують Президента України, радник може бути:
попереджений про неповну службову відповідність;
звільнений з посади;
притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.
Президент України має право достроково припинити повноваження радника без пояснення причин.
Стаття 4. Міністерство – орган управління з окремою сферою діяльності. Міністерства очолюють Міністри. Стаття 4.1. Міністри призначаються на посаду Президентом України та Прем'єр-міністром України. Стаття 4.2. Кожне міністерство незалежно одне від одного. Стаття 4.3. Прем'єр-міністр здійснює управління кабінетом міністрів. Стаття 4.3.1. Прем'єр міністр може займатися іншою діяльністю складу Верховної Ради України за указом президента України. Стаття 4.4. Прем'єр-міністр України має такі ж повноваження та обов'язки, що й Президент України, але залишається у його безпосередньому підпорядкуванні. Стаття 4.5. Прем'єр-міністр організує збори, конференції. Стаття 4.6. Прем'єр-міністр України очолює Кабінет Міністрів. Стаття 4.6.1. За указом президента прем'єр-міністр може займатися іншою діяльністю складу Верховної Ради України. Стаття 4.7. Прем'єр-міністр – призначається Президентом на невизначений термін та звільняється з посади ним же, очолює Кабінет Міністрів країни. Стаття 4.8. Міністерства на підставі та виконання Конституції України, Кодексів, Законів, а також указів, постанов та інших нормативно-правових актів Президентом України видає свої постанови, накази та інші нормативно-правові акти у межах свого міністерства та повноважень, а також забезпечує чи призначає відповідальних осіб за їх виконання. Стаття 4.9. Накази Міністерств, мають нормативний характер, видаються у вигляді постанов або наказів. Накази Міністерств з оперативних та інших поточних питань, що мають нормативний характер, видаються розпорядженнями чи наказами. Стаття 4.10. Накази Міністерства набувають чинності одночасно на всій території України, якщо такими наказами не передбачено іншого порядку набуття ним чинності, а також якщо вони не порушують законодавство країни. Стаття 4.11. Накази окремих Міністерств не можуть бути спрямовані на сферу діяльності іншого Міністерства, яке не підвладне першому. Стаття 4.12. Накази Уряду країни можуть бути скасовані Президентом України у разі суперечності Конституції України, Кодексам, Законам, нормативно-правовим актам Президента України. Стаття 4.13. Міністри своєю постановою чи наказом мають право затверджувати локальні акти свого міністерства для професійного та ефективного виконання службових обов'язків, затверджувати різні графіки, що стосуються їхньої роботи.
Стаття 5. Міністерство юстиції наглядає за виконанням Конституції, законів, кодексів та інших нормативно-правових актів усередині країни. Стаття 5.1. До структури Міністерства юстиції входять:
Міністр юстиції
Стаття 5.2. Міністр юстиції здійснює безпосереднє керівництво міністерством юстиції та всіма структурами та підрозділами, що входять до його складу. Стаття 5.2.1. Організації, за якими міністр юстиції має право наглядати та контролювати:
Державна кримінальна виконавча служба
Верховна Рада України
Стаття 5.3. Міністр юстиції очолює правоохоронну систему країни. Стаття 5.4. Діяльність Міністерства юстиції здійснюється за такими напрямами:
Нормотворча діяльність;
Правове забезпечення діяльності органів влади;
Сфера кримінально-виконавчої системи.
Стаття 5.5.Повноваження Міністерства юстиції:
Кримінально-виконавча система та пробація;
Міжнародна діяльність;
Правова освіта та безоплатна правова допомога;
Нормотворча діяльність.
Стаття 5.6. Права міністра юстиції:
Здійснювати контроль за виконанням законодавства у сфері, що належить до компетенції;
Представляти Міністерство у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями;
Вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері юстиції;
Затверджувати кошториси витрат апарату Міністерства та підпорядкованих органів;
Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій;
Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури.
Розділ VІ. Діяльність Міністерства внутрішніх справ
Стаття 6. Загальні положення міністерства внутрішніх справ. Керівництво діяльністю Міністерства внутрішніх справ здійснює міністр внутрішніх справ України. Стаття 6.1. Міністерство внутрішніх справ – це орган виконавчої влади, який відповідає за забезпечення безпеки життя та здоров'я громадян країни, а також співробітників Уряду та посадових осіб, які мають статус недоторканності, забезпечення територіальної цілісності країни, кібербезпеки, протидії корупції. Стаття 6.2. Міністерство внутрішніх справ підпорядковане Президенту та Прем'єр міністру. Стаття 6.3. Правова основа діяльності Міністерства внутрішніх справ - Конституція, Закон "Про Національну поліцію України" [НПУ], та інші закони та нормативно-правові акти країни. Стаття 6.4. Міністр внутрішніх справ здійснює керівництво та нагляд за Національною поліцією України. Стаття 6.5. Діяльність Міністерства внутрішніх справ здійснюється за такими напрямами:
Координація та контроль діяльності підвідомчих, підлеглих та входять до складу державних структур;
Протидія тероризму та забезпечення національної безпеки;
Запобігання надзвичайним ситуаціям.
Стаття 6.6. Повноваження Міністра внутрішніх справ:
Організація діяльності силових структур, а також служб екстреної допомоги під час воєнного стану;
Забезпечення взаємодії між силовими структурами;
Керівництво заходами щодо протидії тероризму та корупції;
Складання програм забезпечення національної безпеки;
Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури;
Координувати сили підвідомчих та підконтрольних державних організацій.
Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій
Іншими повноваженнями, передбаченими законами країни та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 6.7. Права Міністра внутрішніх справ:
Проведення регулярних перевірок усіх силових структур;
Проведення службових розглядів усередині особового складу силових структур;
Погодження дій підлеглих, підвідомчих та структур, що входять до складу;
Перевірка скарг громадян на працівників підпорядкованих відомств;
Міністр внутрішніх справ здійснює нормативно-правове регулювання у сфері компетенції Міністерства, видають правові та нормативні правові акти, обов'язкові для виконання співробітниками державних структур та іншими особами, згаданими в акті;
Формування та зміна списку стратегічно важливих об'єктів (будівель, будівель та територій), які визнані охоронюваними та знаходяться під захистом підвідомчих та входять до структури Міністерства внутрішніх справ державних структур;
Ухвалення рішення (в т. ч. видання правового акта), організація та контроль за проведенням спільних спеціальних та інших операцій за участю підвідомчих та державних структур, що входять до структури Міністерства внутрішніх справ, в ході яких їм може бути надано дозвіл на:
перекриття певних ділянок трас; оточення будівель, будівель та територій;
обшук громадян країни та їх транспортних засобів, що перебувають у межах перекритої території;
інші процесуальні та слідчі дії, передбачені законодавством.
Примітка: В оточенні та перекритті розуміється тимчасове позбавлення громадян країни можливості перебувати на певних територіях, будинках, будинках та територіях.
Стаття 7. Загальні положення міністерства оборони. Керівництво діяльністю міністерства оборони здійснює Міністр оборони України. Стаття 7.1. Міністерство оборони – це орган виконавчої влади, який відповідає за забезпечення безпеки життя та здоров'я громадян, захищати країну зовні та внутрішнє, а також співробітників Уряду та посадових осіб, які мають статус недоторканності, забезпечення територіальної цілісності країни. Стаття 7.2. Міністерство оборони підпорядковане Президенту та Прем'єр-міністру. Стаття 7.3. Правова основа діяльності Міністерства Оборони - Конституція, Закон "Про Збройні сили України" [ЗСУ], та інші закони та нормативно-правові акти країни. Стаття 7.4. Міністр Оборони здійснює керівництво та нагляд за Збройними силами України. Стаття 7.5. Діяльність Міністерства оборони здійснюється за такими напрямами:
Координація та контроль діяльності підвідомчих, підлеглих та входять до складу державних структур;
Протидія тероризму та забезпечення національної безпеки;
Запобігання надзвичайним ситуаціям.
Стаття 7.6. Повноваження Міністерства оборони:
Організація діяльності силових структур, а також служб екстреної допомоги під час воєнного стану;
Забезпечення взаємодії між силовими структурами;
Керівництво заходами щодо протидії тероризму та корупції;
Складання програм забезпечення національної безпеки;
Контроль за підвідомчими та державними структурами, що входять до структури;
Координувати сили підвідомчих та підконтрольних державних організацій.
Проведення перевірочних заходів підвідомчих та підконтрольних державних організацій
Іншими повноваженнями, передбаченими законами країни та іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 7.7. Права Міністерства оборони:
Проведення регулярних перевірок усіх силових структур;
Проведення службових розглядів усередині особового складу силових структур;
Погодження дій підлеглих, підвідомчих та структур, що входять до складу;
Перевірка скарг громадян на працівників підпорядкованих відомств;
Міністр внутрішніх справ здійснює нормативно-правове регулювання у сфері компетенції Міністерства, видають правові та нормативні правові акти, обов'язкові для виконання співробітниками державних структур та іншими особами, згаданими в акті;
Формування та зміна списку стратегічно важливих об'єктів (будівель, будівель та територій), які визнані охоронюваними та знаходяться під захистом підвідомчих та входять до структури Міністерства внутрішніх справ державних структур;
Ухвалення рішення (в т. ч. видання правового акта), організація та контроль за проведенням спільних спеціальних та інших операцій за участю підвідомчих та державних структур, що входять до структури Міністерства внутрішніх справ, в ході яких їм може бути надано дозвіл на:
перекриття певних ділянок трас; оточення будівель, будівель та територій;
обшук громадян країни та їх транспортних засобів, що перебувають у межах перекритої території;
інші процесуальні та слідчі дії, передбачені законодавством.
Стаття 8. Загальні засади Міністерства фінансів. Керівником діяльності Міністерства є міністр фінансів України. Стаття 8.1. Основні напрямки діяльності Міністерства фінансів:
Має право запитати звіт про будь-яку фінансову операцію, яка була виконана за кошти з бюджету країни.
Має право відстежувати складську звітність у всіх державних структурах країнах.
Управління Державною фінансовою системою країни;
Збирання податків та фінансування діяльності Державних органів;
Контроль фальшивих грошових знаків;
Управління фінансовою діяльністю Уряду та Державним боргом країни;
Нагляд за банками та ощадними установами;
Забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансів;
Ініціанувати розслідування та кримінальне переслідування тих, хто ухиляється від сплати податків;
Видання Державної фінансової звітності;
Проведення економічних досліджень у країні;
Проведення та контроль державних замовлень;
Контроль за Державними коштами у підпорядкованих Уряду країни відомствах;
Проведення фінансових перевірок та аудитів у всіх організаціях та структурних підрозділах.
Стаття 8.2. Обов'язки Міністерства фінансів:
Контроль доходів та витрат Уряду країни;
Збирання інформації про співробітників державних структур для забезпечення преміальною частиною за підсумками робочого тижня;
Запит звітності та відстеження поповнення державного бюджету грошима, отриманими з видачі ліцензій;
Розподіл коштів Уряду країни для забезпечення проведення культурних заходів та інших запитів фінансування;
Контроль та збирання податків з підприємств, які здійснюють підприємницьку діяльність на території країни;
Ведення звітності щодо зборів податків.
Стаття 8.3. До повноважень та обов'язків міністра фінансів входить:
Контроль скарбниці країни;
Розподіл фінансів серед державних організацій;
Реєстрація корпорацій та бізнесу на території країни;
Забезпечення безпеки Державних архівів;
Управління Державною фінансовою системою країни;
Збирання податків та фінансування діяльності Державних структур;
Забезпечення дотримання законодавства у сфері фінансів;
Контроль за відшкодуванням збитків та відшкодуванням податків до бюджету Уряду;
Видання Державної фінансової звітності;
Проведення економічних досліджень у країні;
Розробка пропозицій та реалізації політики, спрямованої на поповнення скарбниці штату, у рамках чинного Законодавства;
Проведення та контроль Державних замовлень;
Консультування Президентв з питань фінансів/фінансування.
Розділ ІХ. Діяльність Міністерства охорони здоров'я
Стаття 9. Загальні положення Міністерства охорони здоров'я. Керівником діяльності Міністерства є міністр охорони здоров'я України. Стаття 9.1. Основні напрямки діяльності Міністерства охорони здоров'я:
Уповноважений здійснювати контроль за діяльністю працівників МОЗ під час проведення перевірок медичних, санітарних норм;
Встановлювати та схвалювати цінову політику медичних послуг країни.
Стаття 9.2. Обов'язки Міністерства охорони здоров'я:
Вправі створювати соціальні програми та здійснювати нагляд за їх проведенням;
Проводити регулярні перевірки якості роботи лікарень, медичних закладів, а також випускати накази або постанови, які є обов'язковими для виконання в рамках медичної діяльності;
Боротьба з масовими захворюваннями та епідеміями на території країни;
Стаття 9.3. Повноваження та обов'язки Міністра охорони здоров'я:
Здійснює нагляд та організацію діяльності Міністерства охорони здоров'я;
Розділ Х. Діяльність Міністерства надзвичайних ситуацій
Стаття 10. Загальні положення Міністерства надзвичайних ситуацій. Керівником діяльності Міністерства є міністр надзвичайних ситуацій України. Стаття 10.1. Основні напрямки діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій:
Уповноважений організовувати перевірки пожежної безпеки та знань особового складу іншої організації по пожежній теорії;
Уповноважений здійснювати контроль за діяльністю працівників ДСНС під час проведення перевірок пожежної безпеки та знань особового складу своєї організації по пожежній теорії;
Стаття 10.2. Обов'язки Міністерства надзвичайних ситуацій:
Вправі створювати соціальні програми та здійснювати нагляд за їх проведенням;
Проводити регулярні перевірки якості роботи Державних Рятувальних Пожежних Частин, а також випускати накази або постанови, які є обов'язковими для виконання в рамках медичної діяльності;
Боротьба з масовими пожежами та надзвичайними ситуаціями на території країни;
Стаття 10.3.Повноваження та обов'язки Міністра надзвичайних ситуацій:
Здійснює нагляд та організацію діяльності Міністерства з Надзвичайних Ситуацій;
Організовувати перевірки Державних Рятувальних Пожежних Частин;
Розробка соціальних програм та контроль за їх виконанням;
Нагляд за дотриманням пожежної безпеки та знань особового складу та своєї організації по пожежній теорії;
Контроль за ліквідацій надзвичайних ситуацій на всій території країни;
Правове регулювання в галузі надзвичайних ситуацій;
Виписувати штрафи організаціям за відмову чи ухилення від перевірок чи незадовільний стан перевірок;
Виписати штраф організації ДСНС за відмову від проведення перевірок;
Запитувати в організації ДСНС фізичну чи електронну документацію.
Розділ ХІ. Діяльність Міністерства культури та інформаційної політики України
Стаття 11.Загальні положення Міністерства культури та інформаційної політики України. Керівником діяльності Міністерства є міністр культури та інформаційної політики України. Стаття 11.1 Організації, за якими міністр культури та інформаційної політики України має право наглядати та контролювати:
Засоби Масової Інформації
Стаття 11.2. Основні напрямки діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України:
Формування та реалізація державної політики у сфері культури;
Збереження та охорона культурної спадщини;
Мовна політика та популяризація української мови;
Міжнародне культурне співробітництво.
Стаття 11.3. Обов'язки Міністерства культури та інформаційної політики України:
Охорона культурної спадщини;
Забезпечення розвитку та популяризації української мови;
Фінансування та підтримка культурних проектів;
Забезпечення доступності культури для всіх громадян;
Формування історичної пам’яті та національної ідентичності.
Стаття 11.4.Повноваження та обов'язки Міністра культури та інформаційної політики України:
Управління підпорядкованими органами та установами;
Представництво Міністерства - представляє Міністерство у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями, міжнародними структурами;
Фінансово-бюджетні повноваження - контролює ефективне використання державних коштів на реставрацію/будівництво культурної спадщини.
Стаття 12. Загальні положення щодо Генеральної прокуратури. Керівництво діяльністю Генеральної прокуратури здійснюється Генеральним прокурором. Стаття 12.1. Основні напрямки діяльності Генеральної прокуратури:
Генеральна прокуратура у межах своєї компетенції здійснює нагляд над виконанням нормативно-правових актів державними організаціями;
Невід'ємною складовою діяльності Генеральної прокуратури є контроль та нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, а також за відповідністю законам правових актів, що ними видаються, та указів;
Генеральна прокуратура здійснює контроль та нагляд за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та попереднє слідство;
Генеральна прокуратура проводить розслідування та займається підготовкою справ за позовами, які підлягають розгляду у Судах.
Стаття 12.2. Обов'язки Генеральної прокуратури:
Контроль за сумлінністю виконання обов'язків співробітника Генеральної прокуратури займається безпосередньо сам Генеральний Прокурор
Здійснювати нагляд за діяльністю будь-яких державних організацій з метою виявлення та запобігання злочинам та правопорушенням, діючи у суворій відповідності до законодавства України
Виступати у суді як державний обвинувач, відображаючи інтереси держави
Розглядати та виносити рішення щодо заяв, скарг та інших звернень, що містять відомості про порушення закону
Забезпечувати рівний правовий захист учасникам розслідування
Складати обвинувальний акт, формувати доказову основу
Вести діловодство та здійснювати представництво сторони обвинувачення у кримінальних, адміністративних справах.
Запитувати докази у громадян та співробітників державних організацій, як СБУ, ЗСУ, НПУ, МОЗ, ЗМІ, ДКВС, ДСНС та УЗ.
Прокурор та заступник генерального прокурора зобов'язані подавати декларації до генерального прокурора де будуть зазначені всі доходи, активи, що вся інформація є точною, повною та відображає реальний стан фінансових справ.
Генеральний прокурор зобов'язаний подавати декларації до президента України де будуть зазначені всі доходи, активи, що вся інформація є точною, повною та відображає реальний стан фінансових справ.
Генеральний прокурор зобов'язаний розглядати клопотання, які подаються до генеральної прокуратури.
Розгляд клопотань може становити не більше ніж 72 години з моменту подачі.
Стаття 12.3. Повноваження прокурорів:
Викликати посадових осіб та громадян для допиту, свідоцтва, пояснень та інших процесуальних дій у рамках чинного законодавства.
Ухвалювати кримінальні справи від слідчих підрозділів перед судовими слуханнями для подальшого подання прокурором справи до суду.
Припиняти діловодство у випадках, коли неможливе подальше розслідування та в інших випадках, передбачених законодавством.
Звільняти своєю ухвалою осіб, незаконно підданих адміністративному затриманню на підставі рішень несудових органів.
Звільняти своєю ухвалою осіб, незаконно взятих під варту або заарештованих на підставі рішень несудових органів.
Проводити позапланові та контрольні перевірки державних служб та організацій, а також відділів державних структур на знання чинного законодавства та внутрішніх статутів, а також підзаконних актів.
Співробітник Генеральної Прокуратури при розгляді заяви до прокуратури за наявністю порушень, у повноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
Генеральний прокурор та його заступники завжди на службі, навіть перебуваючи у цивільному одязі.
Співробітник Генеральної Прокуратури при виявлені правопорушення зі сторони громадян, або співробітників державних організацій у будь-якому вигляді, уповноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
Співробітник Генеральної Прокуратури при розгляді заяви до прокуратури за наявністю порушень, у повноважений відкрити кримінальну або адміністративну справу та долучити слідчі підрозділи.
У разі потреби за вказівкою Генерального Прокурора або його заступників до проведення прокурорської перевірки або сприяння здійсненню інших завдань Генеральної прокуратури можуть залучатися інші працівники державних правоохоронних органів.
Генеральний прокурор та його заступники за вагомих підстав та (або) грубих порушень законодавства, у повноваженні видавати дисциплінарні стягнення працівникам державної організації.
Генеральний прокурор та його заступники за вагомих підстав та (або) грубих порушень законодавства, у повноваженні видавати чорний список міністерства працівнику, в якому він знаходиться.
Має право вимагати інформацію, яка знаходиться у державних реєстрах, архівах, внутрішні накази організацій, тощо.
Стаття 12.4. До складу Генеральної прокуратури входять:
Генеральний прокурор
Заступник генерального прокурора
Прокурор
Стаття 12.5. Генеральний прокурор призначається лише Президентом. Стаття 12.6. Діяльність Генеральної прокуратури регулюється у рамках закону України "Про прокуратуру".
Розділ ХІІІ. Діяльність Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України
Стаття 13. Загальні положення Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України. Керівником діяльності Міністерства є розвитку громад територій та інфраструктури України. Стаття 13.1. Основні напрямки діяльності міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України:
Житлово-комунальне господарство та житлова політика;
Будівництво та архітектура;
Транспортна політика та інфраструктура;
Інфраструктура відновлення та реконструкції.
Стаття 13.2. Обов'язки міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України:
Координація відбудови та реконструкції;
Забезпечення розвитку територій та громад;
Управління транспортною та комунальною інфраструктурою;
Розвиток житлово-комунальної сфери та енергоефективності;
Міжнародне співробітництво та євроінтеграція.
Стаття 13.3. Повноваження міністра розвитку громад територій та інфраструктури України:
Звітує перед Кабінетом Міністрів України про діяльність Міністерства;
Представляє Міністерство у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями;
Розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на діяльність Міністерства;
Розробляє та затверджує у межах компетенції накази, інші нормативно-правові акти Міністерства;
Виступає від імені України у міжнародних відносинах, бере участь у переговорах, підписує міжнародні документи у межах компетенції.
Стаття 13.4. Організації, за якими міністр розвитку громад територій та інфраструктури України має право наглядати та контролювати:
Стаття 14. Загальні положення щодо судової влади. Судді підпорядковуються лише закону. Стаття 14.1. Суддя призначається лише Президентом. Стаття 14.2. Судова влада поділяється на:
Верховний суд
Районні суди
Стаття 14.3. Верховний суд розглядає:
кримінальні справи, передані у провадження Верховного суду від Окружного суду;
апеляційні скарги, у разі оскарження рішення окружного суду;
справи, які з виходять з конституційних суперечок.
Стаття 14.4. Районний суд виконує роль першої судової інстанції. Стаття 14.4.1. Районний суд розглядає всі порушення нормативно-правових актів України, якщо злочин було вчинено в межах України. Виняток становлять кримінальні справи про злочини осіб, які займають вищі державні посади, що випливають із конституційних спорів. Стаття 14.5. Розгляд справ є відкритим. Стаття 14.6. Органом, відповідальним за посередництво між Судовою владою та народом, є Прокуратура. Стаття 14.7. Неупередженість судді при прийнятті ним рішень забезпечується недоторканністю судді, яка гарантується Конституцією та законами. Стаття 14.8. Суддя після винесення рішення не має права його змінити будь-яким способом. Стаття 14.9. Вироки судових інстанцій є обов'язковими до виконання. Невиконання та недотримання судових актів тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Максимальний допустимий час виконання рішення суду- 24 години. Стаття 14.9.1. Виняток Ордера, Максимальний допустимий час виконання ордера - 48 годин. Стаття 14.10. Судді мають право видавати ордери за клопотанням до суду. Стаття 14.11. Обов'язки судової влади:
Здійснювати правосуддя відповідно до закону;
Дотримуватися принципів верховенства права та справедливості;
Дотримуватися суддівської етики та неупередженості;
Забезпечувати об’єктивність;
Декларувати доходи та уникати корупції;
Забезпечувати повагу до учасників процесу та гідність людини.
Стаття 15. Загальні положення щодо Колегії адвокатів. Керівництво діяльністю Колегії адвокатів здійснюється Головою Колегії Адвокатів. Стаття 15.1. Основні напрямки діяльності Колегії адвокатів:
Представляти права та інтереси громадян, що звернулися за юридичною допомогою, у судах, державних органах, інших організаціях та перед фізичними особами;
Залучати у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам за його згодою перекладачів, патентних повірених та інших спеціалістів;
Самостійно збирати та подавати відомості, що стосуються обставин справи;
Примітка: Якщо відомості не суперечать Державній таємниці;
Запитувати довідки, характеристики та інші документи, необхідні у зв'язку з наданням юридичної допомоги, державні органи та інші організації, які зобов'язані в установленому порядку видавати ці документи або їх копії;
Запитувати за згодою громадян думки фахівців для вирішення питань, що виникли у зв'язку з наданням юридичної допомоги та потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва та інших сфер діяльності;
Безперешкодно та конфіденційно спілкуватися наодинці зі своїм клієнтом;
Заявляти клопотання, подавати в установленому порядку скарги дії суду, державних органів та інших організацій, посадових осіб, які обмежують права, свободи та інтереси Клієнта, а також права адвоката під час здійснення ним професійних обов'язків;
Застосовувати у своїй професійній діяльності технічні засоби (комп'ютери, відео- та звукозаписну апаратуру, фото- та кіноапаратуру, розмножувальну та іншу техніку) з урахуванням вимог, встановлених процесуальним законодавством.
Стаття 15.2. Обов'язки Колегії адвокатів:
представляти інтереси гравців у суді та всіх державних організаціях (включно, але не обмежуючись з НПУ, СБУ, ДКВС, ВРУ);
бути присутнім під час затримання та допиту;
вимагати дотримання прав підзахисного згідно чинної законодавчої бази;
звертатися до ВРУ щодо порушень з боку державних органів.
Вільно відвідувати клієнтів у місцях тримання, включаючи:
ізолятори тимчасового тримання (ІТТ),
кімнати попереднього затримання (КПЗ),
установи виконання покарань;
без обмеження у кількості та тривалості побачень.
Вимагати доступу до матеріалів справи та отримувати необхідну інформацію для захисту клієнта.
Писати та подавати клопотання, заяви та скарги.Мати конфіденційні зустрічі з клієнтом без контролю сторонніх осіб.Отримувати винагороду за свою роботу відповідно до домовленості з клієнтом.
Відмовитися від справи, якщо вона суперечить закону чи адвокатській етиці.
Користуватися повагою та захистом від переслідувань за свою професійну діяльність.
Ініціювати випуск клієнта з-під варти під заставу та супроводжувати внесення грошових коштів.
Стаття 15.3. Повноваження та обов'язки Колегії адвокатів:
Організує в установленому порядку юридичні консультації та керує їх діяльністю; проводить перевірки роботи юридичних консультацій та окремих адвокатів;
Приймає до членів колегії та до складу стажистів;
Організовує проходження стажування, розподіляє адвокатів з юридичних консультацій та вирішує питання їх переведення з однієї консультації до іншої, а також відраховує та виключає з членів колегії та зі стажистів;
Проводить заходи щодо підвищення ідейно-політичного рівня та юридичної кваліфікації членів колегії;
Здійснює контроль за якістю роботи адвокатів, узагальнює та поширює позитивний досвід роботи юридичних консультацій та адвокатів, розробляє та видає методичні посібники з адвокатської діяльності;
Здійснює контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку колегії адвокатів, вживає заходів заохочення, розглядає справи про дисциплінарні провини членів колегії та накладає на винні дисциплінарні стягнення;
Здійснює контроль за дотриманням встановленого порядку розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян у юридичних консультаціях;
діяти добросовісно, неупереджено та в межах своїх повноважень;
не зловживати статусом для уникнення покарань;
зберігати адвокатську таємницю свого клієнта;
не вступати у змову з підзахисними для уникнення відповідальності.
діяти лише в інтересах клієнта;
дотримуватися адвокатської етики;
зберігати адвокатську таємницю;
не вводити клієнта в оману;
не зловживати своїми правами;
сумлінно виконувати умови договору;
Не допускати конфлікту інтересів (не працювати одночасно проти свого ж клієнта).
Надавати кваліфіковану допомогу клієнту у межах укладеної угоди або доручення;
Поважати суд та інші органи, не допускати дій, що ставлять під сумнів чесність і незалежність адвокатури.
Стаття 15.4. До складу Колегії адвокатів входять:
Голова колегії адвокатів
Заступник колегії адвокатів
Адвокат
Стаття 15.5. Діяльність Колегії адвокатів регулюється у рамках закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
Стаття 16. Парламент — це вищий державний законодавчий орган держави, який відповідає за прийняття законів, контроль за діяльністю уряду, а також представлення інтересів громадян. Стаття 16.1.1. Спікер Парламенту (або голова парламенту) - це посадова особа, яка очолює засідання парламенту та виконує низку адміністративних та представницьких функцій. Стаття 16.1.2. Парламентар – це депутат або працівник з державної організації, який здійснює законодавчу діяльність, бере участь у засіданнях парламенту, голосує за законопроекти. Стаття 16.2. Парламент проводиться у будинку Верховної ради або у офіційному спец.зв’язку. Стаття 16.2.1. Мовою роботи Парламента, її органів та посадових осіб є державна мова. Стаття 16.3. Членами Парламенту України можуть бути громадяни України, які є учасниками офіційно зареєстрованих політичних партій та державні представники. Стаття 16.3.1. Максимальна кількість учасників в Парламенті від політичної партії 5 осіб. Стаття 16.3.2. Державними представниками можуть бути дві особи від кожної державної організації (Генерал/Полковник). Стаття 16.3.3. Генеральний прокурор є обов'язковим представником в парламенті від Верховної Ради України. Стаття 16.4. Засідання Парламента є відкритими і гласними, крім випадків, установлених Регламентом про парламент. Стаття 16.5. Спікер Парламенту України призначається на посаду та звільняється з посади виключно указом Президентом України. Стаття 16.6. Повноваження Спікера:
веде пленарні засідання та слідкує за дотриманням регламенту;
організовує та координує роботу парламенту;
підписує ухвалені закони та інші акти парламенту.;
представляє парламент у відносинах з Президентом, Кабінетом Міністрів, судовими органами та міжнародними організаціями;
розглядає подання щодо реєстрації законопроєктів та винесення їх на голосування.
вживає дисциплінарних заходів щодо порушників регламенту.
Стаття 16.7. Спікер Парламенту України відповідальний перед парламентарями та особами які мають дозвіл знаходитися під час засідань. Стаття 16.8. Президент України не є членом парламенту, але має певні повноваження у взаємодії з ним. Стаття 16.9. Президент має право:
виступати на засіданнях з доповідями та зверненнями;
вносити законопроекти;
накладати вето на ухвалені парламентом закони (вето може бути подолане ⅔ голосів парламенту);
Стаття 16.10. Президент не може втручатися у внутрішні процедури парламенту, окрім випадків, передбачені законом. Стаття 16.11. План роботи Парламента:
Перший етап. Розгляд законопроектів проводиться виключно Спікером або його заступником, на протязі двох днів від часу подачі.
Другий етап. Планування сесій проводиться Спікером або його заступником.
Третій етап. Голосування проводиться після розгляду законопроекта, Спікер зобов’язаний надати електронне голосування відразу ж після ознайомлення парламентарями із законопроектом.
Стаття 16.12. Тривалість часу виступів на пленарному засіданні Парламенту
На пленарному засіданні Парламенту ніхто не може виступати без дозволу Спікера на пленарному засіданні.
Спікер на пленарному засіданні надає слово промовцям для доповіді, співдоповіді, виступів, заключного слова, заяв, пояснень, зауважень, запитань, повідомлень та довідок, внесення пропозицій, обґрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки, виголошення окремої думки.
Для доповіді надається 20 хвилин, співдоповіді – 15 хвилин, і заключного слова - 10 хвилин, для заяв, пояснень, зауважень, запитань, повідомлення, обгрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки та виголошення окремої думки надається 10 хв.
Стаття 16.13. Гарантоване право на виступ на пленарному засіданні.
Президент України, Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор, суддя мають гарантоване право на виступ з обговорюваного питання, якщо воно стосується їх повноважень.
Особі, офіційно запрошеній на пленарне засідання, слово для виступу надається відповідно до процедурного рішення, прийнятого Парламентом без обговорення.
Стаття 16.14. Види та способи голосування
Рішення Парламента приймається відкритим або таємним голосуванням у порядку, визначеному цим Регламентом.
Рішення ухвалюється у випадку:
якщо за законопроект проголосувало 50% +1, від загальної кількості складу парламента.
Відкрите голосування здійснюється:
кожним парламентарем особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість парламентаря іншою особою.
шляхом підняття руки ( у випадку відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи);
Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи Спікер повідомляє парламентарів результати у вигляді таблиці чи графіка відсотків;
Стаття 16.15. Передача ухваленого закону на підпис Президенту
Після ухвалення закону більшістю голосів парламентарів, його текст офіційно оформлюється та підписується Спікером Парламенту.
Ухвалений закон передається на підпис Президенту України.
Президент має право:
підписати закон, після чого він набирає чинності у встановленому порядку.
накласти вето та повернути закон до парламенту з обґрунтованими зауваженнями.
Якщо Президент повертає закон із зауваженнями, парламент може його доопрацювати та повторно ухвалити.
Стаття 16.16. Скасування законів
Парламент має право скасувати (повністю видалити) закон, який був ухвалений ним раніше, через голосування на пленарному засіданні.
Для скасування закону необхідно подати пропозицію про його скасування в письмовій формі до Парламенту. Пропозиція повинна містити обґрунтування необхідності скасування закону.
Після подання пропозиції про скасування закону, Спікер Парламенту ставить питання на голосування. Для скасування закону необхідно набрати більшість голосів (50% +1) від загальної кількості складу парламенту.
У разі скасування закону, він вважається недійсним з моменту ухвалення відповідного рішення парламентом.
Розділ ХVІІ. Допоміжний апарат Верховної Ради України
Стаття 17. Допоміжний апарат Верховної Ради України - є органом, що забезпечує, допомагає та організовує діяльність усіх сфер діяльності Верховної Ради України. Стаття 17.1. Допоміжний апарат здійснює організаційну, правову, інформаційну та іншу підтримку роботи сфер діяльності Верховної Ради України. Стаття 17.2. Склад та завдання допоміжного апарату Верховної Ради України:
Серкетар
Охоронник
Водій
Стаття 17.2.1. Основне завдання секретаря - допомагати та організовувати зустрічі, вести кадровий аудит, вести діловодство. Стаття 17.2.2. Основне завдання охоронника - забезпечувати безпеку кожному посадовцю Верховної Ради України, супроводжувати у громадських місцях та місцях підвищеної небезпеки, їздити разом із водіями для безпеки. Стаття 17.2.3. Основне завдання водія - возити посадовців на зустрічі, заходи, забезпечувати безпеку на дорозі під час їзди.
На цьому сайті використовуються файли cookie, щоби персоналізувати контент і зберегти Ваш вхід у систему, якщо Ви зареєструйтеся.
Продовжуючи викристовувати цей сайт, Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie.
